Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/19929/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/19929/17

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Бердичівської місцевої прокуратури

до 1) Топорівської сільської ради

2) Фізичної особи-підприємця Білоуса Миколи Степановича

про визнання недійсним договору оренди від 11.08.2014, зобов'язання повернути орендоване нерухоме майно комунальної власності

Представники сторін:

від позивача: Такашов О.Я. (прокурор) - посвідчення № 044658

від відповідача-1: Лук'янчук С.І. - представник

від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Бердичівська місцева прокуратура з позовом до Топорівської сільської ради, Фізичної особи-підприємця Білоуса Миколи Степановича про визнання недійсним договору оренди від 11.08.2014, зобов'язання повернути орендоване нерухоме майно комунальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19929/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.12.2017 за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.12.2017 у зв'язку з неявкою відповідача 2.

У даному судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті позову, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що укладений між відповідачами договір оренди нерухомого майна суперечить вимогам законодавства, оскільки, правовідносини щодо передачі комунального майна у користування не у спосіб та не у межах повноважень передбачених законом не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади.

Представник відповідача 1 не заперечував щодо задоволення позову.

06.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду Топорівською сільською радою також було подано заяву про визнання позивних вимог.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

До Топорівської сільської ради звернулась фізична особа-підприємець Білоус Микола Степанович із заявою про надання в оренду гідроспоруди, що розташована за адресою Житомирська область, Ружинський район, с. Топори, Комсомольська, 19 з метою здійснення підприємницької діяльності.

27.05.2014 Топорівською сільською радою було прийнято рішення доручити сільському голові Лянзі В.М. укласти договір із заявником терміном на 25 років у разі подання лише однієї заяви про оренду.

Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію сільської ради з питань бюджету та комунальної власності.

11.08.2014 між Топорівською сільською радою Ружинського району Житомирської області та фізичною особою-підприємцем Білоусом Миколою Степановичем укладено договір оренди нерухомого майна.

У відповідності до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування територіальної громади Тропільської сільської ради Ружинського району Житомирської області яким є: гідроспоруда (дамба), що розташована за адресою Житомирська область, Ружинський район, с. Топори, Комсомольська, 19.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою використання у підприємницькій діяльності фізичною особою-підприємцем Білоусом Миколою Степановичем.

Стан майна на момент укладення договору відповідно до звіту про оцінку майна від 07.08.2014 задовільний (п. 1.6.).

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору дати реєстрації договору на підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

За умовами п. 2.2. договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендодавця права власності на це майно. Власником майна залишається Територіальна громада в особі Тропільської сільської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 2.3. передбачено, що передача майна в оренду здійснюється за вартість, визначеною звітом про оцінку майна складеному за методикою оцінки.

Умовами п. 3.6. договору встановлено, що орендна плата перераховується до місцевого бюджету у співвідношенні 15% щомісяця від експертної оцінки майна не пізніше 15 числа місяця.

Відповідно до п. 10.1. цей договір укладено строком на 25 років, та діє з 11.08.2014 до 11.08.2039.

Крім того, в цей же день між сторонами укладено акт приймання-передачі вказаної гідротехнічної споруди на території Топорівської сільської ради.

Як вбачається з висновку про вартість майна від 07.08.2014, станом на дату проведення оцінки, ринкова вартість майна склала 28 189, 00 грн. без ПДВ та 33 827, 00 грн. з ПДВ.

11.08.2014 договір був посвідчений приватним нотаріусом Власюком П.В. та зареєстровано за № 848.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з відповіді Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області за вих. № 289 від 06.09.2017, Білоус М.С. за оренду гідроспоруд не вносить кошти на рахунок сільської ради, через що останньою неодноразово направлялись до орендодавця звернення у письмову вигляді з вимогою погашення заборгованості, проте, вказані вимоги ним не були отримані.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 5.4. договору орендар повинен своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до 15 числа поточного місяця.

З наведеного суд приходить до висновку, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору в частині внесення орендної плати.

Крім того, правовідносини щодо передачі комунального майна у користування регулюється вимогами Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Статтею 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону, об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) на інше окреме індивідуально визначене майно підприємства.

Водночас ч. 2 ст. 4 цього ж Закону встановлено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, акваторії портів, гідрографічні споруди, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи).

Відтак, Бердичівська місцева прокуратура Житомирської області опрацювавши інформацію державних органів контролю та органів місцевого самоврядування щодо передачі в оренду комунального майна (гідротехнічних споруд) вважає, що Топорівська сільська рада при укладенні вищевказаного договору оренди діяла всупереч вимогам Конституції України та Законів України, внаслідок чого відбулося порушення інтересів держави, оскільки держава зацікавлена у дотриманні усіма без винятку органами державної влади та органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами вимог Закону.

Таким чином, за переконанням місцевої прокуратури в результаті укладення спірного договору створені умови неправомірного розпорядження об'єктом нерухомого майна комунальної власності (гідротехнічною спорудою) з огляду на що виникла необхідність звернення до суду щодо визнання недійсним договору оренди від 11.08.2014 укладеного між Топорівською сільською радою Ружинського району Житомирської області та фізичною особою-підприємцем Білоусом Миколою Степановичем та зобов'язання фізичної особи-підприємця Білоуса Микола Степановича повернути орендоване нерухоме майно комунальної власності - гідротехнічну споруду, яка знаходиться за адресою Житомирська область, Ружинський район, с. Топори, Комсомольська, 19 в комунальну власність територіальної громади Топорівської сільської ради шляхом укладення акта приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно з ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України особа зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. ст. 13, 41 Конституції України право власності від імені народу України здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі ст.ст. 142 - 144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить рухоме і нерухоме майно, управління яким здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За приписами ст.ст. 172, 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Отже, з наведеного вище вбачається, що у відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендодавцями майна об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємства, в той час, згідно з ч. 2 ст. 4 цього ж Закону встановлено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, акваторії портів, гідрографічні споруди, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи).

Таким чином, судом дійшов висновку, що Топорівська сільська рада Ружинського району Житомирської області в порушення приписів ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , укладаючи 11.08.2014 договір оренди нерухомого майна діяла з перевищенням наданих їй повноважень.

Згідно ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення.

Відповідно до п. 5.11. встановлено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 10.10. договору передбачено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище та зважаючи, що в момент укладення договору оренди від 11.08.2014 сторонами було порушено положення ч. 1 ст. 203 ЦК України, що у свою чергу є підставою для визнання такого договору недійсним та повернення орендованого нерухомого майна комунальної власності, а саме гідроспоруди (дамби), що розташована за адресою Житомирська область, Ружинський район, с. Топори, вул. Комсомольська, 19 в комунальну власність територіальної громади Топорівської сільської ради шляхом укладання акта приймання-передачі.

Кім того, суд також вказує, що відповідачем 2 не було надано будь-яких фактичних доказів чи заперечень, які б мали значення для правильного вирішення спору чи спростовували б вище встановлені обставини.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Бердичівської місцевої прокуратури задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди від 11.08.2014 укладений між Топорівською сільською радою Ружинського району Житомирської області та фізичною особою-підприємцем Білоусом Миколою Степановичем щодо передачі у строкове платне користування нерухомого майна, а саме, гідроспоруди (дамби), що розташована за адресою Житомирська область, Ружинський район, с. Топори, вул. Комсомольська, 19.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Білоуса Миколу Степановича повернути орендоване нерухоме майно комунальної власності, а саме, гідроспоруду (дамбу), що розташована за адресою Житомирська область, Ружинський район, с. Топори, Комсомольська, 19 в комунальну власність територіальної громади Топорівської сільської ради шляхом укладання акта приймання-передачі.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Білоуса Миколи Степановича (02088, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Бердичівської місцевої прокуратури (10008, обл. Житомирська, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, ідентифікаційний код 02909950) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600, 00 грн. (одну тисячу шістсот гривень) 00 коп.

5. Стягнути з Топорівської сільської ради (13652, обл. Житомирська, р-н Ружинський, с. Топори; ідентифікаційний код 04344898) на користь Бердичівської місцевої прокуратури (10008, обл. Житомирська, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, ідентифікаційний код 02909950) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600, 00 грн. (одну тисячу шістсот гривень) 00 коп.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.12.2017

Суддя Д.О. Баранов