Постанова

від 19.07.2007 по справі 16/44-07-851

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" липня 2007 р.

Справа № 16/44-07-851

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання

Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від

19.07.2007р.:

Від позивача

-ОСОБА_1.-огли.,

                      ОСОБА_2., за довіреністю

Від відповідача

-Дворянченко М.М., директор,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду

Одеської області

від

30 травня 2007р.

у справі

№16/44-07-851

За позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехніка”

про

стягнення упущеної вигоди в сумі 63153,00 грн., а також моральної шкоди в

розмірі 63000,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю „Автотехніка”

до відповідача Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення

8090,05 грн.

Сторони належним чином повідомлені

про час і місце засідання суду.

Присутнім в судовому засіданні

представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних

клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на

10.07.2007р., в судовому засіданні 10.07.2007р. оголошено перерву до

19.07.2007р.

В С Т А Н О В И В:

29.01.2007р. до господарського суду

Одеської області від СПД-ФО ОСОБА_1.-огли надійшла позовна заява до ТОВ „Автотехніка”

про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, стягнення упущеної

вигоди в розмірі 16275 грн. і моральної шкоди в сумі 16275 грн..

В обґрунтування позовних вимог

СПД-ФО ОСОБА_1.-огли посилався на те, що ТОВ „Автотехніка” перешкоджало у

користуванні орендованим за договором від 27.10.2005р. нежитловим приміщенням,

у зв'язку з чим з лютого 2006р. позивач не мав можливості проводити

підприємницьку діяльність, яка полягала в проведенні ремонту та обслуговуванню

машин, чим ТОВ „Автотехніка” спричинило психологічну травму позивачу, збитки у

вигляді упущеної вигоди в розмірі 16275 грн. та моральну шкоду, яка складала

16275 грн..

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 31.01.2007р. по справі №16/44-07-851 позовну заяву СПД-ФО

ОСОБА_1.-огли прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

19.02.2007р. до господарського суду

Одеської області від ТОВ „Автотехніка” надійшла зустрічна позовна заява до

СПД-ФО ОСОБА_1.-огли про стягнення збитків в розмірі 10313,47 грн., з

посиланням на те, що відповідачем не сплачувалася орендна плата за договорами

оренди від 27.10.2005р. та 01.01.2006р., у зв'язку з чим ТОВ „Автотехніка” було

змушене розірвати договір оренди, заборгованість по сплаті орендної плати

становила 10313,47 грн. та визначалася позивачем по зустрічному позову як

збитки, які завдав відповідач підприємству.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 20.02.2007р. зустрічну позовну заяву ТОВ „Автотехніка”

прийнято до розгляду, об'єднано зустрічний позов ТОВ „Автотехніка” зі справою

№16/44-07-851 в одне провадження.

28.03.2007р. до господарського суду

Одеської області від СПД-ФО ОСОБА_1.-огли надійшло доповнення до позовної

заяви, в якому СПД збільшив суму позовних вимог та просив стягнути з ТОВ

„Автотехніка” упущену вигоду у сумі 63153 грн. і моральну шкоду в сумі 63000

грн., всього на загальну суму -126153 грн..

11.05.2007р. до господарського суду

Одеської області від ТОВ „Автотехніка” надійшло уточнення до позовних вимог по

зустрічній позовній заяві, в якому ТОВ „Автотехніка” просило стягнути з СПД-ФО

ОСОБА_2.-огли заборгованість з врахуванням індексу інфляції у розмірі 7840

грн., пеню -у розмірі 250,05 грн., всього на загальну суму 8090,05 грн..

Рішенням господарського суду

Одеської області від 30.05.2007р. по справі №16/44-07-851 (суддя Желєзна С.П.)

