Постанова

від 06.10.2017 по справі 804/2958/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 р. Справа № 804/2958/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняБурцевій Я.Е. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Куцевол Д.В. Резніков Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг-Сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003001402 від 21.03.2017р., -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Клінінг-Сервіс звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0003001402 від 21.03.2017р., яким позивачеві визначено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 18713868 грн., з яких основний платіж становить - 12475912 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6237956 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовими особами відповідача була проведена планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.03.2016р. за результатами якої був складений акт №650/04-36-14-01-32898455 від 14.02.2017р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.188.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 12475912 грн., з урахуванням строків давності (ст.102 ПК України): вересень 2014р. на суму 1100000 грн., жовтень 2014р. на суму 781250 грн., листопад 2014р. на суму 1076000 грн. та за податкові періоди 2015 року на суму 9518663 грн. на підставі яких було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення за яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 18 713 868 грн. Підставою для наведених висновків та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення на думку відповідача слугували обставини про те, що у вказаний період позивач мав правовідносини з ТОВ Юніка-Сервіс , однак колишній директор вказаного підприємства не пам'ятає їх детально, а тому, на думку посадових осіб відповідача, вказані правовідносини не мали реального характеру та були безтоварними чим порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України. Також на думку посадових осіб відповідача, при здійсненні господарської діяльності у 2015 році позивач здійснював реалізацію послуг за ціною, що є нижчою за собівартість таких послуг, чим порушив п.188.1 ПК України. Позивач вважає вказані висновки незаконними з огляду на те, що позивач мав взаємовідносини на підставі укладеного з ТОВ Юніка-Сервіс договору №ДГ-010914/КС від 01.09.2014р. з вересня по листопад 2014р. з постачання товарів (побутової хімії), яка необхідна для надання клінінгових послуг, факт придбання товару підтверджено видатковими накладними, податковий кредит з ПДВ підтверджено податковими накладними, які були зареєстровані в ЄРПН, транспортування товару підтверджено товарно-транспортними накладними, оплата товару підтверджується платіжними дорученнями, які були надані та досліджені у ході перевірки, а покази колишнього директора ТОВ Юніка-Сервіс ОСОБА_5 (обіймав посаду директора ТОВ Юніка-Сервіс з 15.04.2014р. по 27.11.2014р.), який зазначив, що йому ТОВ Клінінг-Сервіс не відомо, не може бути доказом безтоварності господарських операцій, оскільки вищевказаний договір від імені ТОВ Юніка-Сервіс був підписаний по довіреності від 28.08.2014р. гр. ОСОБА_6, вказаний договір не вимагав на первинних документах особистого підпису директора ТОВ Юніка-Сервіс , оскільки первинні документи підписувалися особами, відповідальними за безпосереднє здійснення операцій через те, що центральний офіс вказаного підприємства знаходиться у м. Харків, а приймання-передача товару відбувалась на складах, які розташовані в інших місцях, податкові накладні ТОВ Юніка-Сервіс були зареєстровані у ЄРПН та між позивачем і вказаним підприємством існують усталені господарські операції, які не обмежуються лише вереснем-листопадом 2014р., за цим договором здійснювалися поставки і у 2015 році по 31.03.2016р., проте відповідач висуває претензії щодо нереальності вказаних господарських операцій лише за вересень-листопад 2014р. Представник позивача вважає, що за наявності у позивача належно оформлених податкових накладних, виписаних продавцем товарів і послуг, зареєстрованих у ЄРПН, позивач має право на віднесення сум сплаченого у ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з придбанням цих товарів та використання у своїй господарській діяльності, оскільки основним видом діяльності позивача є прибирання приміщень, а тому вважає, що вказані висновки податкової інспекції про заниження податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ Юніка-Сервіс за період вересень-листопад 2014р. є незаконними. Щодо збільшення податкових зобов'язань з ПДВ по реалізації послуг у 2015р. з утримання та прибирання приміщень і територій внаслідок реалізації виготовлених послуг за ціною, що є нижчою за собівартість таких послуг, при цьому, розрахункова собівартість послуг у 2015 році обраховується відповідачем шляхом складання сум податкового кредиту з ПДВ за весь 2015 рік та витрат на оплату праці за весь 2015 рік. Сума донарахованих податкових зобов'язань з ПДВ по реалізації послуг за 2015 рік визначається як різниця між розрахованою відповідачем собівартістю послуг та доходами, отриманими позивачем внаслідок реалізації послуг. Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки за п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування самостійно виготовлених послуг не може бути нижче від їх собівартості, проте послуга вважається самостійно виготовленою, коли вона виготовляється/надається шляхом залучення виключно матеріальних та трудових ресурсів виготовлювача. Разом з тим, у 2015 році позивач, з метою виконання взятих на себе зобов'язань з прибирання приміщень, вимушений був придбавати матеріальні ресурси (миючі засоби, витратні матеріали та інші, які необхідні для цього),оскільки подібні власні матеріальні ресурси у позивача відсутні, окрім того, для виконання цих послуг позивач використовував як працю власних робітників, так і шляхом укладення відповідних договорів, а саме: залучення третіх осіб на субпідрядних засадах у кількості 308 осіб та вартість послуг, наданих вказаними особами у 2015 році на адресу позивача склала 2148565 грн. За викладеного, позивач вважає, що вказані послуги не можуть належати до категорії самостійно виготовлених послуг,оскільки їх виготовлено за допомогою сторонніх ресурсів, а тому операцій з постачання товарів/послуг за ціною, яка є нижчою ціни придбання таких товарів/послуг позивачем не здійснювалося і перевіркою не встановлено та позивачем здійснювалося постачання товарів/послуг з постачання, яка визначалася, виходячи із договірної вартості наданих послуг у відповідності до п.188.1 ст.188 ПК України, податкові зобов'язання з ПДВ включені до складу відповідних податкових декларацій з ПДВ, у зв'язку з чим вважає висновки відповідача про їх заниження є безпідставними. Щодо ненадання документів позивачем до перевірки, то представник позивача зазначає, що листом від 06.02.2017р. було повідомлено відповідача про неможливість надання відповідних документів у зв'язку із вилученням правоохоронними органами електронного носія інформації (сервера), на якому вказані документи зберігались під час обшуку на підприємстві, проведеного відповідачем у травні 2016р. та, у такому випадку, відповідно до п.85.9 ПК України правоохоронні органи повинні забезпечити доступ до перевірки таких документів, при цьому, платник податків, за умови вилучення документів, не має обов'язку їх надавати, а отже, не може бути притягнутий і до відповідальності за такі дії, оскільки вказана причина відсутності таких документів є поважною. У письмових поясненнях від 22.09.2017р. позивач додатково вказує на те, що висновки про те, що позивачем у 2015 році здійснювалась реалізація власно виготовлених послуг за ціною, нижчою за їх собівартість відповідачем зроблені виходячи із аналізу Балансу (Звіт про фінансовий стан за формою 1) та Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід за формою №2) за 2015 рік, проте регістри бухгалтерського обліку при обрахунку собівартості, відповідачем при перевірці не використовувались, вказані документи зберігались на електронному носії інформації і були у позивача вилучені в ході обшуку. Також, при перевірці не використовується вказана звітність (баланс і звіт) за квартальні періоди та податкові декларації з ПДВ. Здійснюючи перевірку показників податкової звітності з податку на прибуток за 2015рік відповідачем порушень не було встановлено, натомість, на аркуші 10 акту перевірки відповідач зазначає, що сума елементів операційних витрат за 2015 рік становить 84162000 грн., що відповідає показникові, вказаному позивачем у Звіті про фінансовий результат (форма 2) за 2015 рік та відповідає (з урахуванням показників Балансу) за 2015 рік, собівартості реалізованих послуг, наведених у Звіті про фінансовий результат (форма 2) за 2015 рік, який становить 77263000 грн., а не 137610493, як зазначає відповідач на сторінці 14 акту перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю посилаючись на те, що доводи, наведені у позові, не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, оскільки проведеною перевіркою встановлено, що позивачем протягом 2015 року понесено та задекларовано у податкових та фінансових звітах операційні витрати на загальну суму 144 509 493 грн., із яких адміністративні витрати задекларовано у сумі 1203000 грн. (р.2130 Ф №2); витрати на збут задекларовано у сумі 5696000 грн. (р.2150 Ф№2), відповідно, розрахункова сума собівартості реалізованих послуг придбання за 2015 рік складає 137 610 493 грн., тоді як позивачем витрати в частині собівартості реалізованих послуг, відображено підприємством у фінансовому звіті (р.2050 Ф №2 за 2015 рік) лише у сумі 77 263 000 грн. У ході перевірки відповідачем було витребувано у позивача розшифровки собівартості реалізованих послуг, адміністративних витрат та витрат на збут за елементами витрат, проте позивач відмовився їх надати. Згідно даних податкових декларацій з податку на додану вартість за 2015 рік, податкові зобов'язання позивача задекларовано в обсязі 90 017 182 грн., що на 47 593 311 грн. менше ніж розрахункова собівартість реалізованих послуг прибирання за 2015 рік (137 610 493 грн.), тоді як згідно п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості. У зв'язку з наведеним порушенням, позивачем за податкові періоди 2015 року занижено обсяг податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 47 593 311 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 9 518 662 грн. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Юніка-Сервіс у 2014 році, то відповідач посилається на те, що службовою запискою СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомлено про проведення досудового розслідування відносно посадових осіб ТОВ Клінінг-Сервіс ( кримінальне провадження за №32015040650000022 від 08.04.2015р. за ст.212 КК України) в ході якого 20.05.2016р. було проведено обшук та вилучення частини первинних документів і електронного серверу. З матеріалів кримінального провадження встановлено, що службові особи позивача у період січень-грудень 2014р. в порушення норм Податкового кодексу України незаконно завищують суми податкового кредиту з ПДВ шляхом документального оформлення безтоварних операцій по придбанню ТМЦ, зокрема, з ТОВ Юніка-Сервіс , що спричинило фактичне ненадходження до бюджету податку на додану вартість. До перевірки надано первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ Юніка-Сервіс , зокрема, договір поставки №ДГ-010914/КС від 01.09.2014р. м. Харків, виписані ТОВ Юніка-Сервіс на адресу позивача податкові накладні за якими до складу податкового кредиту включено ПДВ за вересень-листопад 2014р. у сумі 2 957 250,34 грн., товарно-транспортні накладні, які заповнено з порушеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1996р. №363. У зв'язку з ненаданням до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, платіжних доручень та виписок банку, правильність відображення операцій з ТОВ Юніка-Сервіс у бухгалтерському обліку позивачем не доведено, суму заборгованості на 31.03.2016р. - Кт 4425977,46 грн. не підтверджено (регістри бухгалтерського обліку та платіжні доручення підприємством до перевірки не надано). Згідно відомостей ЄРПН в електронних носіях зареєстрованих податкових накладних, виданих ТОВ Юніка-Сервіс на адресу позивача у графі підпис зазначено ОСОБА_5, який був директором вказаного підприємства з квітня по листопад 2014р., та згідно протоколу допиту його як свідка було встановлено, що жодних документів (договори, накладні, податкові накладні та інше) фінансово-господарської діяльності з ТОВ Клінінг-Сервіс у той період, коли він був директором, він не підписував, печатку товариства не проставляв, а тому, на думку представника відповідача, видаткові та податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту за такими господарськими операціями не є належно оформленими - підписаними повноважними особами та такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи та директор при цьому нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені Товариства, а тому вважає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, що збігається з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22.11.2016р. у справах №21-421а11, від 12.01.2016р. №21-3706а15.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 06.10.2017р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Клінінг-Сервіс 12.03.2004р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, буд.31, приміщення 5, з 01.01.2017р. перебуває на обліку у Дніпровській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є платником ПДВ, що підтверджується копіями виписок з ЄДРПОУ від 06.06.2017р. та відомостями, наведеними в акті перевірки від 14.02.2017р. ( а.с.12-14 том 1, а.с. 20-23, 39-42 том 2).

У період з 20.07.2017р. по 07.02.2017р. контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р.по 31.03.2016р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.188.1 ст.188, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 12 497 813 грн., зокрема, за вересень 2014р. в сум 1100000 грн., за жовтень 2014р. в сумі 781 250 грн., за листопад 2014р. в сумі 1076000 грн. за податкові періоди 2015р. у загальній сумі 9 518 662 грн. (а.с.12-50 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 21.03.2017р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0003001402 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 18713868,00 грн., в т.ч. за податковим платежем - 12475912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6 237 956 грн. (а.с.10-11 том 1).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення та просить визнати його протиправним і скасувати посилаючись на те, що висновки податкового органу про те, що при здійсненні позивачем господарських правовідносин з ТОВ Юніка-Сервіс у період - вересень-листопад 2014р. з приводу поставки товарів (побутової хімії) на адресу позивача не мали реального характеру та були безтоварними, а також висновки про те, що у 2015 році позивач здійснював реалізацію самостійно виготовлених послуг за ціною, що є нижчою за собівартість таких послуг вважає незаконними та безпідставними, оскільки факти придбання товарів підтверджено видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, оплата товару підтверджується платіжними дорученнями, а покази колишнього директора ТОВ Юніка-Сервіс ОСОБА_5 як свідка у кримінальному провадженні не можуть бути доказом безтоварності господарських операцій, оскільки договір поставки був підписаний за довіреністю гр. ОСОБА_6, постачання товару було здійснено не через центральний офіс ТОВ Юніка-Сервіс м. Харкова, а приймання-передача товарів відбулася на складах, які знаходяться у інших місцях, податкові накладні були зареєстровані ТОВ Юніка-Сервіс у ЄРПН. Щодо реалізації позивачем самостійно виготовлених послуг по прибиранню приміщень у 2015р. за ціною, яка є нижчою їх собівартості, то позивач вважає такі висновки безпідставними, оскільки посадовими особами розрахунок собівартості був здійснений без урахування регістрів бухгалтерського обліку, які були вилучені правоохоронними органами через що позивач не міг їх надати до перевірки, та сам відповідач у акті визначає за 2015 рік загальну суму операційних витрат (сторінка 10 акту) у розмірі 84162000 грн., що відповідає собівартості реалізованих послуг, наведених у Звіті про фінансовий результат (форма №2) за 2015 рік, який становить 77263000 грн.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Щодо висновків посадових осіб контролюючих органів з приводу реалізації у 2015 році позивачем самостійно виготовлених послуг по прибиранню приміщень за ціною нижче їх собівартості, задовольняючи позов та скасовуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України (у редакції, що діяла у 2015 році)база оподаткування з постачання товарів/послуг визначається виходячи із договірної вартості (у разі здійснення контрольних операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів ( крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення.

Згідно п.11 П (с)БО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999р. №318,собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів);

- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг); інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація…);

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Так, як свідчать матеріали справи, у ході проведення перевірки посадовими особами відповідача на підставі даних фінансової звітності позивача, зокрема, Звіту про фінансові результати (Форма №2), декларацій з податку на прибуток та ПДВ, Єдиного реєстру податкових накладних було встановлено, що ТОВ Клінінг-Сервіс протягом 2015 року понесено та задекларовано наступні витрати:

- придбано матеріали (миючі засоби, засоби для чищення, гігієнічні засоби для догляду, інвентар для прибирання, спецодяг, пакети для сміття, печатки, інше - згідно даних ЄРПН розшифровки податкового кредиту в розрізі контрагентів) для здійснення господарської діяльності в обсязі 84 472 493 грн. (крім того ПДВ 16 894 499 грн.);

- відображено убуток виробничих запасів у сумі 2392000 грн. (рядок 1101 Балансу за 2015 рік дорівнює 9388000 грн. та 6996000 грн., відповідно, на початок та кінець звітного періоду);

- нараховано заробітну плату (р.2505 розділу ІІІ Форми №2) у сумі 39 464 000 грн.;

- нараховано відрахування на соціальні заходи (р.2510 розділу ІІІ Форми №2) у сумі 13760000 грн.;

- нараховано амортизаційні відрахування (р.2515 розділу ІІІ Форми №2) у сумі 1531000 грн.;

- інші операційні витрати (р.2520 розділу ІІІ Форми №2) у сумі 2890000 грн.

Отже, протягом 2015 року позивачем понесено та задекларовано у податкових та фінансових звітах операційні витрати на загальну суму 144 509 493 грн., з них:

- адміністративні витрати задекларовано у сумі 1203000 грн. (р.2130 Ф №2);

- витрати на збут задекларовано у сумі 5696000 грн. (р.2150 Ф №2).

Відповідно, розрахункова сума собівартості реалізованих послуг прибирання за 2015 рік складає: 137 610 493 грн., а саме: 144 509 493 грн. (операційні витрати) - 1203000 грн. (адміністративні витрати) - 5 696 000 грн. (витрати на збут) = 137 610 493 грн.

Проте, позивачем витрати, в частині собівартості реалізованих послуг, відображено підприємством у фінансовій звітності (р.2050 Ф№2 за 2015 рік) лише у сумі 77 263 000 грн. (а.с.24-25 том 1).

Здійснюючи аналіз вказаного проведеного розрахунку собівартості виготовлених послуг щодо прибирання приміщень та наданих документів, видно, що вказаний розрахунок посадовими особами відповідача у ході проведення перевірки проведено без використання при перевірці регістрів бухгалтерського обліку, які зберігалися на електронному носії та були вилучені під час проведення обшуку, та при проведенні перевірки не були предметом аналізу перевіряючих, не використовувалась також перевіряючими і звітність (баланс і звіт) за квартальні періоди та податкові декларації з ПДВ, при перевірці не було надано і аналізу того, що до виготовлення робіт із прибирання приміщень позивачем до виконання таких робіт залучалися сторонні особи - фізичні особи, що підтверджено наданими суду копіями відповідних договорів, яким виплачувалась позивачем відповідна винагорода та вказані суми є прямими витратами на оплату праці особам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, а тому з урахуванням наведеного, розрахунок собівартості виготовлених робіт та послуг, наведений у акті перевірки на сторінках 14 акту перевірки про те, що собівартість реалізованих послуг прибирання за 2015р. складає 137 610 493 грн. є необґрунтованим та таким, що зроблений без використання вказаних вище даних.

Факти залучення позивачем до виконання робіт з прибирання приміщень сторонніх осіб - фізичних осіб із якими були укладені відповідні договори підтверджується копіями відповідних наданих договорів, наявних у справі (а.с.58-250 том 2, а.с. 1-250 том 3, а.с.1-250 том 4, а.с. 1-2 том 5).

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки, здійснюючи перевірку показників податкової звітності позивача з податку на прибуток, посадовими особами відповідача за період 2015 року порушень не встановлено.

В той же час, сторінка 10 акту перевірки посадові особи відповідача зазначають, що за даними первинних документів бухгалтерського обліку, використаних у ході перевірки, сума елементів операційних витрат за 2015 рік становить разом 84 162 000 грн. (а.с. 21 том 1).

Отже, згідно вказаних даних розрахункова сума собівартості реалізованих послуг прибирання за 2015 рік склала не 137 610 493 грн. (як зазначає відповідач), а саме 84 162 000 грн.

