Рішення

від 12.01.2018 по справі 826/13394/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 січня 2018 року 10 год. 35 хв. № 826/13394/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватне акціонерне товариство Холдингова компанія Київміськбуд , - про зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі також - відповідач, Шевченківська РДА), в якому просить зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Приватне акціонерне товариство Холдингова компанія Київміськбуд .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив у реєстрації їй місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, - оскільки вона фактично проживає в даній квартирі та постійно сплачує платежі за користування житлом, отримує поштову кореспонденцію

В судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечила проти позовних вимог, письмових заперечень не подала, посилалась на те, що здійснення реєстрації місця проживання таких осіб, як позивач, можливе лише в судовому порядку, про що свідчить позитивна судова практика.

Представник третьої особи у судовому засіданні та у додатковий термін, встановлений судом для подачі своїх пояснень, своє ставлення до позовних вимог не висловила.

В судовому засіданні 06 грудня 2017 року суд на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

20 липня 2017 року позивач подала до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації заяву про реєстрацію місця проживання, в якій просила зареєструвати її за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно службової відмітки на заяві позивача у реєстрації місця проживання їй відмовлено 21 липня 2017 року на підставі п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право на проживання в житлі (свідоцтво на право власності, ордер або згода власника житла).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Закон № 1382-IV), який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Згідно зі ст. 6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

В силу ст. 11 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Відповідно до підпункту 4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207,(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Правила), що визначають механізм здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема:

- документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків / одного з батьків або законного представника/представників);

В силу п. 11 Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема особа не подала необхідних документів або інформації.

Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

За змістом підпункту 4 п. 18 Правил для реєстрації місця проживання особа в обов'язковому порядку подає документи, що підтверджуються право на проживання в житлі (це може бути ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи), або згоду власника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано заяву без жодного документа на підтвердження права на проживання в житлі або згоди власника, що виключало їх перевірку відповідачем взагалі.

При цьому позивачем не надано доказів того, що нею здійснювались або здійснюються дії на отримання таких документів, дії направлені на укладення договору найму, звернення до суду із позовом про визнання права користування тощо.

Крім того, у відповідь на судовий запит, направлений на адресу Київської міської державної адміністрації, на балансі якої, зі слів представника відповідача, і знаходиться будинок № 5 по вул. Івана Гонти, Департамент з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 28 грудня 2017 року № 074/06/2-3990 повідомив суд, що приналежність майна до комунальної власності не впливає на загальну процедуру реєстрації місця проживання фізичних осіб, зокрема в частині надання відповідних підтверджуючих документів.

Таким чином, відповідач правомірно відмовив позивачу в реєстрації місяця проживання на підставі п. 11 Правил, оскільки позивачем не було надано жодного документа, що підтверджує право на проживання в житлі, або згоди власника.

В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України Про судовий збір від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, ст. 7, ст.ст. 72 - 77, ст. 139, ст. ст. 241 - 246, ст. 250, ст. 255, ст. 292 -ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Суддя О.В. Дегтярьова