Рішення

від 02.04.2010 по справі 2-225/2010

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кременчуцький районний суд Полтавської області

м. Кременчук, вул. Майора Борищака, 31, 39600, 0(536)-74-13-27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2010 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Святської О.В.,

з участю секретаря Клонової І. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ АБ Укргазбанк про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю, -

встановив :

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю, в якій вказала, що з жовтня 1993 року по червень 2008 року вона разом з відповідачем проживала однією сім'єю у незареєстрованому шлюбі, вони разом вели спільне домашнє господарство та мали взаємні права та обов'язки як члени сім'ї та подружжя. За час спільного проживання вони разом побудували житловий будинок №17 з господарськими спорудами по тупику Пугачова у с. Кривуші Кременчуцького району, право власності на який було зареєстровано за відповідачем. Хоча до сьогодні вони мешкають в одному будинку, але з червня 2008 року не спілкуються, не ведуть спільного домашнього господарства та не є однією сім'єю, не мають по відношенню один до одного взаємних прав та обов'язків, як члени сім'ї та подружжя. Ст. 74 СК України передбачено, що, якщо жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Враховуючи інтереси їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_3, яка залишається жити з матір'ю, позивачка прохала розподілити спільну сумісну власність подружжя та визнати за нею право власності на 2/3 частин вказаного домоволодіння, а за відповідачем визнати право власності на 1/3 його частину.

Під час слухання справи позивач надала заяву про збільшення позовних вимог. Вказала, що, відповідно до ст.70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка у спільному майні може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти. Їхня неповнолітня дочка проживає з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги на її утримання та участі у вихованні дитини не приймає. За весь час спільного проживання відповідач приховував від позивачки свої доходи та витрачав їх не в інтересах їхньої родини, зокрема, надані для будівництва спільного будинку матір'ю та братом позивачки грошові кошти він витратив на відпочинок, відповідач ніде не працював, ухилявся від утримання родини та сплати комунальних послуг, при цьому періодично відвідував заклади відпочинку, тобто приховував наявність власних грошових коштів. У зв'язку з чим позивачка прохала визнати за нею право приватної власності на житловий будинок №17 з господарськими спорудами по тупику Пугачова у с. Кривуші Кременчуцького району та земельну ділянку за вказаною адресою.

Ухвалою Кременчуцького районного суду від 23.02.2010 року залучено до участі по справі в якості третьої особи без самостійних вимог Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк в особі Полтавської філії АБ Укргазбанк .

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 зменшила свої позовні вимоги та прохала визнати за нею право власності на 2/3 частини вказаного спірного домоволодіння та 2/3 частини земельної ділянки за тією ж адресою.

Представник позивачки ОСОБА_4 вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач мешкає окремо, не надає допомоги на утримання дитини, будинок побудовано під час фактичного проживання однією сім'єю за кошти позивачки, яка продала для цього власну квартиру.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав в повному обсязі. Пояснив, що після прийняття будинку в експлуатацію отримав кредит, кредитні кошти вкладав не в будинок .

Представник третьої особи ОСОБА_5 вважає, що позов задоволенню не підлягає. Пояснила, що на момент отримання кредиту відповідач стверджував, що даний будинок належить тільки йому особисто, на момент його придбання у шлюбі не перебував та ні з ким однією сім'єю без укладення шлюбу не проживав, що і стало підставою для надання згоди на отримання кредиту. Позов ОСОБА_1 з явився після того, як третя особа звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 кредитних коштів . і має на меті уникнення від цивільної відповідальності.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи і оцінивши докази, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена , якщо з нею проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього розвитку та лікування.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що під час спільного проживання з жовтня 1993 року по червень 2008 року ( а.с.61) сторони за спільні кошти побудували будинок з господарськими будівлями , які розташовані на земельній ділянці площею 0,15 га за адресою с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області, тупик Пугачова, 17. Право власності на домоволодіння та земельну ділянку оформлено на ОСОБА_2 (а.с.8,25), який не заперечує щодо цього факту та згоден на визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини домоволодіння та земельної ділянки. Дане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Згідно рішення Кременчуцького районного суду від 18.02.2010 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі чверті заробітку. При цьому позивачкою не доведено того факту, що розмір аліментів, які вона одержує від відповідача по цій справі, недостатній для забезпечення розвитку та лікування спільної дочки. Сам по собі факт несплати аліментів в добровільному порядку без рішення суду та факт окремого проживання сторін не може бути підставою для збільшення частки позивачки у праві власності на спільне майно. Враховуючи, що в даному випадку спірне майно є предметом застави, метою якої є забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №340-к-ф від 26.12.2007 року, укладеним між відповідачем та ПАТ АБ Укргазбанк , суд вважає неможливим прийняття згоди відповідача на визнання за позивачкою права власності на 2/3 частини майна, оскільки це стосується інтересів третьої особи. З урахуванням всіх обставин по справі суд вважає, що слід поділити спільне сумісне майно та визнати за позивачкою ОСОБА_1В право власності на 1/2 частину домоволодіння та земельної ділянки .

Керуючись ст.69, 70, 74 СК України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Поділити спільне сумісне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді житлового будинку та господарських будівель та земельної ділянки за адресою, с Кривуші Кременчуцького району Полтавської області, вул. Пугачова, 17.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарських будівель та на 1/2 частину земельної ділянки, які знаходяться за адресою: с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області, вул. Пугачова, 17.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з днів проголошення рішення до апеляційного суду Полтавської області через суд, що ухвалив рішення Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. Святська