Постанова

від 26.12.2017 по справі 266/2267/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/771/2017(м)

266/2267/17

Головуючий у 1 інстанції Д'яченко Д.О.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 54

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Гаврилової Г.Л., Ткаченко Т.Б.,

при секретарі Герасимової Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні , третя особа - ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом до ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні , посилаючись на наступне. Позивач працює на підприємстві роботодавця з червня 1986 року, починав з посади інженера-інспектора Жданівської інспекції Регістру СРСР Чорноморсько-Азовського та Дунайського басейнів, працював старшим інженером-інспектором і головним інженером-інспектором відділення в м. Маріуполі Регіонального управління в Україні; востаннє - з липня 2012 року працював на посаді старшого інженера ділянки в м. Маріуполі.

З метою удосконалення структури ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні та у зв'язку зі зменшенням обсягу робіт 29.03.2017р. прийнято рішення № 90-л про скорочення з 01.06.2017р. штату працівників підприємства на 24 одиниці; керівниками структурних підрозділів належало звести пропозиції про кандидатури на звільнення, серед яких зазначено позивача. 31.03.2017р. позивача письмово попереджено про звільнення 31.05.2017р. у зв'язку зі скороченням штату працівників та про відсутність вакансій по спеціальності, а також іншої роботи по підприємству. Наказом директора ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні ОСОБА_3 № 161-л від 31.05.2017р. ОСОБА_2 звільнено з посади старшого інженера Маріупольської ділянки ПрАТ Морський регістр судноплавства у Україні 31.05.2017р. за скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП.

Позивач стверджує, що він наділений переважним правом на залишення на роботі, оскільки має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, є працівником з більш тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві понад 30 років, чого роботодавець всупереч ст. 42 КЗпП України не врахував. Просив скасувати, як незаконний, наказ № 161 л від 31.05.2017р. про його звільнення, поновити його на роботі в ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні на посаді старшого інженера Маріупольської ділянки з 31.05.2017р., стягнути з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2017р. по день поновлення його на роботі.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2017 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги представників ПрАТ РС в Україні - ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених належним чином про дату і час розгляду справи представника позивача - ОСОБА_6, третьої особи - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_2 з 1986 року працював на посаді інженера-інспектора Жданівської інспекції Регістру СРСР Чорноморсько-Азовського та Дунайського басейнів (нині роботодавець - ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні ); з лютого 1994р. - на посаді старшого інженера-інспектора; з серпня 1998р. - на посаді головного інженера-інспектора відділення в м. Маріуполі Регіонального управління в Україні - керівника групи; з липня 2012 року - на посаді старшого інженера Маріупольської ділянки Регіонального управління; а востаннє - з 01.02.2016р. - на цій же посаді на 0,5 ставки (т. 1 а.с. 6-15, 107).

Згідно наказу директора ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні ОСОБА_3 № 90-л від 29.03.2017р. з метою удосконалення структури ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні та у зв'язку зі зменшенням обсягу робіт, прийнято рішення про скорочення з 01.06.2017р. штату працівників підприємства на 24 одиниці, зокрема 2 одиниці посади страший інженер на ділянці в м. Маріуполі. Цим наказом керівникам структурних підрозділів предписано надати адміністрації пропозиції по кандидатурам на звільнення у зв'язку з скороченням штату, при цьому прийняти до уваги переваги на залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації відповідно до ст. 42 КЗпП (т. 1 а.с. 16, 17, 102).

На підставі цього зведено список кандидатур на звільнення, де визначені поіменно особи, що підлягають вивільненню, зокрема по ділянці в м. Маріуполі старші інженери ОСОБА_2 і ОСОБА_7 (т. 1 а.с.103).

31.03.2017р. ОСОБА_2 під розписку попереджений про скорочення займаної ним посади старшого інженера, повідомлений про прийдешнє звільнення через два місяці - 31.05.2017р. у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП та поінформований про відсутність роботи по спеціальності позивача і іншої роботи на підприємстві (т.1 а.с. 18).

Наказом директора ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні № 161-л від 31.05.2017р. ОСОБА_2 звільнено з посади старшого інженера Маріупольської ділянки ПрАТ Морський регістр судноплавства у Україні 31.05.2017р. за скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП. З наказом позивач ознайомлений, йому вручена трудова книжка (т. 1 а.с. 20).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі зміною штатної структури (скорочення штату працівників), дотримання процедури звільнення і не порушення прав позивача, оскільки позивач не мав вищої кваліфікації і вищої продуктивності праці, ніж інші працівники вказаного підприємства, відповідно не мав переважного права на залишення на роботі.

З такими висновками суду не можна погодитись, зважаючи на наступне.

Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно із ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

За положеннями ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. А за ч. 2 цієї норми: при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (п. 3).

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Наявність підстав у роботодавця для скорочення штату працівників внаслідок погіршення стану господарської діяльності, в тому числі через тимчасове зупинення зовнішньо-економічної діяльності (т. 1 а.с. 74-75), в ході вирішення даного спору сторонами не оспорюється.

Як з'ясовано, позивач з дотриманням порядку у ст. 49-2 КЗпП України був повідомлений під підпис про прийдешнє звільнення.

Позивач не є членом профспілкової організації, тому вимоги ст. 43 КЗпП України не застосовуються.

Оскільки вивільнення працівників на підприємстві у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці мало масовий характер, то роботодавець з дотриманням вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, ст. 48 Закону України Про зайнятість населення поінформував держану службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, склавши 30.03.2017р. Звітність , з якої вбачається передбачення вивільнення 10 інженерів (т. 1 а.с. 76).

За штатним розкладом, діючим з 01.02.2017р. і до прийняття роботодавцем рішення про скорочення штату працівників, на ділянці в м. Маріуполі входило 5 працівників на посаді старших інженерів, загалом 4,5 ставки, серед яких: ОСОБА_2 (0,5 ставки) і ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 (по 1,0ставки) (т. 1 а.с. 95-98).

У списочному складі вивільнюваних працівників (додаток № 1 до наказу № 91-л від 30.03.2017р.) значаться 2 працівника ділянки в м. Маріуполі на посаді старшого інженера: ОСОБА_2 і ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 103).

Проте, за новим штатним розкладом, діючим з 01.06.2017р. (т. 1 а.с. 99-101), на ділянці в м. Маріуполі значаться 4 посади старших інженерів, з яких поіменно: ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також ОСОБА_7, який згідно рішення роботодавця мав бути підданий звільненню поряд із позивачем. Таке ршення роботодавця не є послідовним і опосередковано зачіпає права позивача.

За новим штатним розкладом не було наявних вакансій у всіх відділеннях, а наявні у минулому штатному розкладі з 01.02.2017р. вакансії були заповнені до прийняття роботодавцем від 29.03.2017р. рішення про звільнення: вакансія інженера-стажера у ділянці в м. Одеса заповнена 06.02.2017р.; вакансія контролера-охоронника на ділянці в м. Одеса заповнена 01.02.2017р. (т. 1 а.с. 95-98).

З оглянутої копії книги наказів по підприємству, засвідченої у встановленому законом порядку, довідок підприємства (т. 1 а.с. 105, 106), колегія суддів пересвідчилась у відсутності вакантних посад за відповідною позивачеві професією чи спеціальністю (старші інженери, інженери тощо, як менш кваліфіковані працівники) по всіх відділеннях ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні , не обмежуючись відділенням у м. Маріуполі, не прийняття будь-кого на роботу з моменту прийняття рішення роботодавцем про скорочення чисельності штату і аж до звільнення працівників 31.05.2017р. Тому у роботодавця не було підстав пропонувати в цей період будь-яку вакансію звільнюваному позивачеві.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача з приводу непропонування йому іншої роботи на тому ж самому підприємстві, як підстави для скасування судового рішення, не є обґрунтованими з огляду на відсутність вакантних посад за період з моменту ухвалення наказу про прийдешнє масове звільнення працівників і до моменту фактичного звільнення позивача 31.05.2017р.

Разом з тим, перевіряючи дотримання роботодавцем ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суду слід було врахувати, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Справа даної категорії, з огляду на заявлені позовні вимоги про поновлення на посаді з використанням переважного права на залишення на роботі, пов'язана із необхідністю дослідження такого з важливих критеріїв порівняння вивільнюваних працівників, як кваліфікація.

Згідно диплому ОСОБА_2 у 1982 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за спеціальністю Судобудівництво та судоремонт (т.1 а.с. 21).

Позивач має свідоцтва, що підтверджують відповідну кваліфікацію, теоретичну і практичну підготовки як: інспектор/експерт по спеціальності корпусник із засвідченням компетентності здійснювати класифікаційні та конвенційні посвідчення суден та сертифікацію по 10 сферах; інспектор по спеціальності механік - компетенція по 2 сферах; інспектор по спеціальності електромеханік - по 2 сферах; експерта (експертні оцінки систем безпеки суднохідних компаній у відношенні управління ризиками, пов'язаними з експлуатацією судів). Має диплом аудитора по МКУБ, морського експерта по охороні, посвідчення і сертифікати експерта-аудитора системи якості, експерта-аудитора системи сертифікації якості. Пройшов навчання на курсах, за якими видано свідоцтва з підготовки керівників закордонних представництв; навчання для основної спеціальності - наставників, головних спеціалістів, низка курсів з підготовки головних інженерів-інспекторів по корпусній спеціальності; по сертифікації систем менеджменту якості за новою версією МС ИСО 9000:2000; з перепідготовки експертів системи якості. Визнаний компетентним у набутих на навчаннях питаннях (т. 1 а.с. 22-42).

Зведені особисто позивачем у таблиці відомості, що він додав в заперечення до наказу про прийдешнє звільнення (т.1. а.с. 18-19) про кількість сфер діяльності по основній і суміжній спеціальностях позивача не спростовані роботодавцем. Так, з цієї таблиці вбачається, що ОСОБА_2 має 6 сфер діяльності по основній корпусній спеціальності і 4 сфери діяльності за додатковими спеціальностями, що підтверджується вище переліченими матеріалами справи. В той час, як з документації на інших старших інженерів видно, що: ОСОБА_7 має 5 сфер діяльності по основній спеціальності, 1 - по суміжній; ОСОБА_9 - 4 по основній, 2 - по суміжній, ОСОБА_8 - 2 сфери по основній спеціальності (т. 1 а.с. 19).

Наведеним, а також матеріалами за іншими старшими інженерами - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 80-87, 90-92, 96-158, 159-197) спростовується твердження в рішенні суду про рівну кваліфікацію позивача із іншими працівниками, що не надавало йому переважного права на залишення на роботі. В даній частині суд першої інстанції не вдався до мотивації, а обмежився переліком нумерації аркушів справи: т. 1 а.с. 107-230, т. 2 а.с. 1-253, т. 3 а.с. 1-253, т. 4 а.с. 1-77. Поза увагою суду залишився зміст цих документів, будь-якої оцінки цим документам всупереч вимогам ст. 89, ч. 5 ст. 263 ЦПК України не надано.

А між тим, за атестаційними листами всі 5 старших інженерів ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 - відповідають займаній посаді, а за оцінкою діяльності: ОСОБА_11, ОСОБА_7 мають загальну оцінку В , що нижче за оцінку Б у позивача ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 88, 119-121, 179-181, 194, т. 4 а.с. 85-91).

Досліджуючи питання переваг у старших інженерів ділянки в м. Маріуполі за критерієм продуктивності, з'ясувалось наступне.

Продуктивність згідно зведеної таблиці роботодавця (т. 1 а.с. 94) визначається в кількісних одиницях продуктивності на 1 ст. інженера за сумою кількості робіт як виконавця (графа 3), кількості робіт як перевіряючого (4).

Як пояснили представники роботодавця і не заперечував позивач, питання розподілу завдань і направлення старших інженерів для перевірки або виконання перебуває у сфері повноважень безпосереднього керівника цих працівників - керівника відділення підприємства в м. Маріуполі.

В своїх запереченнях і поясненнях в суді апеляційної інстанції представники відповідача зазначають, що найбільшою продуктивністю відрізняються працівники (старші інженери), у яких в активі більша чисельність безпосереднього виконання завдань (графа 3 виконавець ), а не перевірка (графа 4 перевіряючий ), що зводиться по суті до перевірки документації і не потребує надзусиль.

Але ж при цьому, як звертає увагу колегія суддів, роботодавець при обчисленні показників продуктивності не вживає будь-яких підвищуючих коефіцієнтів на функцію безпосереднього виконання робіт. Тим самим суду не доведено переваг продуктивності з безпосереднього виконання над функцією перевірки.

Доводи роботодавця в цій частині, озвучені в апеляційному суді, є непереконливими.

Крім того, представники відповідача в суді апеляційної інстанції зосередили увагу на помітці у вигляді зірочки в таблиці виконаних робіт та відряджень усіх старших інженерів на всіх ділянках з 01.01.2014р. по 29.03.2017р., де ділянка підприємства в м. Маріуполі визначена як ділянка з найменшою продуктивністю праці (т. 1 а.с. 94). Однак, такі доводи, не усувають можливості порівняння показників продуктивності позивача із аналогічними показними інших старших інженерів саме на ділянці в м. Маріуполі.

Зважаючи на те, що позивач, виконуючи поставлені йому завдання, не обирав вид робіт, ступінь робочої завантаженості, а питання з розподілу фронту робіт між старшими інженерами було у віданні їх безпосереднього керівника, то, як впевнилась колегія суддів, відсутні підстави надавати перевагу за критерієм продуктивності іншим старшим інженерам, аніж ОСОБА_2, в якого за одиницями продуктивність є найвищою (сумарно - 304) в порівнянні із виведеним середнім показником (195) і персональними показниками у інших старших інженерів на ділянці (т. 1 а.с. 94).

До того ж, така порівняльна таблиця за період 01.01.2014р.-29.03.2017р. тільки підтверджує найвищий показник продуктивності позивача, оскільки він з лютого 2016 року працює на 0,5 ставки, на відміну від інших старших інженерів, що працювали у вказаному періоді часу на повну 1,0 ставку (т. 1 а.с. 94, 97).

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, як слушно наведено в апеляційній скарзі, що роботи у якості виконавця робіт є такими, що пов'язані з інтенсивним завантаженням (відвідування суден, спуск на нижні палуби, трюмів з метою перевірки корпусу судна) - такий висновок, зведений всупереч вимогам ч. 5 ст. 263 ЦПК України, має характер припущення, на якому судове рішення не може бути побудовано. З наведеного витікає бездоказове твердження суду, який погодився із позицією відповідача щодо позову, про те, що продуктивність праці ОСОБА_2 не є вищою, ніж у інших старших інженерів підприємства.

Крім того, при вирішенні питання про звільнення роботодавцем не враховано персоніфіковані заслуги позивача за особистий його вклад в розвиток підприємства, що втілено у змісті отриманих ОСОБА_2 почесних грамот в 1998р., 2003р., подяці в 2013 році, нагородженні нагрудним знаком За заслуги ІІІ ступеня , чого не мали інші з 5 старших інженерів за штатним розкладом на 29.03.2017р., а також грошових заохоченнях в 2010р. (т. 1 а.с. 42-48, 78), на відміну від заохочень інших 2 інженерів (т. 3 а.с. 93, 126, 149-150, 158, 196-197).

А також не враховано відомості щодо професійної кар'єри позивача в порівнянні із іншими старшими інженерами, зокрема, зайняття позивачем керівних посад.

За підсумком критеріїв кваліфікації і продуктивності позивач очевидно, як впевнилась колегія суддів, мав переважне право на залишення на роботі, чому роботодавець не приділив належної уваги.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Так, поза увагою суду залишився загальний стаж роботи позивача на одному підприємстві, правонаступником якого є відповідач, з 1986, тобто понад 30 років.

З урахуванням наведених норм права та роз'яснень Пленуму Верховного Суду, колегія суддів вважає, що підстави для звільнення ОСОБА_2 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України були відсутні, у зв'язку з чим наказ ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні № 161-л від 31.05.2017р. про його звільнення є незаконним і підлягає скасуванню, а незаконно звільнений позивач - поновленню на роботі на посаді старшого інженера, яку він займав до звільнення.

Зважаючи на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в порядку ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з огляду на наведене мотивування.

Беручи до уваги видання наказу про звільнення працівника 31.05.2017р., коли позивач працював в день видання наказу і цей день, як не заперечується сторонами оплачений як робочий день, то працівник підлягає поновленню з наступного дня, що слідує за останнім робочим днем, а саме з 01.06.2017р.

Тож, позовні вимоги про поновлення на роботі з 31.05.2017р. і стягнення, починаючи з цієї дати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню - позивач має бути поновлений за судовим рішенням з 01.06.2017р. і йому належить право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розрахованого з 01.06.2017р.

Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Виходячи з положень Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995р. з наступними змінами та доповненнями, з урахуванням заробітної плати два останні календарні місяці, що передували звільненню позивача з роботи, середньоденна заробітна плата позивача, розмір якої не оспорюється позивачем, становить 688,34грн. (т. 1 а.с. 104).

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу призводиться за період з 01.06.2017р. по день ухвалення апеляційним судом нового рішення - 26.12.2017р.: з урахуванням п'ятиденного робочого тижня позивача за 144 робочих днів у періоді (червень - 20р.д., липень - 21р.д., серпень - 22р.д., вересень - 21р.д., жовтень - 21р.д., листопад - 22р.д., грудень по 26.12.2017р. вкл. - 17р.д.) та розміру середньоденного заробітку, і становить суму 99120,96грн. (144р.д. х688,34грн.), з якої при виплаті підлягають відрахуванню податки з фізичних осіб та інші обов'язкові платежі до бюджету, що є обов'язком роботодавця.

Враховуючи ухвалення оскаржуваного рішення внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права (ст. 42 КЗпП України), норм процесуального права щодо оцінки доказів, таке рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову згідно із вищенаведеного мотивування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-2 ст. 133, Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011р. (в редакції на момент подачі апеляційної скарги у жовтні 2017 року), за наслідками ухваленого нового рішення судом апеляційної інстанції про часткове задоволення позову з роботодавця підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 3425,52грн., з них: за подачу позивачем, звільненого від сплати судового збору за подачу позовної заяви зі справ даної категорії (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI) позовної заяви в частині вимог немайнового характеру (скасування наказу і поновлення на роботі) - 640грн. і майнового характеру (стягнення середнього заробітку) - 991,20грн. (що дорівнює 1% від присудженої суми) = 1631,20грн.; за подачу позивачем апеляційної скарги за ставкою 110% в пп. 6 п.1 ч. 2 ст. 4 цього Закону - 1794,32грн. (1631,20грн.:100%х110%). А всього підлягає стягненню з ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні - 3425,52грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом даної справи на професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги (т. 1 а.с. 63, т. 4 а.с. 95), що підтверджені документально - квитанцією про сплату адвокатові 4800грн. і 1800грн. (т. 4 а.с. 94, 142), підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача. Розмір заявленої суми витрат на правничу допомогу за підготовку позовної заяви впродовж понад 2 години, участь адвоката в 7 судових засіданнях тривалістю загалом понад 9 годин (т. 4 а.с. 82, 96, 107, 136, 137-139, 143-144, 146) не перевищує встановленого розміру у п. 4.2. договору про надання правової допомоги у п. 1, п. 2 додаткової угоди (т. 1 а.с. 63). Враховуючи складність справи, колегія суддів вважає розумним і виправданим, підтвердженим первісним платіжним документом заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, що не перевищує встановленого Законом № 4191-VI від 20.12.2011р. граничного 40%розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах за мінімально 11 годин роботи адвоката (1544грн.:100%х40%х11годин) і не перевищує 0,2% від присудженої грошової суми.

Відповідно до п. 2 і п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає підданню до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді, що він займав до звільнення, а також в частині виплати поновленому працівнику одномісячного розміру заробітної плати до округлення, виходячи з середньоденного заробітку 688,34грн. і середньої кількості робочих днів 21р.д.- 14455грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2017 року скасувати повністю.

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні , третя особа - ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Скасувати наказ Приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні № 161-л від 31.05.2017р. про звільнення з посади старшого інженера ділянки в м. Маріуполь Приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні 31.05.2017р. ОСОБА_2 за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників.

Поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інженера ділянки в м. Маріуполь Приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні з 01 червня 2017 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні (ЄДРПОУ 01125560; 65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Польська, б. 20) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживає: м. Маріуполь, пр.-т Будівельників, б. 38, кв. 71) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року в розмірі 99120 (дев'яносто дев'ять тисяч сто двадцять) гривень 96 копійок, з якої при виплаті підлягають відрахуванню податки та обов'язкові платежі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні в дохід держави судовий збір в розмірі 3425 (три тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень 52 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі і виплати заробітної плати в сумі 14455 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) гривень, з якої при виплаті підлягають відрахуванню податки та обов'язкові платежі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 грудня 2017 року.

Головуючий С.А.Попова

Судді Г.Л.Гаврилова

ОСОБА_12