Рішення

від 14.12.2017 по справі 263/5273/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

№ 2/263/52/2017

№ 263/5273/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Томіліна О.М.,

при секретарі Лапоног Т.Г. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: Управління Держгеокадастру у м.Маріуполі Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-експертна фірма Землі Приазов'я , про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 20 травня 2008 року № 5/21-3845 в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,0790 га по вул.Свердлова, 121, у м. Маріуполі, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку від 29 жовтня 2008 року, виданого на ім'я ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в процесі розгляду справи неодноразово уточнювала, до Маріупольської міської ради (далі за текстом - ММР), ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 20 травня 2008 року № 5/21-3845 в частині розділу 1 п.1.1 п.п.1.1.66 щодо надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:04:027:0568), площею 0,0790 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул.Свердлова, 121, у м.Маріуполі, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:04:027:0568) від 29 жовтня 2008 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.162.08950 від 29.10.2008р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Так, відповідно до реєстраційного посвідчення від 15 квітня 1992 року № 1094 за радгоспом Азовський було зареєстроване домоволодіння по вул. Свердлова, буд. 121, в м.Маріуполі, яке знаходилося на його балансі, на підставі довідки с-з Азовський від 03 березня 1992 року. Згідно з Генеральним планом в інвентарній справі БТІ від 04 березня 1992 року домоволодіння по вул. Свердлова, буд. 121, знаходилось на земельній ділянці площею 1588 кв.м. (ширина - 36,5 м, довжина - 43,5 м). За договором купівлі-продажу № 5/1304 від 28 квітня 1992 року право власності на ? частину житлового будинку з прилеглими в цій частині подвірними будівлями по вул. Свердлова, буд.121, на земельній ділянці радгоспу Азовський перейшло у власність ОСОБА_3 На зазначеній земельній ділянці розташовано: один житловий будинок літ. А (житловою площею 70,8 кв. м), два сараї літ. Н, Д, погреб літ. В/п та інші споруди. За договором купівлі-продажу № 5/1303 від 28 квітня 1992 року право власності на ? частину житлового будинку з прилеглими в цій частині подвірними будівлями по вул. Свердлова, буд. 121, на земельній ділянці радгоспу Азовський перейшло у власність ОСОБА_2 На зазначеній земельній ділянці розташовано: один житловий будинок літ. А (житловою площею 70,8 кв. м), два сараї літ. Н, Д та інші споруди. Позивач вказує, що нерухоме майно за вказаною адресою належало ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Після смерті ОСОБА_3 право власності на ? частину домоволодіння по вул. Свердлова, буд. 121, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 вересня 2005 року № 5-1543 отримала дочка останнього - ОСОБА_1, іншу ? частину - дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4, право власності на яку на підставі договору дарування від 27 лютого 2007 року № 939, посвідченого витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського бюро технічної інвентаризації № 14055936 від 28 березня 2007 року, перейшла також до ОСОБА_1 Тобто, ОСОБА_1 належить ? частини домоволодіння № 121 по вул. Свердлова. Згідно зведеного акту технічного паспорту від 29 жовтня 2004 року зі змінами від 08 серпня 2006 року домоволодіння містило наступні споруди: А-1, А1-1, Б, В, Д, Г, Е/п, Н, Ж, Ж/п, З, Л, М, огорожа № 1, 2, 3 і мощення І, ІІ, загальна площа ділянки 1268 кв.м. Крім того, в цьому плані зазначено, що у спільному користуванні позивача та відповідача перебуває прибудову літ. Н (Н-1). Спільна земельна ділянка та домоволодіння знаходяться у спільному користуванні співвласників. Однак позивач встановила, що 08.08.2006 року працівниками БТІ здійснено виїзд та за підсумками зроблено ОСОБА_4, на схемі зазначалось лише літери А, а, а-1, а-2, Ж, М, З, п, Б, В, В-1, Г, Д, прибудова (сарай) літ. Н (Н-1) відсутня. А відповідно до довідки МБТІ від 08 жовтня 2006 року, виданої на ім'я ОСОБА_2, зазначені самовільно збудовані будівлі по вул. Свердловій, буд. 121, а саме: сені а1-1, гараж Б, О-1, сарай П-1, Р-1, Н, В, нежитлова прибудова А-1, баня б-1. У виданому ОСОБА_2 технічному паспорті від 01 грудня 2006 року мається характеристика, підписана виконавцем ОСОБА_5, в якій зазначена літ. Н-1. Також на генеральному плані технічного паспорту значиться домоволодіння № 121 по вул. Свердлова на земельній ділянці площею 1268 кв. м, але вже з розділеною ділянкою. Крім того, зазначені самовільно збудовані будівлі, а саме: літ. Б-1, О-1 (гаражі), В-1, П-1, Р-1 (сараї), а1-1 (сені), А1-1 (нежитлова прибудова), які мають штамп погашено, але про літ. Н-1 (сарай) щодо самовільно збудованих нічого не значиться. У 2007 році відповідач ОСОБА_2 звернувся до ММР із клопотанням щодо надання йому земельної ділянки площею 790 кв. м для обслуговування ? частини домоволодіння № 121 по вул. Свердлова, хоча, на думку позивача, співвласники повинні були звернутися разом до ММР з клопотанням про надання земельної ділянки у спільну сумісну власність, а після цього виділити пропорційну частину із земельної ділянки для обслуговування своєї частини домоволодіння. Відповідно до технічної документації, розробленою ТОВ Проектно-експертна фірма Землі Приазов'я , ММР було прийнято рішення № 5/21-3845 від 20 травня 2008 року, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 жовтня 2008 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.08.162.08950. Зазначені рішення та акт прийняті з порушенням чинного законодавства, оскільки межі переданої земельної ділянки в натурі (на місцевості) раніше встановлено не було, тому відведення земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 повинно було відбуватися на підставі проекту землеустрою та за рішенням міської ради щодо надання згоди на розробку землевпорядної документації. Крім того, відведення земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 було здійснене без отримання згоди іншого співвласника домоволодіння - позивачки ОСОБА_1 всупереч ст. 42 Земельного Кодексу України, приватизація частини земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 здійснена з порушенням законодавства. Позивач дійсно узгодила суміжні межі земельної ділянки відповідно до ст.198 ЗК України, що підтверджує акт про встановлення меж земельної ділянки від 17.12.2007р., однак, при узгодженні вважала, що межа земельної ділянки буде проходити в іншому місці. Рішенням Маріупольської міської ради №6/40-4680 від 10.07.2014р. позивачу було надано дозвіл щодо передачі земельної ділянки, площею 0,0831га, за вказаною адресою у власність та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.05.2015р. Однак на даний час відповідач почав змінювати суміжну огорожу в бік земельної ділянки позивача та збільшувати межі своєї ділянки шляхом встановлення капітальної огорожі та будівництва нової прибудову. На даний час в провадженні суду перебуває цивільний спір з приводу усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом часткового знесення самовільно збудованої будівлі літ Н та знесення огорожі, які знаходяться на її земельній ділянці.

На підставі викладеного позивачка вважає, що спірні рішення ММР та державний акт на право власності земельної ділянки порушують її права та інтереси як власника житлового будинку та землевласника та просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Маріупольської міської ради від 20 травня 2008 року № 5/21-3845 в частині пп. 1.1.66 п. 1.1 розділу 1 щодо надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:04:027:0568), загальною площею 0,0790 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Свердлова, буд. 121, в Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, та державний акт від 29 жовтня 2008 року на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:04:027:0568), загальною площею 0,0790 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Свердлова, буд.121, в Центральному районі м.Маріуполя Донецької області, виданий на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.08.162.08950 від 29 жовтня 2008 року.

Враховуючи, що про вказане позивачу стало відомо в 2014р. з початку здійснення відповідачем будівництва вона вважає, що строк позовної давності нею не пропущено.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з вищевказаних підстав. При цьому суду пояснила, що вона після смерті ОСОБА_3 отримала у спадок ? частину земельної ділянки по вул.Свердлова, 121, у м.Маріуполі, а в подальшому в 2007р. стала власником ? частини вказаної земельної ділянки, оскільки ? частку отримала від ОСОБА_4 В 2013 році в неї з відповідачем виникли спірні питання з приводу того, що останній почав переносити огорожу між земельними ділянками в її сторону, а також з приводу прибудови ОСОБА_2, яка також знаходиться на території належної їй земельної ділянки. В 2014 році вона отримала свідоцтво про власності на земельну ділянку. Хоча під час приватизації земельної ділянки відповідачем вона надавала свою згоду щодо встановлення меж земельних ділянок, на даний час позивач вважає, що вказані межі не відповідають наданому узгодженню.

В подальшому позивач надала суду заяву, в якій просила розглядати справу в її відсутність, а також додаткові письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 звернула увагу суду на те, що свідоцтво про право власності на її земельну ділянку є законним, порушення її прав виражається в тому, що вона не має доступу до свого будинку для його обслуговування зі сторони ОСОБА_2, в процесі надання земельної ділянки ОСОБА_2 відповідні органи та організації повинні були врахувати частки в домоволодінні та їх розміщення тощо.

Представник позивача - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та суду пояснила, що в 1992 року за радгоспом Азовський було зареєстроване домоволодіння на земельній ділянці, площею 1588кв.м., по вул.Свердлова, буд. 121, в м.Маріуполі, яке знаходилося на його балансі. В подальшому вказане домоволодіння № 121 перейшло у спільну сумісну власності ОСОБА_1 та відповідача - ОСОБА_2 - по ? частині на кожного, частки не виділялися, земельна ділянка розділена не була, межі між власниками також не було. Згідно з вимогами ЗК України співвласники повинні були разом звернутися за приватизацією земельної ділянки, після чого вже виділити кожному у власність окремі ділянки. Крім того, відповідно до правовстановлюючих документів 1992 року позивачу і відповідачу належить спірна прибудова літ. Н (Н-1) в рівних частках по ? частині. Представник позивача погодилася, що позивач узгодила суміжні межі земельної ділянки відповідно до вимог ЗК України, що підтверджує акт про встановлення меж земельної ділянки від 17.12.2007р., однак, при узгодженні вважала, що межа земельної ділянки буде проходити в іншому місці по встановленій огорожі, однак, після отримання позивачем права власності на земельну ділянку, площею 0,0831га, відповідач почав переносити межу між земельними ділянками в її сторону. Пояснила, що питання про скасування державного акту про право власності на земельну ділянку позивача вона не порушувала, оскільки він виданий законно. Враховуючи наведені пояснення представник позивача вважала, що відповідачами порушені права позивача як власника домоволодіння та земельної ділянки.

Крім того, ОСОБА_6 надала суду свої письмові пояснення, з яких також вбачається, що вона заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні з огляду на наступне.

Представник позивача вказує, що 28.04.1992 року за Договором купівлі-продажу №5/1304 ОСОБА_3 перейшло у власність ? частина житлового будинку з прилеглими в цієї частині подвірними будівлями по вул.Свердлова, 121, на земельній ділянці радгоспу Азовський . На зазначеній земельній ділянці розташовано: один житловий будинок літ.А (житловою площею 70,8 кв.м., два сараї літ. Н, Д, погреб літ.В/п та інші споруди (арк. 23-24 інвентарної справи БТІ). В подальшому право власності на домоволодіння №121 перейшло по ? частині до позивача та відповідача, а саме: ? частина житлового будинку, будівлі і споруди, які знаходяться на земельній ділянці, належать позивачу на праві приватної власності, а саме: ? частина на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.09.2005р. №5-1543, що посвідчено Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно МБТІ №1205261 від 04.10.2006р. та ? частина на підставі договору дарування від 27.02.2007р. №939, що посвідчено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського бюро технічної інвентаризації №14055936 від 28.03.2007р. Інша частина житлового будинку з прилеглими в цієї частині подвірними будівлями по вул.Свердлова, 121, на земельній ділянці радгоспу Азовський належить за Договором купівлі-продажу №5/1303 від28.04.1992 року ОСОБА_2 На зазначеній земельній ділянці розташовано: один житловий будинок літ.А (житловою площею 70,8 кв.м., два сараї літ. Д, Н та інші споруди (арк. 25-26 інвентарної справи БТІ). Таким чином ОСОБА_6 погоджується, що домоволодіння по вул. Свердлова, 121, в м.Маріуполі дійсно знаходиться у відповідача та у позивача в спільній частковій власності, але частки сторін у спільній частковій власності не виділені, відповідно до договорів 1992 року, в яких зазначено, що житловий будинок загальною площею 70,8 кв.м. літ.А , два сараї літ.Д,Н. та інші споруди належать співвласникам у рівних частках по ? частки. Тобто, житловий будинок літ А та сарай літ. Н (Н-1) та інші будівлі знаходились та знаходяться у спільному володінні та користуванні у рівних частках. На час відведення земельної ділянки відповідачем у 2007 році на земельній ділянці були розташовані самовільно збудовані будівлі та споруди збудовані у 1990 роках, а саме: сені а1-1, гараж Б, О-1, сарай П-1, Р-1, Н, В, нежитлова прибудова А-1, баня б-1, що підтверджує довідка БТІ від 08.10.2006 (арк. 61 інв. справи БТІ). Представник позивача не погоджується з тим, що було відведено земельну ділянку, площею 790 кв.м., у власність відповідачу з самовільно збудованими будівлями, спорудами та за відсутності правовстановлюючих документів на них, а також без виділу частки в натурі із спільної часткової власності. В генеральному плані технічного паспорта БТІ відповідача та позивача зазначено, що будівлі розташовані на земельній ділянці площею 1268 кв.м., тому, якщо кожен має право на половину (відносно пропорціям своїх часток у домоволодінні), то від загальної площі 1268 кв.м половина дорівнює 634 кв.м., що менше наданої площі земельної ділянки відповідачу на 156 кв.м. Якщо земельна ділянка визначена пропорційно часткам в домоволодінні позивача та відповідача, тобто по ? частки земельної ділянки, неможливо визначити де саме повинна проходити межа земельної ділянки позивача і відповідача, тому що відсутній такий документ поділу. Після продажу домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельна ділянка не була розділена. Межу між ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було встановлено самовільно, без узгодження відповідно до діючого законодавства на той час. При цьому представник позивача зауважує, що межа між співвласниками була встановлена інакше, ніж вона розміщена на даний час відповідно до спірного державного акту. Такі межі не склалися історично з 28.04.1992 року. Сарай літ.Н (Н-1) знаходився та знаходиться у спільній власності співвласників домоволодіння №121 по вул.Свердлова відповідно до договорів купівлі-продажу від 28.04.1992р., крім того, не всі будівлі відокремлені огорожею та функціонально незалежні. Представник позивача зауважує, що проект відведення земельної ділянки розробляється у разі зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до закону або надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості). Позивач не заперечує факту наявності її підпису в ОСОБА_4 погодження меж між земельними ділянками, але вона стверджує про те, що межі земельної ділянки були встановлені інакші, з якими вона і погодилась. Після проведення приватизації відповідачем було перенесено межу в бік земельної ділянки позивача. Стара суміжна огорожа розташовувалась вірно, а нова огорожа, перенесена відповідно до спірного державного акту, стала порушувати права позивача. Суміжна межа співвласниками домоволодіння на земельній ділянці була встановлена самовільно, без відповідних документів, тому в процесі її відведення у власність відповідні органи і організації повинні були перевірити, чи відповідає площа відведеної земельної ділянки такій площі, на яку має право заінтересована особа. В даному випадку, це не було зроблено, не було перевірено, що бажана площа перевищує площу, яка належить до частки в домоволодінні відповідача, не враховано, що на земельній ділянці знаходяться самовільно збудовані споруди та спільні споруди. На думку представника, така приватизація незаконна та підлягає скасуванню.

Представник Маріупольської міської ради - ОСОБА_7 в судовому засіданні вважав позовні вимоги необґрунтованими та заперечував проти їх задоволення, оскільки межі виділеної у власність відповідачеві земельної ділянки погоджувалися позивачем, рішення ММР про надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,0790 га, розташованої за адресою: вул.Свердлова, 121, у м.Маріуполі, прийнято законно та в межах повноважень у відповідності до вимог Закону України Про землеустрій та на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою, зі складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Просив застосувати до заявлених позовних вимог наслідки пропуску строків позовної давності, оскільки позивачем самою підписано акт узгодження меж 17.12.2007р., тобто їй було відомо про визначені межі земельних ділянок.

Крім того, представник ММР надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідач ОСОБА_2 придбав ? частину домоволодіння, розташованого за адресою вул. Свердлова, 121, відповідно до договору купівлі-продажу від 28.04.1992 року № 5/1303, отже, частки у власності на домоволодіння визначені відповідно до договору купівлі-продажу. Відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 20.05.2008 № 5/21-3845 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, площею 0,0790 га., розташовану за адресою: вул.Свердлова, 121, у Жовтневому (Центральному) районі міста Маріуполя, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку від 29.10.2008 № 01.08.162.08950. Відповідне рішення прийнято та державний акт видано у відповідності до вимог Закону України Про землеустрій на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою, зі складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Крім того, видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.10.2008 № 01.08.162.08950 розташовану за адресою вул. Свердлова, 121, площею 0,0790 га, на ім'я ОСОБА_2 Позивачем зазначено в позові, що 17.12.2007 року у відповідності до вимог ст. 198 Земельного кодексу України нею самостійно узгоджено межі земельної ділянки, що підтверджується актом про встановлення меж земельної ділянки, тому твердження позивача про те, що вона не знала, на підставі яких документів та у яких межах була приватизована земельна ділянка, є безпідставними та такими, які суперечать наявним у справі матеріалами. Крім того, позивач у 2013 році звернулася до ТОВ ДЕМЕТРА ВКФ з заявою про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому, площа земельної ділянки, кути поворотних точок, були встановлені по існуючій огорожі, яка до цього часу не змінювалась. На час узгодження меж земельної ділянки відповідачем було відмовлено в узгодженні меж та, відповідно до рішення Маріупольської міської ради про порядок узгодження меж земельних ділянок на території міста Маріуполя складено доповнення до акту узгодження меж земельної ділянки від 12.07.2013 року. Рішенням Маріупольської міської ради від 10.07.2014 року № 6/40-4680 позивачу надано дозвіл щодо передачі земельної ділянки у власність, кадастровий номер (1412336300:01:027:0717), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,0831га по вул. Свердлова, 121, у м.Маріуполі. На підставі вищезазначеного рішення позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.02.2015 року ОСОБА_8 САК № 108346. Тобто, з 17.12.2007 року (дата підписання акту узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2Ф.) до подачі позовної заяви, питання щодо належності встановленої межі не ставилося, та межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 позивача ОСОБА_1 влаштовували, а межі земельної ділянки встановлені саме за узгодженням позивача. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено строки позовної давності, та судження про те, що їй стало відомо про нібито порушене право лише о 2014 році є таким, що не відповідає дійсності, оскільки нею самою підписано акт узгодження меж 17.12.2007 року. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що рішення Маріупольської міської ради від 20.05.2008 року № 5/21-3845 прийнято у межах компетенції у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент прийняття рішення, та державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.10.2008 року № 01.08.162.08950 є чинним, виданим з дотриманням вимог законодавства, та не порушує прав позивача ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність за участю його представників - ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Представник відповідача - ОСОБА_9, думку якої підтримала ОСОБА_8, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вважає рішення Маріупольської міської ради, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, законним та прийнятим в межах наданих повноважень, оскільки жодних порушень прав позивача не було допущено. Так, домоволодіння по вул. Свердлова, 121, у м.Маріуполі перебуває у спільній частковій власності сторін по ? частки кожному, тому сторони для цілей обслуговування жилого будинку отримали в користування і земельну ділянку, на якій він розташований, пропорційно до їх часток у праві власності, по ? частці кожному. В грудні 2007р. відповідач ОСОБА_2 звернувся до міського голови з заявою про передачу йому у власність земельної ділянки за вказаною адресою, площею 0,0790 га, а також до ТОВ Проектно-експертна фірма Землі Приазов'я з заявою про оформлення державного акту на право власності на землю. ТОВ Проектно-експертна фірма Землі Приазов'я складена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2, яка виконана відповідно до усіх вимог законодавства. Просила врахувати, що, крім іншого, до складу технічної документації увійшов акт про встановлення меж земельної ділянки від 17.12.2017р., який власноруч підписала ОСОБА_1 та засвідчила, що узгоджує межі земельної ділянки та ніяких претензій при їх встановлені не заявляє. В подальшому ОСОБА_1 приватизувала земельну ділянку, площею 0,0831га. Враховуючи викладене просила застосувати до заявлених позовних вимог наслідки пропуску строків позовної давності.

Крім того, ОСОБА_9 надала суду письмові заперечення, в яких також зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Домоволодіння по вул.Свердлова, 121, в м.Маріуполі не є об'єктом права спільної позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 сумісної власності, оскільки спільна сумісна власність може бути встановлена законом або договором, зазначене домоволодіння перебуває у їх спільній частковій власності. Ідеальні частки кожного з них в рівній пропорції - по ? частці - первісно були визначені договорами купівлі-продажу від 28 квітня 1992 року і зі зміною одного учасника - ОСОБА_1 - залишились рівними. Відповідно до положень ст. ст. 30, 42 Земельного Кодексу України (ЗК України) ОСОБА_3, а в подальшому - ОСОБА_1, спільно з ОСОБА_2, ставши співвласниками по ? частці житлового будинку № 121 по вул.Свердлова в м. Маріуполі, для цілей його обслуговування отримали в користування і земельну ділянку, на якій розташований зазначений житловий будинок, пропорційно їх часткам у праві власності на нього, тобто також по ? частці кожному. Будинок на момент укладання 28.04.1992 року договорів купівлі-продажу щодо його відчуження вже був поділений на дві функціонально незалежні самостійні половини, кожна з яких мала окремий вихід, та які були відгороджені одна від одної загальною стіною, а земельні ділянки, на яких розташована будівля, - огорожею. Між ОСОБА_3, а в подальшому - ОСОБА_1, та ОСОБА_2 історично з 28.04.1992 року склався узгоджений ними порядок користування прилеглою до житлового будинку територією та історично були визначені межі користування земельними ділянками, прилеглими до належних їм часток домоволодіння. 18.12.2007 року ОСОБА_2 звернувся до Маріупольської міської ради із заявою про передачу йому у власність безоплатно земельної ділянки площею 0,0790 га, виділеної для обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Свердлова, 121, м. Маріуполь. Крім того, 18.12.2007 року за заявою ОСОБА_2 ТОВ Проектно-експерта фірма Землі Приазов'я була складена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Свердлова, буд. 121, в м. Маріуполі, до складу якої увійшов також ОСОБА_4 про встановлення меж земельної ділянки від 17.12.2007 року, відповідно до якого суміжними до земельної ділянки землекористувача ОСОБА_2 є землекористувачі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, з якими узгоджені межі та ніяких претензій при їх встановленні вони не заявляли. Окрім того, в зазначеному ОСОБА_4 вказано, що на відкритих місцях кути поворотів закріплені знаками та вказані у інвентарній справі. Отже, позивачці ОСОБА_1 з дати власноручного підписання нею ОСОБА_4 про встановлення меж земельної ділянки від 17.12.2007 року було відомо про встановлення в натурі меж земельної ділянки з метою подальшої її приватизації ОСОБА_2, та вона жодних претензій щодо зазначених меж не заявляла, погодившись з ними. Таким чином, 20.05.2008 року ММР винесла рішення за № 5/21-3845, яким передала у власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1412300000:04:27:058 по вул. Свердлова, буд. 121, площею 790 кв. м., яке є законним, обґрунтованим та підстави для його скасування відсутні.

Представник третьої особи - Управління держгеокадастру у м. Маріуполі Донецької області надав суду заяви з проханням розглядати справи у відсутності представника.

Відповідно до ч.2 ст.35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч.3 ст.36 ЦПК України суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

Враховуючи вищевикладені вимоги ЦПК України, те, що від представників третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-експертна фірма Землі Приазов'я , які були належним чином повідомлені про перебування даного спору в суді та про час розгляду справи, не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справу було розглянуто у відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали даної цивільної справи, оглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи №263/4321/15ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 квітня 1992 року ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим Першою Маріупольською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 5/1303 від 28.04.1992р. договором купівлі-продажу набув право власності на ? частину житлового будинку №121 по вул. Свердлова радгоспу Азовський м.Маріуполя, розташованого на земельній ділянці радгоспу Азовський .

28 квітня 1992 року ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим Першою Маріупольською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 5/1304 від 28.04.1992р. договором купівлі-продажу набув право власності на ? частину житлового будинку №121 по вул. Свердлова радгоспу Азовський м. Маріуполя, розташованого на земельній ділянці радгоспу Азовський .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 вересня 2005 року ОСОБА_1 успадкувала після ОСОБА_3, який помер 27.04.2004 року ? частку житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Свердлова, буд. 121, м. Маріуполь (Т. 1, а. с. 10).

Згідно з договором дарування від 27 лютого 2007 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 1/4 частку житлового будинку № 121 по вул. Свердлова в м. Маріуполі з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями подвір'я, що знаходяться у місті Маріуполі (Т. 1, а. с. 9).

Згідно з Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12052761 від 04.10.2006 року, № 14055936 від 28.03.2007 року ОСОБА_1 належить ? частка будинку № 121 по вул. Свердлова у місті Маріуполі на підставі свідоцтва про спадщину від 05.09.2005 року та ? частка будинку № 121 по вул. Свердлова у місті Маріуполі на підставі договору дарування від 27.02.2007 року (Т. 1, а. с. 7, 8).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.02.2015р. ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 0,0831га, розташована за адресою: вул. Свердлова, 121, м.Маріуполь (Т.1, а.с.6).

18 грудня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до міського голови м. Маріуполя із заявою про передачу йому у власність безоплатно земельної ділянки площею 0,0790 га, виділеної для обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: вул. Свердлова, 121.

Також 18 грудня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до директора ТОВ Проектно-експертна фірма Землі Приазов'я» із заявою про оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0790 га, розташованої за адресою: м. Маріуполь, вул. Свердлова, 121.

18 грудня 2007 року директором ТОВ ПЕФ Землі Приазов'я» ОСОБА_12 видано погоджене з начальником Маріупольського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_13 Завдання на виконання робіт , яким передбачено:

- виконувана робота - технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

- підставою для виконання робіт є заява замовника на виконання робіт від 18.12.2007р.;

- характеристика об'єкта:

1) місце розташування: м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. Свердлова, 121;

2) форма власності: приватна;

3) цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- вихідні дані:

1) матеріали вибору місця розташування об'єкта;

2) розмір земельної ділянки 0,0790 гектарів (790 кв.м.);

3) викопіювання (фрагмент) з планово-картографічних матеріалів (генеральний план будівництва об'єкта, затверджена містобудівна документація, проект землеустрою тощо), державні будівельні норми, що обґрунтовують розмір земельної ділянки;

4) наявні обмеження - немає;

5) земельні сервітути - немає;

- документи і матеріали, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт: технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

ТОВ ПЕФ Землі Приазов'я виконано завдання від 18.12.2007р. та складена Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадянина ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Свердлова, 121, у Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області (надалі - Технічна документація), до складу якої ввійшли: 1) Пояснювальна записка; 2) Технічне завдання; 3) Заявка замовника на оформлення державного акту; 4) План встановлення меж; 5) ОСОБА_4 про встановлення меж земельної ділянки; 6) Викопіювання з чергового кадастрового плану м. Маріуполя; 7) Правовстановлюючі документи, 8) Генеральний план МБТІ; 9) Копії паспорту та ідентифікаційного номеру замовника; 10) Рішення, на підставі якого оформлено державний акт, що відповідає вимогам ст.56 Закону України Про землеустрій .

Як вбачається із Пояснювальної записки ТОВ ПЕФ Землі Приазов'я , керуючись ст.ст.40, 118, 121, 81, 125, 126 ЗК України, та за заявкою замовника ОСОБА_2 від 18.12.2007р. були проведені роботи по оформленню державного акту на право власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. ТОВ ПЕФ Землі Приазов'я діє на підставі ліцензії серії АВ №078436 від 05.04.2006р., виданої Державною службою геодезії, картографії та кадастру на підставі ліцензії серії АБ №349444 від липня 2006р., виданої Державним комітетом України по земельним ресурсам. Земельна ділянка розташована на території м. Маріуполя, в Жовтневому районі, по вул. Свердлова, 121.1/2 частина житлового будинку з належними до неї надвірними побудовами, розташована на земельній ділянці, належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.1992р. за №5/1303 та реєстраційного посвідчення МБТІ від 15.05.1992р. за №37413 на праві приватної власності. Загальна площа земельної ділянки - 0,0790 га. Кадастровий номер ділянки - 1412300000:04:027:0568. Код цільового використання згідно КВЕД - 100.1 (будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд).

До складу вищевказаної технічної документації ввійшов ОСОБА_4 про встановлення меж земельної ділянки від 17.12.2007р., який складений землекористувачем ділянки ОСОБА_2, представником Маріупольського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_13, підписи громадян в цьому ОСОБА_4 завірені квартальною ОСОБА_14, чим були виконані приписи ст.198 ЗК України.

Відповідно до ОСОБА_4 від 17.12.2007 року про встановлення меж земельної ділянки суміжними землекористувачами земельної ділянки по вулиці Свердлова, 121, в Центральному (Жовтневому) районі міста Маріуполя є ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, які погодили те, що загальна площа зазначеної ділянки складає 790 кв.м., претензій при встановленні меж не заявлено, межі узгоджено землекористувачами. Окрім того, в ОСОБА_4 вказано, що на відкритих місцях кути поворотів закріплені знаками та вказані у інвентарній справі (Т. 1, а. с. 116).

Згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 20.05.2008 року № 5/21-3845 Про передачу у власність громадянам України у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, які перебувають у їх власності у Жовтневому, Іллічівському, Приморському, Орджонікідзевському районах міста (розділ 1 п.1.1 п.п.1.1.66) ОСОБА_2 передано земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:04:027:0568) площею 0,0790 га, по вулиці Свердлова, 121, м.Маріуполь (Т. 1, а.с. 143-145).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, площею 0,0790га (кадастровий номер 1412300000:04:027:0568), від 29 жовтня 2008 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.162.08950 від 29.10.2008р., останньому належить земельна ділянка по вулиці Свердлова, 121, м.Маріуполь (Т. 1, а.с. 69).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.10.2013 року, складеного спеціалістом першої категорії сектору землеустрою та охорони земель відділу регулювання земельних відносин міської ради ОСОБА_15 відповідно до вимог ст. 12, ст. 189 Земельного Кодексу України, ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні за адресою: місто Маріуполь, вулиця Свердлова, будинок 121, встановлено, що ОСОБА_2 займає та використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови міста, під розміщення двох колон та фундаменту між ними загальною площею 0,00016738 га за адресою: вул. Свердлова, 121, у Жовтневому районі міста Маріуполя, що є порушенням ст. ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України (Т. 1, а. с. 33).

На підставі зазначеного акту винесено вказівку (попередження) № 233/2013від 04.10.2013 року про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства (Т. 1, а. с. 34).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.10.2013 року, складеного спеціалістом першої категорії сектору землеустрою та охорони земель відділу регулювання земельних відносин міської ради ОСОБА_15 відповідно до вимог ст. 12, ст. 189 Земельного Кодексу України, ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні за адресою: місто Маріуполь, вулиця Свердлова, будинок 121, встановлено, що ОСОБА_2 вимоги вказівки від 04.10.2013 року № 233/2013 не виконав, самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови міста, під розміщення двох колон та фундаменту між ними загальною площею 0,00016738 га за адресою: вул. Свердлова, 121, у Жовтневому районі міста Маріуполя, не звільнив та не привів у придатний до використання стан, що є порушенням ст.ст.125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України (Т. 1, а. с. 32).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.03.2014 року, складеного спеціалістом першої категорії сектору землеустрою та охорони земель відділу регулювання земельних відносин міської ради ОСОБА_15 відповідно до вимог ст. 12, ст. 189 Земельного Кодексу України, ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні за адресою: місто Маріуполь, вулиця Свердлова, будинок 121, встановлено, що ОСОБА_2 вимоги вказівки від 04.10.2013 року № 233/2013 не виконав, самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови міста, під розміщення двох колон та фундаменту між ними загальною площею 0,00016738 га за адресою: вул. Свердлова, 121, у Жовтневому районі міста Маріуполя, не звільнив та не привів у придатний до використання стан, що є порушенням ст. ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України (Т. 1, а. с. 31).

Згідно з положеннями ст.16 ЦК України та відповідно до вимог ст.3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положенням ст. 4 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.30 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення права спільної часткової власності на житловий будинок №121 по вул. Свердлова в м. Маріуполі, тобто станом на 28.04.1992р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без змін її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Згідно зі ст.42 ЗК України (в ред. 18.12.1990р.) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

В підпункті ґ пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ зазначено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх.

Як вбачається із викладеного, ОСОБА_3, а в подальшому - ОСОБА_1, спільно з ОСОБА_2, ставши співвласниками по ? частці житлового будинку №121 по вул. Свердлова в м. Маріуполі, для цілей його обслуговування отримали в користування і земельну ділянку, на якій розташований зазначений житловий будинок, пропорційно їх часткам у праві власності на нього, тобто також по ? частці кожному.

За положеннями ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Підставами для скасування акта міської ради є невідповідність його вимогам чинного законодавства та\або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою скасування акту міської ради є визнання акта недійсним, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів особи. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі у межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до п. а ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст. 116 ЗК України (в редакції, що була чинною на дату прийняття оскаржуваного рішення міської ради) громадяни та юридичні особи набувають права власності та

права користування земельними ділянками із земель державної або

комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування, або державних органів

приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань

земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим

Кодексом, і відповідно до п. а ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до Закону України від 22.05.2003р. №858-ІУ Про землеустрій :

- землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

укладених договорів між юридичними та фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою (стаття 22);

- документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою:

и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують права на земельну ділянку;

ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання (стаття 25);

- замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (статті 26);

- встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів;

- документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основною для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) (стаття 55);

- технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включають:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб;

г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки;

ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі і на умовах оренди;

д) акт прийому - передачі межових знаків на зберігання;

е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель при їх наявності;

є) кадастровий план земельної ділянки;

ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути (стаття 56).

З огляду на викладені приписи законодавства України, чинного на день виникнення спірних правовідносин, твердження ОСОБА_1 щодо первісного отримання рішення Маріупольської міської ради про надання згоди на розробку землевпорядної документації, яке є передумовою прийняття наступного рішення - про передачу земельної ділянку у власність, є безпідставними, оскільки рішення про передачу земельної ділянки у власність приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки, а такі документи складаються, у тому числі, за заявою і фізичних осіб.

Окрім того, межі земельних ділянок були встановлені в натурі вже на момент укладення 28 квітня 1992 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу будинку №121 по вул. Свердлова в м. Маріуполі, а тому у відповідності до ст.30 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення угод) автоматично перейшли в користування до нових власників нерухомості, з чим погоджується і позивачка, а тому додаткового рішення органу місцевого самоврядування про надання згоди на розробку землевпорядної документації законодавством не передбачено.

Відповідне звернення ОСОБА_2 подав 18 грудня 2007 року до міського голови м.Маріуполя про передачу йому у власність безоплатно земельної ділянки, площею 0,0790 га, виділеної для обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: вул. Свердлова, 121, м.Маріуполь.

З пояснень представника Маріупольської міської ради, представників відповідача ОСОБА_2 та наданих матеріалів вбачається, що оформлення технічної документації проводилося у відповідності з вимогами законодавства, діючого на час оформлення документації та прийняття рішення.

Позивач стверджує, що загальна площа земельної ділянки, на якій розташований будинок №121 по вул. Свердлова в м. Маріуполі, складає 1588 кв.м., виходячи із даних інвентарної справи, а саме: ширина - 36,5 м., довжина - 43,5м. (36,5 х 43,5 = 1588 кв.м.).

Отже, виходячи із рівності часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумісній власності на жилий будинок, ОСОБА_2 мав право на приватизацію земельної ділянки площею в 794 кв.м. (1588 : 2), а фактично ним була приватизована земельна ділянка в 790 кв.м., що спростовує твердження позивачки та її представника про приватизацію землі більшою, аніж складає пропорція, площею.

Як вбачається із плану меж земельної ділянки, який міститься в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №432925, виданому 29 жовтня 2008р. на ім'я ОСОБА_2, ширина приватизованої останнім земельної ділянки, розташування якої відповідає входу/виходу на територію домоволодіння, становить 18,25 м. та відповідає ? частки від зазначеної в інвентарній справі загальній ширині ділянки в 36,5 м.

Згідно плану земельної ділянки загальна ширина земельної ділянки становить 37,5 м, що на 1 метр перевищує цей показник в інвентарній справі. При тому, що ширина приватизованої ОСОБА_2 земельної ділянки становить 18,25 м. (36,5 : 2), ширина приватизованої ОСОБА_1 земельної ділянки - 19,25 м. Таким чином площа приватизованої позивачем земельної ділянки склала 831 кв.м., що на 41 кв.м. перевищує площу приватизованої ОСОБА_2 земельної ділянки (790 кв.м.).

В позовній заяві та в поясненнях, наданих до суду, позивач ОСОБА_1 та її представник вказали, що на момент узгодження позивачем межі земельної ділянки ОСОБА_2 відповідно до технічної документації із землеустрою стара огорожа між земельними ділянками була встановлена вірно.

Та лише в подальшому, при будівництві ОСОБА_2 нової огорожі, вона була зміщена в сторону ОСОБА_1 на 0,37 см - 0,46 см.

Сторона відповідача ОСОБА_2 долучила до матеріалів справи світлини, із яких вбачається розмежування двох земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 (справа) та ОСОБА_1 (зліва): зі сторони ОСОБА_1 залишки від попередньої огорожі у вигляді зарослі кущів, наявності металевих стовбців, до яких кріпилась огорода; зі сторони ОСОБА_2 - фундамент, облаштований на відстані до 30 см від попередньої огорожі на сторону земельної ділянки ОСОБА_2, металевий стовп та шиферне огородження. Вказані світлини свідчать про те, що облаштування ОСОБА_2 огорожі, яка існує на теперішній час, відбулось за рахунок території земельної ділянки, виділеної у власність останнього.

Таким чином, фактично сама позивач та її представник стверджують, що на момент узгодження меж земельної ділянки саном на 17.12.2007р. для її приватизації ОСОБА_2 такі межі були визначені правильно і ОСОБА_1 з ними погодилась. Порушення відбулось в подальшому, коли в 2013р. ОСОБА_2 побудував нову огорожу. Тобто, порушень прав позивача на момент винесення Маріупольською міською радою спірного рішення щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у власність не було.

Крім того, питання щодо спорудження нової огорожі з переміщенням її в бік ОСОБА_1 вирішується у цивільній справі №263/4321/15ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Таким чином, судом встановлено, що державний акт на ім'я ОСОБА_2 виданий відповідним органом на підставі рішення ради, що прийнято в межах компетенції, при цьому, будь-яких порушень прав ОСОБА_1, як суміжного користувача, позивачем у зверненні до суду не наведено та в судовому засіданні не встановлено.

Оскільки судом встановлено відсутність у позивача права, яке підлягає судовому захисту в частині відхилених позовних вимогах, заява представників відповідачів про застосування наслідків пропущення строків позовної давності судом не розглядається, оскільки підставою для застосування таких наслідків є наявність порушеного права та сплив строків для його судового захисту.

На підставі Земельного кодексу України , керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 61 , 88 , 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 20 травня 2008 року № 5/21-3845 в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,0790 га по вул.Свердлова, 121, у м.Маріуполі, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку від 29 жовтня 2008 року, виданого на ім'я ОСОБА_2, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Томілін