Постанова

від 11.12.2017 по справі 808/3208/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року (11 год.36 хв.)Справа № 808/3208/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

за участю представників:

позивача - Сілецький Ю.І.,

відповідача - Лабур М.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ ЛІМІТЕД

до: Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ ЛІМІТЕД (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.07.2017 №0010011402.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема зазначив, що за результатами проведеної перевірки відповідачем зроблено хибний висновок про те, що операції між ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" та ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" й ТОВ "ТБС і К" не мали реального характеру, оскільки відносно керівників вказаних підприємств наявні вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя. Позивач вважає такі висновки відповідача безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які ґрунтуються на цих висновках, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у позивача наявні всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам із наведеними контрагентами, які підтверджують те, що господарські операції дійсно відбулися та призвели до зміни в активах підприємства. Вказує, що всупереч доводам відповідача, наявність вироку відносно керівників контрагентів позивача не є підставою для визнання всіх угод такими, що суперечать інтересам держави і суспільства. Позивач наголошує, що під час перевірки відповідачем не висунуто жодного зауваження до первинної бухгалтерської документації позивача по операціям із вказаними контрагентами. Позивач вважає, що ним доведено реальність вчинення господарських операцій та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що подав заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. В задоволені адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" зареєстроване 24.02.1992 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридичну особу із присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 13616458. Юридичною адресою Товариства є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Панфіловців, буд. 29, кв. 9. Видами діяльності за КВЕД-2010 є: 23.63 виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 26.20 виробництво комп'ютерів і периферійного устаткуваня; 46.65 оптова торгівля офісними меблями; 95.11 ремнт комп'ютерів і периферійного устаткуваня; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" (ЄДРПОУ 39541635) та з ТОВ "ТБС і К" (ЄДРПОУ 35113434) за період з 01.01.2015 по 22.03.2017.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" й ТОВ "ТБС і К"лише за період з 01.01.2015 по 31.12.2016. У періоді за який проводилась перевірка ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" задекларовано податок на прибуток у сумі 286908,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевіряє мий період встановлено його заниження на загальну суму 414941,00 грн. у т.ч. по періодах: 2015 рікна суму 276750,00грн.;2016 рік на суму 138 191, 00 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 335\08-01-14-02\13616458 від 16.06.2017 року. В ході перевірки були встановлені, порушення: вимог п.44.1 ст.44., п.п.134.1 п.134.1 ст.134, п 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 27755-УІ, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 449 488,75 грн. На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 335\08-01-14- 02\13616458 від 16.06.2017 року Головним Управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення - рішення № 0010011402 від 28.07.2017 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 449 488,75 грн., в тому числі 414 941,00 грн. за основним платежем та 34 547, 75 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 05.10.2017 року за №22243\6\99-99-11-01-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін,а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про те, що перевіркою не підтверджено здійснення реальних, товарних операцій між ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" та ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" й ТОВ "ТБС і К". Підставою для такого висновку стали вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2016 у справі №337/3539/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, якими керівників названих підприємств-контрагентів визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. У зв'язку з цим відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що в первинних документах позивача зазначені операції, які фактично не відбувались у зв'язку з чим, такі первинні документи не мають юридичної сили первинних документів. Як наслідок ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів, а також здійснював проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена по ланцюгу постачання.

Проте суд не може погодитися із такими хибними висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що позивач мав фінансово - господарські операції з ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" та ТОВ "ТБС і К".

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" судом встановлено наступне.

01.08.2015 між позивачем (замовник), в особі директора Тона Олександра Юрійовича, та ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" (виконавець), в особі директора ОСОБА_4, було укладено договір надання транспортних послуг №01/08/15, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання транспортних послуг вантажними бетонозмішувателями та самоскидами виконавця згідно з заявкою замовника. Вартість послуг визначається в Специфікації №1 до цього договору або в рахунках-фактурах, складених відповідно до заявок на момент фактичного надання послуг.

На виконання умов укладеного договору ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" та ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" підписано Специфікацію №1 від 10.08.2015 до договору №01/08/15 від 01.08.2015.

Також, 12.10.2015 ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" та ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" підписано Специфікацію №2 від 10.08.2015 до договору №01/08/15 від 01.08.2015.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), талони замовника та товарно-транспортні накладні.

ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" виписано в адресу ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №4 від 28.08.2015; №39 від 15.09.2015; №40 від 17.09.2015; №88 від 29.09.2015; №19 від 01.10.2015; №20 від 05.10.2015; №21 від 06.10.2015; №83 від 28.10.2015; №94 від 29.10.2015; №14 від 04.11.2015; №25 від 23.11.2015; №33 від 27.11.2015; №32 від 25.11.2015; №36 від 30.11.2015; №10 від 14.12.2015; №36 від 21.12.2015.

Оплата за надані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення: №1697 від 28.08.2015; №1770 від 15.09.2015; №1785 від 17.09.2015; №1787 від 17.09.2015; №1788 від 17.09.2015; №1851 від 29.09.2015; №1882 від 01.10.2015; №1887 від 05.10.2015; №1897 від 06.10.2015; №2025 від 28.10.2015; №2043 від 29.10.2015; №2065 від 04.11.2015; №2146 від 23.11.2015; №2147 від 23.11.2015; №2162 від 25.11.2015; №2179 від 27.11.2015; №2194 від 30.11.2015; №2249 від 14.12.2015; №2274 від 21.12.2015, які містяться в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ТБС і К"судом встановлено наступне.

Між позивачем, в особі директора Гулбані Г.Г., і ТОВ "ТБС і К", в особі директора ОСОБА_8., укладено договір надання транспортних послуг №11/12-15 від 22.12.2015, за умовами якого замовник (ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед") доручає, а виконавець (ТОВ "ТБС і К") приймає на себе зобов'язання з надання транспортних послуг вантажними бетонозмішувателями та самоскидами виконавця згідно з заявкою замовника. Вартість послуг визначається в Специфікації №1 до цього договору або в рахунках-фактурах, складених відповідно до заявок на момент фактичного надання послуг.

На виконання умов укладеного договору ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" та ТОВ "ТБС і К" підписано специфікацію №1 від 22.12.2015 до договору №11/12-15 від 22.12.2015.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), талони замовника та товарно-транспортні накладні.

ТОВ "ТБС і К" виписано в адресу ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №46 від 23.12.2015; №47 від 24.12.2015; №79 від 28.12.2015; №99 від 28.12.2015.

Оплата за надані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення: №2287 від 23.12.2015; №2295 від 24.12.2015; №2325 від 28.12.2015; №2375 від 19.01.2016; №26 від 08.02.2016.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" та ТОВ "ТБС і К" по вказаним господарським операціям, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця/замовника та продавців/підрядників, одиниці виміру товару/послуг, кількість товару, ціну товару, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерського обліку. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість, та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім того, судом досліджено:

- вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3902/16-к, провадження №1-кп/337/289/2016, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 10.10.2016 між ОСОБА_7 та прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Ковальчуком Олександром Петровичем та визнано ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України й призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Вирок набрав законної сили 10.12.2016. За змістом вироку, ОСОБА_7, діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, вчинив організацію фіктивного підприємництва, шляхом створення та подальшого придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" (ЄДРПОУ 39541635), з метою прикриття незаконної діяльності;

- вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, провадження №1-кп/337/43/2017, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 20.12.2016 між ОСОБА_8 та прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Ковальчуком Олександром Петровичем та визнано ОСОБА_8. винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України й призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. Вирок набрав законної сили 07.03.2017. За змістом вироку, ОСОБА_8., діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, вчинив фіктивне підприємництво, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ "ТБС і К" (ЄДРПОУ 39541635), з метою прикриття незаконної діяльності;

- вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2016 у справі №337/3539/16-к, провадження №1-кп/337/265/2016, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 07.09.2016 між ОСОБА_4 та прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Ковальчуком Олександром Петровичем та визнано ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України й призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. Вирок набрав законної сили 01.10.2016. За змістом вироку, ОСОБА_4, діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, вчинив фіктивне підприємництво, шляхом створення та подальшого придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" (ЄДРПОУ 39541635), з метою прикриття незаконної діяльності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Про визнання зазначених вище правочинів недійсними або нікчемними контролюючий орган до суду не звертався.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. III Податок на прибуток підприємств ПКУ.

