Постанова

від 11.12.2009 по справі 2-а-121/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

11.12.2009

Справа № 2-а-4424\2009 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2009 року Ленінський районний суд м.Миколаєва

у складі: головуючого - судді Богатирчук Г.А.

при секретарі Швець М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі

м.Миколаєва про визнання дій відповідача у відмові нарахуванні та виплаті соціальної

допомоги неправомірними та стягненні недоплаченої щомісячної державної соціальної

допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління

пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Миколаєва, в якому просила визнати

відмову відповідача в нараховуванні та виплаті протягом 2006-2007 років доплати до пенсії,

передбаченої Законом України Про соціальний захист дітей війни неправомірною; стягнути

невиплачену соціальну допомогу; та зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати пенсію

у відповідності до Закону. Крім того просила поновити пропущений строк для звернення до

суду за захистом порушених прав, мотивуючи пропуск неосвідомленістю.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та збільшивши їх обсяг, просив

стягнути з пенсійного фонду недораховану і невиплачену у повному обсязі допомогу у 2008

році та нараховувати її в подальшому.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, оскільки вважає, що дії

пенсійного фонду обумовлені видатками із Держбюджету України та необхідністю виконання

законів України, а саме: ЗУ «Про державний бюджет на 2006 та 2007 рік» , якими призупинено

дію ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни та ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік...» ,

яким обсяг виплат визначений у іншому, ніж ст.6 цього Закону, а саме: 10% від мінімального

розміру пенсії за віком.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку,

що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач є „дитиною війни» , оскільки станом на 2.09.1945 року не досяг повноліття,

тобто 18-річного віку, а тому, відповідно ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни (№2195-

XI) від 18.11.2004 року, що не заперечує і представник відповідача, а тому має право на

підвищення пенсії за віком чи державної соціальної допомоги.

Зупинення на підставі пункту 12 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007

рік» дії ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року та обмеження коло

суб'єктів підвищення пенсії, а також встановлення інших розмірів (ст.111 ЗУ „Про державний

бюджет на 2007 рік...» ) є неконституційними і не можуть застосовуватися, оскільки суперечать

нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав,

свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ст.22 ч. 3 Конституції

України), про що вказав в своєму рішенні Конституційний суд України 9.07.2007 року №6-

рп/2007 рік. Тобто ненарахування пенсіонерам соціальної допомоги та нарахування у 2008 році

лише 10% є незаконними.

В зв'язку з викладеним доводи представника відповідача про відсутність фінансових

можливостей держави не можуть бути прийняті судом до уваги.

Що стосується твердження представника відповідача про законодавчу

неврегульованість мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії особам -

«дітям війни» , то воно також не може бути взяте до уваги, тому що пенсія за віком позивачеві

призначена саме відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» , який

на даний час є єдиним нормативно-правовим актом, що встановлює розмір мінімальної пенсії

за віком, а предметом спору є не сам розмір пенсії, а її підвищення, яке врегульовано окремим

законодавчим актом - ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

При цьому „Закон України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування прийнятий

раніш, ніж Закон України Про соціальний захист дітей війни , а тому у разі наявності

окремих суперечностей чи неузгодженостей між вказаними законодавчими актами, повинен

бути застосований законодавчий акт, що прийнятий пізніше. Навіть у разі відсутності закону,

що регулює відповідні правовідносини, в задоволенні позову з вказаних підстав не може бути

відмовлено, так як частиною 7 статтею 9 КАСУ встановлено, що у разі відсутності закону, що

регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносин

/аналогія закону/, а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права /аналогія права/.

Рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп\2007 визнано таким,

що не відповідає Конституції України положення п.12 ст.1 7 та ст. 111 Закону України „Про

державний бюджет України на 2007 рік» , а тому підстав для їх застосування судом при

вирішенні даного позову не має.

Таким чином необхідно нараховувати та виплатити щомісячну державну соціальну

допомогу за 2007 рік з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України №6-рп\2007,

тобто з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року.

ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107- VІ підпунктом 2 пункту 41 розділу II

внесено зміни до ЗУ „Про соціальний захист дітей війни» , відповідно до яких „Дітям війни»

(крім тих на яких поширюється дія ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального

захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної

допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки,

встановленої для учасників війни.

Вищевказані зміни внесені згідно з Рішення Конституційного Суду України від

22.05.2008 року №10-рп\2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є

неконституційними), а тому з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивач має право на

підвищення пенсії.

Суд вважає необхідним поновити позивачеві пропущений строк для звернення до суду

за захистом порушених прав та інтересів, починаючи з 1.01.2007 року. Що стосується позовних

вимог по зобов'язанню виплати соціальної допомоги за 2006 рік, то в задоволенні їх слід

відмовити через пропуск позивачем строку для звернення за захистом своїх порушених прав,

який відповідно ст.99 КАС України, становить один рік і обчислюється з дня, коли особа

дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Підстав для поновлення

пропущеного позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення недоплаченої

соціальної допомоги за 2006 рік суд не вбачає, в зв'язку з чим не вважає доцільним визначати

ненараховану і невиплачену соціальну допомогу позивачеві у 2006 році.

Крім того, адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення

розміру виплати допомоги замість суб'єкту владних повноважень, ці дії відносяться до

виключної компетенції суб'єкту владних повноважень - відповідача.

Отже, дії Управління пенсійного фонду України Ленінського району м.Миколаєва, що

до не нарахування та невиплати соціальної допомоги з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та

недонарахування та невиплаті цієї допомоги з 22.05.2008 року, необхідно визнати

неправомірними, зобов'язавши в подальшому також нараховувати і сплачувати соціальну

допомогу у відповідності з вимогами ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни» .

Керуючись ст.ст.7-12,71,76,86, 159, 163, 167,256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом своїх прав та

інтересів з 2007 року.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України Ленінського району м.Миколаєва

щодо неперерахунку та невиплати пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком

- неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Миколаєва

здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги до

пенсії як дитині війни за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по

31.12.2008 року.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду

Одеської області в порядку ст. 1 86-КАС України.

Суддя: