Ухвала

від 03.01.2018 по справі 815/4094/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

03.01.2018 Київ К/9901/2522/17 815/4094/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М. розглянув матеріали касаційної скарги Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Снігур-ТД до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними відмов у прийнятті податкових декларацій,

ВСТАНОВИВ:

Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області 21.08.2017 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12. 2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Скаржник 21.08.2017 подав касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції від 08.02.2017, яка була постановлена у порядку письмового провадження і набрала законної сили 09.03.2017.

Касаційну скаргу подано з пропуском строку касаційного оскарження, встановленого у частині другій статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.08.2017 залишив касаційну скаргу без руху на підставі частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки визнав вказані скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження неповажними, та надав строк - 30 днів з моменту отримання ухвали, протягом якого скаржник мав право звернутися із заявою, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку. Також, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 31.08.2017 року вказав, що касаційна скарга не відповідає вимогам частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки до касаційної скарги не було додано документа про сплату судового збору.

Згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення скаржник отримав копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху 11.09.2017.

Скаржник 09.10.2017 року надіслав заяву про поновлення строку касаційного оскарження та платіжне доручення про сплату судового збору.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку касаційного оскарження, скаржник зазначає, що пропуск строку на касаційне оскарження зумовлений неможливістю своєчасної сплати судового збору через відсутність бюджетних асигнувань, які надходили на рахунки податкової інспекції із запізненням та частинами, а також через блокування рахунків за КЕКВ 2800 (витрати на сплату судового збору).

Суд вважає, що вказані підстави пропуску строку касаційного оскарження є неповажними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечувалось право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Статті 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) надавали сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, право оскаржити в касаційному провадженні судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково у встановлений цим кодексом строк.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) покладала на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

З огляду на викладене, підстави, зазначені скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, суд визнає неповажними.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333, підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна