Рішення

від 18.12.2017 по справі 826/11444/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2017 року 16:39 № 826/11444/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

учасники справи:

позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Меткий М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1.) з позовом до Вищого господарського суду України (далі - відповідач та/або ВГСУ), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу, як судді, яка вийшла у відставку, вихідної допомоги у розмірі 3-х місячних суддівських винагород;

- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу, як судді, яка вийшла у відставку, вихідної допомоги у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, що становить 86 400,00 грн.;

- повернути позивачу сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Вищим господарським судом України необґрунтовано та всупереч положень законодавства відмовлено у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у відповідності до статті 143 Закону України Про судоустрій та статус суддів від 02.06.2016 №1402-VІI.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що питання щодо права позивача на отримання вихідної допомоги регулюється Законом України Про судоустрій та статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ, який станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про відставку, не містив положень про виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно довідки Вищого господарського суду України від 08.09.2017 №09.01-27/241, ОСОБА_1 працювала на посаді судді у ВГСУ з 13.12.2005 по 28.08.2017.

14.07.2017 позивачем подано до Вищої ради правосуддя заяву про звільнення з посади у відставку.

Рішенням Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 від 15.08.2017 №2429/0/15-17 звільнена з посади судді ВГСУ.

На підставі вказаного рішення Вищої ради правосуддя відповідачем 28.08.2017 видано наказ №381-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади судді ВГСУ 28.08.2017 у зв'язку з поданням заяви про відставку.

31.08.2017 позивач звернулась до відповідача із заявою вх. №01-08/2044/17, в якій просила виплатити їй, як судді, яка вийшла у відставку, вихідну допомогу в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.

За результатами розгляду вказаної вище заяви позивача відповідач листом від 07.09.2017 №01-23/2044/1342/17 повідомив про відсутність правових умов для нарахування і виплати вихідної допомоги та відсутність підстав для задоволення заяви позивача.

Вважаючи, що дії ВГСУ, що полягають у відмові в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв'язку із виходом у відставку неправомірними, позивач звернулася до суду з метою захисту свої порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилалась на положення частини 1 статті 143 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VІI, згідно яких судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Згідно позиції Конституційний суд України, викладеної в рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013, за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим, парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. Кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому, законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування, що узгоджується з вимогами частини першої статті 67 Основного Закону України.

Слід зазначити, що пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VІI визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом Закон Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ, крім положень, зазначених в пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Разом з тим, відповідно до пункту 7 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VІI з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ.

Таким чином, у відповідності до наведеної норми, права, обов'язки та гарантії позивача, в тому числі при виході у відставку, визначаються саме Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ.

Відповідач також вказав на те, що аналогічна позиція викладена в листі Апарату Верховної Ради України від 15.03.2017 №07/08-130, копія якого була направлена позивачу разом із листом від 07.09.2017 №01-23/2044/1342/17 щодо відсутності підстав для нарахування і виплати вихідної допомоги.

Отже, станом на дату подання ОСОБА_1 заяви про відставку від 14.07.2017 та на дату прийняття рішення Вищою радою правосуддя про звільнення позивача (від 15.08.2017), Закон України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ не містив положень, що передбачали право судді, який вийшов у відставку, на виплату допомоги судді.

З огляду на вказані обставини, судом не вбачається підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки відповідач діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Як наслідок, відсутні підстави для зобов'язання ВГСУ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою у розмірі 3-х місячних суддівських винагород.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Є.В. Аблов