Постанова

від 26.12.2017 по справі 916/2465/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 рокуСправа № 916/2465/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя : В.В.Лашин

судді: Т.А. Величко

Л.В. Лавриненко

(Склад колегії суду змінено, згідно з протоколом автоматизованої зміни складу суду від 22.12.2017 р.)

при секретарі судового засідання: Є.О. Чеголя

За участю представників сторін:

Арбітражний керуючий Селезньов О.В.

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з`явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.11.2017

у справі № 916/2465/13

За заявою кредитора: Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до боржника: Фізичної особи-підприємця Каражеляскова Олександра Миколайовича

про визнання банкрутом

суддя суду першої інстанції: Грабован Л.І.

час та місце ухвалення судового рішення: 15.11.2017 р., м. Одеса, просп.. Шевченка 29 господарський суд Одеської області, зал судових засідань №11

повний текст ухвали складений 20.11.2017 р.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р. за заявою публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (у наступному за текстом - ПАТ "ВіЕйБі Банк") порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця Каражеляскова Олександра Миколайовича (далі - ФОП Каражелясков О.М.) за загальною процедурою, передбаченою Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в подальшому - Закон про банкрутство); визнано вимоги ініціюючого кредитора в сумі 1 188 728,60 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 30.10.2013 р. ФОП Каражеляскова О.М. визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Селезньова О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 листопада 2017 року (суддя Грабован Л.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, підприємницьку діяльність ФОП Каражеляскова О.М., а також провадження у справі про банкрутство зазначеної фізичної особи припинено. Окрім цього, задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Селезньова О.В. й звільнення ФОП Каражеляскова О.М. від зобов'язань заборонено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ПАТ ВіЕйБі Банк в апеляційній скарзі просить його скасувати, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, оскільки ліквідатором не виконано всі вимоги Закону про банкрутство та не здійснено запити до усіх можливих органів щодо виявлення активів банкрута, які йому належать; не направлено повідомлення про факти порушення законності до Національної поліції чи органів прокуратури, а також те, що скаржник не має можливості сплатити за звітом про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражному керуючому згідно до статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

В відзиві на апеляційну скаргу Арбітражний керуючий Селезньов О.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, з мотивів викладених у відзиві.

В судове засідання з'явився ліквідатор боржника, арбітражний керуючий Селезньов О.В. Інші учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення ліквідатора боржника, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, чинного на момент вирішення справи, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Аналогічні положення містяться у статті 9 названого Закону.

Положення про банкрутство фізичної особи визначені статтями 90-92 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 спеціального Закону підставою для визнання фізичної особи банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів.

Частиною 2 статті 91 названого Закону передбачено, що за заявою фізичної особи господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення фізичною особою розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди.

При цьому, якщо у вказаний строк фізичною особою не подано доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає фізичну особу банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру (ч. 4 ст. 91 Закону про банкрутство).

Згідно до ч. 1 ст. 92 Закону про банкрутство господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником, у строки, передбачені частиною восьмою статті 91 цього Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів. При цьому, позачергово відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство фізичної особи і виконанням постанови господарського суду про визнання фізичної особи банкрутом (ч. 2 ст. 91 Закону про банкрутство).

Положеннями частини 3 статті 92 зазначеного Закону встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом третім частини третьої цієї статті.

Одночасно з цим, господарський суд за вмотивованим клопотанням будь-кого з учасників у справі про банкрутство, арбітражного керуючого або за власною ініціативою може не допустити звільнення фізичної особи від зобов'язань, якщо боржник: ухилявся від виконання зобов'язань щодо погашення боргів; вчинив дії щодо приховування майна; не надавав необхідну інформацію або надавав недостовірну інформацію господарському суду, який розглядає справу про банкрутство (ч. 5 ст. 92 Закону про банкрутство).

Згідно до ч. 6 ст. 92 Закону про банкрутство про заборону звільнення фізичної особи від зобов'язань у зв'язку з закриттям провадження у справі про банкрутство господарський суд виносить ухвалу, яка підлягає негайному виконанню.

У відповідності до частини 1 статті 41 Закону про банкрутство визначено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 2 статті 41 названого Закону встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

За результатами ліквідаційної процедури, після продажу майна банкрута та задоволення вимог кредиторів, господарський суд виносить ухвалу про припинення підприємницької діяльності боржника (ч. 11 ст. 91 Закону про банкрутство).

Виносячи оскаржуване судове рішення про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута, суд першої інстанції виходив з того, що в ході ліквідаційної процедури арбітражним керуючим у повній мірі проведено ліквідаційні заходи, передбачені ст. ст. 41-45 Закону про банкрутство.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи в їх сукупності та ним дана належна юридична оцінка.

Посилання ПАТ ВіЕйБі Банк на нездійснення ліквідатором заходів з пошуку майна банкрута спростовуються документами, що були надані арбітражним керуючим Селезньовим О.В.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням комітету кредиторів від 13 червня 2016 року був схвалений звіт ліквідатора банкрута за результатами ліквідаційної процедури, а також було вирішено звернутися до господарського суду із клопотанням про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі про банкрутство.

Між тим, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 р. апеляційну скаргу ПАТ ВіЕйБі Банк задоволено; ухвалу господарського суду Одеської області від 17.03.2016 р. по даній справі про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута скасовано; справу передано на розгляд господарському суду Одеської області. Апеляційною інстанцією було встановлено неповноту дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі щодо виявлення майна, належного банкруту.

Усуваючи прогалини в ході ліквідаційної процедури, ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Селезньовим О.В. у доповнення до вже проведених ліквідаційних заходів було додатково направлено запити до уповноважених органів та реєстраційних установ з метою пошуку майна банкрута.

Зокрема, ним були надіслані запити та отримано наступні відповіді: Головного управління Держпраці в Одеській області № 15/01-33-3164 від 06.04.2017 р. /т. 8, а.с. 30/; Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 33-15-0.8-3669/2-17 від 10.04.2017 р. /т. 8, а.с. 31/; Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 1015-05/1-2215 від 06.03.2017 р. /т. 8, а.с. 32/; Державної інспекції сільського господарства України № 65 від 09.03.2017 р. /т. 8, а.с. 33/; Одеської митниці ДФС /т. 8, а.с. 34/; Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 33-28-0.20-4875/2-17 від 03.04.2017 р. /т. 8, а.с. 37/; Державної фіскальної служби України № 3601/с/99-99-17-02-14 від 16.03.2017 р. /т. 8, а.с. 38/.

При цьому, ліквідатором було встановлено, що автомобіль Mersedes-benz 312 D, 1999 року випуску, який був зареєстрований за гр. Каражелясковим О.М., 03 квітня 2009 року знятий з обліку для реалізації та станом на 18.10.2017 р. зареєстрований за іншим громадянином (відповідь Регіонального сервісного центру в Одеській області Міністерства внутрішні справ України /т.8, а.с.128/).

Житловий будинок по вул. Центральної, 71 у смт Тарутине Тарутинського району Одеської області та земельна ділянка площею 0,0448 га за банкрутом не зареєстровано й належить гр. ОСОБА_6 /т.8, а.с. 54-56/.

Отже, за наявними матеріалами та додатково наданими відповідями вбачається відсутність у банкрута зареєстрованих на праві власності активів: житлових будинків, автотранспорту, об'єктів промислової власності, земельних ділянок, сільськогосподарської техніки та спецтехніки, великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, не зареєстрована інформація щодо видачі (реєстрації) ФОП Каралясковим О.М. документів декларативного характеру, дозволів та сертифікатів; банкрута не знаходиться на обліку в якості суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та згідно електронної бази митних декларацій фактів митного оформлення товарів не виявлено звернень; з питань топографо-геодезичної і картографічної діяльності не надходило; податкова заборгованість відсутня.

Скаржником не надано будь-яких доказів, які б спростовували дані, наведені у звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі банкрута, не доведено існування майна, яке б можливо було включити до ліквідаційної маси з метою задоволення кредиторських вимог.

Крім цього, ліквідатором банкрута 07 березня 2014 року подана заява про вчинення злочину до Тарутинського РВ ГУМВС України, яка була направлена до прокуратури м. Одеси. Також й господарським судом направлялося повідомлення прокурору Одеської області з приводу невиконання банкрутом постанови суду від 30.10.2013 р. щодо передачі ліквідатору майнових цінностей банкрута, що спростовує твердження ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк про нездійснення арбітражним керуючим звернень до правоохоронних органів щодо порушень законності.

При цьому, судова колегія зазначає, що припиненням провадження у справі про банкрутство ФОП Каражеляскова О.М. та його підприємницької діяльності ПАТ ВАБ не позбавлено можливості в силу ст. ст. 51, 52 Цивільного кодексу України заявлення вимог до гр. Каражеляскова О.М., оскільки оскаржуваною ухвалою останнього не було звільнено від зобов'язань.

Безпідставними вважає судова колегія й посилання ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк про порушення судом ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки питання про затвердження звіту ліквідатора та виплату йому грошової винагороди оскаржуваною ухвалою не вирішувалося.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та закону, а тому достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 275-276, 282-283 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 15.11.2017 р. по справі № 916/2465/13 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст постанови складено та підписано 29.12.2017.

Головуючий суддя: В.В. Лашин

Суддя Т.А. Величко

Суддя Л.В. Лавриненко