Постанова

від 26.12.2017 по справі 522/22737/16-а     

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 р. м. Одесасправа № 522/22737/16-а

Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.П.С." на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.П.С." до Головного управління Держпраці в Одеській області Державної інспекції України з питань праці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.П.С." звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Держпраці в Одеській області Державної інспекції України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № 122 від 18 жовтня 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог, так як Головним управлінням Держпраці в Одеській області правомірно прийнято оскаржувану постанову № 122 від 18 жовтня 2016 року про накладення на ТОВ Л.П.С штрафу, у розмірі 333 500,00 грн., відповідно до наданих товариством документів під час перевірки.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як контролюючим органом порушено порядок прийняття оскаржуваного рішення .

В свою чергу, відповідно до наданих товариством документів та положень чинного на той момент законодавства ним правомірно не виплачувалась індексація своїм працівникам, а тому контролюючим органом безпідставно нараховано спірні штрафні санкції.

Крім того, апелянтом зазначено, що надані під час перевірки документи є недійсними, підлягали знищенню та підписані власноруч працівником ОСОБА_1, а не директором ТОВ Л.П.С ОСОБА_2

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20 вересня 2016 року по 26 вересня 2016 року, відповідно до наказу № 1043 від 18 серпня 2016 року, посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області проведено планову перевірку ТОВ Л.П.С , за результатами якої складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 15-01-026-029/0631 від 26 вересня 2016 року (т.1, а.с.11-19).

При цьому, вказаним актом встановлено, що у порушення вимог ч. 5 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 ЗУ Про оплату праці на підприємстві не здійснюється індексація заробітної плати по 23 працівникам, що призвело до виплати грошових коштів індексації не в повному обсязі, у період з травня 2014 року по день перевірки.

Внаслідок чого, керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ № 96 від 11 лютого 2015 року, абзацом 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, контролюючим органом прийнято постанову № 122, якою накладено на підприємство у вигляді ТОВ Л.П.С штраф, у розмірі 333 500,00 грн. (т.І, а.с.28-29).

Не погоджуючись з отриманим рішенням товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як контролюючим органом правомірно притягнуто товариство до відповідальності за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на підставі наданих ним до перевірки документів, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 КЗпП, цей кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

При цьому, згідно ч. 265 КЗпП, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.

Так, відповідно до п. 3 вказаного Порядку, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідну п. 4 Порядку, справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Пунктом 5 Порядку, встановлено, що у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Згідно п 6 Порядку, про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 7 Порядку, справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Згідно п. 8 Порядку, розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами № 122 від 18 жовтня 2016 року, якою накладено на ТОВ Л.П.С. штраф, у сумі 333 500,00 грн.

В даному випадку, вказаний штраф накладено уповноваженою особою за наслідком розгляду акта перевірки від 26 вересня 2016 року, яким, зокрема, встановлено, що на підприємстві не здійснювалась індексація заробітної плати по 23 працівникам, що призвело до виплати грошових коштів індексації не в повному обсязі, у період з травня 2014 року по день перевірки, чим порушено вимоги ч. 5 ст. 95 КЗпП та ст. 33 ЗУ Про оплату праці .

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що кожен працівник має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, яка, зокрема, підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Між тим, у межах спірних правовідносин адміністративним судом не вирішується питання доцільності притягнення позивача до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, станом на момент їхнього прийняття або вчинення, за наслідками чого суд може визнати протиправними рішення та дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а також зобов'язати його вчинити певні дії.

Крім того, колегія нагадує, що обов'язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на контролюючий орган, як на суб'єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

В даному випадку, для належного вирішення спірних правовідносин адміністративному суду необхідно встановити у чому полягає зміст та суть порушення за яке позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, внаслідок недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Між тим, на думку колегії суддів, специфіка притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, відповідно до вимог ст. 265 КЗпП, передбачає накладення встановленої суми фінансових санкції за кожного окремого працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тобто, необхідною умовою для накладення на позивача спірних фінансових санкції є встановлення контролюючим органом кожної конкретної особи, трудові права якої порушено, зокрема, шляхом встановлення ім'я та посади відповідної особи, а також періоду у якому відбулось таке порушення.

При цьому, у відповідному акті перевірки та оскаржуваній постанові про накладення штрафу зазначено ім'я та посаду лише одного працівника позивача, а саме дезінфектора ОСОБА_3, якому у перевіряємий період порушено порядок нарахування та виплати індексації заробітної плати.

Тому, колегія суддів вважає, що під час розгляду акту спірної перевірки зі змісту якого неможливо встановити всі необхідні вищезазначені відомості, окрім відомостей щодо працівника ОСОБА_3, уповноваженою посадовою особою Держпраці необґрунтовано прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Більш того, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що уповноваженою посадовою особою Держпраці досліджувались інші докази, окрім акту перевірки.

В свою чергу, в порушення обов'язку повного і всебічного з'ясування всіх обставин адміністративної справи, в оскаржуваній постанові суду першої інстанції, якою визнано правомірним оскаржуване рішення контролюючого органу, також не встановлено яким саме 22 працівникам позивача порушено порядок оплати праці, у період з травня 2014 року по вересень 2016 року.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до акту спірної перевірки, станом на час її проведення, у позивача офіційно працює 207 працівників.

Тому, навіть з урахуванням зібраних у справі доказів, колегія суддів не вбачає за можливе перевірити яким саме 22 з 207 працівників позивача, за період з травня 2014 року по вересень 2016 року, порушено порядок оплати праці.

При цьому, є безпідставними посилання контролюючого органу, що ним правомірно не вказано імена працівників позивача, а також не надано відповідних розрахунків щодо вказаних осіб, у зв'язку з тим, що його працівники не можуть виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду індивідуальних або колективних трудових спорів, так як саме контролюючий орган зобов'язаний довести факт відповідного порушення позивачем трудового законодавства.

Більш того, у межах спірних правовідносин працівники Держпраці жодним чином не виступають посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду індивідуальних або колективних трудових спорів.

Також, колегія суддів не приймає посилань товариства на той факт, що його працівниками надано некоректні документи контролюючому органу під час здійснення спірної перевірки, так як саме на ньому лежить обов'язок надавити належні та достовірні документи під час проведення відповідної перевірки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративним судом також перевіряється дотримання порядку прийняття такого рішення суб'єктом владних повноважень.

В свою чергу, у судовому засіданні позивачем зазначено, що контролюючим органом порушено порядок прийняття оскаржуваного рішення, так як таке рішення прийнято без його участі та без належного повідомлення про відповідне засідання, що унеможливило надання ним своїх пояснень.

В даному випадку, із тексту оскаржуваної постанови про накладення штрафу вбачається, що остання прийнята без участі представників позивача.

При цьому, колегією суддів повторно наголошується, що у суб'єкта владних повноважень наявний обов'язок доказати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, з вищевказаних положень Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення вбачається, що під час відсутності особи при розгляді її справи, останню може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В свою чергу, судом не зібрано жодного доказу, що підтверджує належне сповіщення контролюючим позивача про час і місце її розгляду його справи.

Крім того, необхідною умовою для розгляду відповідної справи є прийняття контролюючим органом рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, який також відсутній в матеріалах даної справи.

Тому, колегія судів вважає, що контролюючим органом порушено порядок прийняття оскаржуваної постанови, а як наслідок вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.П.С." - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.П.С.".

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 122 від 18 жовтня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області Державної інспекції України з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.П.С." сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у сумі 10 505 (десять тисяч п'ятсот п'ять),25 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_4