Рішення

від 15.01.2018 по справі 463/5533/17

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/5533/17

Провадження № 2/463/762/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Груп про стягнення боргу, -

встановив:

Позивач звернувся з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 21 000 гривень заборгованості.

Позов мотивує тим, що між позивачем та ТОВ Інтер-Груп 8 листопада 2016 року було укладено договір № TRp00592 про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні. Відповідно до п. 1.1, 1.2 вказаного договору перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом в міжнародному та/або міжміському сполученні ввірений йому вантаж до пункту призначення у встановлений строк та видати його уповноваженій особі на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Сторони домовились перед кожним окремим перевезенням вантажів додатково узгоджувати всі умови, деталі, особливості такого перевезення шляхом складання заявок, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками (штампами). 8 листопада 2016 року було узгоджено заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом, яка була підписана сторонами і на підставі якої перевізник взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажу - стелажна система вагою 21 104 кг, за маршрутом місто Львів (Україна) - місто Zelenec 250 91 (Чехія), з узгодженим терміном доставки вантажу 14 листопада 2016 року до місця розвантаження місто Zelenec 250 91, вулиця Mstetice 1052. Між сторонами було досягнуто домовленості, що вартість транспортних послуг складає 21 000 гривень, які підлягають оплаті протягом семи банківських днів з моменту отримання оригіналів документів. Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, про що свідчить товарно-транспортна накладна, а також докази надіслання відповідачу ТОВ Інтер-Груп рахунку на оплату від 14 листопада 2016 року за № 1/14-11, акту наданих послуг від 14 листопада 2016 року за № 1/14-11 та оригіналу вказаної вище товарно-транспортної накладної, які відповідачем ТОВ Інтер-Груп отримані 31 травня 2016 року. У визначені строки заборгованість погашена не була.

8 листопада 2016 року між позивачем і відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань ТОВ Інтер-Груп , що випливають з договору № TRp00592 від 8 листопада 2016 року укладеного між ТОВ Інтер-Груп та ОСОБА_3 про надання послуг з перевезення вантажу доставити автомобільним транспортом в міжнародному та/або міжміському сполученні. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідачів та розмір заборгованості останніх. Як на підставу задоволення позовних вимог позивач посилається на статті 11, 525, 526, 610, 612, 625, 627, 629, 655, 663 ЦК України.

Представник позивача ОСОБА_2, яка діяла на підставі ордеру серії ЛВ № 000,26,2 від 26 грудня 2017 року позов підтримала з мотивів викладених в ньому, просила його задовольнити.

Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, подала відзив на позов, відповідно до якого в задоволені позову просила відмовити та розгляд справи проводити у її відсутності. Як на підставу для відмови задоволення позову посилається на те, що на момент пред'явлення позову строк договору поруки вже був припинений, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення боргу з неї.

Представник відповідача ТОВ Інтер-Груп в судові засідання 20 листопада 2017 року, 4, 26 грудня 2017 року та 15 січня 2018 року не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце їх проведення, про причини неявки суду не повідомив, відзив чи заперечення на позовну заяву не надав, а тому суд вважає за можливе провести судове засідання у його відсутності та постановити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, відносно чого представник позивача не заперечила.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши відзив відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем, зареєстрованим як фізична особа підприємець, та відповідачем ТОВ Інтер-Груп було укладено 8 листопада 2016 року договір № TRp00592 про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 вказаного договору перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом в міжнародному та/або міжміському сполученні ввірений йому вантаж до пункту призначення у встановлений строк та видати його уповноваженій особі на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (а.с. 9-14).

Сторони домовились перед кожним окремим перевезенням вантажів додатково узгоджувати всі умови, деталі, особливості такого перевезення шляхом складання заявок, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками (штампами).

8 листопада 2016 року було узгоджено заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом, яка була підписана сторонами договору і на підставі якої перевізник взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажу - стелажна система вагою 21 104 кг, за маршрутом місто Львів (Україна) - місто Zelenec 250 91 (Чехія), з узгодженим терміном доставки вантажу 14 листопада 2016 року до місця розвантаження місто Zelenec 250 91, вулиця Mstetice 1052, з оплатою 750 Євро по комерційному курсу на день продажу до семи банківських днів після отримання оригінальних документів (а.с. 16).

З рахунку-фактури № 1/14-11 від 14 листопада 2016 року вбачається, що вартість наданих послуг становить 21 000 гривень (а.с. 15).

З товарно-транспортної накладної вбачається, що позивачем виконано взяті на себе зобов'язання у відповідності до вказаного вище договору по перевезенню товару (а.с. 18).

Згідно з п. 4.3 договору оплата послуг перевізника здійснюється замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок перевізника, у строк та на умовах, вказаних у заявці, в гривнях по курсу НБУ на момент виставлення рахунку про надані послуги.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ТОВ Інтер-Груп отримав 31 травня 2017 року від позивача рахунок № 1/14-11 від 14 листопада 2016 року, акт виконаних робіт від 14 листопада 2016 року за № 1/14-11 та товарно-транспортну накладну, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення (а.с. 17).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачає якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У визначені строки заборгованість ТОВ Інтер-Груп погашена перед ОСОБА_3 не була.

Враховуючи суму позовних вимог з відповідача ТОВ Інтер-Груп в користь позивача слід стягнути 21 000 гривень заборгованості по договору № TRp00592 від 8 листопада 2016 року про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

При цьому суд вважає, що кошти слід стягнути з ТОВ Інтер-Груп в користь ОСОБА_3 не зважаю на припинення останнім реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності виходячи з наступного.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 7 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 припинив реєстрацію себе як фізичної особи підприємця 4 серпня 2017 року.

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

З аналізу вищезазначених норм випливає, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

В частині солідарного стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 слід відмовити з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 8 листопада 2016 року між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань ТОВ Інтер-Груп , що випливають з договору № TRp00592 від 8 листопада 2016 року укладеного між ТОВ Інтер-Груп та ОСОБА_3 про надання послуг з перевезення вантажу доставити автомобільним транспортом в міжнародному та/або міжміському сполученні (а.с. 19).

Згідно з п. 3.2 вказаного договору порука припиняється 1 березня 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оскільки строк договору поруки закінчився 1 березня 2017 року, позов пред'явлено лише 6 листопада 2017 року, а тому відсутні правові підстави для солідарного стягнення боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ Інтер-Груп підлягають стягнення понесені позивачем судові витрати в розмірі 640 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 82, 141, 265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Груп (код ЄДРПОУ 38811139, місцезнаходження 02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, буд. 13А офіс 121) в ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, адреса проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) 21 000 (двадцять одну тисячу) гривень та судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

В задоволені решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: Стрепко Н.Л.