Рішення

від 09.01.2018 по справі 644/8997/16-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Бабенко Ю. П.

Справа № 644/8997/16-ц

Провадження № 2/644/320/18

09.01.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря - Онюшкіної О.В., представника позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - Управління Держгеокадастру у місті Харкові Харківської області, про скасування рішення, визнання державного акту недійсним, скасування державної реєстрації, -

УСТАНОВИВ:

Представник позивача в своєму уточненому позові просить суд скасувати п. 1.15 додатку 4 до рішення Харківської міської ради XLIV сесії IV скликання від 23.12.2005 № 260/05 Про надання у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок , яким передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 508 кв.м. по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також просить суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0508 га, кадастровий номер НОМЕР_3, виданий на ім'я ОСОБА_6 на підставі рішення Харківської міської ради 44 сесії 4 скликання від 23.12.2005 № 260/05, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 02.08.2006 за № 710667100063. Крім того, просить скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0508 га, кадастровий номер НОМЕР_3.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачці ОСОБА_4 на праві власності належить ? частина зазначеного вище будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7. Під час оформлення спадщини за померлим ОСОБА_6 позивачу стало відомо, що до складу спадщини входить земельна ділянка по вказаній вище адресі площею 0,0508 га, на якій розташована належна позивачу ? частина зазначеного вище будинку. Відповідач ОСОБА_2 успадкував після померлого ОСОБА_6 2/3 частин зазначеної земельної ділянки, а позивачка - 1/3 частину зазначеної ділянки. Представник позивача вважає, що зважаючи, на належність позивачці ? частини зазначеного вище будинку, пропорційно до цієї частки позивачці має належати земельна ділянка. Разом з тим, згідно державному акту на право власності ОСОБА_6 в цілому належить право власності на зазначену земельну ділянку, хоча на час прийняття рішення Харківською міською радою в 2005 році він не був власником всього зазначеного будинку. Таким чином, успадкування позивачкою 1/3 частини зазначеної земельної ділянки не відповідає її частці в праві власності на вказаний будинок і є значно меншою частиною ніж та, яка є необхідною для обслуговування житлового будинку і споруд.

Позивач ОСОБА_4 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 проти позову заперечують. В своїх письмових запереченнях (т.2 а.с.50) представник відповідача посилається на те, що за життя ОСОБА_6 його рідний син ОСОБА_7 знав про існування рішення ХМР про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_6, про видачу останньому державного акту та про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_6, але їх не оспорював, до суду не звертався, не вважав, що вказаним рішенням, державним актом та реєстрацією права власності порушуються будь-які його права. Рішенням Орджонікідзевського райсуду м.Харкова від 18.09.2009 року у справі №2-2624/09 було встановлено порядок користування вказаною вище земельною ділянкою у відповідності до часток у праві власності на земельну ділянку, які становлять по ? частині для кожного співвласника. До зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 додав державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_6, який вивчався судом та про який зазначено у тексті судового рішення. ОСОБА_7 з моменту винесення рішення ХМР (23.12.2005 рік), з моменту отримання державного акту та державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку до моменту своєї смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) не вважав, що його права вказаними діями порушуються, їх не оспорював, до суду з позовами не звертався. Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про захист її порушених майнових прав, які вона отримала в порядку спадкування після смерті свого батька. Оскільки її батько за життя вказаних дій не оскаржував та взагалі не вважав, що його права на вказану земельну ділянку такими діями порушуються, то права ОСОБА_4 також ніяким чином вказаними вище діями не порушуються, а тому у останньої відсутні права на звернення до суду з цього приводу. Крім того, з тексту позову вбачається, що фактично позивачка оспорює не саму процедуру приватизації земельної ділянки та не її результат, а розмір частки ділянки, яка отримана нею в порядку спадкування. Тобто сам перехід права власності від держави до фізичної особи позивачкою не оспорюється. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачка обрала невірний спосіб захисту свого права - шляхом визнання недійсним правовстановлюючого документу на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації. Представник відповідача вважає, що правильним способом захисту був би позов про зміну часток у праві власності на земельну ділянку та визнання за позивачкою права власності на ? частку, що відповідачем не оспорюється.

Відповідач ОСОБА_5, представник Харківської міської ради, представник Управління Держгеокадастру у місті Харкові Харківської області в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили. Зважаючи на це суд визнав можливим проводити розгляд даної справи у їх відсутності.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 07.12.2004 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_7 і ОСОБА_2 по ? частині житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. На підставі зазначеного договору дарування за ОСОБА_7 і ОСОБА_2 18.12.2004 року було зареєстровано право власності по ? частині вказаного домоволодіння за кожним (т.1 а.с.17-22).

Відповідно до п. 1.15 додатку 4 до рішення Харківської міської ради 44 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 260/05 Про надання у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок ОСОБА_6 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 508 кв.м. по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с.23-25). Заява ОСОБА_6 за 2004-2005 роки про надання йому у приватну власність зазначеної вище земельної ділянки в Харківській міській раді не збереглася через знищення звернень громадян за вказаний період (а.с.187-190).

На підставі вказаного рішення Харківської міської ради ОСОБА_6 02.08.2006 року було видано Державний акт на право власності на зазначену вище земельну ділянку серії НОМЕР_2, площею 0,0508 га, кадастровий номер НОМЕР_3 (т.1 а.с.26,31).

Рішенням Орджонікідзевського райсуду м.Харкова від 18.09.2009 року у справі №2-2624/09 було встановлено порядок користування ОСОБА_7 і ОСОБА_2 вказаною вище земельною ділянкою у відповідності до часток у праві власності на земельну ділянку, які становлять по ? частині для кожного співвласника (т.2 а.с.51-53).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.27).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.28).