Таким чином, вказаний показник (перевірений за даними первинних документів згідно сторінки 10 акту перевірки) відповідає показникові, вказаному позивачем у Звіті про фінансовий результат (форма №2) за 2015 рік та відповідає (з урахуванням показників Балансу) за 2015 рік собівартості реалізованих послуг, наведених у Звіті про фінансовий результат (форма №2) за 2015 рік,який становить 77 236 000 грн.

Враховуючи наведені і підтверджені на сторінці 10 акту перевірки показники витрат, які є складовими собівартості реалізованих позивачем послуг, що становлять 84 162 000 грн. та реалізацію позивачем самостійно виготовлених послуг у 2015 році на суму 77 236 000 грн. вказане підтверджує те, що позивачем здійснено реалізацію самостійно виготовлених послуг з прибирання приміщень не нижче їх собівартості(а.с. 21 том 1).

Представник відповідач у ході судового розгляду справи не зміг пояснити розбіжностей у висновках, зазначених на сторінках 10 та 14 акту перевірки, також не надав і доказів того, що посадовими особами відповідача під час перевірки були використані регістри бухгалтерського обліку, які зберігалися на електронному носії та були вилучені під час проведення обшуку, які безпосередньо впливають на відповідність здійснення розрахунку собівартості виготовлених робіт чи послуг, а також не надано і доказів врахування відповідачем під час перевірки залучення позивачем до виконання робіт з прибирання приміщень послуг сторонніх осіб, витрати за якими включаються до прямих витрат на оплату праці під час проведення розрахунку собівартості виготовленої продукції, робіт чи послуг.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що позивачем здійснено реалізацію самостійно виготовлених послуг нижче їх собівартості є безпідставними та такими, що спростовуються наведеними вище доказами, що також відображені і на сторінці 10 акту перевірки та представником відповідача жодними доказами не спростовані у ході судового розгляду справи.

Задовольняючи позовні вимоги позивача щодо скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині, що стосується висновків контролюючого органу про безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем у період з вересня 2014р. по листопад 2014р. по взаємовідносинах позивача з ТОВ Юніка-Сервіс за договором поставки № ДГ-010914/КС від 01.09.2014р. через те, що колишнім директором ТОВ Юніка-Сервіс ОСОБА_5 надані покази про те, що ТОВ Клінінг-Сервіс йому не відоме, суд виходить з наступного.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

За приписами п.198.2 ст.198 вказаного вище Кодексу, встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог п.198.3 ст.198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів(у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу - п.201.6 ст.201 ПК України.

При цьому, у відповідності до вимог п. 201.8 ст.201 вказаного вище Кодексу, визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема, і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Так, як свідчать матеріали справи, 01.09.2014р. між ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС (Продавцем) та ТОВ Клінінг-Сервіс (Покупцем) було укладено договір поставки № ДГ-010914/КС з умовами якого ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС як продавець товару передає, а ТОВ Клінінг-Сервіс як покупець товару зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар (партію товару), у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар - п.1.1 договору. При цьому, згідно п.2.1 договору передання товару (партії товару) здійснюється у встановленому діючим законодавством порядку. Доставка товару (партії товару) здійснюється силами та за рахунок Покупця. Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW. Склад покупця за адресою: а. Одеська область, Овідіопольський район, пгт. Великодолинське, вул. Мизикевича, 57; б. Одеська область, м.Херсон, пров. Янтарний, 1(тер.Винзаводу); в. Одеська область, м. Миколаїв, вул. Інгульська, 1-а.

Зі змісту вказаного договору поставки видно, що вказаний договір підписаний від імені ТОВ Юніка-Сервіс за довіреністю №010901 від 29.08.2014р. ОСОБА_6 (а.с. 83-84 том 1).

На підтвердження фактів реальності виконання умов вищевказаного договору, позивачем на вказаних вище складах ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС згідно умов договору був отриманий товар (побутова хімія) шляхом їх самовивозу, що підтверджується копіями видаткових накладних, копіями декларацій з ПДВ та додатками 5 до вказаних декларацій, які були прийняті податковим органом та зареєстровані у встановленому законодавством порядку (а.с.85-250 том 1, а.с.1-5 том 2).

Факт проведення оплати позивачем як покупцем товару на адресу продавця товару - ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС за отриманий товар було проведено шляхом безготівкового перерахування відповідних грошових коштів, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних у справі (а.с.110-250 том 5, а.с.1-66 том 6).

Транспортування товару позивачем підтверджується наданими до перевірки товарно-транспортними накладними, які були досліджені при перевірці також і посадовими особами відповідача (а.а.14-250 том 9).

Також, на виконання приписів п.201.10 ст.201 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, Продавцем товару - ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС було зареєстровано податкові накладні за вказаною господарською операцією у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується змістом акту перевірки, підтверджено як позивачем та відповідачем у ході судового розгляду справи.

Позивачем вказані податкові накладні були отримані від ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вказані періоди та відображені у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ.

При цьому, на звернення позивача від 21.04.2017р., ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС було підтверджено факти поставки товару за вищевказаним договором на адресу ТОВ Клінінг-Сервіс та зазначено, що вказані господарські операції у період з 01.09.2014р. по 27.11.2014р. відображені у обліку ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС , з них сплачені податки та ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС від контролюючих органів жодних претензій не надходило. Зі змісту вказаної відповіді вбачається, що вона підписана директором ТОВ Юніка-Сервіс ОСОБА_6 (а.с.108-109 том 5).

Аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій позивача, як покупця товару, свідчить про те, що позивач вчиняв дії у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства та після виконання умов договору по отриманню товару, прийняв такий товар, отримав від покупця податкові накладні, які були зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, позивач сплатив за отриманий товар відповідні суми, у тому числі і ПДВ у розмірі 20% в складі вартості товару, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарської операції, суд приходить до висновку про наявність у позивача як покупця товару підстав для віднесення сум по господарських операцій за вищевказаним договором до податкового кредиту з ПДВ у відповідності до вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.201.1 ст.201 ПК України.

Що стосується доводів посадових осіб контролюючого органу про не надання до перевірки реєстрів бухгалтерських документів позивачем на вимогу посадових осіб контролюючого органу, то слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, а також і підтверджується змістом акту перевірки, а також і листом позивача, який повідомляв про неможливість надання таких документів, регістри бухгалтерських документів (серверний комп'ютерний блок) зберігались на електронному носії інформації та були вилучені у ході обшуку та на момент проведення перевірки позивачеві не були повернуті, таких доказів суду не надано.

Відповідно до п.85.9 ст.85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі, якщо документи, зазначені у абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Проте, як свідчить акт перевірки, контролюючому органу у ході проведення перевірки були надані відповідні первинні документи, які було вилучено під час обшуку та до яких було надано доступ у ході проведення перевірки згідно відомостей наведених на сторінці 13 акту перевірки (а.с.24 том 1).

Разом з тим, зміст акту перевірки не містить посилань на дослідження регістрів бухгалтерського обліку, що міститься на електронному носії інформації (серверному комп'ютерному блоку), а у акті йдеться мова лише про не надання регістрів бухгалтерського обліку до перевірки саме позивачем, незважаючи на те, що перевіряючі були повідомлені про вилучення такого носія інформації правоохоронними органами у ході проведення перевірки листом №06/02 від 06.02.2017р., що не заперечувалось представником відповідача у ході судового розгляду справи.

За викладених обставин, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ ЮНІКА-СНРВІС у період - вересень-листопад 2014р. без дослідження регістрів бухгалтерського обліку, що містяться на електронному носії та який був вилучений правоохоронними органами та не повернутий позивачеві на момент проведення перевірки, є необґрунтованими та такими, що вчинені посадовими особами відповідача у порушення вимог п.85.9 ст.85 ПК України.

Також судом критично надається оцінки і доводам відповідача у акті перевірки про те, що ТТН заповнено з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №318, а саме: у графах: пункт розвантаження зазначено лише місто без зазначення конкретної адреси, у ТТН відсутні також відомості щодо навантажувально-розвантажувальних робіт, оскільки ТТН не є первинним бухгалтерських документом обов'язковим для оформлення та зазначені вище недоліки у оформленні таких ТТН не можуть бути безумовною підставою для встановлення контролюючим органом нереальності господарської операції за умови наявності інших обов'язкових до ведення первинних бухгалтерських документів, а є лише припущеннями податкового інспектора контролюючого органу, які не можуть бути покладені в основу даного судового рішення як належні та допустимі докази у відповідності до вимог ст.69-70 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що зміст акту перевірки взагалі не містить і посилань на будь-які факти порушень норм податкового законодавства саме позивачем при здійсненні вищевказаних господарських операцій з ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС та ТОВ Клінінг-Сервіс , а посилання у акті на те, що колишній директор ОСОБА_5 не підписував жодних первинних документів, у тому числі і податкових накладних по взаємовідносинах з позивачем, не можуть бути підставою для притягнення посадових осіб ТОВ Клінінг-Сервіс до відповідальності за порушення податкового законодавства з огляду на те, що обов'язок по складанню, оформленню та реєстрації податкових накладних покладено податковим законодавством, зокрема, ст.201 ПК України саме на продавця товару (ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС ),який наділений повноваженнями підписання та реєстрації відповідної податкової накладної у ЄРПН, а отже, за оформлення та/або неналежне оформлення таких податкових накладних, у тому числі і за нереальність господарських операцій може нести відповідальність лише продавець товару, у даному випадку ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС , оскільки право електронного підпису належить лише керівнику підприємства та бухгалтеру (за його наявності), вказаний електронний цифровий підпис не може бути переданий будь-яким іншим особам та з урахуванням того, що юридична відповідальність носить індивідуальних характер у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України,

В той час, як встановлено судом у ході судового розгляду справи в судовому засіданні, позивач був покупцем товару та жодного відношення до складання та реєстрації отриманих від продавця податкових накладних у ЄРПН, позивач не мав.

Також, представником відповідача у ході судового розгляду справи не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що у позивача під час проведення обшуку були вилучені печатки чи сертифікати посилених ключів електронного цифрового підпису керівника ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС , які б підтверджували факти саме формування позивачем податкового кредиту з ПДВ з вказаним контрагентом без фактичного їх реального виконання, не підтверджено також і факту передачі вказаних ключів посадовим особам позивача і показами колишнього директора ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС ОСОБА_7

При цьому, жодними належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено фактів того, що у період з вересня по листопад 2014р. директором ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС був саме ОСОБА_5 з урахуванням того, що на звернення позивача до ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС відповідь у квітні 2017р. надавав та значився директором вказаного підприємства - ОСОБА_6, який і підписував договір поставки від 01.09.2014р. з позивачем та який не був допитаний під час проведення досудового розслідування у межах кримінального провадження з питання реальності виконання умов договору від 01.09.2014р.(а.с.83-84 том1, а.с. 108-109 том 5).

Вказані обставини щодо підписання договору поставки від імені позивача гр. ОСОБА_6 01.09.2014р. та фактів наявності іншого директора - ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС ОСОБА_6 (згідно листа - відповіді на звернення позивача від 21.04.2017р.) у період з 01.09.2014р. по листопад 2014р. не були предметом дослідження у ході проведення розслідування кримінального провадження №32015040650000022 відносно посадових осіб позивача, відповідних доказів суду не надано, а тому судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення факти порушення саме посадовими особами позивача вимог податкового законодавства та незаконне завищення суми податкового кредиту з ПДВ шляхом документального оформлення безтоварних операцій по придбанню ТМЦ, оскільки порушення кримінального провадження ще не є доказами визнання посадових осіб позивача винними у вчиненні даного кримінального порушення за відсутності відповідного вироку, який набрав законної сили у відповідності до вимог Конституції України.

Так, згідно ст. 62 Конституції України за якою встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи станом на момент розгляду справи - 06.10.2017р., суду не було надано відповідного вироку у вказаному кримінальному провадженні про визнання вини посадових осіб позивача у вчиненні кримінального правопорушення за ст.212 КК України, який би набрав законної сили.

Також не можуть бути взяті до уваги до доводи представників відповідача стосовно того, що колишній директор ТОВ ЮНІКА СЕРВІС ОСОБА_5 заперечував свою причетність до взаємовідносин з позивачем щодо поставки товару у період з вересня по листопад 2014р. з урахуванням того, що судом встановлено, що договір №ДГ-010914/КС від 01.09.2014р. за яким відбулися взаємовідносини позивача та ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС було підписано не вказаною особою - ОСОБА_5, а гр. ОСОБА_6 на підставі довіреності №010901 від 29.08.2014р., що вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні (а.с. 83-84 том 1, а.с. 109 том 5).

Слід зазначити, що вказані факти не були перевірені у межах проведення досудового розслідування кримінального провадження та вказані обставини жодними доказами не спростовані представником відповідача у судовому засіданні.

Також, судом враховується і те, що колишній директор ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС ОСОБА_5 за умови, якщо він у спірний період все ж таки був директором вказаного підприємства(хоча зазначене жодним доказом не підтверджено), він не міг не знати про наявність взаємовідносин у ТОВ Клінінг-Сервіс з урахуванням того, що на рахунок ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС від ТОВ Клінінг-Сервіс надходили кошти, зокрема, у наведений період на рахунки ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС надійшло близько 17 743 502,00 грн., сплачених позивачем коштів за вказаним договором, та, не здійснюючи, як він зазначає жодних господарських операцій з вказаним підприємством, останній не вжив заходів до повернення цих коштів позивачеві у встановлений законодавством спосіб та у порядку, що свідчить про наявність господарських операцій з даним підприємством позивача або ж причетність вказаного директора ОСОБА_5 до оформлення безтоварних операцій, на яких наполягають посадові особи контролюючого органу,оскільки саме на продавця товару, у даному випадку, ТОВ Юніка-Сервіс покладено обов'язок складання податкової накладної, реєстрації її за своїм електронним підписом у ЄРПН та передачі покупцеві товару.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки про реальність чи нереальність правочинів, укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

При цьому, слід зазначити, що вказані вище норми, які регулюють обов'язки та функції посадових осіб контролюючого органу не звільняють посадових осіб контролюючого органу від виконання своїх обов'язків під час перевірки щодо проведення перевірки на основі аналізу первинних бухгалтерських документів, зокрема, регістрів бухгалтерського обліку, та порушення кримінального провадження не звільняє податковий орган від обов'язку дотримання під час перевірки вимог податкового законодавства, зокрема, і дотримання вимог п.85.9 ст.85 ПК України.

Відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, вчинені контрагентом позивача, які викладені в акті перевірки від 14.02.2017р. (щодо відмови у здійсненні господарських операцій продавцем товару - ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС покупцю - позивачеві), оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Таким чином, проаналізувавши зміст показів колишнього директора ОСОБА_5 та зміст порушеного кримінального провадження стосовно посадових осіб позивача за ст. 212 КК України, наведених у акті перевірки та копії яких надані суду, суд приходить до висновку, що з урахуванням встановлених судом обставин не підписання ОСОБА_5 договору №ДГ-010914/КС від 01.09.2014р., який був підписаний за довіреністю ОСОБА_6, фактів, наведених в ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2016р. у справі №201/7740/16-к щодо порушення службовими особами позивача вимог Податкового кодексу України, які незаконно завищували суми податкового кредиту з ПДВ шляхом документального оформлення безтоварних операцій по придбанню ТМЦ у ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС , вказані обставини не можуть бути підставами для покладення відповідальності на посадових осіб позивача з урахуванням того, що відповідальність по наданню податкових накладних покупцю товару - позивачу покладена саме на продавця товару - ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС та юридична відповідальність носить індивідуальний характер за ст. 61 Конституції України, а за ст. 62 Основного Закону, винною у скоєнні кримінального правопорушення визнається особа лише за вироком суду, який набрав законної сили, та який на момент розгляду цієї справи відсутній.

З огляду на наведене, покладення відповідальності за вказані вище дії щодо встановлення здійснення нереальності/реальності господарських операцій, без дослідження, при цьому, дій посадових осіб продавця товару - ТОВ ЮНІКА-СЕРВІС та надання їм відповідної правової оцінки відповідними органами є протиправним та таким, що суперечить вищенаведеним нормам Конституції України.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням обставин встановлених судом та доказів наданих позивачем, які представником відповідача не спростовані жодними доводами.

Є безпідставними і доводи представника відповідача про те, що незаконне завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по оформленню безтоварних операцій з ТОВ Юніка-Сервіс у наведений період спричинило фактичне не надходження до бюджету податку на додану вартість, оскільки вказане не відповідає дійсності та суперечить вимогам податкового законодавства з урахуванням того, що сума податку на додану вартість входить до складу вартості товару та була сплачена позивачем у складі вартості товару згідно наданих суду копій платіжних доручень, наявних у справі (а.с.110-250 том 5).

При цьому, слід зазначити, що податок на додану вартість сплачує до бюджету продавець товару - ТОВ Юніка-Сервіс , а позивач як покупець товару відносить вказані суми ПДВ, сплачені у ціні товару до податкового кредиту з ПДВ, що не може свідчити про його несплату позивачем як покупцем товару.

Водночас, слід зазначити, що судом не може бути покладено в основу цього судового рішення правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у його постановах від 22.11.2016р. у справах №21-421а11, від 12.01.2016р. №21-3706а15, яка полягає у тому, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю за умови, якщо директор підприємства контрагента позивача висловлює відмову у веденні фінансово-господарської діяльності такого підприємства, з огляду на те, що, у даному випадку, у цій справі встановлено обставини підписання та ведення господарської діяльності від імені постачальника за довіреністю іншою особою - ОСОБА_8, який не був допитаний та не спростував фактів реальності господарської операції за договором поставки, обставини у наведених справах не є подібними до цієї справи, що виключає можливість застосування вказаної правової позиції у цій справі, виходячи з вимог ст.ст.237, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 14.02.2017р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є неправомірними та не обгрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення рішення №0003001402 від 21.03.2017р., прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що ухвалою суду від 12.06.2017р. у цій справі було відстрочено позивачеві сплату судового збору у розмірі 280708 грн. на підставі ст.8 Закону України Про судовий збір та ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України(а.с.36 том 2).

За таких обставин, приймаючи рішення у даній справі, суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч.2 ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України стягнути з позивача на користь Державного бюджету України суму судового збору за подання даного адміністративного позову до суду у розмірі 280708 грн.

Разом з тим, виходячи із того, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням вимог ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем у розмірі 280708 грн.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Клінінг-Сервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003001402 від 21.03.2017р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №0003001402 від 21.03.2017р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Клінінг-Сервіс (52005, Дніпропетровська область, ст.Слобожанське, вул.Теплична, 31, приміщення 5, код ЄДРПОУ 32898455) на користь Державного бюджету України - судовий збір за подання цього позову до суду у розмірі 280708,02 грн. (двісті вісімдесят тисяч сімсот вісім грн. 02 коп.).

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська,17-А, ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Клінінг-Сервіс (52005, Дніпропетровська область, ст.Слобожанське,, вул.Теплична, 31, приміщення 5, код ЄДРПОУ 32898455) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 280708 грн. 02 коп. (двісті вісімдесят тисяч сімсот вісім грн. 02 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2017 року

Суддя С.О. Конєва