Рішення

від 09.01.2018 по справі 510/1468/16-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1468/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09.01.2018 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судові засідання, які призначалися на 03.10.2017р., 20.11.2017р., 07.12.2017р., 20.12.2017 р., будучи належним чином сповіщені, не явилися, про причину неявки суд не сповістили, були попереджені, що на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки без поважних причин або неповідомлення суду про причини неявки, справа буде розглянута у їх відсутності на підставі даних, що є в матеріалах справи.

Позивач, його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили справу розглянути без їхньої участі.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України. Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VШ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належності учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що подальший розгляд цієї справи належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України, в частині, у якій вони не встановлюють нових обов'язків, не скасовують чи не звужують прав, що належні учасникам судового процесу, чи не обмежують їх використання.

Згідно із ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку із цими обставинами суд прийняв рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. Позивач проти заочного розгляду справи не заперечував.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.12.2002р., оформленого на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3; копія державного акту на право приватної власності на землю від 04.06.1999р. серії І-ОД № 010602 - на земельну ділянку площею 0,6000 га; копія довідки Відділу Держгеокадастру у Ренійському районі Одеської області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку від 12.08.2016р.; копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул.Ізмаїльське шосе, 5 в с. Лиманське Ренійського району; копія відомостей з державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки; копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.05.2014р. та кадастрового плану земельної ділянки.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.12.2002р. відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також ОСОБА_4 (яка вже нині померла і правонаступниками якої являються інші співвідповідачі у даній справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3М.), на праві власності належить земельна ділянка площею 0,6000 га, що належала на підставі державного акту на право власності на землю серії І-ОД № 010602 від 04.06.1999р. ОСОБА_5, померлому 24.12.2001р. Вищевказана земельна ділянка була виділена для ведення особистого підсобного господарства і розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського району. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.12.2002р. за відповідачами було зареєстровано право власності на домоволодіння із надвірними спорудами, розташоване по вул. Ізмаїльське шосе, 5 в с. Лиманське Ренійського району, - у зазначених частках за кожним з них. Таким чином, відповідачки (у т.ч. і ОСОБА_4, яка є вже нині померлою) є зареєстрованими власниками земельної ділянки та житлового будинку із надвірними спорудами, розташованого на її території.

Більше 10 років тому позивач домовився із відповідачками про передання йому у власність спірного будинку та земельної ділянки, відповідачі передали у володіння та користування належну їм нерухомість разом зі всіма документами на неї, а позивач отримав нерухомість і земельну ділянку у своє розпорядження та володіння. З того часу позивач доглядав за житлом, здійснював на території домоволодіння фермерську діяльність, утримував майно та використовував його за цільовим призначенням. Отже, з 2005 року по теперішній час позивач фактично, відкрито володіє житловим будинком №5 по вул. Ізмаїльське шосе в с. Лиманське Ренійського району та земельною ділянкою при будинку, стежить за технічним станом нерухомості та підсобних приміщень. Факт передачі житлового будинку та земельної ділянки у власність позивачу документально не підтверджений, сторони у справі письмових угод про це не укладали. У зв'язку із вищевикладеними обставинами ОСОБА_1 вважає, що має право на житловий будинок із надвірними спорудами та земельну ділянку, оскільки вже більше 10 років володіє та безперервно користується ними, слідкує за технічним станом нерухомості, несе витрати у зв'язку із його утриманням, зберігає у себе всю документацію на домоволодіння та землю, тримає своє фермерське господарство на його території, як власник нерухомості, отже з підстав ст. 344 ЦК України набув право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно із ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За ч. 1, 3 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо

інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Як виходить з доводів позивача, більше 10 років тому законні власники нерухомості та земельної ділянки - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали йому у власність житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул.Ізмаїльське шосе, 5 в с. Лиманське Ренійського району, і земельну ділянку площею 0,6000 га за адресою вищевказаного домоволодіння. Позивач завів там своє господарство, слідкує за станом домоволодіння та земельної ділянки, користується ними.

Таким чином, з 2005р. по теперішній час позивач безперервно, відкрито володіє об'єктами нерухомості, сплачує всі належні платежі, як власник нерухомості та земельної ділянки, розпоряджається ними, проводить ремонти та ін. За весь час володіння позивачем житловим будинком і земельною ділянкою, відповідачі не пред'являли до нього жодних вимог про витребування нерухомості, землі, документів на них, не брали участі у їх утриманні та не несли витрат по сплаті належних платежів. На момент розгляду справи в суді відповідачі у судові засідання неодноразово не являлись, будь-яких заперечень суду не надали.

Таким чином, суд встановив, що володіння позивачем житловим будинком и земельною ділянкою є добросовісним, правомірним, відкритим (позивач, вважаючи себе власником нерухомості та землі, розпоряджався ними на свій розсуд, утримував їх та ін.) та безперервним. Таким чином, суд вважає, що нерухомість і земельна ділянка цілком з законних підстав перейшли у володіння та користування ОСОБА_1, внаслідок чого останній набув право власності на них за набувальною давністю.

У відповідності із ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на майно за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 344, 397 ЦК України, ст. 120 ЗК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 за набувальною давністю право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами (окрім самочинно побудованих), розташований по вул. Ізмаїльське шосе, № 5 в с. Лиманське Ренійського району Одеської області;

-земельну ділянку площею 0.6000 га із кадастровим номером 5124181700:01:003:0049, розташовану на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (по вул. Ізмаїльське шосе, 5 в с.Лиманське), виділену для ведення особистого підсобного господарства згідно державного акту серії І-ОД №010602 від 04.06.1999р. на право власності на земельну ділянку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області в загальному порядку.

Згідно із ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 20.09.2017р.,продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суддя В.І. Дудник