Рішення

від 29.05.2007 по справі 16/44-07-851

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2007 р.

Справа  № 16/44-07-851

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань

-Шевченко Г.В.;

За участю представників сторін:

Від позивача:       ОСОБА_2 по

дов. від 15.11.2006р.; ОСОБА_1;

Від відповідача:   не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні (з оголошенням перерви згідно ст..77 ГПК України) справу за позовом

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1до  товариства з обмеженою відповідальністю

„Автотехника” про стягнення упущеної вигоди у сумі 63153 грн., а також

моральної шкоди в розмірі 63000 грн. та за зустрічною позовною заявою

товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехника” до суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1про стягнення 8090,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 далі по тексту -СПД ОСОБА_1) звернувся до господарського

суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою

відповідальністю „Автотехника” (далі по тексту -ТОВ „Автотехника”) про усунення

перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, стягнення упущеної вигоди у

сумі 16275,00 грн., а також моральної шкоди в розмірі 16275 грн. Свої вимоги

СПД ОСОБА_1 обґрунтовує неправомірними діями ТОВ „Автотехника” щодо невиконання

прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди від 27.10.2006р., що призвело

до понесення позивачем упущеної вигоди у сумі 16275,00 грн., а також моральної

шкоди в розмірі 16275 грн.

Не погоджуючись з позовними

вимогами, ТОВ „Автотехника” 19.02.2007р. звернулось до господарського суду

Одеської області з зустрічною позовною заявою (вх. №1782) по справі № 16 / 44

-07 -851  до СПД ОСОБА_1 про

стягнення  10313, 47 грн. Ухвалою від

20.02.2007р. господарським судом Одеської області зустрічну позовну заяву

товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехника” було прийнято до розгляду

в межах справи № 16 / 44 -07 -851.

28.03.2007р. СПД ОСОБА_1 звернувся

до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до

якої позивач просить суд стягнути з ТОВ „Автотехника” суму упущеної вигоди у

розмірі 63153,00 грн., а також моральної шкоди в розмірі 63000,00 грн.

В свою чергу, ТОВ „Автотехника”

відповідно до уточненого розрахунку  до

позовної заяви, наданого у судовому засіданні 11.05.2007р., розмір позовних

вимог був зменшений, у зв'язку з чим останній просить суд стягнути з СПД

ОСОБА_1. 8090,05 грн заборгованості за договором оренди, укладеним між

сторонами по справі 01.01.2006р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК

України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або

предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову

або   зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведені редакції позовних

вимог СПД ОСОБА_1., згідно заяви про уточнення позовних вимог від

28.03.2007р.,  та ТОВ „Автотехника” є

остаточними, у зв'язку з чим відповідно до 

ст. 22 ГПК України приймаються господарським судом для розгляду по суті

викладених в них позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між СПД ОСОБА_1 (Орендар)  та ТОВ „Автотехника” (Орендодавець) було

укладено договір оренди від 01.04.2002р., відповідно до умов якого Орендодавець

передав, а Орендар прийняв у строкове (до 31.03.2005р.) платне користування

нежитлове приміщення площею 76 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Пізніше 27.10.2004р. між СПД

ОСОБА_1 (Орендар)  та ТОВ „Автотехника”

(Орендодавець) було укладено ще один договір оренди, відповідно до умов якого

Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове (до 27.10.2005р.) платне

користування нежитлове приміщення площею 60 кв.м., розташоване за адресою:

АДРЕСА_1

У зв'язку із закінченням строку дії

вказаного договору, 27.10.2005р. між сторонами по справі було укладено договір

оренди нежитлового приміщення, площею 60 кв.м., 

на строк до 27.10.2006р. 

Однак, 01.01.2006р. договір оренди

був укладений сторонами в новій редакції, відповідно до умов якого СПД

ОСОБА_1було передано у строкове (до 27.10.2006р.) платне користування  нежитлове приміщення площею 225 кв.м., розташоване

за адресою: АДРЕСА_1

Позивач стверджує, що Орендодавець

в односторонньому порядку відмовився від договору оренди та утворюючи перешкоди

у користуванні позивачем об'єктом оренди, заподіяв позивачу збитки у вигляді

упущеної вигоди у розмірі 63153,00 грн., а також моральної шкоди в розмірі

63000,00 грн.

Дійсно, в матеріалах справи

міститься лист ТОВ “Автотехника” від 28.02.2006р. про відмову від договору

оренди, укладеного з СПД ОСОБА_1 в односторонньому порядку. Даний факт не

заперечується самим відповідачем по справі. За твердженням обох сторін позивач

продовжував використовувати об'єкт оренди до квітня 2006 року, про що, в тому

числі свідчить наказ директора ТОВ “Автотехника” від 03.04.2006р., яким було

вирішено СПД ОСОБА_1 на територію товариства не пропускати (а.с.96).   Посилаючись на неправомірні дії відповідача

щодо односторонньої відмови від прийнятих на себе за договором оренди

зобов'язань та створення перешкод у користуванні орендованим майном, СПД

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з даними позовним вимогами.

Проаналізувавши позовні вимоги СПД

ОСОБА_1 в  частині стягнення збитків у

вигляді упущеної вигоди у розмірі 63153,00 грн.,  суд зазначає наступне.

Положеннями ст.22 ЦК України

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право

не було порушене (упущена вигода) законодавцем віднесені до категорії збитків.

Виходячи з положень статей глави 82

ЦК України чинним законодавством України під майновою шкодою розуміється

будь-яке знецінення блага, що охороняється правом (порушення права власності та

інших речових прав), у зменшенні майнової сфери потерпілого (втрата або

пошкодження майна), що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки

для правопорушника.  Зобов'язання, що

регулюються нормами даної глави відносяться до числа позадоговірних, тобто

суб'єкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких договірних відношеннях.

Отже, зобов'язанням із заподіяння шкоди (деліктне зобов'язання) є зобов'язання

в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі

(громадянину, організації), зобов'язано дану шкоду відшкодувати. 

Так, згідно зі ст. 1166 ЦК України,

майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у

повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється

від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При

цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу

цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка

заподіювача шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою

заподіювача; вина особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність одного з елементів

складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного

правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду

оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

При 

цьому, на думку суду, під неотриманим доходом (упущеної вигоди) слід

розуміти таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на

точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум або

інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником.

Розрахунок упущеної вигоди

здійснений позивачем виходячи з даних щоквартальної звітності шляхом сумарного

складення зазначених у звітності сум обсягу виручки за виключенням витрат. В

результаті проведеного  розрахунку

позивачем була отримана загальна сума доходу за період з 2003 року по січень

2006 року та визначений середньомісячна 

сума доходу у розмірі 7017 грн.. Шляхом множення середньомісячної  суми доходу у розмірі 7017 грн. на період,

коли позивач був позбавлений можливості використовувати об'єкт оренди, тобто за

період з 01.02.2006р. по 27.10.2006р. позивачем заявлена до стягнення сума

упущеної вигоди у розмірі 63.153 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів

справи, позивач використовув об'єкт оренди до квітня 2006 року, що в свою чергу

свідчить про неправомірне нарахування ним збитків за період до квітня 2006

року. Крім того, суд дійшов висновку про невідповідність розрахунку упущеної

вигоди у розмірі 63.153 грн. документам, які містяться в матеріалах справи.

Так, наприклад, виходячи із тексту доповнень до позовної заяви у 2005 році

оборот позивача склав 161.494 грн.. Дана сума була отримана позивачем шляхом

сумарного складення сум, зазначених підприємцем у щоквартальному звіті. При

цьому, пунктом 4 цієї звітності зазначено, що 

обсяг виручки  від реалізації

товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку дії

Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році. Тобто, сума яка

відображається в даної графі звітності є сумарною шляхом складення сума виручки

за попередній квартал та поточний, в результаті чого обсяг виручки зазначений

у  четвертому кварталі року є обсягом

виручки за весь рік. В результаті наведеного сума виручки за 2005 рік складає

63.800грн., в той час як в розрахунку суми упущеної вигоди позивачем зазначена

сума у розмірі 161.494 грн. Наведене призвело до неправильного визначення

середньомісячної суми доходу.

Згідно Указу Президента України від

28 червня 1999 року   N 746/99 “Про

внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про

спрощену систему  оподаткування, обліку

та звітності суб'єктів малого 

підприємництва" виручкою 

від  реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг) вважається   сума, 

фактично  отримана  суб'єктом 

підприємницької діяльності  на

розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу

продукції (товарів, робіт, послуг).

За переконанням суду, поняття

виручки та прибутку, виходячи з правової природи їх тлумачення не є тотожними,

так як виручка представляє собою весь обсяг коштів, отриманих від реалізації

товарів (послуг, робіт) без виключення понесених в процесі реалізації витрат та

сум, які підлягають оподаткуванню, в той час як прибуток представляє собою

чисту суму доходу, тобто прирост в майні суб'єкта підприємницької діяльності.

Положеннями цього Указу також

передбачено ведення суб'єктами підприємницької діяльності книги доходів та

витрат. Суду для огляду позивачем була надана книга доходів та витрат, яка

передбачає відображення найменування всіх послуг, які були надані суб'єктом

підприємницької діяльності з визначенням конкретних дат їх  надання, обсяг виручки за конкретні послуги,

матеріальні витрати та чистий доход. 