Заочним рішенням Орджонікідзевського райсуду м.Харкова від 16.03.2015 року за позивачкою ОСОБА_4 визнано право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який був батьком позивачки. Вказаним рішенням суду також було поділено в натурі зазначений будинок між позивачкою ОСОБА_4 і відповідачем ОСОБА_2, яким належить однакова частка зазначеного будинку (т.1 а.с.13-15,16).

Ухвалою Орджонікідзевського райсуду м.Харкова від 17.03.2017 року (т.1 а.с.125-126) було витребувано в управлінні Держгеокадастру у місті Харкові Харківської області копію матеріалів кадастрової справи на зазначену вище земельну ділянку (т.1 а.с.139-179), а у нотаріуса Галіщевої О.І. було витребувано копію матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_6 (т.2 а.с.1-49).

Згідно матеріалів вказаної вище спадкової справи, після смерті ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_4 має право на 1/3 частку у спадщині, а відповідач ОСОБА_2 має право на 2/3 частки у спадщині. Спадковим майном є і зазначена вище земельна ділянка площею 0,0508 га, кадастровий номер НОМЕР_3.

Таким чином, позивачка має право на спадкування 1/3 частини зазначеної вище земельної ділянки, а відповідач ОСОБА_2 має право на спадкування 2/3 частин зазначеної вище земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (чинної на час прийняття рішення ХМР), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок встановлено ст..118 Земельного кодексу України (чинної на час прийняття рішення ХМР). Так, згідно зазначеної норми закону громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно ст.377 ЦК України (чинної на час укладення вказаного вище договору дарування житлового будинку), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.4 ст..120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення вказаного вище договору дарування житлового будинку), при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК ( 435-15 ), а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V ( 997-16 ) - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Вирішуючи даний спір суд враховує, що згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд бере до уваги, що за життя ОСОБА_6 його рідний син ОСОБА_7 знав про існування зазначеного вище рішення ХМР про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_6, про видачу останньому державного акту та про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_6, але їх не оспорював, до суду не звертався, не вважав, що вказаним рішенням, державним актом та реєстрацією права власності порушуються будь-які його права. ОСОБА_7 приймав участь у розгляді справи №2-2624/09, за результатами якої було ухвалено рішення Орджонікідзевського райсуду м.Харкова від 18.09.2009 року, яким було встановлено порядок користування вказаною вище земельною ділянкою у відповідності до часток у праві власності на земельну ділянку, які становлять по ? частині для кожного співвласника. До зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 додав державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_6 ОСОБА_7 з моменту винесення рішення ХМР (23.12.2005 рік), з моменту отримання державного акту та державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку до моменту своєї смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) не вважав, що його права вказаними діями порушуються, їх не оспорював, до суду з позовами не звертався.

Також суд враховує, що позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про захист порушених майнових прав, які вона отримала в порядку спадкування після смерті свого батька, який за життя вказаних дій не оскаржував та взагалі не вважав, що його права на вказану земельну ділянку такими діями порушуються Крім того, з тексту позову вбачається, що фактично позивачка оспорює не саму процедуру приватизації земельної ділянки та не її результат, а розмір частки ділянки, яка отримана нею в порядку спадкування. Тобто сам перехід права власності від держави до фізичної особи позивачкою не оспорюється.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачкою та її представником не доведено порушення прав позивачки ухваленим 23.12.2005 року рішенням Харківської міської ради про передачу у приватну власність ОСОБА_6 вказаної вище земельної ділянки, як не доведено і порушення її прав видачею зазначеного вище державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6, і не доведено порушення її прав державною реєстрацією права власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку, а тому з цих підстав суд відмовляє в задоволенні всіх позовних вимог позивачки.

Зважаючи на те, що суд розглядає дану справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів, суд при розгляді даної справи не може вийти за межі заявлених позовних вимог і підстав позову, а тому захист майнових прав позивачки, які вона отримала внаслідок спадкування після смерті її батька, має відбуватися у спосіб, визначений законом або договором (ст..5 ЦПК України).

26.04.2017 року представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заяву про застосування позовної давності і відмови в позові в тому числі на цій підставі (т.2 а.с.56). В цій заяві представник посилається на те, що позивачка звернулася до суду з позовом 21.11.2016 року, а з моменту прийняття рішення ХМР 23.12.2005 року, з моменту видачі державного акту та з моменту реєстрації права власності на земельну ділянку і до моменту подання позову минуло більше ніж три роки, а тому по усім вимогам позивачки сплив строк позовної давності до моменту подання позову.

Приймаючи до уваги, що є підстави для відмови в позові в зв'язку з тим, що позивачка не довела порушення її прав, то заява про застосування строку позовної давності і про відмову в позові на цій підставі не розглядається і не обґрунтовується судом. При цьому суд враховує положення про те, що в разі безпідставності заявлених позовних вимог і пропуску строку позовної давності одночасно, суд відмовляє в позові не за пропуском строку позовної давності, а за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст..141 ЦПК України судові витрати позивачки відносяться на її рахунок, так як суд відмовляє в задоволенні всіх її позовних вимог.

Керуючись ст..ст.4, 5, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст..ст.116, 118, 120 Земельного кодексу України, ст.377 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - Управління Держгеокадастру у місті Харкові Харківської області, про скасування п. 1.15 додатку 4 до рішення Харківської міської ради XLIV сесії IV скликання від 23.12.2005 року № 260/05, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, - відмовити повністю.

Повне судове рішення складено 09.01.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо в апеляційний суд Харківської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ: