Рішення

від 04.01.2018 по справі 826/5830/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 04 січня 2018 року                                          № 826/5830/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСББ «Перший будинок» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСББ «Перший будинок» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2016 №0057271203, №0057281203. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, отже у нього відсутній обов'язок щодо подання декларації та сплати земельного податку. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи. Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла станом на 22.06.2017 року), враховуючи відсутність заперечень з боку сторін, у судовому засіданні 22.06.2017 року судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ОСББ «Перший будинок», за результатом якої складено акт від 31.10.2016 №9643/26-51-12-03-24363115 (далі – акт перевірки). З акту перевірки вбачається, що позивачем не подано обов'язкову податкову звітність та не задекларовано суми податкових зобов'язань у розмірі 4240,52 грн. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.11.2016: №0057271203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 6  842,10 грн. (за основним платежем 5  473,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1368,42 грн.), №0057281203, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн. За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Згідно ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Згідно ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є:  нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Ставки земельного податку на 2016 рік по місту Києву визначені в Положенні про плату за землю в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (далі – Положення), відповідно до якого ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб встановлюються у розмірі 3 % від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пп. 5.3-5.6 Положення. Відповідно до пп. 5.3.3.8 п. 5.3 ст. 5 Положення ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які зайняті житловим фондом встановлено в розмірі 0,1% від їх нормативної грошової оцінки. Рішенням Київської міської ради №126/126 від 03.03.2016 внесено зміни до пп. 5.3.3.8 п. 5.3 ст. 5 Положення та визначено ставку земельного податку для земель, які зайняті житловим фондом на рівні 0,03% від нормативної грошової оцінки. Судом встановлено, що земельний податок податковим органом нараховано позивачу відповідно до згадуваного Положення. Обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи визначено п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України. Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. З системного аналізу викладеного вбачається, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв відповідно до згадуваних норм Податкового кодексу України, отже позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 244-246, 255  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,- ВИРІШИВ:  У задоволенні позову ОСББ «Перший будинок» відмовити повністю. Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                В.І. Келеберда