відмовлено у задоволенні позову СПД-ФО ОСОБА_1.-огли до ТОВ „Автотехніка” про

стягнення упущеної вигоди у сумі 63153 грн., моральної шкоди в розмірі 63000

грн. та задоволено зустрічний позов ТОВ „Автотехніка” до СПД-ФО ОСОБА_1.-огли

про стягнення 8090,05 грн.: стягнуто з СПД на користь ТОВ „Автотехніка” 7840

грн. заборгованості по оплаті орендної плати з врахуванням встановленого

індексу інфляції та пеню 250,05 грн. з посиланням на те, що: 1) з матеріалів

справи вбачається, що позивач використовував об'єкт оренди до квітня 2006 року,

що свідчить про неправомірне нарахування ним збитків за період до квітня 2006

року, крім того розрахунок упущеної вигоди у розмірі 63153 грн. не відповідає

документам, які містяться в матеріалах справи; оскільки СПД невірно обрахував

середньомісячну суму доходу; 2)суду для огляду позивачем була надана книга

доходів та витрат, яка передбачає відображення найменування всіх послуг, які

були надані суб'єктом підприємницької діяльності з визначенням конкретних дат

їх надання, обсяг виручки за конкретні послуги, матеріальні витрати та чистий

доход, у вказаній книзі позивачем взагалі не визначені суми матеріальних витрат

та чистого доходу, що, в свою чергу, не дозволяє суду визначитися із сумою

чистого доходу, яка отримувалася за період здійснення підприємницької

діяльності на території ТОВ „Автотехника”, під час дії договорів оренди; 3)

наведені позивачем по тексту доповнень до позовної заяви суми витрат мають

приблизний характер, оскільки не підтверджуються жодним документом, наведене

свідчить про здійснення позивачем довільного розрахунку як доходу, так і

понесених ним витрат при відсутності підтверджуючих документів; 4) доводи

позивача про сплату ним орендних платежів у визначеній ним по тексту позову сумі

окрім договору не мають під собою як документального підтвердження, так і

правового обґрунтування; 5) упущена вигода представляє собою таку втрату

кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних,

безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум або інших цінностей,

якщо би зобов'язання було виконано боржником, за таких обставин СПД-ФО

ОСОБА_1.-огли не доведено в розумінні ст. 32-33 Господарського процесуального

кодексу України позовні вимоги щодо стягнення упущеної вигоди у розмірі 63153

грн., що свідчить про відсутність шкоди як складового елементу цивільного

правопорушення, за таких обставин відповідно до ст.ст. 1166, 1174 Цивільного

кодексу України відсутні підстави для застосування до ТОВ „Автотехника”

цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди у

розмірі 63153 грн.; 6) як вбачається з тексту позовної заяви, моральна шкода

обґрунтована позивачем тривалим перебуванням на лікуванні починаючи з серпня

2006 року по грудень 2006 року, проте договірні відносини між сторонами

припинилися у квітні 2006 року; 7) згідно зі ст.42 Господарського кодексу

України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний

ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями)

з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку,

кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних

інтересів, порядок захисту прав визначається діючим законодавством,

одностороння відмова орендодавця від договору оренди або будь-які інші

неправомірні дії сторони за договором, якими порушуються права та охоронювані

законом інтереси господарюючого суб'єкта, надають цій особі право на захист

своїх інтересів у встановленому законом порядку та у передбаченій законом

спосіб, однак невиконання стороною за договором прийнятих на себе зобов'язань

ніяким чином не може бути підставою для притягнення її до цивільної

відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди; 8) умовами пункту 3.1.

договору оренди від 01.01.2006р. СПД-ФО ОСОБА_1.-огли були прийняті на себе

зобов'язання по сплаті орендної плати у сумі 2500 грн. щомісячно, не пізніше 5

числа поточного місяця наступного за звітним, п. 3.2. договору передбачено, що

сума орендної плати може бути змінена з урахуванням індексу інфляції, в

порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та умов договору оренди

орендарем зобов'язання по своєчасній сплаті орендної плати належним чином не

виконувались, внаслідок чого згідно уточненого розрахунку, складеного орендодавцем,

за відповідачем за зустрічним позовом утворилась заборгованість на суму 7840

грн., відповідно до п. 4.2 договору оренди від 01.01.2006р. за недотримання

передбачених договором строків оплати орендної плати стягується пеня в розмірі

50% суми платежу, з огляду на невиконання орендарем зобов'язання по оплати

орендних платежів, позовні вимоги ТОВ „Автотехника” щодо стягнення

заборгованості по орендній платі у розмірі 7840 грн. та пені у розмірі 250,05

грн. підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням

місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою від 15.06.2007р. звернувся СПД-ФО ОСОБА_1.-огли, в якій

просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, мотивуючи це тим, що:

1)господарським судом першої інстанції не враховано той факт, що ТОВ

„Автотехніка” перешкоджало СПД-ФО ОСОБА_1.-огли у користуванні орендованими

нежитловими приміщеннями, хоча це відображене у матеріалах справи; наведене

свідчить про протиправну поведінку з боку орендодавця, а отже висновок

господарського суду першої інстанції щодо відсутності з боку ТОВ „Автотехніка”

протиправної поведінки не відповідає дійсним обставинам справи та є порушенням

ст. 41 Конституції України.

Розглянувши матеріали справи та

доводи апеляційної скарги СПД-ФО ОСОБА_1.-огли, заслухавши представників

сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних

обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів

Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського

суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, з огляду на

таке.

Як встановлено господарським судом

першої інстанції, 01.04.2002р. між ТОВ „Автотехника” (орендодавець) та СПД-ФО

ОСОБА_1.-огли (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого

орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування

нежитлове приміщення, площею 76 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 7.1 договору оренди від

01.04.2002р. встановлено, що договір діє з 01.04.2002р. по 31.03.2005р..

Згідно з п.п. 3.1.- 3.3 договору

оренди орендна плата становила 250 грн. за місяць, та повинна була сплачуватися

безготівково відповідно до рахунку до 5 числа наступного місяця незалежно від

наслідків господарської діяльності; оплата за водопостачання та водовідведення,

електроенергію мала здійснюватися за показниками лічильників.

27.10.2004р. між ТОВ „Автотехника”

(орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_1.-огли (орендар) укладено новий договір оренди

приміщень, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове,

платне користування нежитлове приміщення площею 60 кв.м., розташоване за

адресою: АДРЕСА_1.

Строк дії договору оренди від

27.10.2004р. сторонами встановлено до 27.10.2005р. (п.6.3 договору).

Відповідно до п.п. 3.1. -3.5.

договору оренди від 27.10.2004р. орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату

в сумі 250 грн. щомісяця, не пізніше 5 числа наступного місяця, розмір орендної

плати може бути змінений у зв'язку з врахуванням індексу інфляції, а також зі

зміною розміру орендної плати за землю, оплата комунальних послуг сплачується

орендарем окремо згідно з тарифами та показниками лічильників.

27.10.2005р. між ТОВ „Автотехника”

(орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_1.-огли (орендар) укладено новий договір оренди,

за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне

користування нежитлове приміщення площею 60 кв.м., розташоване за адресою:

АДРЕСА_1.

Строк дії договору оренди приміщень

від 27.10.2005р. сторонами встановлено до 27.10.2006р. (п.6.3 договору).

Відповідно до п.п. 3.1. -3.5.

договору оренди від 27.10.2005р. орендар був зобов'язаний сплачувати орендну

плату в розмірі 300 грн. щомісяця, не пізніше 5 числа наступного місяця,

умовами договору передбачено право сторін на зміну розміру орендної плати у

зв'язку з врахуванням індексу інфляції, а також зі зміною розміру орендної

плати за землю, оплата комунальних послуг повинна була сплачуватися орендарем

окремо згідно з тарифами та показниками лічильників.

Однак, 01.01.2006р. між ТОВ

„Автотехніка” (орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_1.-огли (орендар) укладено новий

договір оренди приміщень, згідно з умовами якого орендодавець передав, а

орендар прийняв у строкове платне користування приміщення, загальною площею 225

кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Строк дії договору встановлено до

27.10.2006р. (п. 6.3 договору).

Розділом 3 договору оренди

приміщень від 01.01.2006р. сторони встановили розмір орендної плати (2500

грн.), порядок розрахунків по орендній платі, умови, за яких розмір орендної

плати може бути змінено, та порядок оплати комунальних послуг.

Пунктом 4.2 договору оренди

приміщення сторони передбачили штрафні санкції (пеню) за порушення строків

оплати орендної плати та комунальних послуг у розмірі 50% від суми платежу.

За п. 6.2 договору оренди приміщень

від 01.01.2006р. сторони передбачили право кожної зі сторін на розірвання

даного договору, попередивши іншу сторону не пізніше 30 календарних днів.

28.02.2006р. ТОВ „Автотехніка”

надіслало орендарю повідомлення про розірвання договору оренди приміщення,

однією з підстав розірвання договору оренди була зазначена несвоєчасна сплата

орендної плати за січень - лютий 2006р..

03.04.2006р. ТОВ „Автотехніка”

видало наказ „Про скорочення чисельності орендарів”, відповідно до якого

заборонило допуск на територію ТОВ „Автотехніка” СПД-ФО ОСОБА_1.-огли, оскільки

у останнього був відсутній дозвіл на виробничу діяльність та орендарем не

сплачувалася орендна плата за січень -березень 2006 року.

Під час розгляду справи в

господарських судах першої та апеляційної інстанції СПД-ФО ОСОБА_1.-огли

стверджував, що ТОВ „Автотехніка” в односторонньому порядку відмовилося від

договору оренди, чим створило орендарю перешкоди у користуванні об'єктом оренди

та завдало збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 63153,00 грн., а також

моральної шкоди в розмірі 63000,00 грн.

За ч.1 ст. 216 Господарського

кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову

відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування

до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,

передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання

застосовуються наступні господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні

санкції, оперативно господарські санкції ( ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу

України).

Статтею 218 Господарського кодексу

України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності

учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері

господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання

або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил

здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних

від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо

інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення

господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не

доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії

непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов

здійснення господарської діяльності..

Також, відповідно до ч. 1 ст. 623

Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати

кредиторові завдані цим збитки.

Положеннями ст.22 Цивільного

кодексу України встановлено, що доходи, які особа могла б реально одержати за

звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) законодавцем

віднесені до категорії збитків, таке ж саме положення міститься й у ст. 224

Господарського кодексу України, за якою під збитками розуміються неодержані

управненою стороною доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного

виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської

діяльності другою стороною.

В обґрунтування позовних вимог

СПД-ФО ОСОБА_1.-огли посилається на ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України,

які відносяться до 82 глави названого Кодексу.

Виходячи з положень статтей глави

82 Цивільного кодексу України, чинним законодавством України під майновою

шкодою розуміється будь-яке знецінення блага, що охороняється правом (порушення

права власності та інших речових прав), у зменшенні майнової сфери потерпілого

(втрата або пошкодження майна), що в свою чергу тягне за собою негативні

майнові наслідки для правопорушника. Зобов'язання, що регулюються нормами даної

глави відносяться до числа позадоговірних, тобто суб'єкти даних правовідносин

не перебувають у будь-яких договірних відношеннях. Отже, зобов'язанням із

заподіяння шкоди (деліктне зобов'язання) є зобов'язання в силу якого особа, яка

заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі (громадянину, організації),

зобов'язано дану шкоду відшкодувати. 

Так, згідно зі ст. 1166 Цивільного

кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи

бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також

шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному

обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її

відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для настання деліктної

відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме:

1)наявність шкоди; 2)протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3)причинний

зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка

заподіяла шкоду. Відсутність одного з елементів складу цивільного

правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє

боржника від відповідальності за заподіяну шкоду оскільки його поведінка не

може бути кваліфікована як правопорушення.

Під неотриманим доходом (упущеною

вигодою) слід розуміти таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке

базується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання

грошових сум або інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником.

Як вбачається з матеріалів справи,

розрахунок упущеної вигоди здійснений СПД-ФО ОСОБА_1.-огли, виходячи з даних

щоквартальної звітності, шляхом сумарного складення зазначених у звітності сум

обсягу виручки за виключенням витрат.

В результаті проведеного розрахунку

СПД-ФО ОСОБА_1.-огли отримана загальна сума доходу за період з 2003 року по

січень 2006 року, на підставі чого визначена середньомісячна сума доходу у

розмірі 7017 грн.. Шляхом множення середньомісячної суми доходу у розмірі 7017

грн. на період, коли позивач був позбавлений можливості використовувати об'єкт

оренди, тобто за період з 01.02.2006р. по 27.10.2006р., позивачем заявлена до

стягнення сума упущеної вигоди у розмірі 63153 грн.

Проте, з матеріалів справи

вбачається та не заперечується самим позивачем, що він використовував об'єкт

оренди до квітня 2006 року, що свідчить про неправомірне нарахування збитків за

період до квітня 2006 року.

Дослідивши наданий позивачем

розрахунок та розрахунок, проведений господарським судом першої інстанції,

колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла до висновку,

що господарським судом першої інстанції цілком вірно встановлено

невідповідність розрахунку упущеної вигоди у розмірі 63.153 грн. документам,

котрі містяться в матеріалах справи.

Відповідно до Указу Президента

України від 03.07.1998р. № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

суб'єктів малого підприємництва” з урахуванням змін, внесених Указом Президента

України від 28.06.1999р. №746/99, виручкою від реалізації продукції (товарів,

робіт, послуг) є сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності

на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу

продукції (товарів, робіт, послуг).

Поняття виручки та прибутку,

виходячи з правової природи їх тлумачення, не є тотожними, оскільки виручка

представляє собою весь обсяг коштів, отриманих від реалізації товарів (послуг,

робіт) без виключення понесених в процесі реалізації витрат та сум, які

підлягають оподаткуванню, в той час як прибуток представляє собою чисту суму

доходу, тобто приріст в майні суб'єкта підприємницької діяльності.

Положеннями вищевказаного Указу

встановлено ведення суб'єктами підприємницької діяльності книги доходів та

витрат.

В матеріалах справи є копія витягу

з книги доходів та витрат, яка повинна містити найменування всіх послуг, які

були надані суб'єктом підприємницької діяльності, з визначенням конкретних дат

їх надання, обсяг виручки за конкретні послуги, матеріальні витрати та чистий

прибуток.

Проте, з доданого до матеріалів

справи витягу з книги доходів та витрат СПД-ФО ОСОБА_1.-огли не вбачається

проведення будь-яких витрат, оскільки у наданому витягу відсутнє визначення сум

матеріальних витрат та чистого доходу, що не дозволяє визначитися із сумою

чистого доходу, який отримано орендарем за період здійснення підприємницької

діяльності на території ТОВ „Автотехника”.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При

цьому,  докази подаються сторонами та

іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у  визначеному законом порядку встановлює

наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення

сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення

господарського спору.

За таких обставин, колегія суддів

господарського суду апеляційної інстанції вважає, що наведені СПД-ФО

ОСОБА1.-огли у доповненнях до позовної заяви суми витрат мають приблизний

характер, оскільки не підтверджуються документально згідно з вимогами ст. ст.

32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Наведене свідчить про здійснення

позивачем довільного розрахунку як доходу, так і понесених ним витрат за

відсутності підтверджуючих документів.

Враховуючи вищенаведене, колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що

господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що упущена вигода

представляє собою таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке

базується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання

грошових сум або інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано

боржником, а отже недоведеність СПД-ФО ОСОБА_1.-огли позовних вимог про

стягнення упущеної вигоди у розмірі 63153 грн. свідчить про відсутність шкоди

як складового елементу цивільного правопорушення.

Відсутність одного з елементів

складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного

правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду,

оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

          За таких обставин, відсутні правові

підстави для застосування до ТОВ „Автотехника” цивільно-правової

відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди у розмірі 63153 грн., у

зв'язку з чим господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у

задоволенні позовних вимог в частині стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Крім того, СПД-ФО ОСОБА_1.-огли

просив суд стягнути з ТОВ „Автотехника” моральну шкоду в сумі 63000 грн..

Згідно зі ст. 1167 Цивільного

кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка

її завдала, також за наявності її вини. Статтею 23 Цивільного кодексу України

передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях,

яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням

здоров'я; 2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з

протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи

пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової

репутації фізичної або юридичної особи.

Визначення моральної шкоди

міститься також у Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р.

„Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”,

відповідно до якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового

характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ,

завданих фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших

осіб.

Як вбачається з тексту позовної

заяви, моральна шкода обґрунтована СПД-ФО ОСОБА_1.-огли тривалим перебуванням

на лікуванні у період з серпня 2006 року по грудень 2006 року.

При цьому, слід звернути увагу, що

договірні відносини між сторонами припинилися у квітні 2006 року.

Крім того, ст. 42 Господарського

кодексу України встановлено, що підприємництво -це самостійна, ініціативна,

систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється

суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і

соціальних результатів та одержання прибутку. Кожний суб'єкт господарювання має

право на захист своїх прав і законних інтересів, порядок захисту прав

визначається діючим законодавством.

Господарський суд першої інстанції

цілком вірно встановив, що одностороння відмова орендодавця від договору оренди

або будь-які інші неправомірні дії сторони за договором, якими порушуються

права та охоронювані законом інтереси господарюючого суб'єкта, надають вказаній

особі право на захист своїх інтересів у встановленому законом порядку та у

передбаченій законом спосіб. Невиконання стороною за договором прийнятих на

себе зобов'язань ніяким чином не може бути підставою для притягнення її до

цивільної відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди, а тому не

вбачається ознак наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних

страждань або інших негативних явищ, завданих позивачу діями ТОВ „Автотехника”,

що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для застосування приписів

ст. 23 Цивільного кодексу України та тягне за собою відмову у задоволенні

позовних вимог СПД-ФО ОСОБА_1.-огли щодо стягнення моральної шкоди у розмірі

63000 грн..

Під час розгляду позовної заяви

СПД-ФО ОСОБА_1.-огли у господарському суді першої інстанції, від ТОВ

„Автотехніка” надійшла зустрічна позовна заява з уточненнями щодо стягнення з

СПД-ФО ОСОБА_1.-огли 7840 грн. заборгованості з врахуванням встановленого

індексу інфляції та пені у розмірі 250,05 грн. за договором оренди приміщення,

укладеним між сторонами по справі 01.01.2006р..

За вимогами ст. 762 Цивільного

кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір

якої встановлюється договором найму, плата за користування майном може

вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі, форма плати за

користування майном встановлюється договором найму, договором або законом може

бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за

користування майном, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо

інше не встановлено договором.

Згідно з умовами пункту 3.1.

договору оренди приміщення від 01.01.2006р. орендар зобов'язаний сплачувати

орендну плату у розмірі 2500 грн. щомісячно, не пізніше 5 числа поточного

місяця наступного за звітним, п. 3.2. договору передбачено, що сума орендної

плати може бути змінена з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст. 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань

є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,

іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від

виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від

виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за

іншим договором не було виконано належним чином. Такі ж самі положення

містяться й у ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

В порушення наведених вимог чинного

законодавства та умов договору оренди від 01.01.2006р., орендарем договірні

зобов'язання із своєчасної сплати орендної плати належним чином не

виконувались, внаслідок чого згідно уточненого розрахунку, складеного

орендодавцем, за СПД-ФО ОСОБА_1.-огли утворилася заборгованість по оплаті

орендної плати у розмірі 7840 грн. за період з січня 2006 року по березень 2006

року.

Згідно з п. 4.2 договору оренди

приміщення від 01.01.2006р. за недотримання передбачених договором строків

перерахування платежів стягується пеня в розмірі 50% суми платежу.

Оскільки орендар своєчасно не

здійснив оплати орендних платежів, ТОВ „Автотехника” просило суд стягнути з

СПД-ФО ОСОБА_1.-огли 250,05 грн. нарахованої пені.

За умовами ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1

ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової

суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним

зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 названого Кодексу, пенею є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання

за кожний день прострочення виконання. Аналогічні положення містяться й у

ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону

України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”

від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь

одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати

подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за

який сплачується пеня.

Дослідивши уточнений розрахунок пені,

здійснений ТОВ „Автотехника”, колегія суддів приходить до висновку, що

позивачем за зустрічним позовом цілком вірно розраховано пеню у розмірі 250,05

грн., виходячи з вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань” із застосуванням подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, а тому

господарським судом першої інстанції правомірно задоволено вказану позовну

вимогу ТОВ „Автотехніка”.

Враховуючи вищенаведене, колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що

рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки

воно прийняте з врахуванням чинного законодавства та обставин справи, а

апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_1.-огли -без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105

ГПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Рішення господарського суду Одеської

області від 30.05.2007р. по справі № 16/44-07-851 залишити без змін, апеляційну

скаргу - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня

її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                              

Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                    О.

Т. Лавренюк

          Суддя:                                                                                                   

Я.Ф. Савицький