Згідно пп. 134.1 п.134.1 ст134 ПКУ об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 135 ПКУ встановлено,що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних, рівно як й до інших документів первинного бухгалтерського обліку позивача по взаємовідносинам із вищенаведеними контрагентами у контролюючого органу не було.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем до матеріалів справи були надані товарно - транспортні накладні по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" та ТОВ "ТБС і К", адже саме товарно-транспортні документи свідчать про отримання товару (продукції) і виконання транспортних послуг з контрагентами позивача.

14 січня 2014 року набрав чинності наказ Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 № 983 Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , яким затверджено нову форму товарно-транспортної накладної (форма № 1 -ТН) (далі - ТТН).

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), визначено, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів.

Згідно з розділом 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.Вказана форма товарно-транспортної накладної є обов'язковою до використання всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та сфери управління.Згідно з п. 11.4. Правил № 363 ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до Правил № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, ТТН відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, за умови їх належного оформлення.

Наявність або відсутність матеріально-технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не має правового значення для вирішення питання про наявність наміри сторін про реальне настання правових наслідків, обумовлених угодами, або порушення позивачем правил оподаткування. Виконавець транспортних послуг для виконання зазначених послуг не зобов'язаний мати власний транспорт,а може використовувати орендований і тому саме ці обставини мав з'ясувати контролюючий орган при перевірці реальності операцій на виконання договорів про надання транспортних послуг

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності ТОВ Тотус Тревелінг Компані, Лімітед та її основним видам. В результаті здійснення господарських операції, на виконання наведених вище, правочинів, мали місце зміну у структурі активів та пасивів підприємства та отримана економічна вигода.

Суд вважає за необхідне зазначити, що договори надання транспортних послуг укладалися позивачем з метою виконання власних зобов'язань перед третіми особами за відповідними господарськими договорами. Отже, укладання договорів надання транспортних послуг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для не включення сум податку на прибуток по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача, що зрештою сформувало від'ємне значення, відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит та податок на прибуток від постачальників послуг ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" та ТОВ "ТБС і К" за період з 01.01.2015 по 22.03.2017 року, доведений факт отримання послуг, що підтверджує реальність здійснення господарських операій.

Щодо посилань контролюючого органу на вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2016 у справі №337/3539/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, якими керівників названих підприємств-контрагентів визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, суд зазначає таке.

Господарсько-фінансові взаємовідносини ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" з ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" й ТОВ "ТБС і К" в ході вищенаведених кримінальних проваджень не досліджувалися та у вказаних вироках правової оцінки їм надано не було.

У вироках Хортицького районного суду м. Запоріжжя не міститься переліку підприємств, яким ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" й ТОВ "ТБС і К" надавало послуги всупереч вимог чинного законодавства України, так само і не встановлено конкретних періодів.

Суд зазначає, що створення підприємства для надання незаконних послуг та переваг іншим підприємствам не свідчить про нереальність всіх господарських операцій, вчинених від імені такого підприємства. В ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження повинно бути достовірно встановлено перелік підприємств, яким надавались послуги всупереч вимог чинного законодавства.

В даному випадку вироками Хортицького районного суду м. Запоріжжя лише затверджено угоди про визнання винуватості керівниками ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" й ТОВ "ТБС і К" у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, разом з тим, не наведено жодних конкретних обставин та підприємств, з якими ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" й ТОВ "ТБС і К" мали господарські взаємовідносини, а також не вказано, що такі господарські взаємовідносини не відбулись та були спрямовані виключно на надання податкової вимоги.

Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Варто також враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб (лист Вищого адміністративного суду України "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України" №2379/12/13-12 від 14.11.2012).

За таких обставин, з урахуванням наявності в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна-компанія" та ТОВ "ТБС і К", вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя не можуть бути взяті судом до уваги як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Судом встановлено, що контрагенти позивача на час вчинення операцій були належним чином зареєстрованими як юридичні особи, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки, рівно як і в запереченнях відповідача проти адміністративного позову, доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будівельно-торгово-транспортна компанія" та ТОВ "ТБС і К" у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно сформував вподатковий кредит та податок на прибуток по господарських операціях з вищевказаними контрагентами, а контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.07.2017 №0010011402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ ЛІМІТЕД суму судового збору у розмірі 6743,00 грн. (шість тисяч сімсот сорок три грн.00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Конишева