Рішення

від 02.01.2018 по справі 826/12633/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 січня 2018 року 10 год. 35 хв. № 826/12633/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., суддів : Пащенка К.С., Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інтерброк-Бізнес до Державної фіскальної служби України про скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерброк-Бізнес (далі також - позивач, ТОВ Інтерброк-Бізнес ) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач, ДФС України), в якому просило:

- скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 18.09.2017 року № 165793/32854072;

- скасувати рішення комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 26.09.2017 року № 9893/32854072;

- зареєструвати податку накладну № 527 від 03.08.2017 року.

Одночасно в тексті позову позивачем заявлено клопотання про зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили судовим рішенням по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення від 18.09.2017 року № 165793/32854072, про відмову у реєстрації податкової накладної № 527 від 03.08.2017 року, яке, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за вказаною податковою накладною в рамках договору поставки № 0907.12 від 09.07.2012 року. Крім того, позивач посилається на незаконність оспорюваного рішення від 18.09.2017 року № 165793/32854072, а також рішення від 26.09.2017 року № 9893/32854072, прийнятого ДФС України за насідками перегляду у досудовому порядку першого, з наступних підстав: ДФС обрано спосіб реалізації покладеної на неї нормами законодавства функції податкового контролю при відпрацювання схемного податкового кредиту ; відповідачем зупинено реєстрацію податкової накладної позивача за відсутності визначеного Кабінетом Міністрів України порядку зупинення реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відповідачем не дотримано передбаченого алгоритму блокування та розблокування податкових накладних.

У призначених судових засіданнях у справі представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідача заперечував проти позову з підстав, наведених у тексті його заперечень. Зокрема, заперечення відповідача мотивовані тим, що після надходження податкової накладної до ДФС України в автоматизованому режимі здійснюється її розшифрування та проводяться перевірки відповідності такої податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України та у разі зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної.

07.12.2017 року, суд за згодою представників сторін, керуючись ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на вказану дату), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерброк-Бізнес (як покупцем) і нерезидентом - компанією NW Trade S.R.O. (Чеська Республіка) (як постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 02 від 12.01.2012 року, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити товар покупцю в узгоджені строки, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити товар.

Згідно з вантажної митної декларації (ІМ40) № UА100010/2017/272675 від 02.08.2017 року та міжнародної товарно-транспортної накладної № 137427 NW Trade S.R.O. експортувало на адресу ТОВ Інтерброк-Бізнес товари - харчові продукти (в тому числі: олію оливкову першого (холодного) пресування Extra Vergine , торговельної марки Casa Rinaldi , 1000 мл, - у кількості 50 короб. - 600 шт; олію оливкову першого (холодного) пресування Extra Vergine , нерафінову (нефільтровану), торговельної марки Casa Rinaldi , 1000 мл, - у кількості 20 короб. - 120 шт; оцет харчовий винний малиновий, торговельної марки Casa Rinaldi , 250 мл. - 15 короб. - 180 шт.).

Поряд з цим, між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерброк-Бізнес (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Італфуд Україна (як покупцем) укладено договір поставки товару № 0907.12 від 09.07.2012 року, предметом якого є поставка продуктів харчування на умовах, визначених цим договором.

Позивачем під час здійснення операцій з поставки партії товарів (а саме: олія оливкова E.V. Casa Rinaldi 1000 мл - у кількості 300 шт, олія оливкова E.V. Casa Rinaldi 1000 мл - у кількості 60 шт, оцет винний малиновий Casa Rinaldi 250 мл - 180 шт) на адресу ТОВ Італфуд Україна , була складена видаткова накладна № РН-0000507 від 03.08.2017 року на суму 101 517,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 919,52 грн.), а також оформлена електронна податкова накладна від 03.08.2017 року № 527 на суму 84 597,60 грн., крім того ПДВ - 16 919,52 грн., яка 30.08.2017 року була направлена для реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних до ДФС України.

Згідно з інформацією, зазначеною у квитанції № 1 від 30.08.2017 року, направленої ДФС України на адресу позивача, реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України. Зокрема, в абзаці Виявлені помилки зазначено наступне: ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 1509, 2209…Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу. .

Позивачем 12.09.2017 року на адресу ДФС України направлено повідомлення № 32 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій податковій накладній/розрахунку коригування, а саме, по податковій накладній від 03.08.2017 року № 527.

Комісія ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, своїм рішенням від 18.09.2017 року № 165793/32854072 відмовила ТОВ Інтерброк-Бізнес в реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної від 03.08.2017 року № 527, з тих підстав, що Товариством надано копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування.

Не погоджуючись з таким рішенням ДФС України від 18.09.2017 року № 165793/32854072, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України в порядку п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 26.09.2017 року № 9893/32854072 зазначена скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення комісії ДФС від 18.09.2017 року - відповідно без змін.

Вважаючи вказані рішення від 18.09.2017 року та від 26.09.2017 року необґрунтованими та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

При вирішення даного спору по суті суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

У розумінні пп. 14.1.60 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 236, є Державна фіскальна служба України.

Згідно з пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3 ст. 74 ПК України).

У відповідності до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається зі змісту квитанцій № 1 від 30.08.2017 року, контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567.

Водночас, у вищевказаній квитанції фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього Наказу.

Фактично, фіскальним органом, в порушення пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, не вказано у зазначеній квитанції конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567.

Крім того, формулювання фіскальним органом у даній квитанції вимог надання та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (тобто, наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567), також, на думку суду, є нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.

Так, наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року за № 753/30621 (далі - Наказ № 567), містить у собі пункт 4 наступного змісту: Державній фіскальній службі України: до 25.06.2017 здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки .

Натомість, критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом № 567 містять пункт 4 наступного змісту: Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою .

Разом з тим, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом № 567, взагалі не містить пункту 4.

У свою чергу, у відповідності до пп. 201.16.2. п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України).

Суд встановив, а представник відповідача не спростував той факт, що позивач в порядку, визначеному пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, надав ДФС України копії документів по спірних господарських операціях та податковій накладній (а саме: копії зовнішньоекономічного контракту від 12.01.2017 року, ВМД № UА100010/2017/272675 від 02.08.2017 року, договору поставки № 0907.12 від 09.07.2012 року, видаткової накладної № РН-0000507 від 03.08.2017 року) для направлення для Комісії ДФС України.

Крім того, додатково на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем до матеріалів справи були надані копії платіжних доручень у національній та іноземній валюті на підтвердження обставин проведення взаєморозрахунків за контрактом від 12.01.2017 року та договором поставки від 09.07.2012 року.

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (далі - Постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з абз. 2 Постанови № 190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Незважаючи на надані позивачем копії документів, які, на думку суду, підтверджують факт придбання та реалізації товару з відповідними кодами УКТ ЗЕД, відповідачем прийнято рішення від 18.09.2017 року № 165793/32854072 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.08.2017 року № 527 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, з тексту прийнятого Комісією рішення від 18.09.2017 року вбачається, що останнє не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім того, у рішенні від 18.09.2017 року № 165793/32854072 не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення ДФС України від 18.09.2017 року № 165793/32854072 про відмову у реєстрації податкової накладної як протиправного, а також для скасування похідного від нього рішення ДФС України від 26.09.2017 року № 9893/32854072 за результатами розгляду скарги платника податку.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.08.2017 року № 527, подану ТОВ Інтерброк-Бізнес , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Відповідно до абз. 5 п. 5 рішення Конституційного суду України від 16.04.2010 року № 7-рп/2009 (справа №1-9/2009), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження, це повноваження суб'єкта владних повноважень, закріплені у законодавстві, обирати у конкретній ситуації між альтернативами управлінськими рішеннями, кожне з яких є правомірним.

Зокрема, у своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 року).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ( Лелас проти Хорватії ).

Також, суд зауважує, що ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику названого Суду як джерело права.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином,, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадках встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти будь-які дії.

Суд звертає увагу на приписи пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно яких податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не доведено правомірність рішень його Комісій від 18.09.2017 року № 165793/32854072 та від 26.09.2017 року № 9893/32854072, суд вважає за необхідне зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 527 від 03.08.2017 року, складену ТОВ Інтерброк-Бізнес .

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У частині вимог про зобов'язання ДФС України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент розгляду судом клопотання позивача) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, приписами наведеної статті Кодексу суду надано право, а не обов'язок зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За встановлених у даній справі обставин, судом не вбачається підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 7, ст.ст. 72 - 77, ст. 139, ст. ст. 241 - 246, ст. 250, ст. 292, ст. 255, ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерброк-Бізнес задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 18.09.2017 року № 165793/32854072.

3. Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 26.09.2017 року № 9893/32854072.

4. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 527 від 03.08.2017 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерброк-Бізнес .

5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерброк-Бізнес (місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19, код ЄДРПОУ 32854072) судові витрати у розмірі 4 800 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими в ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Головуючий суддя Судді О.В. Дегтярьова К.С. Пащенко О.М. Чудак