Постанова

від 25.04.2018 по справі п/811/1395/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2018 рокусправа № П/811/1395/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Баранник Н.П.

судді: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № П/811/1395/17 (прийнята в порядку письмового провадження 13.12.2017р., суддя Притула К.М.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецсталь-Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спецсталь-Груп (далі - позивач) задоволено. Судом визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач) № НОМЕР_1; №0000191402 від 02.06.2017 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Позивачем поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення законним і обґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено що фахівцями контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Спецсталь-Груп (код за ЄДРПОУ 38693422) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам із ТОВ Воркхорс (код за ЄДРПОУ 40255902), ТОВ Стальбудком (код за ЄДРПОУ 40250988), ТОВ Алкар Плюс (код за ЄДРПОУ 40155984) за період з 01.01.2014 року по 24.10.2016 року, за результатами якої було складено Акт № 189/11-28-14-02/38693422 від 23.05.2017 року (а.с. 10-41).

В акті № 189/11-28-14-02/38693422 від 23.05.2017 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

- п. 198.1, 198.2, п.193.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодекс України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за травень 2016 року на суму 55100 грн.

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено фінансовий результат до оподаткування за 2016 рік, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 59508 грн..

Висновок щодо заниження податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 55100,00 грн. та про заниження податку на прибуток за 2016 рік на суму 59508,00 грн. ґрунтується на підставі припущення про відсутність реальності вчинення господарських операцій між контрагентом-постачальником ТОВ Воркхорс (код 40255902) та ТОВ Спецсталь-груп .

На підставі акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.06.2017 року № 000019402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 55100 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 13775 грн. та від 02.06.2017 року № НОМЕР_1, відповідно до якого контролюючим органом було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 59508,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 14877,00 грн. (а.с.8, 9).

Вважаючи рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Скасовуючи оскаржені рішення відповідача, суд виходив з того, що відповідачем не надано суду достатніх та переконливих доказів на обґрунтування висновків акту перевірки щодо допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства у перевіряємому періоді по господарським операціям з ТОВ Воркхорс .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 06 травня 2016 року між ТОВ Воркхорс (постачальник) та ТОВ Спецсталь-груп (покупець) укладено договір поставки №24, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти товар, детальний опис та характеристика, кількість і вартість якого вказані в специфікаціях, які є невід'ємними чистинами даного Договору (а.с.62-64).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, до суду надано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, платіжне доручення (а.с. 65-67 ).

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом.

Всі документи підписані уповноваженими особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Досліджені первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських операцій із ТОВ Воркхорс , мають усі передбачені законодавством обов'язкові реквізити, відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 ПК України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат.

Оскільки висновки контролюючого органу щодо виявлених порушень з боку позивача вимог податкового законодавства спростовано, суд обґрунтовано скасував оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № П/811/1395/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25.04.2018р..

Повний текст постанови виготовлено 26.04.2018р..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак