Постанова

від 19.12.2017 по справі 1316/4810/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1316/4810/12 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/4432/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання недійсним додаткового договору до договору іпотеки, за позовом третьої особи ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання недійсним додаткового договору до договору іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2012 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ПАТ Брокбізнесбанк в особі Львівської філії АТ Брокбізнесбанк про визнання недійсним додаткового договору до договору іпотеки. У зазначеній позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просив про визнання недійсним Додаткового договору від 06.11. 2009 року до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 23.08. 2006 року за реєстровим № 1324, укладеного між ПАТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_4. Свої вимоги мотивував тим, що оспорюваний договір укладений не за місцем проживання сторін договору.

23.11. 2015 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимогами на предмет спору ОСОБА_5 до ПАТ Брокбізнесбанк про визнання недійсним додаткового договору до договору іпотеки. У зазначеній позовній заяві третя особа просить суд визнати недійсним Додатковий договір від 06.11.2009 року до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 23.08.2006 року за реєстровим №1324, укладеного між ПАТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_4. Третя особа у позовній заяві, як на підставу для задоволення позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_7 укладаючи оспорюваний правочин перебував у зареєстрованому шлюбі, проте письмової згоди на укладення правочину від третьої особи не отримував.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання недійсним додаткового договору до договору іпотеки, за позовом третьої особи яка заявляє самостійні вимогами на предмет споруОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання недійсним додаткового договору до договору іпотеки - відмовлено.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року оскаржили позивач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5, подавши апеляційні скарги.

Позивач ОСОБА_4 та третя особа яка заявляє самостійні вимогами на предмет споруОСОБА_5 в обгрунтування апеляційних скарг покликаються на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначають, що 06 вересня 2009 року укладено другий додатковий договір до договору іпотеки від 23 серпня 2006 року. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на час укладення вказаного договору перебували у шлюбних відносинах, відповідно остання зобов язана була надати нотаріально засвідчену згоду на укладення додаткового договору від 06 листопада 2009 року, чого зроблено не було. Покликаючись на приписи ст. 65 СК України, ст. 6 ЗУ Про іпотеку вважають, що згода співвласника на укладення договору про внесення істотних змін чи доповнень до договору іпотеки майна, що знаходиться у спільній власності є обов язковою. Укладенням оскаржуваного додаткового договору вносились істотні зміни, а саме строк виконання основного зобов язання, відсоткова ставка, вартість предмету іпотеки. Твердження суду першої інстанції, що ОСОБА_8 заявою від 30 жовтня 2010 року надала згоду на укладення додаткового договору є хибним, оскільки із змісту заяви вбачається, що остання надала згоду на укладення додаткового договору від 30 жовтня 2009 року, а не 06 листопада 2009 року.

Просять рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України , відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Встановлено, що 06 листопада 2009 року між Публічне Акціонерне Товариство БРОКБІЗНЕСБАНК , від імені якого діяв директор Львівської філії Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК ОСОБА_9, ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_1, що прописаний у м. Львові на АДРЕСА_1, який діє на підставі Статуту (нова редакція), погодженого НБУ 17 червня 2009 року та Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.06.2009 року, номер запису 10731050042000818, Положення про Львівську філію Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК (нова редакція), затвердженого Постановою Наглядової ради AT БРОКБІЗНЕСБАНК 18 червня 2009 року, довіреності, посвідченої ОСОБА_10, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.06.2009 року за реєстровим № 1889 на бланку серії ВМЕ № 815020 (Іпотекодержатель) з однієї сторони, та громадянином України ОСОБА_4, який народився 13 листопада 1957 року в с. Старява, Старосамбірського району, Львівської області, паспорт серії КВ 235575, виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 30.08.1999 року, перереєстрований 07.04.2005 року Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_2, що прописаний, у м. Львові на вул. Широка, буд.№ 69, кв.№ 99, (Іпотекодавець), з іншої сторони, що є і Майновим поручителем за зобов'язаннями Приватного підприємства ТрастТер , код ЄДРПОУ 19328849, юридична адреса: м. Львів, вул. Широка, 69/99, Статут (нова редакція), зареєстрований виконавчим комітетом Львівської міської ради Львівської області 20.06.2008 року, номер запису 14151050003012409, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 762282, видане виконавчим комітетом Львівської міської ради, дата проведення державної реєстрації 03.03.1993 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14151200000012409, (Боржник) укладено Додатковий договір від 06.11. 2009 року до іпотечного договору, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу 23.08. 2006 року за реєстровим № 1324.

Вказаним договором (п. 2) внесено зміни в п.1. 4. 1 статті 1. Предмет договору іпотечного договору і викладено його в такій редакції: 1.4. Ринкова вартість будинку відповідно до висновку про вартість майна, станом па 31.01.2009 року, складеного ПП Консалтингова група СЕПТІМА (Сертифікат ФДМУ № 5540/07 від 05 березня 2007 року) становить 3 300 603, 00 гривень (три мільйони триста тисяч шістсот три гривні 00 копійок). Узгоджена Сторонами оціночна вартість Предмета іпотеки становить 3 300 603, 00 гривень (три мільйони триста тисяч шістсот три гривні 00 копійок).

Інші пункти іпотечного договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують за ними свої зобов'язання (п. 3 оскаржуваного правочину).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 55 ЗУ Про нотаріат в редакції чинній на час укладення оспорюваного правочину, посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Згідно Іпотечного договору посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу 23.08. 2006 року за реєстровим № 1324. Предметом іпотеки є: житловий будинок № 11 (одинадцять) позначений у технічній документації, що є невід'ємною частиною договору, літерою А-4 , та знаходиться в: с.Зимна Вода, по вул. Нечуя - Левицького, Пустомитівського району Львівської області. Загальна площа житлового будинку становить 766,5 кв.м., житлова площа 345,6 кв.м., та складається з дев'ятнадцяти житлових кімнат та двох кухонь.

Таким чином, при укладені оспорюваного правочину вимоги, що до місця посвідчення такого правочину дотримано.

Не обґрунтованим є покликання третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 на ту обставину, що при укладені оспорюваного правочину не було отримано її, як дружини іпотекодавця письмової згоди на укладення оспорюваного правочину. До такого висновку суд першої інстанції прийшов дослідивши у судовому засіданні матеріали нотаріальної справи по Додатковому договору від 06.11. 2009 року до іпотечного договору посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу 23.08. 2006 року за реєстровим № 1324, укладеним між ПАТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_4. В матеріалах такої справи знаходиться заява від імені ОСОБА_5, датована 06.11.2009 року , зареєстрована в реєстрі за № 1010. Цією заявою ОСОБА_5 надала свою згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_4 додаткового договору до іпотечного договору посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу 23.08. 2006 року за реєстровим № 1324 на умовах на його розсуд. Згідно вхідного номеру до банку така заява подана саме 06.11.2009 року, а не 30.09.2009 року, як про це стверджує апелянт ОСОБА_5 Також в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази того, що 30 вересня 2009 року, як про це стверджує ОСОБА_5, укладався будь-який додатковий договір.

Враховуючи те, що норми ч. 4 ст. 10 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справит) щодо обов`язку суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд першої інстанції вважав, що в межах наданих повноважень ним створені належні умови для надання сторонами доказів, заявлення клопотань про витребування додаткових доказів.

Проте, незважаючи на створені судом умови для забезпечення доказів, позивачем та третьою особою не надано суду жодного доказу, відсутні покликання вказаних осіб на докази, що підтвердили б існування обставин, на які вони покликаються як на підстави позовів. Таких доказів позивачем не надано і суду апеляційної інстанції.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позови ОСОБА_4 до ПАТ Брокбізнесбанк в особі Львівської філії АТ Брокбізнесбанк про визнання недійсним додаткового договору до договору іпотеки, та третьої особи, яка заявляє самостійні вимогами на предмет спору ОСОБА_5 до ПАТ Брокбізнесбанк про визнання недійсним додаткового договору до договору іпотеки є безпідставними і задоволенню не підлягає.

Відтак, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірними, оскільки суд ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення суду, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року немає.

Керуючись ст. ст. 259 ч. 6, 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 грудня 2017 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_11