Постанова

від 24.06.2016 по справі 804/15744/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 р. Справа № 804/15744/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняВербного Д.С., за участю: представника позивача Ковирєва А.В., представника третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача Коростельова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-С до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-С до Державної податкової інспекції у Красногварійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногварійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.08.2013 № 0001832203 ( форми "Р"), за яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ Гранд-С за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму у розмірі 507268,00 грн., з яких за основним платежем - 405815,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 101453,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю НВП Металургмонтаж , оскільки факт виконання договору підтверджується видатковими, податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт. Позивач зазначає, що порушення ТОВ НВП Металургмонтаж податкової дисципліни не є підставами для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів виконавців робіт не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ НВП Металургмонтаж позивач вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у періоді, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин контрагент мав необхідний обсяг правосуб'єктності та був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Отже, податковий кредит задекларований ТОВ Гранд-С правомірно та підтверджується відповідними первинними документами, як це передбачено вимогами Податкового кодексу України. Позивач категорично не погоджується із оскарженим податковим повідомленням - рішенням від 15.08.2013 №0001832203, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню і наголошує на тому, що позивач не повинен нести відповідальність за поведінку третіх осіб - постачальників своїх контрагентів, оскільки в податковому праві визнається принцип індивідуальної відповідальності платника податків за невиконання своїх податкових зобов'язань, отже ніхто не повинен відповідати за протиправну поведінку та невиконання своїх зобов'язань перед бюджетом третіми особами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 у справі №804/2846/14 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногварійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.08.2013 №0001832203, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ Гранд-С за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 507268,00 грн., з яких за основним платежем 405 815,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 101 453,00 грн..

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 804/2846/14 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 у справі № 804/2846/14 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015 у справі №804/2846/14 (К/800/16177/15), ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року по справі № 804/2846/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.10.2015 зазначив, що при вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, з урахуванням вищевказаної позиції Європейського Суду з прав людини; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. При цьому, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 справу прийнято до провадження, присвоєно їй номер № 804/15744/15 та призначено до судового розгляду на 07.04.2016 о 13:30. Останнє судове засідання відбулось 24.06.2016.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що в ході перевірки взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ НВП Металургмонтаж встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд-С та ТОВ НВП Металургмонтаж будівельні роботи на об'єктах оформлені в березні 2013 року. У той же час, ТОВ НВП Металургмонтаж до перевірки надано документи від підприємств-підрядників, які оформлені в лютому - грудні 2012 року, що не відповідає періоду виникнення об'єкта оподаткування. Окрім того, встановлено відсутність у ТОВ НВП Металургмонтаж виробничих активів для здійснення господарської діяльності. За таких обставин, оскаржене податкове повідомлення - рішення від 15.08.2013 №0001832203 (форми "Р") прийнято правомірно, а тому у суду відсутні підстави для його скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ НВП Металургмонтаж .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

У судове засідання 24.06.2016 представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, що підтверджується розпискою повноважного представника, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату,час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказав, що всі господарські операції із ТОВ Гранд-С були реальними, фактично здійснені, а для виконання частини робіт за договорами підряду з позивачем ним залучалися субпідрядники. Розрахунки позивачем проведені в повному обсязі, а виконані роботи передані замовнику за актами приймання - передачі, які надані до матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд-С (і.к. 30627876) зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 15.11.1999 та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. На податковий облік органами державної фіскальної служби взято 01.01.2013 за №73883, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у тому числі і як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 25.01.2013 №200104035.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу від 03.07.2013 №28-о проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ НВП Металургмонтаж та повноти відображення в податковому обліку за період: лютий та березень 2013 року, результати якої оформлені актом від 26.07.2013 № 174/22.-06/30627876.

Згідно з висновками означеного акта перевіркою встановлено нереальність господарських операцій позивача з ТОВ НВП Металургмонтаж на підставі того, що ТОВ НВП Металургмонтаж не надано до перевірки первинних документів стосовно взаємовідносин з позивачем; ТОВ НВП Металургмонтаж не має необхідних умов для досягнення результатів будівельної діяльності: виробничих активів, виробничих приміщень, транспортних засобів, штату працівників; податковими органами визнано такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, правочини, які укладено ТОВ НВП Металургмонтаж з контрагентами.

