Постанова

від 26.04.2018 по справі 808/3208/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2018 рокусправа № 808/3208/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.

судді: Уханенко С.А., Дурасова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 р. ухвалену суддею Конишевою О.В. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

У жовтні 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ «ЛІМІТЕД» до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області , в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.07.2017 №0010011402.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції , відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» та ТОВ «ТБС і К» . Крім того відповідач посилається на в вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2016 у справі №337/3539/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, якими керівників названих підприємств-контрагентів визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що останню необхідно слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що що ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» зареєстроване 24.02.1992 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридичну особу із присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 13616458. Юридичною адресою Товариства є: 69035, АДРЕСА_1. Видами діяльності за КВЕД-2010 є: 23.63 виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 26.20 виробництво комп'ютерів і периферійного устаткуваня; 46.65 оптова торгівля офісними меблями; 95.11 ремнт комп'ютерів і периферійного устаткуваня; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» (ЄДРПОУ 39541635) та з ТОВ «ТБС і К» (ЄДРПОУ 35113434) за період з 01.01.2015 по 22.03.2017.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» й ТОВ «ТБС і К»лише за період з 01.01.2015 по 31.12.2016. У періоді за який проводилась перевірка ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» задекларовано податок на прибуток у сумі 286908,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевіряє мий період встановлено його заниження на загальну суму 414941,00 грн. у т.ч. по періодах: 2015 рікна суму 276750,00грн.;2016 рік на суму 138 191, 00 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 335\08-01-14-02\13616458 від 16.06.2017 року. В ході перевірки були встановлені, порушення: вимог п.44.1 ст.44., п.п.134.1 п.134.1 ст.134, п 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 27755-УІ, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 449 488,75 грн. На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 335\08-01-14- 02\13616458 від 16.06.2017 року Головним Управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 28.07.2017 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 449 488,75 грн., в тому числі 414 941,00 грн. за основним платежем та 34 547, 75 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 05.10.2017 року за №22243\6\99-99-11-01-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін,а скаргу-без задоволення.

Задовольняючи вказаний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов є правомірним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 180 Кодексу платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з господарською діяльністю.

За приписами пункту 44.3 статті 44 Кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 статті 44 Кодексу передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з цим, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Кодексу лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями статті 201 Кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вказані норми Кодексу, існує декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, дослідженню підлягають усі документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону №996-XIV та Положення №88.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач мав фінансово - господарські операції з ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» та ТОВ «ТБС і К» .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» судом встановлено наступне.

01.08.2015 між позивачем (замовник), в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» (виконавець), в особі директора ОСОБА_2, було укладено договір надання транспортних послуг №01/08/15, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання транспортних послуг вантажними бетонозмішувателями та самоскидами виконавця згідно з заявкою замовника. Вартість послуг визначається в Специфікації №1 до цього договору або в рахунках-фактурах, складених відповідно до заявок на момент фактичного надання послуг.

На виконання умов укладеного договору ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» та ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» підписано Специфікацію №1 від 10.08.2015 до договору №01/08/15 від 01.08.2015.

Також, 12.10.2015 ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» та ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» підписано Специфікацію №2 від 10.08.2015 до договору №01/08/15 від 01.08.2015.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), талони замовника та товарно-транспортні накладні.

ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» виписано в адресу ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №4 від 28.08.2015; №39 від 15.09.2015; №40 від 17.09.2015; №88 від 29.09.2015; №19 від 01.10.2015; №20 від 05.10.2015; №21 від 06.10.2015; №83 від 28.10.2015; №94 від 29.10.2015; №14 від 04.11.2015; №25 від 23.11.2015; №33 від 27.11.2015; №32 від 25.11.2015; №36 від 30.11.2015; №10 від 14.12.2015; №36 від 21.12.2015.

Оплата за надані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення: №1697 від 28.08.2015; №1770 від 15.09.2015; №1785 від 17.09.2015; №1787 від 17.09.2015; №1788 від 17.09.2015; №1851 від 29.09.2015; №1882 від 01.10.2015; №1887 від 05.10.2015; №1897 від 06.10.2015; №2025 від 28.10.2015; №2043 від 29.10.2015; №2065 від 04.11.2015; №2146 від 23.11.2015; №2147 від 23.11.2015; №2162 від 25.11.2015; №2179 від 27.11.2015; №2194 від 30.11.2015; №2249 від 14.12.2015; №2274 від 21.12.2015, які містяться в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТБС і К»судом встановлено наступне.

Між позивачем, в особі директора ОСОБА_3, і ТОВ «ТБС і К» , в особі директора ОСОБА_4, укладено договір надання транспортних послуг №11/12-15 від 22.12.2015, за умовами якого замовник (ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» ) доручає, а виконавець (ТОВ «ТБС і К» ) приймає на себе зобов'язання з надання транспортних послуг вантажними бетонозмішувателями та самоскидами виконавця згідно з заявкою замовника. Вартість послуг визначається в Специфікації №1 до цього договору або в рахунках-фактурах, складених відповідно до заявок на момент фактичного надання послуг.

На виконання умов укладеного договору ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» та ТОВ «ТБС і К» підписано специфікацію №1 від 22.12.2015 до договору №11/12-15 від 22.12.2015.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), талони замовника та товарно-транспортні накладні.

ТОВ «ТБС і К» виписано в адресу ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №46 від 23.12.2015; №47 від 24.12.2015; №79 від 28.12.2015; №99 від 28.12.2015.

Оплата за надані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення: №2287 від 23.12.2015; №2295 від 24.12.2015; №2325 від 28.12.2015; №2375 від 19.01.2016; №26 від 08.02.2016.

Зазначені документи складені за результатами проведеної операції та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення №88, оскільки містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Жодних порушень у зазначених документах перевіркою не виявлено. Податкові накладні відповідають вимогам чинного на той момент податкового законодавства і належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. ОСОБА_1, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг) на адресу позивача, яку з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Натомість наявність у Позивача належно оформлених первинних документів, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, Відповідачем не спростовано.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит та податок на прибуток від постачальників послуг ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» та ТОВ «ТБС і К» за період з 01.01.2015 по 22.03.2017 року, доведений факт отримання послуг, що підтверджує реальність здійснення господарських операій.

Щодо посилань контролюючого органу на вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2016 у справі №337/3539/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к, якими керівників названих підприємств-контрагентів визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, суд зазначає наступне.

Господарсько-фінансові взаємовідносини ТОВ «ОСОБА_1 Тревелінг Компані, Лімітед» з ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» й ТОВ «ТБС і К» в ході вищенаведених кримінальних проваджень не досліджувалися та у вказаних вироках правової оцінки їм надано не було.

Як вірно зазначив суд, в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження повинно бути достовірно встановлено перелік підприємств, яким надавались послуги всупереч вимог чинного законодавства.

Вироками Хортицького районного суду м. Запоріжжя лише затверджено угоди про визнання винуватості керівниками ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» й ТОВ «ТБС і К» у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, разом з тим, не наведено жодних конкретних обставин та підприємств, з якими ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» й ТОВ «ТБС і К» мали господарські взаємовідносини, а також не вказано, що такі господарські взаємовідносини не відбулись та були спрямовані виключно на надання податкової вимоги.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, не подано відповідачем жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 р. рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Л.А. Божко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.В. Дурасова