Постанова

від 26.04.2018 по справі 266/2267/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 266/2267/17

провадження № 61- 10255св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., МартєваС. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне акціонерне товариство Морський регістр судноплавства в Україні ,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватне акціонерне товариство Морський регістр судноплавства в Україні на постанову апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року у складі суддів Попової С. А., Гаврилової Г. Л., Ткаченко Т. Б.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні (далі - ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні ), третя особа - ОСОБА_5, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 працює на підприємстві з червня 1986 року, починав з посади інженера-інспектора Жданівської інспекції Регістру СРСР Чорноморсько-Азовського та Дунайського басейнів, працював старшим інженером-інспектором і головним інженером-інспектором відділення в м. Маріуполі Регіонального управління в Україні; з липня 2012 року працював на посаді старшого інженера ділянки в м. Маріуполі.

З метою удосконалення структури ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні та у зв'язку зі зменшенням обсягу робіт 29 березня 2017 року прийнято рішення № 90-л про скорочення з 01 червня 2017 року штату працівників підприємства на 24 одиниці; керівниками структурних підрозділів належало звести пропозиції про кандидатури на звільнення, серед яких зазначено позивача. 31 березня 2017 року ОСОБА_4 письмово попереджено про звільнення 31 травня 2017 року у зв'язку зі скороченням штату працівників та про відсутність вакансій по спеціальності, а також іншої роботи на підприємстві. Наказом директора ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні ОСОБА_5 № 161-л від 31 травня 2017 року позивача звільнено з посади старшого інженера Маріупольської ділянки ПрАТ Морський регістр судноплавства у Україні 31 травня 2017 року за скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпПУкраїни.

Позивач вказував, що він наділений переважним правом на залишення на роботі, оскільки має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, є працівником з більш тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві понад 30 років, чого роботодавець всупереч статті 42 КЗпП України не врахував. Просив скасувати, як незаконний, наказ № 161 л від 31 травня 2017 року про його звільнення, поновити на роботі в ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні на посаді старшого інженера Маріупольської ділянки з 31 травня 2017 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2017 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2017 року в задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 не мав більшої кваліфікації ніж інші працівники підприємства, і відповідно не мав переважного права на залишення на роботі, звільнення позивача на підставі пункту статті 40 КЗпП України здійснене у відповідності до вимог трудового законодавства.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Скасовано наказ ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні № 161-л від 31 травня 2017 року про звільнення з посади старшого інженера ділянки в м. Маріуполь ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні 31 травня 2017 року ОСОБА_4 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату працівників. Поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого інженера ділянки в м. Маріуполь ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні з 01 червня 2017 року. Стягнуто з ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року в розмірі 99 120 грн 96 коп., з якої при виплаті підлягають відрахуванню податки та обов'язкові платежі. Стягнуто з ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні в дохід держави судовий збір в розмірі 3 425 грн 52 коп. Стягнуто з ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 1 800 грн. Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі і виплати заробітної плати в сумі 14 455 грн, з якої при виплаті підлягають відрахуванню податки та обов'язкові платежі.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за підсумком критеріїв кваліфікації і продуктивності праці позивача та враховуючи загальний стаж роботи позивача на підприємстві понад 30 років, останній мав переважне право на залишення на роботі, тому підстави для звільнення ОСОБА_4 з роботи за пунктом статті 40 КЗпП України були відсутні, у зв'язку з чим наказ про його звільнення є незаконним і підлягає скасуванню, а незаконно звільнений позивач поновленню на роботі на посаді старшого інженера, яку він займав до звільнення.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення ОСОБА_4 відбулось із дотриманням трудового законодавства, позивач в установленому порядку був повідомлений про заплановане звільнення за два місяці та після ретельної перевірки продуктивності та кваліфікації кожного працівника, особливо позивача, керівництвом було підтверджено, що позивач не мав переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України. Судом апеляційної інстанції не було враховано положення статті 64 ГК України та Статуту підприємства, відповідно до яких підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Також, апеляційний суд в оскаржуваній постанові послався на неналежні та недопустимі докази, чим порушив вимоги процесуального права, зокрема, дав оцінку атестаційним листам та оцінці діяльності працівників, у тому числі і позивача, складені у 2004, 2009 роках, що не доводять рівень кваліфікації та продуктивності працівників на момент звільнення у 2017 році. Статтею 42 КЗпП України не передбачено обов'язок роботодавця враховувати персоніфіковані заслуги працівника при вирішенні питання про переважне право на залишення на роботі. Чинне законодавство України не передбачає обов'язок роботодавця застосовувати підвищуючи коефіцієнти та не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Надана відповідачем таблиця виконаних робіт та відряджень усіх старших інженерів на всіх ділянках носить інформаційних характер, умовний показник роботи не має наперед встановленої юридичної сили та не регламентується жодним нормативним актом.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За частиною першою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно із частиною другою статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

За положеннями частини третьої статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Суди встановили, що наказом начальника інспекції Регістра СРСР Чорноморсько-Азовського та Дунайського басейнів № 42 від 23 червня 1986 року ОСОБА_4 прийнято на посаду інженера-інспектора з корпусної частини Ждановської Інспекції Регістра СРСР. Наказом начальника Інспекції Чорноморсько-Азовського та Дунайського басейнів № 10 від 03 лютого 1994 року ОСОБА_4 призначено старшим інженером-інспектором. Наказом начальника Регіонального Управління в Україні Російського морського Регістра судноплавства № 119 від 10 серпня 1998 року позивача призначено на посаду головного інженера-інспектора. Згідно наказу № 208-л від 08 червня 2012 року позивача переведено на посаду старшого інженера. Відповідно до наказу № 56-л від 20 січня 2016 року ОСОБА_4 переведено на 0,5 ставки з окладу згідно штатного розпису.

02 березня 2017 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано наказ № 287, відповідно до якого до ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

29 березня 2017 року директором ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні виданий наказ № 90-л про скорочення штату працівників підприємства на 24 одиниці та затверджено перелік посад, які виключені зі штатного розпису.

Наказом № 2-ф від 30 січня 2017 року з 01 лютого 2017 року був встановлений штатний розпис та посадові оклади працівникам ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні . Наказом № 6-ф від 29 березня 2017 року з 01 червня 2017 року змінений штатний розпис ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні .

Відповідно до наказу 161-л від 31 травня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з 31 травня 2017 року за скороченням штату з виплатою вихідної допомоги у розмірі місячного заробітку.

Встановлено, що ОСОБА_4 в установленому порядку був повідомлений під підпис про майбутнє звільнення.

Апеляційний суд встановив, що за штатним розкладом, діючим з 01 лютого 2017 року і до прийняття роботодавцем рішення про скорочення штату працівників, на ділянці в м. Маріуполі входило п'ять працівників на посаді старших інженерів, загалом 4,5 ставки, серед яких: ОСОБА_4 (0,5 ставки) і ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (по 1,0 ставки).

Згідно додатку № 1 до наказу № 91-л від 30 березня 2017 року про вивільнення працівників значаться два працівника ділянки в м. Маріуполі на посаді старшого інженера: ОСОБА_4 і ОСОБА_8 За новим штатним розкладом, діючим з 01 червня 2017 року, на ділянці в м. Маріуполі значаться чотири посади старших інженерів, з яких: ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також ОСОБА_8, який згідно рішення роботодавця мав бути підданий звільненню поряд із позивачем.

Суд встановив, що за новим штатним розкладом не було наявних вакансій у всіх відділеннях, а наявні у минулому штатному розкладі з 01 лютого 2017 року вакансії були заповнені до прийняття роботодавцем від 29 березня 2017 року рішення про звільнення: вакансія інженера-стажера у ділянці в м. Одеса заповнена 06 лютого 2017 року; вакансія контролера-охоронника на ділянці в м. Одеса заповнена 01 лютого 2017 року.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ПрАТ Морський регістр судноплавства в Україні вакантних посад на момент звільнення позивача.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Пункт 3 частини другої статті 42 КЗпП України визначає, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Отже, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд встановивши, що позивач має більш високу кваліфікацію і продуктивністю праці, обґрунтовано виходив із того, що при звільненні позивача за пунтом 1 статті 40 КЗпП України, відповідачем не було враховано вимоги статті 42 КЗпП України.

Апеляційним судом, з дотриманням вимог статей 77, 78, 79, 89 ЦПК України, було досліджено надані сторонами доказами, які підтверджують кваліфікацію та продуктивність позивача, зокрема, свідоцтва та сертифікати на підтвердження відповідної кваліфікації, теоретичної і практичної підготовки позивача, як інспектора та експерта у своїй галузі, та порівняльну таблицю за період 01 січня 2014 року по 29 березня 2017 року.

Вирішуючи спір, судом апеляційної інстанції, також було враховано відомості щодо професійної кар'єри позивача в порівнянні із іншими старшими інженерами, зокрема, зайняття позивачем керівних посад та загальний стаж роботи позивача на одному підприємстві з 1986 року, тобто понад 30 років.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 мав переважне право на залишення на роботі.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Морський регістр судноплавства в Україні залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А.О. Лесько

С. Ю.Мартєв