На підставі означеного акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 №0001832203, за яким ТОВ Гранд-С збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 507268,00 грн., з яких за основним платежем - 405815,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму - 101453,00 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та фактичні обставини даної справи, суд не погоджується із позицією податкового органу, яка відображена в акті перевірки від 26.07.2013 № 174/22.-06/30627876, з огляду на таке.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів, тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

У листі Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 №742/11/13-11 зазначено, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ТОВ "Гранд-С" та ТОВ НВП "Металургмонтаж" і реальність зміни майнового стану першого.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, між позивачем та ТОВ НВП Металургмонтаж укладено два договори будівельного підряду від 15.06.2007 №1/03 та від 19.04.2012 №19/04-2012, у відповідності до умов яких ТОВ НВП Металургмонтаж зобов'язалося виконати для позивача будівельні роботи на об'єктах: по вул. Тернова № 3-Б та Берегова, 230, у м. Дніпропетровську, а останній зобов'язувався їх оплатити.

Судом встановлено, що позивачем отримано дозвіл від 11.08.2009 №33/01-08 на виконання будівельних робіт по об'єкту: Реконструкція існуючих будівель (без зміни цільового призначення ) та будівництво будівлі складу з адміністративно - побутовими приміщеннями у м.Дніпропетровськ, вул.Тернова, 3Б, вул.Берегова 230 (АНД район) та дозвіл на виконання будівельних робіт від 04.03.2008 №33/01-08 на об'єкті: Реконструкція існуючих будівель без зміни цільового призначення) та будівництво будівлі складу з адміністративно - побутовими приміщеннями у м. Дніпропетровськ, вул.Тернова, 3Б, вул. Берегова 230 (АНД район), згідно яких виконавцем будівельних робіт значиться ТОВ НВП Металургмонтаж .

На момент укладання вищезазначених договорів підряду ТОВ НВП Металургмонтаж мало діючу ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури Серії АВ №512515, ліцензія серії АЕ №183410 (період дії з 29.01.2013 по 28.02.2017) та ліцензію на здійснення будівельної діяльності Серії АВ №195763.

Факт виконання ТОВ НВП Металургмонтаж будівельних робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий, березень 2013 року, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за 25, 26, 29 березня 2013 року та видатковими накладними від 19 та 20 березня 2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

ТОВ НВП Металургмонтаж виписало позивачу податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи та які оформлені у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Також, судом встановлено, що 01.04.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано сертифікат серії IV №164140920932, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) по об'єкту: "Реконструкція існуючих будівель і споруд з виробництва шампуню та миючих засобів літ. А2-1, ангару літ. В-1 під цех з виробництва пінополіуретану та з новим будівництвом цеху сировини і цеху вирізання пінополіуретану з допоміжними приміщеннями по вул. Терновій 3-Б, вул. Береговій 230-А, на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська. У вказаному сертифікаті генеральним підрядником значиться ТОВ НВП Металургмонтаж .

Декларацією, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю від 19.07.2012 за №ДП 14312122671, прийнято в експлуатацію об'єкт: Реконструкція існуючих будівель без зміни цільового призначення) та будівництво будівлі складу з адміністративно - побутовими приміщеннями, м. Дніпропетровськ, вул.Тернова, 3Б, вул.Берегова 230 (АНД район), згідно цієї декларації, будівельним підрядником було ТОВ НВП Металургмонтаж .

На підтвердження фактичного виконання робіт за договором підряду від 15.06.2007 №1/03 позивачем надано: копію технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Берегова 230-А; копію рішення третейського суду від 07.07.2008 у справі №11-103/08; копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.08.2008 №19772367; копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 23.07.2012, копію рішення Дніпропетровської міської ради від 28.11.2012 Про оформлення права власності ТОВ Гранд-С на об'єкт нерухомого майна, за адресою вул. Берегова 230-А ; копію свідоцтва про право власності від 04.12.2012, видане ТОВ Гранд-С на будівлю складу з адміністративно - побутовими приміщеннями.

На підтвердження фактичного виконання робіт за договором підряду від 19.06.2012 №19/04-2012 позивачем надано: копію технічного паспорту на виробничий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тернова 3Б від 27.11.2013; копію акта готовності об'єкта до експлуатації від 24.03.2014; копію розпорядження Дніпропетровського міського голови Про присвоєння адреси будівлям вул. Терновій (АНД району) від 07.03.2014; копію витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 18.12.2013 №14878249; копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.04.2014; сертифікат відповідності від 01.04.2014 серії IV №164140920932.

На підтвердження наявності спеціального персоналу у ТОВ НВП Металургмонтаж позивачем надано табелі обліку робочого часу за 2012 -2013 роки та податкову звітність зазначеного контрагента за формою 1 - ДФ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 витребувано від ТОВ НВП Металургмонтаж документи, на підтвердження виконання робіт за договорами підряду від 15.06.2007 № 1/03 та від 19.04.2012 №19/04-2012. На виконання ухвали третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надані: договори субпідряду, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість робіт, акти приймання - передачі ТМЦ. ТОВ НВП Металургмонтаж також надало письмові пояснення, в яких зазначило, що положеннями договорів від 15.06.2007 №1/03 та від 19.04.2012 №19/04-2012 передбачено право генпідрядника за власним вибором залучати для виконання робіт за договором субпідрядні організації без згоди з замовником (п. 5.2.2 вищеозначених договорів). Саме на підставі цього ТОВ НВП Металургмонтаж до виконання робіт залучені субпідрядні організації.

Щодо відсутності можливостей у ТОВ НВП Металургмонтаж для виконання робіт в адресу позивача, що встановлено відповідачем за аналізом податкової інформації, суд зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише фактом порушення вимог законодавства при веденні підприємствами - постачальниками товарів (послуг) фінансово - господарської діяльності чи фактом порушення вимог податкового законодавства, зафіксованим податковим органом в акті перевірки. Відсутність у підприємства - контрагента основних засобів, складських та інших умов, на що також посилається відповідач, само собою не може свідчити про нереальне вчинення господарської операції з постачання товару, робіт/послуг.

Стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на податковий кредит.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08.06.2015 по справі № К/9991/16662/12 (номер судового рішення в ЄДРСР № 44833937).

Судом встановлено, що ТОВ НВП Металургмонтаж на час вчинення господарських операцій з позивачем мало правоздатність та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні наголошував на реальності господарських операцій з ТОВ НВП Металургмонтаж по виконанню будівельних робіт та дотриманню ділової мети пояснюючи, що будівельні роботи мають кінцевий результат - об'єкти нерухомості: існуючі будівлі і споруди з виробництва шампуню та миючих засобів літ. А2-1, ангару літ. В-1 реконструйовано під цех з виробництва пінополіуретану та з новим будівництвом цеху сировини і цеху вирізання пінополіуретану з допоміжними приміщеннями по вул.Терновій 3-Б, вул.Береговій 230-А та побудовано будівлі складу з адміністративно - побутовими приміщеннями за тією ж адресою, які введено в експлуатацію.

Стосовно посилання податкового органу на нереальність господарських операцій ТОВ НВП Металургмонтаж із третіми особами - субпідрядниками, то згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини між ТОВ Гранд-С та ТОВ НВП Металургмонтаж не мали реального характеру через відсутність задекларованого вказаними контрагентами-позивача придбання певних видів робіт у їх контрагентів - постачальників, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачання платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, яке допустило ТОВ НВП Металургмонтаж або його контрагенти. Аналогічну позицію з цього приводу займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009, номер судового рішення в ЄДРСР № 3060678.

До того ж податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Така позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 17.03.2014 по справі №К/800/54350/13, номер судового рішення в ЄДРСР №38158367.

Той факт, що ТОВ НВП Металургмонтаж до перевірки надано документи від підприємств-субпідрядників, які оформлені в лютому - грудні 2012 року жодним чином не спростовує фактичного приймання будівельних робіт замовником у лютому - березні 2013 року.

Висновки контролюючого органу не узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Як визначено п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного та досліджених під час розгляду справи первинних документів судом встановлений рух активів від ТОВ НВП Металургмонтаж до ТОВ Гранд-С .

Таким чином, віднесення до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, суми у розмірі 405815,00 грн. (за лютий 2013 року - 229262 грн. та березень 2013 року -176553 грн.) на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ НВП Металургмонтаж , відповідає вимогам чинного податкового законодавства, а використання позивачем робіт, наданих вказаним підприємством на підставі договорів від 15.06.2007 №1/03 та від 19.04.2012 №19/04-2012 у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи та використано для спорудження основних фондів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та доведеність позивачем невідповідності винесеного оскарженого податкового повідомлення-рішення від 15.08.2013 №0001832203 (форми "Р") вимогам чинного законодавства.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржене рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.08.2013 №0001832203 прийняте податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення у справі, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 94, 122, 128, 159 - 163, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-С до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.08.2013 №0001832203 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.08.2013 №0001832203 (форми "Р").

Стягнути з Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-С (і.к. 30627876) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 червня 2016 року.

Суддя О.В. Царікова