Рішення

від 21.05.2007 по справі 22-1/293-06-7891

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2007 р.

Справа  № 22-1/293-06-7891

За позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до відповідачів 1) Товариства з

обмеженою відповідальністю "Трансмег-Юг"; 

2) Компанія „Афін Лізинг А.Г.”;

3-тя особа відповідача: Управління

Державної автоінспекції УМВС України в Одеській області;

3-тя особа відповідача: Відділ

державної виконавчої служби Ренійського районного управління юстиції;

3-тя особа відповідача: Ізмаїльська

митниця;

3-тя особа відповідача: Департамент

державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; 

про

визнання угоди недійсною 

Суддя

Торчинська Л.О.

Представники:

Від

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2. за довіреністю.

Від

першого відповідача: не з'явились;

Від

другого відповідача: не з'явились;

Від

третіх осіб: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ:

про визнання угоди недійсною

Рішенням господарського суду

Одеської області від 25.09.2007р. задоволено позов в повному обсязі та визнано

недійсною угоду про лізинг №НОМЕР_1 від 02.12.2002р., укладену ТОВ

„Трансмег-юг” (68802, м. Рені, Одеська область, вул. Дунайська,118, Ідент. код

31640767, р/р 26006590544001 в від. Южного ГРУ Приватбанка в м. Рені, МФО

32704) й Компанією „Афін Лізинг А.Г.” (1010 Відень -Австрія, рег. № FN205122a,

вул. Сейларштатте, 15).

Одеським апеляційним господарським

судом 02.11.2006р. винесено постанову, якою рішення господарського суду

залишено без змін.

Постановою Вищого господарського

суду України від 14.02.2007р. по справі №1/293-06-7891 постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. та рішення господарського

суду Одеської області від 25.09.2006р. скасовано та передано справу до суду

першої інстанції для здійснення нового розгляду.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 06.03.2007р. було прийнято справу №1/293-06-7891 до

провадження з присвоєнням №22-1/293-06-7891.

Розглянувши

матеріали справи заслухавши пояснення

представників

сторін суд встановив:

в серпні 2006р. СПД ОСОБА_1

звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ

“Трансмег-ЮГ” та Фірма “Афін Лізинг А.Г.” з залученням до участі у справі у

якості треті осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідачів: Управління Державтоінспекції МВС України в Одеській

області, ДВС в Ренійському районі Одеської області, Ізмаїльської митниці та

Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про

визнання угоди недійсною.

В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на наступне, що ТОВ “Трансмег-ЮГ” є власником спірного

майна, на підставі укладеного з ним компанією “Дестон Директ Лимитед” інвестиційного

контракту від 02.12.2002р. №НОМЕР_2, на підставі якого до статутного фонду ТОВ

“Трансмег-ЮГ” було внесено у вигляді інвестицій 20 одиниць сідловин тягачів

марки E IVECO STRALIS AS44043 T/Р та 20 одиниць полупричепів марки E KOEGEL

SAMITRAILER SN24P90/ 1/110.

Проте, позивачу стало відомо про

існування угоди про лізинг від 02.12.2002р. № НОМЕР_1, предметом якої стали

відносини компанії “Афін Лізинг А.Г.” й ТОВ “Трансмег-ЮГ” з приводу передачі

ТОВ “Трансмег-ЮГ” в лізинг на умовах фінансового обліку 20 одиниць сідловин

тягачів марки E IVECO STRALIS AS44043 T/Р та 20 одиниць полупричепів марки E

KOEGEL SAMITRAILER SN24P90/ 1/110.

Враховуючи те, що зазначена угода

про лізинг перешкоджає позивачу у здійсненні заходів, щодо виконання рішення

господарського суду Одеської області від 24.03.2006р. по справі №

28/54-06-1284, позивачем заявлені були позовні вимоги щодо визнання угоди про

лізинг недійсною. 

Позивач стверджує, що під час

здійснення Придунайською митницею митного оформлення від 27.02.2003р. транспортні

засоби ввозилися на територію України як внесок іноземного інвестора до

статутного фонду ТОВ “Трансмег-ЮГ”, незважаючи на те, що в матеріалах справи є

акт-приймання передач автотранспортних засобів 

підписаний між ТОВ “Трансмег-ЮГ” та Фірми “Афін Лізинг А.Г.”

На підставі ст. 18 ЗУ ”Про режим

іноземного інвестування” від 19.03.1996р. №93/96-ВР митне оформлення вантажу

повинно здійснюватись на загальних підставах зі сплатою всіх необхідних

податків та зборів, без застосування пільг при перевезенні майна як внесок

іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями.

Але при здійсненні митного оформлення Придунайською митницею договір про лізинг

№ НОМЕР_1 від 02.12.2002р. не був наданий.

На підставі угоди про лізинг

нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис

про стягнення з ТОВ “Трансмег-ЮГ” на користь Фірми “Афін Лізинг А.Г.” вантажних

автомобілів та причепів  згідно угоди про

лізинг, після чого 16.03.2005р. Департаментом ДВС України було відкрите

виконавче провадження про повернення транспортних засобів на користь  Фірми “Афін Лізинг А.Г.”  з накладанням арешту та заборони на

відчуження спірного майна.  

У відзиві на позовну заяву

відповідач посилається, на те що 02.12.2002р. була підписана угода про лізинг №

НОМЕР_1 між Фірмою “Афін Лізинг А.Г.” та ТОВ “Трансмег-ЮГ”. Згідно ст. 1 угоди

Лізингодавець передає Лізингоотримувачу, а Лізингоотримувач отримує від

Лізингодавця в лізинг  на умовах

фінансового лізингу майно, а саме: 20 одиниць сідловин тягачів марки E IVECO

STRALIS AS44043 T/Р та 20 одиниць полупричепів марки E KOEGEL SAMITRAILER

SN24P90/ 1/110.

Згідно угоди лізингу, а саме ст.

1.1 Лізингоодержувач зобов'язав прийняти устаткування, використовувати його в

чіткій відповідності із справжньою угодою і своєчасно вносити за нього

відповідні лізингові платежі.

Ст. 3.1. угоди передбачає

щоквартальний лізинговий платіж з боку Лізингоодержувача у розмірі 106 842,00,

причому перший такий платіж повинен бути здійсненний Лізингоодержувачем через

три місяці після поставки устаткування, а вже подальші платежі повинні

проводитися через послідовні інтервали в 3 місяці. Але здійснення щоквартальних

платежів з боку Лізингоодержувача не проводились.

Згідно ст. 6 Закону  “Про фінансовий лізинг” (1998р.) одним з

істотних умов договору лізингу є строк на який надається право користування

предметом лізингу.

Ст. 5.3 угоди про лізинг передбачає

право Лізингодавця, у разі прострочення Лізингоодержувачем здійснення

лізингового платежу на термін більше 45 днів після настання терміну платежу,

розірвати угоду про лізинг і одержати своє майно назад.

Відповідно до п. 2 Постанови  Пленуму Верховного Суду України від

28.04.1978р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”:

угода може бути визнана недійсною лише з підстав  і з наслідками, передбаченими законом.

П. 4 ст. 10 Закону “Про фінансовий

лізинг” Лізингодавєць має право  на

розірвання договору  та повернення

предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

В ст. 15  угоди про лізинг зазначається, що

Лізингодавєць у праві  розірвати Згоду

без попереднього повідомлення, якщо Лізингодержувач не виконує повністю або

частково які-небудь положення статей Згоди про лізинг. Одним з цих положень є

ст. 4: Строк та умови оплати, та ст. 5: Затримка виплати лізингових платежів.

Виходячи з цього договір повинен бути розірваний з-за не виконання істотних

умов угоди .

Згідно ч.4 Прикінцевих та

Перехідних Положень ЦК України цивільних відносини, які виникли до набрання

чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до

тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним

чинності.

Ч.9 Положень передбачає що, до

договорів, які були укладені до 1 січня 2004р. і продовжують діяти після

набрання чинності Цивільним Кодексом України, застосовуються правила цього

Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів

окремих видів незалежно від дати їх укладання.

Згідно ч. 2 ст. 48 ЦК Української

РСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все

одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі

-відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не

передбачені законом.  Лізингові платежі

не сплачувались, тим чином не має правових підстав для застосування реституції.

Вивчивши матеріали справи та

дослідивши докази суд дійшов до висновку, що 20 одиниць сідловин тягачів марки

E IVECO STRALIS AS44043 T/Р та 20 одиниць полупричепів марки E KOEGEL

SAMITRAILER SN24P90/ 1/110 згідно угоди лізингу, фактично Лизингодавцем не

надавалось, а Лізингоотримувачем не отримувалось. Були виявлені наступні

порушення угоди лізингу: відсутність попереднього лізингового платежу,

відсутність квартальних лізингових платежів, відсутність запису в технічних

паспортах устаткування якої-небудь інформації про існування угоди лізингу і про

права власності Фірми “Афін Лізинг А.Г.” на спірне устаткування.

Суд вважає, що докази надані

позивачем підтверджують, що сторони укладали спірну угоду без наміру створити

юридичні наслідки (мнима угода).

Надавши правову оцінку матеріалам

справи наданими сторонами доказами суд дійшов висновку, що позовна заява

підлягає задоволенню.

Керуючись

ст.ст.  82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним угоду про лізинг №

НОМЕР_1 від 02.12.2002р. укладену між Товариством з обмеженню

відповідальністю  “Трансмег-ЮГ” (68802,

м. Рені, Одеська обл., вул. Дунайська, 188. Ік: 31640767, р/р 26006590544001 в

від. Южного ГРУ Приватбанка в м. Рені, МФО 328704) та  Фірмою “Афін Лізинг А.Г.” (1010 Вена

-Австрія, рег. №FN205122а, вул. Сейларштатте 15.)

Рішення суду

набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя                                                                                      

Торчинська Л.О.