Рішення

від 14.12.2017 по справі 448/1714/16-ц

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1714/16-ц

Провадження № 2/448/260/17

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14.12.2017 року Мостиський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Кічака Ю.В., при секретарі Шегинській Л.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом покликаючись на те, що її батькові ОСОБА_3, котрий помер 13.04.2009 року належало будинковолодіння по вул.Шкільній, 9 в с.Дидятичі Мостиського району Львівської області та земельні ділянки площею 0,46081га та площею 1,0645га згідно Державних актів на право власності на земельні ділянки, що розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району. За свого життя своїм майном батько не розпорядився.

Зазначає, що вона, позивачка ОСОБА_1 являється спадкоємцем першої черги спадкування за законом та після смерті батька ОСОБА_3, вступила в управління спадковим майном, оскільки на час його смерті проживала з ним та в подальшому доглядає за будинком, обробляє земельну ділянку, проте позбавлена можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку, оскільки на будинковолодіння ОСОБА_3 не було оформлено за життя право власності, а на належні такому земельні ділянки відсутні оригінали правовстановлюючих документів, в зв'язку з чим звернулась до суду із даним позовом.

З огляду на наведені обставини, просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею, позивачкою ОСОБА_1 право власності на спірні будинковолодіння та земельні ділянки відповідно, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, проте подала заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд слухати справу у її відсутності.

Представник відповідача - Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій просить справу слухати у їх відсутності та проти позову не заперечує.

Третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте надіслав копію спадкової справи за №1061/2016 заведеної внаслідок смерті ОСОБА_3, який помер 13.04.2009 року та просив справу слухати у його відсутності.

У ч.2 ст.197 ЦПК України зазначено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.10 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до змісту ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 13.04.2009 року помер ОСОБА_3 Спадкове майно, що належало останньому складається з будинковолодіння по вул.Шкільній, 9 в с.Дидятичі Мостиського району Львівської області, а також земельної ділянки площею 0,46081га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 10.08.2004 року та земельної ділянки площею 1, 0645га, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 13.03.2009 року, що розташовані на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавця), яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкодавець ОСОБА_3 за життя заповіту не складав, а тому у відповідності до ст.1223 ЦК України право на спадкове майно визначається в порядку спадкування за законом.

Як відомо із ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Слід зазначити те, що позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом майна батька - спадкодавця ОСОБА_3

ОСОБА_4, дружина спадкодавця ОСОБА_3, а позивачки ОСОБА_1 - матір, померла ще 08.03.2000 року.

У відповідності до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Позивачка ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_3, тобто на час відкриття спадщини, постійно проживала разом з спадкодавцем за адресою: с.Дидятичі Мостиського району Львівської області. У відповідності до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Беручи до уваги те, що позивачка ОСОБА_1 не відмовлялася від спадщини, суд приходить до висновку, що саме вона у встановленому законом порядку прийняла таку, яка відкрилася внаслідок смерті її батька - спадкодавця ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку оформити право власності на спірне спадкове майно, оскільки на будинковолодіння спадкодавцем ОСОБА_3 не було оформлено за життя право власності, а на належні такому земельні ділянки відсутні оригінали правовстановлюючих документів.

Вказані обставини підтверджуються: заявою позивачки ОСОБА_1; заявою представника відповідача - Дидятицької сільської ради Мостиського району; копіями свідоцтв про смерть ОСОБА_3, ОСОБА_4; звітом про оцінку майна (будинковолодіння); висновком про вартість земельних ділянок; копією паспорта позивачки ОСОБА_1; копіями Державних актів на право власності на земельні ділянки; копією спадкової справи №1061/2016, заведеної внаслідок смерті ОСОБА_3; довідками виданими Дидятицькою сільською радою Мостиського району; іншими матеріалами справи.

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право позивачки на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачкою у порядку спадкування за законом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 цього ж Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Виходячи з положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ст.ст.81, 131 Земельного кодексу України зазначається, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі і в порядку спадкування.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.59-60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.58-59 ЦПК України.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Із ст.213 ЦПК України відомо, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши такі в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_1 Наявними у справі доказами установлено, що остання є спадкоємцем за законом майна ОСОБА_3, у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті останнього, а тому суд вважає, що є всі підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні будинковолодіння і земельні ділянки відповідно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 197, 208, 209, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що розташовані за адресою: с.Дидятичі, вул.Шкільна, 9 Мостиського району Львівської області, а також право власності на земельну ділянку площею 0.46081га, що розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер земельної ділянки - 4622482000:18:000:0092), відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 10.08.2004 року, та право власності на земельну ділянку площею 1.0645га, що розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер земельної ділянки - 4622482000:19:000:0031), відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 13.03.2009 року, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, котрий помер 13.04.2009 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ____

Суддя Ю.В.Кічак