Рішення

від 11.01.2018 по справі 910/18594/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018Справа № 910/18594/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зерновакорпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віппер"

про стягнення 87 381,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача Бітюкова І.В. за дов.

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 73 000,00 грн. суми попередньої оплати, 9 271,00 грн. пеню за несвоєчасну поставку оплаченого товару, 5 110,00 грн. штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого товару за договором постачання від 20.03.2017 №57/20.

Позов мотивований тим, що відповідачем всупереч умов вищезазначеного договору (п.5.1 Договору) не було здійснено поставку товару. Суму попередньої оплати, відповідач також не повернув, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-В, офіс 32.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (інші причини, що не дали змогу виконати).

В судовому засіданні 11.01.2018 суд повідомив, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., спрощене позовне провадження призначене для малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи № 910/18594/17, господарський суд дійшов висновку, що справу №910/18594/17 слід розглядати за правилами спрощеного позонного провадження, враховуючи характер спірних правовідносин, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2017 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Буринський елеватор" (надалі - ПАТ "ДПЗКУ", Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віппер" (надалі - ТОВ "Віппер", Постачальник) укладено Договір постачання №57/20 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю у власність скальператор барабанний виробничою потужності 150 т/год в кількості 1 (одна) штука (надалі - товар ) на філію ПАТ ДПЗКУ Буринський елеватор , яка знаходиться за адресою: 41700, м. Буринь, вул. Новоселівська, будинок 2, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік переданого Покупцеві товару наведено в Специфікації за формою, встановленою в додатку №1 до даного Договору, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1 Договору визначена у Специфікації та складає 73 000,00 грн., в тому числі ПДВ 12 166,67 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за товар проводиться на підставі отриманого рахунку-фактури постачальника, шляхом 100 % предоплати.

Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки (передачі) Товару - 14 робочих днів з дати підписання даного Договору.

Умови поставки за Договором визначені розділом 5 Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору між Позивачем та Відповідачем підписано Специфікацію №1 на поставку товару на загальну суму 73 000,00 грн.

В свою чергу, Позивач на виконання умов п. 4.1 Договору перерахував Відповідачу, згідно рахунку на оплату №675 від 17.05.2017, авансовий платіж у розмірі 73000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.05.2017 №675.

Отже, Покупець виконав обов'язки, що були покладені на нього Договором, проте Постачальник не виконав свої зобов'язання за Договором, а саме не здійснив поставку Товару.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Претензією №553 від 08.08.2017 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою поставити товар скальператор барабанний виробничою потужності 150 т/год в кількості 1 (одна) штука (надалі - товар ) на філію ПАТ ДПЗКУ Буринський елеватор у 30-ти денний строк, або повернути авансовий платіж в розмірі 73 000,00 грн. Вказана претензія була надіслана 08.08.2017, про що свідчить квитанція та опис вкладення у цінний лист.

Судом встановлено, що Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару та щодо повернення суми попередньої оплати не виконав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як встановлено судом Позивач звернувся до відповідача з вимогою 08.08.2017 проте станом на час прийняття рішення Відповідач не повернув Позивачу кошти, сплачені ним за отримання товару.

Отже, строк виконання обов'язку Відповідачем щодо повернення коштів є таким, що настав.

Статтею 525 ЦК України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Оскільки станом на час прийняття рішення Відповідач суму попередньої оплати не повернув, строк повернення якої настав, позов в частині стягнення з Відповідача 73000,00 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 9 271,00 грн. та штрафу в розмірі 5 110,00 грн., суд вказує наступне.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 10.3.1. Договору за несвоєчасну поставку Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України управнена сторона має право на неустойку, яке виникає незалежно від наявності у неї збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що неустойка (штраф, пеня) не є зобов'язанням, а являється санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Відтак, виходячи з вищенаведених правових норм, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплата неустойки. При цьому, чинним законодавством не встановлено обмежень згідно яких управнена сторона не може вимагати комплексного застосування таких наслідків.

Згідно п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); зі порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків1 чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було створене як державне підприємство згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", на виконання якої був виданий наказ Міністерства аграрної політики України від 8 вересня 2010 року № 549 "Про утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" було перетворено державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державні публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України":

- повноваження з управління корпоративними правами., підприємства здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України;

- 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовльчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету міністрів України.

Отже, ПАТ "ДПЗКУ" є суб'єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до ч.2 ст. 22 ГК України.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 199, 230, 231 Господарського кодексу України та згідно з п. 10.3.1 Договору № 57/20, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі 0,1% та штраф у розмірі 7%.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені та штрафу судом встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 9 271,00 грн. пені та 5 110,00 грн. штрафу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віппер" (04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-В, офіс 32, код ЄДРПОУ 41073468) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033 м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) 73 000 (сімдесят три тисячі) грн. 00 коп. суму попередньої оплати, 9 271 (дев'ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 00 коп. пені, 5 110 (п'ять тисяч сто десять) грн. 00 коп. штраф, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.01.2018

Суддя І.І. Борисенко