Постанова

від 13.12.2017 по справі п/811/1395/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року Справа № П/811/1395/17

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спецсталь-Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000181402; №0000191402 від 02.06.2017 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Спецсталь Груп (код за ЄДРПОУ 38693422) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам із ТОВ Воркхорс (код за ЄДРПОУ 40255902), ТОВ Стальбудком (код за ЄДРПОУ 40250988), ТОВ Алкар Плюс (код за ЄДРПОУ 40155984) за період з 01.01.2014 року по 24.10.2016 року, внаслідок чого було складено акт від 23.05.2017 року № 189/11-28-14-02/38693422.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 02.06.2017 року № 000019402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 55100 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 13775 грн. та від 02.06.2017 року № 0000181402, відповідно до якого контролюючим органом було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 59508,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 14877,00 грн.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник позивача до судового засідання надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі. Також, відповідачем подано письмові заперечення, де зазначено, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Спецсталь Груп (код за ЄДРПОУ 38693422) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам із ТОВ Воркхорс (код за ЄДРПОУ 40255902), ТОВ Стальбудком (код за ЄДРПОУ 40250988), ТОВ Алкар Плюс (код за ЄДРПОУ 40155984) за період з 01.01.2014 року по 24.10.2016 року, за результатами якої було складено Акт № 189/11-28-14-02/38693422 від 23.05.2017 року (а.с. 10-41).

В акті № 189/11-28-14-02/38693422 від 23.05.2017 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

- п. 198.1, 198.2, п.193.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодекс України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за травень 2016 року на суму 55100 грн.

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено фінансовий результат до оподаткування за 2016 рік, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 59508 грн.

Висновок щодо заниження податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 55100,00 грн. та про заниження податку на прибуток за 2016 рік на суму 59508,00 грн. ґрунтується на підставі припущення про відсутність реальності вчинення господарських операцій між контрагентом-постачальником ТОВ Воркхорс (код 40255902) та ТОВ Спецсталь-груп .

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.06.2017 року № 000019402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 55100 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 13775 грн. та від 02.06.2017 року № 0000181402, відповідно до якого контролюючим органом було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 59508,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 14877,00 грн. (а.с.8, 9).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами обставини придбання, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: "здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій".

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обов'язку платника податків кореспондує визначене пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, суд звертає увагу, що фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування та нарахування позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту та відповідне його відображення у податковій звітності за господарськими операціями з його контрагентом - ТОВ Воркхорс

Судом встановлено, що 06 травня 2016 року між ТОВ Воркхорс (постачальник) та ТОВ "Спецсталь-груп" (покупець) укладено договір поставки №24, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти товар, детальний опис та характеристика, кількість і вартість якого вказані в специфікаціях, які є невід'ємними чистинами даного Договору(а.с.62-64).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, до суду надано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, платіжне доручення (а.с. 65-67 ).

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом.

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентів.

Судом також враховано наступні обставини.

Придбані підприємством товари було використано у господарській діяльності. В підтвердження зазначеного факту, позивачем надано суду копії договорів та іншу належно оформлені первинні бухгалтерські документи.

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

При цьому, накладні, якими оформлювався факт надання послуг та отриманого товару, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуги (товару), його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 ПК України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на інформацію податкового органу про неможливість підтвердження реальності господарських операцій вищевказаних контрагентів, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентом. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень № 0000191402; № 0000181402 від 02.06.2017 року, а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа

Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2148,91 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Спецсталь-Груп - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області № 0000181402; №0000191402 від 02.06.2017 року.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю Спецстальгруп (код ЄДРПОУ 38693422) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 2148,91 грн. 76 коп.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула