Рішення

від 28.12.2017 по справі 812/869/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/869/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.11.2016 № Ф-9,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.11.2016 № Ф-9.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2016 № Ф-9 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 27177,76 грн та, на його думку, не має законної підстави. Відповідно до пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач на час проведення АТО звільнений від обов'язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу. Позивач вважає, що відповідач не повинен був однозначно застосовувати положення ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , оскільки відповідно до пункту 9-4 розділу VIII цього Закону достатніми підставами для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, передбаченої цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , та заява самого платника до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, подана не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО. Позивачем таку заяву подано 06.06.2016 до Новоайдарського відділення ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, у задоволенні якої відмовлено листом від 21.06.2016 № 253.

На підставі викладеного позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 10.11.2016 № Ф-9 про сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою суду від 17.08.2017 залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_2 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області.

Ухвалою суду від 28.08.2017 задоволено клопотання ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області про зупинення провадження у справі для підготовки та надання заперечень проти позову.

03.10.2017 від відповідача ОСОБА_2 ОДПІ надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він посилається на таке.

Відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464 позивач зобов'язаний був до 20 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати. Позивач не надав до ОСОБА_2 ОДПІ такого сертифікату.

Також відповідач звертає увагу, що позивач звертався до суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.08.2016 № Ф-9 про сплату єдиного внеску. У зазначеній вимозі загальна сума боргу станом на 31.07.2015 склала 21331,18 грн. Постановою Луганського окружного адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Проте постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 № 812/1299/16 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Отже, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 встановлено факт правомірності виникнення у позивача заборгованості з ЄСВ на загальну суму 21331,18 грн, яка відображена у вимозі від 10.11.2016 № Ф-9. Таким чином, ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області звільнена від доказування правомірності виникнення цієї заборгованості.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

03.10.2017 позивач звернувся із заявою про відвід судді.

Ухвалою суду від 03.10.2017 заяву позивача про відвід судді залишено без задоволення.

Також 03.10.2017 позивач звернувся із клопотанням про витребування доказів, яке було задоволено ухвалою суду від 03.10.2017, у зв'язку з витребуванням доказів провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 04.11.2017 провадження у справі було зупинено за клопотанням позивача.

У зв'язку з витребуванням доказів провадження у справі також було зупинено ухвалами суду від 04.12.2017 та від 14.12.2017.

Ухвалою суду від 28.12.2017 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У ході судового розгляду справи позивач неодноразово подавав заяви про розгляд справи без його участі. Відповідно до статті 205 КАС України неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, до його початку надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд дійшов такого.

Судом установлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 01.12.2009, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 21-22).

Згідно з витягом з інтегрованої картки платника єдиного внеску за позивачем рахується заборгованість у сумі 27517,76 грн за період з січня 2012 року по жовтень 2016 року (арк. спр. 63-65).

ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2016 № Ф-9 на загальну суму 27517,76 грн, у т.ч. недоїмка - 27177,76 грн, штрафи - 340 грн (арк. спр. 5).

Також судом установлено, що позивач звернувся до ОСОБА_2 ОДПІ із заявою від 06.06.2016 про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 (арк. спр. 109). Листом від 21.06.2016 № 253 відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (арк. спр. 108).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Позивачеві було визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску та штрафних санкцій вимогою від 17.08.2015 № Ф-9 за період з 01.01.2012 по 20.07.2015 на загальну суму 21331,18 грн. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 812/1299/16 позов ФОП ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.08.2015 № Ф-9 задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 17.08.2015 № Ф-9 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 року в сумі 6339,75 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 812/1299/16 скасовано, в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено (арк. спр. 69-72).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 встановлено правомірність визначення ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску та штрафних санкцій за період з 01.01.2012 по 20.07.2015 на загальну суму 21331,18 грн.

Зважаючи на вказані обставини, позов ОСОБА_1 у частині вимог про визнання протиправною та скасування вимоги ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2016 № Ф-9 за період з 01.01.2012 по 20.07.2015 на загальну суму 21331,18 грн не підлягає задоволенню.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає таке.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VІ (далі - Закон № 2464), зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02.09.2014 (далі - Закон № 1669), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015) такого змісту:

9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються .

Суд зазначає, що ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідність отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу .

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.08.2017 за № НОМЕР_1 місцем проживання ОСОБА_1 є: Луганська область, Новоайдарський район, смт Новоайдар, та він знаходиться на обліку в ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області.

Населений пункт смт Новоайдар входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у спірний період.

Як слідує з матеріалів справи, спірна вимога сформована 10 листопада 2016 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

ФОП ОСОБА_1 заяву про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску подано своєчасно, що, у свою чергу, свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 10 листопада 2017 року в частині включення періоду з ІІІ кварталу 2015 року по ІІІ квартал 2016 року в сумі 6186,58 грн (27517,76 грн - 21331,18 грн).

Відтак, у вказаній частині вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню як протиправна.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обов'язковою умовою для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464.

У даній справі предметом оскарження є вимоги про сплату боргу від 10 листопада 2016 року № Ф-9, а не питання списання безнадійного боргу, а тому наявність у позивача відповідного сертифікату ТТП судом не перевіряється.

На підставі встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що до позивача застосовуються положення п. 9-4 № 2464 щодо звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 640 грн (арк. спр. 14).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме в сумі 143,88 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.11.2016 № Ф-9 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області від 10.11.2017 № Ф-69 про сплату боргу (недоїмки) в частині визначення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 6186 грн 58 коп (шість тисяч сто вісімдесят шість грн 58 коп.).

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт Новоайдар, вул. Банківська, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 39890358) на користь ОСОБА_1 (93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт Новоайдар, кв. МируАДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 143 грн 88 коп. (сто сорок три грн 88 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 02 січня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3