Ухвала

від 09.01.2018 по справі 804/8016/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

09 січня 2018 р.Справа №804/8016/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВОЛЕВ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування частково вимоги, викладеної в п.4 припису №251/4.1-13-193 від 02.10.2017 р., і постанови № 251/4.1-13/749 від 23.10.17 р.,-

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2017 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВОЛЕВ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати частково вимогу, викладену в п.4 припису № 251/4.1-13-193 від 02.10.2017р. та скасувати постанову №251/4.1-13/749 від 23.10.2017р. Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ВОЛЕВ у розмірі 1 152 000 грн.

Ухвалою суду від 04 грудня 2017 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

03.01.2018 року представником позивача до суду подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому просить:

- зупинити дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, а саме постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №251/4.1-13/749 від 23.10.2017р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ВОЛЕВ у розмірі 1 152 000 грн., до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 804/8016/17.

- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, а саме постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №251/4.1-13/749 від 23.10.2017р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ВОЛЕВ у розмірі 1 152 000 грн., до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 804/8016/17.

Клопотання зареєстроване за №1зп-18/804/8016/17.

За правилами, визначеними ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подане клопотання про забезпечення позову №1зп-18/804/8016/17 та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до наступного.

Згідно зі статтею ст.ст.150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В обґрунтування заявленого клопотання про забезпечення позову представником позивача зазначено, що сума штрафу є дуже значною для позивача, примусове стягнення вказаної суми за постановою, яка оскаржується, на думку позивача, є незаконною, призведе до зупинення виробництва, що є, в свою чергу, порушенням прав робітників на працю та на отримання заробітної плати. Тому, представник позивача вважає, що з метою недопущення негативних наслідків до завершення розгляду справи по суті, необхідно забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області №251/4.1-13/749 від 23.10.2017р. Також вважає, що обраний вид забезпечення позову повністю співрозмірний із заявленими позовними вимогами. Крім того, зауважив, що без вжиття таких заходів через примусове виконання постанови відповідача, для відновлення прав та інтересів позивача останній вимушений буде додатково звернутись до державних органів та суду для повернення стягнених коштів, тобто докласти значних зусиль та витрат.

Дослідивши доводи в обґрунтування клопотання та матеріали справи, суд вважає, що клопотання позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 150, п.1 ч. 1, ч.2 ст. 151 КАС України забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2017 року начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу №251/4.1-13/749, якою на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 1 152 000 грн.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013, № 509.

Відповідно до п. 2 Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Згідно з п.п. 9, 10 Порядку штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Відповідно до п. 11 Порядку не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються: у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п'ятою і шостою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення"); у судовому порядку територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону); органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про звернення відповідача до органів виконавчої служби з метою примусового стягнення штрафних санкцій з позивача, та, як наслідок, відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВОЛЕВ" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник