Постанова

від 12.12.2017 по справі 804/7725/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р. Справа № 804/7725/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Шевченко до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ :

21.11.2017 року Селянське (фермерське) господарство Шевченко звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить визнати неправомірними та скасувати постанови начальника Головного управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про накладення штрафів на Селянське (фермерське) господарство Шевченко за актом перевірки господарства, складеним державними інспекторами праці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 06.10.2017 року:

- №111/4.4-1/741 від 23.10.2017 року про накладення штрафу в розмірі 9600 грн.,

- №111/4.4-1/742 від 23.10.2017 року про накладення штрафу в розмірі 96000 грн.,

- №111/4.4-1/743 від 23.10.2017 року про накладення штрафу в розмірі 3200 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 06.10.2017 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці Селянського (фермерського) господарства Шевченко , проте документів щодо наслідків перевірки або зауважень щодо виявлених порушень не надано. Вказує, що спірні постанови винесені відповідачем з порушенням Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодаства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 209, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, при відсутності підстав, тобто порушень вимог чинного законодавства про працю. Зазначає, що індексація грошових доходів не була проведена у зв'язку з тим, що грошовий дохід працівників значно перевищував можливу суму індексації; індексація заробітної плати за вересень 2017 року не могла бути проведена станом на час перевірки, оскільки показник інфляції за вересень 2017 року став відомий лише 20.10.2017 року. Також, зазначає, що порушення вказані в постанові №111/4.4-1/741 від 23.10.2017 року та №111/4.4-1/743 від 23.10.2017 року є аналогічними, - ст. 43 Кодексу законів про працю України, розірвання трудового договору з робітниками без здійснення попередньої згоди профспілкової організації, проте в Селянському (фермерському) господарстві Шевченко немає профспілкової організації, отже звільнення відбулось у відповідності до вимог ч. 1 ст. 43 Кодексу законів про працю України. На підставі викладеного, оскільки відсутні факти використання праці неоформлених працівників, несвоєчасної або не в повному обсязі виплати заробітної плати, недодержання мінімальних гарантів в оплаті праці, постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. На адресу суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що під час проведення перевірки були встановлені численні порушення, зокрема: ст. 43 Кодексу законів про працю України - розірвання трудового договору з підстав передбачених п. п. 2 - 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України не здійснюються за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представництва), не укладено трудовий договір чим порушено ст. 2 Закону України Про колективні договори і угоди . Так, ОСОБА_5 звільнено наказом від 01.08.2017 року № 10 за систематичні прогули - п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, наказом від 22.06.2017 року № 7 ОСОБА_6 звільнено на підставі п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України за систематичне вживання спиртних напоїв в робочий час; наказом від 08.08.2017 року № 11 звільнено ОСОБА_7 на підставі п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України за систематичне вживання спиртних напоїв в робочий час. При звільнені ОСОБА_5 було застосовано п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, замість вірного п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Трудовий договір з ОСОБА_8 не укладався шляхом видання наказу про оформлення. Не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи: згідно даних табелів обліку робочого часу за січень-вересень 2017 року не відображено дані неявок без поважних причин ОСОБА_5, якого звільнено за прогули; виконання доручених робіт не обліковувалось; не проводиться доплата за класність; питання оплати праці не розроблені та не погоджені з уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. При звільненні ОСОБА_6 22.06.2017 року остаточний розрахунок проведено 30.06.2017 року, ОСОБА_9 звільнено 22.03.2017 року, розрахунок проведено 30.03.2017 року, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України. Під час звільнення ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, як від порушників трудової дисципліни, до звільнення не було витребувано письмові пояснення щодо факту порушення трудової дисципліни. Також, зазначає, що за наслідком перевірки було винесено припис № 111/4.4-1 від 06.10.2017 року, доказів виконання якого позивачем не надано.

Враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не прибув у судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані документи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що у період з 05.10.2017 року по 06.10.2017 року на підставі наказу від 29.09.2017 року № 228-І та направлення № 106-4.1.-І від 29.09.2017 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області була проведена позапланова перевірка Селянського (фермерського) господарства Шевченко з питань додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 111/4.4-1.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:

- розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. п. 2 - 5, 7 ст. 40, п. 2 і 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України, не здійснюється за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представництва), первинної профспілкової організації, членом якої є працівники;

- трудовий договір з ОСОБА_8 не укладено шляхом видання наказу про оформлення;

- не укладено колективний договір;

- не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи;

- не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці;

- питання оплати праці не погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником);

- не проводиться індексація заробітної плати;

- при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, не проводиться в день звільнення;

- дисциплінарне стягнення застосовується в невизначені строки;

- не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- до застосування дисциплінарного стягнення не одержано від працівника письмові пояснення.

На підставі акту перевірки, у зв'язку з допущеними порушеннями Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складено припис № 111/4.4-1-92 від 06.10.2017 року, яким зобов'язано вжити заходи по усуненню виявлених перевіркою порушень вимог законодавства про працю.

Вказаний акт перевірки та припис були направлені на адресу С(Ф)Г Шевченко 10.10.2017 року, що підтверджено матеріалами справи.

23 жовтня 2017 року на підставі акта перевірки № 111/4.4-1 від 06.10.2017 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято:

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 111/4.4-1/741, якою на С(Ф)Г Шевченко , на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 9600,00 грн.;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 111/4.4-1/742, якою на С(Ф)Г Шевченко , на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 96000,00 грн.;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 111/4.4-1/743, якою на С(Ф)Г Шевченко , на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.

Судом встановлено, що С(Ф)Г Шевченко повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення шляхом направлення повідомлення від 11.10.2017 року № 7961-15/04.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №386/2011, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390 (далі - Порядок № 390).

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Згідно Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19). Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 23). У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю (пункт 24).

Водночас пунктами 28 та 29 вказаного Порядку встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Судом зазначає, що постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 111/4.4-1/741 та № 111/4.4-1/742 як раз стосуються порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю та недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а тому суд не може застосувати до вказаних постанов пункт 28 Порядку.

Щодо постанови № 111/4.4-1/743 судом встановлено, що дійсно акт № 111/4.4-1 від 06.10.2017 року та припис № 111/4.4-1-92 від 06.10.2017 року були передані 10.10.2017 року відповідачем ОСОБА_11 для відправлення позивачу. Водночас, судом встановлено, що вказане відправлення було отримано позивачем лише 25.10.2017 року, тобто вже після винесення відповідачем оскаржуваної постанови.

Тобто, фактично позивач був позбавлений можливості не лише знати про результати проведеного відповідачем заходу, а й знати про виявлені порушення, винесення припису та надання йому строку для його виконання.

За таких обставин, суд погоджується з твердженням позивача про протиправність постанови № 111/4.4-1/743, у зв'язку із передчасністю її винесення. Суд не надає оцінку встановленим під час перевірки порушенням, які викладені в зазначеній постанові, оскільки факт їх наявності чи відсутності не впливає на факт передчасного, а отже відповідно і протиправного її винесення.

Щодо постанови № 111/4.4-1/741, якою на С(Ф)Г Шевченко на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 9600,00 грн., суд зазначає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більше як за один місяць, або за виплату їх не в повному обсязі.

Під час заходу відповідачем було встановлено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівників виплата всіх сум, що належить їм від підприємства, не були виплачені в день звільнення. Так, при звільненні ОСОБА_5 з 01.08.2017 року не проведено остаточного розрахунку в сумі 3066,64 грн. (згідно до розрахунково-платіжних відомостей за липень, серпень 2017 року та відомостей на виплату грошей: №7/А, №7/З та №7/Р); при звільнені ОСОБА_10 з 04.08.2017 року не проведено остаточний розрахунок в сумі 3495,53 грн. (згідно до розрахунково-платіжних відомостей за серпень 2017 року та відомостей на виплату грошей №8/Р). Розрахункові кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_10 не виплачено на 06.10.2017 року (на момент інспекційного відвідування). При звільнені ОСОБА_6 остаточний розрахунок проведено 30.06.2017 року в сумі 1083,98 грн., при цьому звільнення відбулось, згідно до наказу по підприємству від 22.06.2017 року №7 з 22.06.2017 року. При звільненні ОСОБА_9 остаточний розрахунок проведено 31.03.2017 року в сумі 1197,81 грн., при цьому звільнення відбулось, згідно до наказу по підприємству від 22.03.2017 року №7 з 22.03.2017 року.

Факт невчасної виплати коштів також підтверджено розпискою ОСОБА_10 від 03.11.2017 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем допущено зазначені порушення, а тому постанова № 111/4.4-1/741 є правомірно.

Суд не сприймає доводи позивача, що відповідальність за вказане порушення наступає відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпПУ, за наявності вини роботодавця, оскільки сказані норми містять інший вид відповідальності за несвоєчасну виплату і не розповсюджуються на статтю 265 Кодексу.

Щодо постанови № 111/4.4-1/742 суд зазначає, що вказана постанова прийнята у зв'язку з тим, що позивач допустив наступні порушення: в порушення вимог ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. 33 Закону України Про оплату праці на підприємстві за 2017 рік не проводиться індексація заробітної плати працівникам підприємства. Так, штатним розписом підприємства, який діє з 01.01.2017 року, посадові оклади за професіями тракторист та водій автотранспортних засобів встановлено в розмірі 3200 грн. на місяць. Згідно наданих розрахунково-платіжних відомостей індексація заробітної плати не проведена у червні 2017 року робітникам: ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Згідно до наданих розрахунково-платіжних відомостей індексація заробітної плати не проведена у липні 2017 року робітникам: ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Згідно до наданих розрахунково-платіжних відомостей індексація заробітної плати не проведена у вересні 2017 року робітникам: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Таким чином, порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 ЗУ Про оплату праці допущено до 3-х працівників підприємства.

Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати встановлені Законом України Про оплату праці .

Відповідно до статті 3-1 Закону України Про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Статтею 30 вказаного закону встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 33 наведеного Закону, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно статті 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що з акту перевірки, постанови № 111/4.4-1/742 та наданих С(Ф)Г Шевченко відомостей на виплату грошей за період січень-вересень 2017 року встановлено, що позивачем не було проведено індексацію заробітної плати робітникам: ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за вказані періоди. Вказана обставина не заперечується і позивачем в позовній заяві.

Водночас, позивач обґрунтовує не проведення індексації не перевищенням порогу індексації у розмірі 103 відсотки та тим, що підвищення грошового доходу вказаних працівників перевищило суму індексації.

Суд звертає увагу, що ч. 3 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, встановлює, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Проте, з наданих суду документів не вбачається підвищення вказаним працівникам окладів або іншого збільшення виплат відповідно до законодавства. Як встановлено судом, оклади вказаним працівникам були затверджені з 01.01.2017 року в штатному розписі підприємства і вони не зазнавали змін.

Таким чином, суд вважає посилання на вказану норму безпідставним, оскільки вона не підлягає застосуванню.

Щодо порогу індексації суд зазначає, що відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення . Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Шляхом здійснених вирахувань коефіцієнту індексації судом з'ясовано, що вказаний коефіцієнт в червні, липні та серпні 2017 року становив 3,7 відсотків, а отже позивач повинен був проводити індексацію заробітної плати зазначених вище працівників.

Згідно з частиною 1, абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, постанова № 111/4.4-1/742, що винесена у зв'язку з допущенням порушень ст. 33 Закону України Про оплату праці та ст. 95 Кодексу законів про працю України - не проводиться індексація заробітної плати працівникам підприємства, є правомірною.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови від 23.10.2017 року № 111/4.4-1/741 та № 111/4.4-1/742 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатися підставами для їх скасування. Водночас постанова від 23.10.2017 року № 111/4.4-1/743 винесена передчасно, до моменту, з яким законодавство пов'язує можливість її винесення, а тому вона підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд задовольняє позов Селянського (фермерського) господарства Шевченко про скасування постанов про накладення штрафу частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1684,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 01 від 21 листопада 2017 року.

Отже, оскільки позов задоволено частково то сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 49,51 грн. підлягає стягненню з Головного управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Селянського (фермерського) господарства Шевченко до Головного управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанову №111/4.4-1/743 від 23.10.2017 року про накладення штрафу на Селянське (фермерське) господарство Шевченко в розмірі 3200 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства Шевченко (код ЄДРПОУ 21900506) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39292197) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 49,51 грн. (сорок дев'ять гривень п'ятдесят одна копійка).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1