Ухвала

від 02.01.2018 по справі 805/4689/16-а

ВЕРХОВНИЙ СУД

ВЕРХОВНИЙ СУД УХВАЛА 02.01.2018           Київ           К/9901/2225/17805/4689/16-а   Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої  Л.І. перевірив касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС про зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області 17.10.2017 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017. Суддя Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І. під час перевірки касаційної скарги на відповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) встановив, що касаційна скарга подана з порушенням  частини п'ятої цієї статті, а саме: до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору. Інших недоліків в оформленні касаційної скарги виявлено не було. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2017 зазначена касаційна скарга була залишена без руху та встановлено скаржнику строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків до 23.11.2017. 15.11.2017 скаржник звернувся до суду із заявою про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06. 2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017. Законом України від 03.10.2017 №  2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2017 суддею-доповідачем у справі визначено суддю Верховного Суду Бившеву  Л.І. Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12. 2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Касаційна скарга була подана без додержання вимог частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, а саме – до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору. Недоліки касаційної скарги в межах встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2017 року строку скаржником усунуті не були. При цьому, Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області надіслала до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків, обґрунтоване відсутністю асигнувань на рахунках ДФС України для сплати коштів у вигляді судового збору за подання касаційної скарги. Суд вважає, що вказані підстави для продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги є неповажними з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, забезпечується право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення. Статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках та у визначений цим Кодексом строк. Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) покладає учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.    Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачає можливість продовження встановленого судом процесуального строку лише за наявності поважних причин. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення). У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для продовження зазначеного строку. Згідно з частиною п'ятою статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Відповідач до касаційної скарги не додав документа про сплату судового збору, але заявив клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, обґрунтоване посиланням на відсутність бюджетних асигнувань та залишку коштів на рахунку для сплати судового збору. Клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги не підлягає задоволенню, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо також не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя-доповідач, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання відповідних вимог процесуального закону, дійшла висновку про повернення касаційної скарги. Керуючись статтею 332, підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В : У задоволенні клопотання Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області повернути. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику – копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                          Л.І. Бившева