Звертаючись до вищеприведеного

аналізу загальної суми доходу позивача за 2005 рік, суд звертає увагу

останнього, що як вбачається з наданої суду книги доходів та витрат, сума

виручки за 2005 рік склала 63.800грн., що відповідає сумі виручки, зазначеної  у звіті за 4 квартал 2005 року та підтверджує

правову позицію суду з цього питання щодо відображення у звітності за 4 квартал

року всієї суми виручки, отриманої за рік. Крім того, суд зазначає, що у книзі

доходів та витрат позивачем взагалі не визначені суми матеріальних витрат та чистого

доходу, що, в свою чергу, не дозволяє суду визначитися із сумою чистого доходу,

яка отримувалася СПД ОСОБА_1 за період здійснення підприємницької діяльності на

території ТОВ “Автотехника”, знаходячись з ним в орендних відносинах.

При цьому, наведені позивачем по

тексту доповнень до позовної заяви суми витрат, за переконанням суду, мають

приблизний характер так як не підтверджуються 

жодним документом.  Крім того, суд

звертає увагу позивача, в розрахунках суми понесених ним витрат зазначена сума

орендного платежу у розмірі 3000грн., в той час як за договором оренди від

01.04.2002р. орендна плата була встановлена сторонами у розмірі 250грн., за

договором оренди від 27.10.2004р. орендна плата була обумовлена сторонами у

розмірі 250 грн., за договором оренди від 27.10.2005р. орендна плата була

передбачена сторонами у розмірі 300 грн., і лише за договором оренди від

01.01.2006р. сторони домовилися про розмір орендної плати у сумі 2500 грн.

Наведене свідчить про здійснення позивачем довільного розрахунку як доходу так

і понесених ним витрат при відсутності підтверджуючих  документів. Доводи позивача про сплату ним

орендних платежів у визначеної ним по тексту позову сумі окрім договору не

мають під собою як документального підтвердження так і правового обгрунтування.

Підсумовуючи наведене, звертаючись

до законодавчих положень, якими передбачено, що упущена вигода представляє

собою таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на

точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум або

інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником, суд доходить

висновку про недоведеність позивачем позовних вимог про стягнення упущеної

вигоди у розмірі 63.153 грн., що, в свою чергу, свідчить про відсутність шкоди

як складового елементу  цивільного

правопорушення,

Відсутність одного з елементів

складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного

правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду

оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33

ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому,  докази подаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у  визначеному законом порядку встановлює

наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін,

а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення

господарського спору.

          З огляду на викладене, керуючись

положеннями ст.ст. 1166, 1174 ЦК України, суд доходить висновку щодо

відсутності підстав для застосування до ТОВ “Автотехника” цивільно-правової

відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди у розмірі 63.153 грн., у

звязку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають за

відсутністю  об'єкта (шкоди) як

складового елементу цивільного правопорушення.

Крім того, позивачем була заявлена

до стягнення з ТОВ “Автотехника” моральна шкода у сумі 63.000 грн.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України

моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,

діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, також за наявності  її вини. Статтею 23 Цивільного кодексу

України передбачено, що моральна шкода полягає:

-          у фізичному болю та стражданнях, яких

фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

-          у душевних стражданнях, яких фізична

особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її

сім'ї чи близьких родичів;

-          у душевних стражданнях, яких фізична

особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

-          у приниженні честі, гідності, а також

ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначення моральної шкоди

міститься також у Постанові Пленуму Верховного Суду №4 від 31.03.1995р. “Про

судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Так,

під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок

моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній

або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як вбачається з тексту позовної

заяви, моральна шкода обгрунтована позивачем тривалим перебуванням на лікуванні

починаючи з серпня 2006 року по грудень 2006 року.

При цьому, суд звертає увагу

позивача, що по-перше: договірні відносини між сторонами припинилися у квітні

2006 року. Крім того, факт неправомірних дій відповідача, які укладаються в

односторонній відмові від виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань

впливає на припинення договірних відносин між сторонами по справі.

По-друге: згідно ст..42

Господарського кодексу України, підприємництво -це самостійна, ініціативна,

систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється

суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і

соціальних результатів та одержання прибутку. Кожний суб'єкт господарювання має

право на захист своїх прав і законних інтересів, порядок захисту прав

визначається діючим законодавством. За переконанням суду, одностороння відмова

орендодавця від договору оренди або будь-які інші неправомірні дії сторони за

договором, якими порушуються права та охоронювані законом інтереси

господарюючого суб'єкта, надають цієї особі право  на захист своїх інтересів у встановленому

законом порядку та у передбаченій законом спосіб. Однак, на думку суду, невиконання

стороною за договором прийнятих на себе зобов'язань ніяким чином не може бути

підставою для притягнення її до цивільної відповідальності у вигляді стягнення

моральної шкоди.

З огляду на викладене, звертаючись

до положень ст..23 Цивільного кодексу України, суду не вбачається ознак наявності

втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших

негативних явищ, завданих позивачу діями ТОВ “Автотехника”, що, в свою чергу,

свідчить про відсутність підстав для застосування приписів наведеної

законодавчої норми та тягне за собою необхідність відмовити у задоволенні

позовних вимог СПД ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 63000 грн.

Розглянувши зустрічні позовні

вимоги ТОВ “Автотехника” про стягнення з СПД ОСОБА_1. 8090,05 грн.

заборгованості за договором оренди, укладеним між сторонами по справі

01.01.2006р., суд встановив наступне.

Умовами пункту 3.1. даного договору

СПД ОСОБА_1 були прийняти на себе зобов'язання по сплаті орендної плати у сумі

2500 грн. щомісячно, не пізніше 5 числа 

поточного місяця послідуючого за звітним. Пунктом 3.2. договору

передбачено, що  сума орендної плати може

бути змінена  з урахуванням індексу

інфляції.

Відповідно до  ст.ст. 525, 526 ЦК України від 16.01.2003р.

№435-ІV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу,

відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

Але в порушення наведених умов

договору оренди від 01.01.2006р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України,

Орендарем  договірні зобов'язання із

своєчасної сплати орендної плати належним чином не виконувались, внаслідок чого

згідно уточненого розрахунку, складеного Орендодавцем, за відповідачем за

зустрічним позовом утворилась заборгованість на суму у розмірі 7.840 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору від

01.01.2006р. за недотримання передбачених договором строків платежем стягується

пеня в розмірі 50% суми платежу.

З огляду на невиконання Орендарем

прийнятих на себе зобов'язань із своєчасної оплати орендних платежів, ТОВ

“Автотехника” звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним

позовом до СПД ОСОБА_1 про стягнення 7840грн. заборгованості по орендній платі,

яка виникла за період з січня 2006 року по 03.04.2006р., тобто до моменту

видачі наказу директором ТОВ “Автотехника”, яким припинився доступ СПД ОСОБА_1

до орендованих ним приміщень,  та 250,05

грн. нарахованої пені.

Крім того, у відповідності до ч. 1

ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової

суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним

зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання

за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3

Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники  грошових 

коштів  сплачують  на 

користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в 

розмірі,  що встановлюється за

згодою сторін. Розмір  пені,  передбачений 

ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та

не може перевищувати  подвійної облікової

ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується

пеня.

Згідно уточненого розрахунку

зустрічних позовних вимог, пеня ТОВ “Автотехника” була розрахована виходячи з

вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР із застосуванням подвійної облікової

ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується

пеня.

З огляду на викладене, керуючись

умовами п. 3.1, п. 4.2 договору від 01.01.2006р., положеннями ст.ст. 549, 611

ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, суд  доходить висновку щодо обгрунтованості

зустрічних позовних вимог  ТОВ

“Автотехника” в частині стягнення заборгованості по орендним платежам у сумі

7840 грн. та пені у розмірі 250,05 грн. та наявності підстав для їх

задоволення.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює

позовні вимоги СПД ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ „Автотехника” суми упущеної

вигоди у розмірі 63153,00 грн., а також моральної шкоди в розмірі 63000,00 грн.

необґрунтованими, недоведеними та такими, що не містяться на законних

підставах, у зв'язку з чим не підлягаючими задоволенню у повному обсязі

відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, ст.ст. 22, 23, 82, 1166, 1167, 1174 ЦК

України, ст. 42 ГК України. Зустрічний позов ТОВ “Автотехника” про стягнення з

СПД ОСОБА_1 заборгованості по орендним платежам у сумі 7840 грн. та пені у

розмірі 250,05 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті держмита,

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються

згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 46, 49, 82-85

ГПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

2.          Зустрічний позов  задовольнити.

3.          Стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1/ АДРЕСА_2, ідентифікаційний

номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю

“Автотехника” /м. Одеса, вул. Краснослобідська 18, код  ЄДРПОУ 19039074/  7.840 грн. /сім тисяч вісімсот сорок грн.00

коп./ - заборгованості по орендним платежам; 250,05 грн. /двісті п'ятьдесят

грн.. 05 коп./ - пені; 102 грн. /сто дві грн.. 00 коп./ держмита; 118 грн. /сто

вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК

України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 05.06.2007р.

Суддя