Рішення

від 09.01.2018 по справі 826/15125/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2018 року № 826/15125/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства ФАРМАК доКиївської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство ФАРМАК (далі - позивач, ПАТ ФАРМАК ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2017 року №UA100050/2017/000023/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що твердження відповідача щодо відсутності документального підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, яке обґрунтоване відмінністю між особою, якою було надано довідку про розмір транспортних витрат - ТОВ Ренус Ревайвел , та особою перевізника - BAYKAL , є помилковими, оскільки фірму BAYKAL залучено до здійснення перевезення товару ТОВ Ренус Ревайвел у рамках виконання його обов'язків як експедитора за договором №02-05/17 від 03 травня 2017 року, що не впливає на числові значення складових митної вартості товарів. Крім того, позивач стверджує, що надані в ході митного оформлення товару документи містять одну і ту ж саму ціну за одиницю товару, а відтак доводи митного органу щодо наявності розбіжностей є безпідставними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11 грудня 2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволення позову зазначив, що витребування у позивача додаткових документів було обґрунтованим, а відтак при прийнятті оскаржуваного рішення посадового особа митного органу діяла відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання), в судовому засіданні 11 грудня 2017 року суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Так, суд звертає увагу на положення пункту 10 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017р. № 2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

21 листопада 2016 року між ПАТ ФАРМАК (покупець) та Фірмою Vital Pharma GmbH (Німеччина) (продавець) укладено контракт №647, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує на умовах FCA Hamburh, Німеччина, FCA Dietzenbach, Німеччина, СІР Київ, Україна (Інкотермс 2010) фармацевтичну сировину та первинну упаковку, іменовані як товар.

На виконання умов даного контракту та згідно з підписаної специфікації №149 від 10 травня 2017 року за інвойсом №4000693 від 16 травня 2017 року Фірмою Vital Pharma GmbH (Німеччина) поставлено позивачу хімічну речовину Granulac 200 виробництва Molkerei Meggle Wasserburg GmbH & Co KG, Німеччина, у кількості 2250,00 кг нетто за ціною 3,5938 євро за кг, усього на суму 8086,05 євро на умовах FCA Dietzenbach, Німеччина, Інкотермс 2010, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься міжнародна автомобільна накладна №6040004529436/11581 від 19 травня 2017 року.

З метою митного оформлення поставленого товару, позивачем 23 травня 2017 року до митного посту Західний Київської міської митниці ДФС подано вантажну митну декларацію №UA100050/2017/336945, в гр.31 якої зазначено: допоміжна хімічна речовина, що використовується у фармацевтичній промисловості для виробництва готових лікарських засобів - інші цукри: Granulac 200 (CAS:6404-51-5. Хімічний склад: лактоза з вмістом води 5.18 %).

Позивачем визначено митну вартість товарів за ціною зовнішньоекономічного контракту №647 від 21 листопада 2016 року у загальній сумі 8086,05 євро за 2250 кг нетто.

Разом з вантажною митною декларацією ПАТ ФАРМАК подано також документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а саме: контракт №647 від 21 листопада 2016 року; специфікацію №149 від 10 травня 2017 року до контракту №647 від 21 листопада 2016 року; інвойс №4000693 від 16 травня 2017 року до контракту №647 від 21 листопада 2016 року; довідку ТОВ Ренус Ревайвел №2205/03 від 22 травня 2017 року про транспортні витрати; міжнародну автомобільну накладну №6040004529436/11681 від 19 травня 2017 року; копію митної декларації за формою EUR.1 А123414 від 18 травня 2017 року; експертний висновок Київської торгово-промислової палати №К-175/1 від 16 лютого 2015 року; лист ДП Державний експертний центр МОЗ №590/09-5 від 24 лютого 2015 року та сертифікат аналізу від 15 жовтня 2015 року.

23 травня 2017 року митним органом митного посту Західний Київської міської митниці ДФС запропоновано позивачу подати додаткові документи для встановлення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару та сировини.

Листом №б/н від 23 травня 2017 року позивач повідомив відповідачу, що разом з митною декларацією №UA100050/2017/336945 ПАТ ФАРМАК було надано всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни товару.

Стосовно додатково запитуваних митним органом документів, ПАТ ФАРМАК зазначило, що вказані документи відсутні, оскільки позивач не брав участі у господарських операціях, у процесі яких відбувається оформлення таких документів.

23 травня 2017 року Київської міською митницею ДФС прийнято рішення №UA100050/2017/000023/1 про коригування митної вартості товарів, в якому визначено митну вартість товарів за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів на рівні 6,3768 євро за кг на загальну суму 14347,80 євро.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, митний орган виходив з того, що метод за ціною договору не застосовується у зв'язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, зокрема, декларантом надано документ про вартість транспортних витрат від 22 травня 2017 року №2205/03 ТОВ Ренус Ревайвел , однак відповідно до інформації, зазначеної в CMR від 19 травня 2017 року №6040004529436/11681, перевізником товару є BAYKAL .

Крім того, метод за ціною договору щодо ідентичних товарів був використаний з урахуванням інформації, наявної в органі доходів і зборів, а саме МД №100270003/2015/278690 від 29 травня 2015 року.

У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості митним органом відмовлено ПАТ ФАРМАК у митному оформленні (випуску) товарів, про що складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100050/2017/00025 від 23 травня 2017 року.

При цьому, з метою завершення митного оформлення товару позивачем, з урахуванням рішення про коригування митної вартості № UA100050/2017/000023/1 від 23 травня 2017 року, подано митному органу нову митну декларацію № UA100050/2017/336956

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України).

Частиною 5 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Згідно частини 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2017 року №UA100050/2017/000023/1 митна вартість товару визначена за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) договорів.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані до митного оформлення документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, декларантом надано документ про вартість транспортних витрат від 22 травня 2017 року №2205/03 ТОВ Ренус Ревайвел , однак відповідно до інформації, зазначеної в CMR від 19 травня 2017 року №6040004529436/11681, перевізником товару є BAYKAL .

З наданої міжнародної автомобільної декларації №6040004529436/11681 від 19 травня 2017 року вбачається, що перевезення вантажу Granulac 200 вагою брутто 2300,00 кг за інвойсом №4000693 відбулось автомобільним транспортом д.н.з. НОМЕР_1, НОМЕР_2 з пункту відправлення Dietzenbach, Німеччина до м. Київ з митним переходом кордону України в п. Яготин.

З довідки №2205/03 від 22 травня 2017 року, наданої ТОВ Ренус Ревайвел , вбачається, що транспортні витрати щодо доставки вантажу з пункту відправлення до пункту призначення складають 276 євро.

На виконання вимог пункту 5 частини 9 статті 58 МК України зазначена довідка містить всі необхідні відомості, що стосуються витрат на транспортування вантажу, а саме - відомості про розмір витрат, відомості про маршрут перевезення, включаючи інформацію про пункт митного переходу, відомості про транспортний засіб, в якому здійснювалось перевезення, а також відомості про вагу вантажу.

Суд звертає увагу на те, що зазначені вище міжнародна автомобільна декларація №6040004529436/11681 від 19 травня 2017 року та довідка №2205/03 від 22 травня 2017 року не містять розбіжностей щодо числових значень витрат на транспортування товару.

Також додатково суд звертає увагу й на те, що 03 травня 2017 року між ТОВ Ренус Ревайвел (експедитор) та ПАТ ФАРМАК (замовник) укладено договір №02-05/17 на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно умов якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів замовника в міжнародному сполученні.

Пунктом 2.2.1 даного договору передбачено, що експедитор має право укладати договори з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань за даним договором.

При цьому, листом №2111/1 від 21 листопада 2017 року підтверджено, що відомості вантажу для ПАТ ФАРМАК вагою 2300,00 кг, зазначені в довідці про транспортні витрати №2205/03 від 22 травня 2017 року, відносяться до міжнародної автомобільної декларації №6040004529436/11681 від 19 травня 2017 року. Перевізником по даній доставці є фірма Байкал на підставі співпраці з експедиційною компанією - ТОВ Ренус Ревайвел .

Крім того, про залучення даного перевізника до транспортування вантажу зроблено відповідну відмітку в гф. 23 міжнародної автомобільної декларації №6040004529436/11681 від 19 травня 2017 року.

Наведене в сукупності спростовує твердження митного органу про те, що числові значення складових митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, не підтверджені документально, оскільки розбіжності щодо відомостей про перевізника товару не впливають на числові значення складових митної вартості товару.

Також, доводи митного органу щодо неподання позивачем зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, що його замінює, спростовуються гр. 18 оскаржуваного рішення, переліком документів, зазначеним в картці відмови в прийнятті митної декларації №UA100050/2017/00025, а також митною декларацією № UA100050/2017/336945 від 23 травня 2017 року.

Отже, подані ПАТ ФАРМАК документи для митного оформлення давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, визначена митним органом митна вартість товару ґрунтується на раніше визначених органом доходів і зборів митних вартостях, зокрема на підставі митних оформлень №100270003/2015/278690 від 29 травня 2015 року.

В той же час, суд зазначає, що застосування відповідачем методу визначення митної вартості вантажу позивача за митною вартістю в митній декларації іншої сторонньої особи пропорційно відношенню загальної вартості вантажу до його загальної маси є неприйнятним, оскільки у зв'язку з відмінністю виробника такого товару, останній може різнитись технічними характеристиками як за вагою, так і за вартістю.

Законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа №21-498а15).

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження митниці спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд приходить до висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2017 року №UA100050/2017/000023/1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується правомірність визначення митної вартості товару за ціною договору та, як наслідок, протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесеного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства ФАРМАК задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2017 року №UA100050/2017/000023/1.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства ФАРМАК (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63, код ЄДРПОУ 00481198) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8-а, код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко