Постанова

від 26.12.2017 по справі 904/6907/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2017 року м.Дніпро Справа № 904/6907/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Іванова О.Г., Вечірко І.О.

при секретарі : Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Вітовтов А.О., директор, наказ № 23/3 від 23.03.2011 р.;

від позивача: Стельмах В.В., довіреність № 5/9/17 від 05.09.2017 р.;

від відповідача: Ольховська А.М., довіреність №7/26-1267 від 29.12.2016 р.,

третя особа -5: ОСОБА_4, посвідчення ПР № 073702 від 15.04.2017 р.;

третя особа-5: ОСОБА_5, довіреність №2971 від 25.11.2016 р.,

представники третіх осіб 1,2,3,4 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-СЛ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

на рішення господарського суду Дніпропетровської області , ухвалене 29 серпня 2017 року суддею Назаренко Н.Г., повний текст якого складено 01 вересня 2017 року у справі № 904/6907/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-СЛ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Територіальної громади міста Кривого Рогу, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Управління з питань реєстрації апарату Криворізької міської ради та виконкому, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Третя особа - 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання права власності на самовільне будівництво

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст. 275,282 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА-СЛ" звернулось до Територіальної громади в особі Криворізької міської ради із позовом про визнання права власності на самовільно збудовану частину нежитлового приміщення загальною площею 62,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що йому було відведено земельну ділянку під збудоване нерухоме майно, а тому у відповідності до статті 376 ЦК України право власності може бути визнано на підставі рішення суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2017 року у справі № 904/6907/17 ( суддя Назаренко Н.Г.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-СЛ" до Територіальної громади в особі Криворізької міської ради про визнання права власності на самовільно збудовану частину нежитлового приміщення, загальною площею 62,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА-СЛ", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, та задовольнити заявлені позовні вимоги.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Зокрема, апелянт вважає, що ним було доведено належними доказами той факт, що самочинне будівництво відповідає будівельним нормам та правилам і тому самочинно побудований об'єкт може бути прийнятий до експлуатації.

Саме судове рішення, на думку апелянта, буде підставою для отримання позивачем Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Крім того, апелянт посилається на те, що самочинно побудована споруда була прибудована до частини приміщення, під розташування якої йому була відведена земельна ділянка.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області та задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа 5 - ОСОБА_4 просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2017 року у справі № 904/6907/17 залишити без змін, оскільки воно прийнято з дотримання норм матеріального та процесуального права, досліджено всі обставини справи, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-СЛ" залишити без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2017року справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-СЛ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2017 року у справі № 904/6907/17 призначено до розгляду на 31 жовтня 2017року на 10:00 годину, колегією суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В., (доповідач); судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.

У зв'язку з відрядженням головуючого судді (доповідача) Березкіної О.В. розгляд справи призначений на 31 жовтня 2017 року не відбувся, що було підставою для відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 28 листопада 2017 рік на 10 годину 30 хвилин, колегіє суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В., (доповідач); судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.

У зв"язку з відпусткою судді Дарміна М.О., за розпорядженням керівника апарату суду від 27 листопада 2017року, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/6907/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Вечірко І.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 26 грудня 2017 рік на 10 годину 00 хвилин, колегіє суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В., (доповідач); судді: Іванов О.Г., Вечірко І.О.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Третя особа 5 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

До суду апеляційної інстанції від третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника, надавши письмове пояснення по справі № 904/6907/17, в якому заперечує в визнанні позовних вимог ТОВ Нива-СЛ до територіальної громади міста Кривого Рогу, в зв'язку з порушенням вимог цивільного кодексу України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та порушення прав третіх осіб.

Представники третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Управління з питань реєстрації апарату Криворізької міської ради та виконкому, третьої особи - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ( а.с.33-38,70-75, т.2).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України, за відсутності представників третіх осіб1,2,3,4 , оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які були присутні в судовому засіданні 26 грудня 2017року, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про власність від 19.09.1997 року № 925, виданого представництвом Фонду державного майна України у м. Кривому Розі на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого у Першій криворізькій державній нотаріальній конторі від 31.09.1997 за № 1-61-56 та акту прийому-передачі від 15.09.1997 (а.с. 34), Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива-СЛ" було власником нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, площею 82,5 кв.м.

Рішенням Криворізької міської ради від 21.03.2002 № 967 на підставі затверджених матеріалів інвентаризації пропорційно розміру частки у спільній власності на будівлю громадсько-побутового центру ТОВ "Нива-СЛ" було передано право спільного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 44/1000 частини від її загальної площі 3397 кв.м.

Згідно з довідкою, виданою начальником земельно-кадастрового бюро при Криворізькому міському управлінні земельних ресурсів земельній ділянці, про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кафе-гриль "Смак", вбудоване приміщення, 20.01.2004 вищевказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 1211000000042030004 та віднесено до категорії житлової та громадської забудови (а.с. 36).

Згідно повідомлення комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" №19736-Ю від 05.12.2008, при обстеженні нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, виявлено, що в приміщенні проведена самочинна реконструкція зі збільшенням в розмірах; також самочинно прибудована прибудова "а"; за рахунок цього загальна внутрішня площа разом з прибудовою "а" складає 145 кв.м.; дозвіл на будівництво і реконструкцію в БТІ не подано (а.с. 42).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що ним оформлено право користування земельною ділянкою, на якій самочинно побудоване нерухоме майно, не надано доказів того, що закінчений будівництвом об"єкт ( добудована частина нежитлового приміщення загальною площею 62,5 кв.м. була прийнята в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що на теперішній час власником нерухомого майна, до якого була здійснена самочинна добудова, є ОСОБА_4, про залучення якого до участі у справі у якості відповідача не було заявлено клопотання позивачем, а тому відсутні правові підстави для визнання права власності ТОВ "НИВА-СЛ" на самовільно добудовану частину нежитлового приміщення, загальною площею 62,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, а, отже, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч. 3 ст. 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Згідно із частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За приписами ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що для здійснення будівництва громадянин чи юридична особа зобов'язані набути у встановленому порядку право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, отримати Державний акт на право власності на земельну ділянку або Державний акт на право постійного користування землею чи укласти відповідний договір оренди земельної ділянки, зареєструвати обраний правовий титул використання землі в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року, а також визначити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості). Без виконання цих юридично значимих дій приступати до освоєння земельної ділянки забороняється. Таким чином, при вирішенні питання про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно слід з'ясувати наявність у Позивача права користування земельною ділянкою, на якій збудовано спірне майно.

Вищевикладене кореспондується з позицією Вищого господарського суду України у постанові від 23.11.2011 у справі №35/483-08.

Разом з цим, позивачем не надано доказів того, що право користування земельною ділянкою, на якій самочинно збудоване нерухоме майно, оформлене ним у встановленому законом порядку.

Посилання апелянта на рішення Криворізької міської ради від 21.03.2002 № 967 , на підставі якого ТОВ "Нива-СЛ" було передано право спільного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 44/1000 частини від її загальної площі 3397 кв.м., не свідчить про передачу позивачу земельної ділянки під вже збудоване майно з огляду на наступне.

Як вбачається з акту визначення площі землекористування від 22.10.2001 року, земельно -кадастровим бюро було визначено площу земельної ділянки, на якій розташований будинок № АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки , що відноситься до вбудованого приміщення, яке належить ТОВ Нива-СЛ , а саме: площа земельної ділянки складає 3397,34 кв.м., загальна площа будинку дорівнює 1919,9 кв.м., загальна площа приміщення, яке знаходиться в будинку, дорівнює 85,0 кв.м., частка площі ТОВ Нива-СЛ в загальній площі будинку складає 44/1000, а площа земельної ділянки, що відноситься до приміщення ТОВ Нива-СЛ складає 3397,34 кв.м.*44/1000=149,48 кв.м. ( а.с. 247)

Тобто, позивачу надавалась земельна ділянка під розміщення саме нерухомого майна, право власності на яке було зареєстровано за позивачем.

Земельна ділянка під самочинне будівництво не була надана позивачу, а його посилання на лист Управління житлово-комунального господарства виконкому міськради про погодження виділення земельної ділянки площею 52,0 кв.м. біля гріль-кафе Смак не є доказом належного оформлення права користування земельною ділянкою.

Згідно з положеннями п.п. 1 п. 3 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5 вищезазначеного Закону передбачено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

За змістом статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт м містобудування.

Враховуючи зміст вищезазначених норм права, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Вищевикладена правова позиція відображена в постановах Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15 та від 02.12.2015 у справі № 6-1328цс15.

Експертний висновок про технічний стан будівельних конструкцій нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, виконаний товариством з обмеженою відповідальністю "КривбасБудСервіс", згідно якого загальний технічний стан об'єкта на момент обстеження в цілому розцінюється як задовільне, що відповідає категорії К-ІІ. Подальша безпечна експлуатація обстежуваних нежитлових приміщень можлива при дотриманні нормативних вимог по експлуатації будівель та споруд, на який посилається позивач в обґрунтування правомірності своїх вимог, не є доказом прийняття в експлуатацію побудованого майна у встановленому законом порядку (а.с. 73-99).

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, згідно свідоцтва №925, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. від 01.07.2015 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № НОМЕР_1 від 01.07.2015, нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, площею 82,5 кв.м. належить ОСОБА_4 на підставі акту про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що було предметом іпотеки (а.с. 123, 124-125).

З технічного паспорту на житлове приміщення по АДРЕСА_1 вбачається, що в приміщенні проведена самочинна реконструкція зі збільшенням в розмірах, а також самочинно прибудована прибудова а , за рахунок чого загальна внутрішня площа разом з прибудовою а складає 145 кв.м.

При цьому, означена площа розміром 145 кв.м. включає в собі 82,5 кв.м., право власності на які зареєстровано за ОСОБА_4, та у випадку задоволення позову його права будуть порушені, оскільки на теперішній час належне йому приміщення та самочинно побудоване є єдиним цілим приміщенням.

Натомість, позивач власника нерухомого майна не зазначив в якості відповідача у справі, хоча його права могли бути порушені в разі задоволення позовних вимог.

При цьому земельна ділянка, на якій було здійснено самочинне будівництво, перебуває у власності Криворізької міської ради Дніпропетровської області, що встановлено судом та не заперечується учасниками процесу.

Як роз'яснено в п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона. Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК України.

Стаття 24 ГПК України ( в редакції на час ухвалення судового рішення) не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. Проте відхилення такого клопотання і задоволення позову за рахунок неналежного відповідача можуть бути підставою для скасування рішення згідно з пунктом 3 частини третьої статті 104 ГПК.

Натомість, клопотання щодо залучення неналежного відповідача -2 (власника нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_4) впродовж розгляду справи від Позивача не надійшло.

З огляду на вищезазначене, відсутні правові підстави для визнання права власності ТОВ "НИВА-СЛ" на самовільно добудовану частину нежитлового приміщення, загальною площею 62,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 275 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 275,282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-СЛ" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області, ухвалене 29 серпня 2017 року суддею Назаренко Н.Г. у справі № 904/6907/17- залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя І.О.Вечірко