Постанова

від 10.01.2018 по справі 909/464/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2018 р. Справа № 909/464/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_2 (посвідчення №020325 від 06.09.2013р.)

від позивача та відповідача - не з'явилися;

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, №05-1578вих17 від 27.11.2017 року

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2017 року, суддя Фанда О.М.

за заявою: Приватного акціонерного товариства "Лукор" № 26/1-38 від 02.11.17 (вх. № 11690/17 від 02.11.17) про відстрочку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2017 року

у справі № 909/464/17

за позовом: Першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури, м. Калуш, Івано-Франківська область, в інтересах держави в особі Калуської міської ради, м. Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Лукор", м. Калуш, Івано-Франківська область

про стягнення збитків в сумі 166 759,17 грн.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2016р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу .

ВСТАНОВИВ:

Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/464/17 розподілено до розгляду головуючому судді Малех І.Б. Введено до складу судової колегії суддів Плотніцького Б.Д. та Давид Л.Л.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.17 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 18.12.17.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.17 розгляд справи відкладено на 10.01.18.

Ухвалою Господарського суду ОСОБА_3 - Франківської області від 13.11.17 у справі №909/464/17 (суддя Фанда О.М.) частково задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Лукор" № 26/1-38 від 02.11.17 (вх. № 11690/17 від 02.11.17) про відстрочку виконання рішення суду у справі № 909/464/17.

Відстрочено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2017 року у справі № 909/464/17 на шість місяців до 01.06.2018 року.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується, зокрема, звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.12.2016 року.

Крім того, на рахунку відповідача відсутні необхідні суми для погашення заборгованості, що, на думку суду першої інстанції, ставить під загрозу можливість подальшої діяльності відповідача та може призвести в подальшому до банкрутства.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду ОСОБА_3 - Франківської області від 13.11.17 у даній справі та відмовити в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, скаржник зазначає про безпідставність ухвали суду першої інстанції та її невідповідність вимогам закону.

Зокрема, апелянт вважає, що місцевим господарським судом було встановлено обставини , які вказують на несприятливість для боржника виконання рішення суду у даний час, а не обставини , що унеможливлюють виконання рішення у суду у даній справі.

Крім того, за твердженнями апелянта, відсутність коштів на розрахунковому рахунку боржника не свідчить про неможливість виконання рішення суду, оскільки боржник може здійснити погашення заборгованості за рахунок інших активів.

При цьому, як зазначає апелянт, доказів вжиття боржником заходів , які найближчим часом покращать його фінансовий стан та нададуть можливість виконати рішення суду не подано.

5 січня 2018 року до суду апеляційної інстанції від позивача - Калуської міської ради надійшла заява у справі №909/464/17, в якій останній висловив позицію, щодо підтримки доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач та відповідач участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на те, що участь представників сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про можливість закінчення розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2017 року задоволено позов першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Лукор" про стягнення збитків, завданих користуванням земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Калуша без правовстановлюючих документів в сумі 166 759 грн.17 коп. та стягнено з Приватного акціонерного товариства "Лукор" (вул. Промислова, 4, м.Калуш, 77300, ідентифікаційний код 31256759) на користь Калуської міської ради (вул.І.Франка, 1, м. Калуш, 77300, ідентифікаційний код 33578261) 166 759 грн.17 коп. (сто шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень сімнадцять копійок) збитків, завданих користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та 2501 грн.38 коп. (дві тисячі п'ятсот одну гривню тридцять вісім копійки) судового збору на користь прокуратури Івано-Франківської області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2017 року залишено без змін.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2017 року Господарським судом Івано-Франківської області видано накази № 703 та № 704 від 23.10.2017 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лукор" (вул. Промислова, 4, м.Калуш, 77300, ідентифікаційний код 31256759) 166 759 грн.17 коп. (сто шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят девА'ять гривень сімнадцять копійок) збитків, завданих користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та 2501 грн.38 коп. (дві тисячі п'ятсот одну гривню тридцять вісім копійки) судового збору.

2 листопада 2017 року Приватне акціонерне товариство "Лукор" подало до місцевого господарського суду заяву про відстрочку виконання рішення суду у даній справі, згідно якої просило суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2017 року терміном на 12 місяців.

Як зазначено вище, місцевим господарським судом частково задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Лукор" про відстрочку виконання рішення суду у справі № 909/464/17 та відстрочено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2017 року у справі № 909/464/17 на шість місяців до 01.06.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України (в редакції процесуального закону чинній на момент подання заяви про відстрочку та прийняття оскарженої ухвали) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження від 26.12.2003 року № 14, зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

У ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 1404-VIII від 17.02.17), передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а тому невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Як вбачається з матеріалів справи, подану заяву про відстрочку виконання рішення суду боржник обґрунтовує рядом обставин, які на його думку утруднюють виконання судового рішення, зокрема, боржник вказує на те, що він перебуває у скрутному фінансовому становищі, а обігові кошти , які є в його розпорядженні дозволяють проводити лише невідкладні платежі.

Наведені обставини боржник підтверджує звітом про фінансові результати за 2016 рік з якого вбачається отриманий ПАТ Лукор збиток в розмірі 18 268 727 грн. Також, боржник зазначає, що з банківської виписки з поточного рахунку, станом на 01.11.17 вбачається, що вхідний залишок по рахунку ПАТ Лукор становить лише 1379,05 грн.. а тому стягнення значної суми на виконання рішення у даній справі ставить під загрозу можливість подальшої діяльності товариства.

Оцінивши наведене, колегія суддів зазначає, що фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, в тому числі Форма 1 "Баланс"; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості - звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства - Форма 2 "Звіт про рух грошових коштів"; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

Частина 2 статті 11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV визначає, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс,звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів,звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (п.З Загальних положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І Загальні вимоги до фінансової звітності , далі - Положення).

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід (абз.13 п. 3 Загальних положень Положення).

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п.8 Загальних положень Положення).

Баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал (абз.2 п.З Загальних положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І Загальні вимоги до фінансової звітності , далі - Положення).

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень. Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з балансу.

Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану на конкретну дату є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

При цьому, покликання боржника на важкий фінансовий стан підприємства, яке він обґрунтовує балансом та звітом про фінансові результати, складеними станом на 2016 рік, спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки, як зазначено вище, фінансова звітність, складена та подана за результатами звітного 2016 року, не може свідчити про неможливість виконання рішення Господарського суду ОСОБА_3 - Франківської області від 14.07.2017 року , оскільки вказаними документами не підтверджено збитковості товариства у 2017 звітному році.

Посилання боржника на банківську виписку з поточного рахунку боржника у АТ ОСОБА_4 Аваль , станом на 31.10.17, якою підтверджено, що вхідний залишок по рахунку ПАТ Лукор становить лише 1379,05 грн., у зв'язку з чим виконання рішення в даній справі ставить під загрозу можливість подальшої діяльності товариства, також спростовується судом апеляційної інстанції, оскільки скаржником не подано належних доказів відсутності у нього рахунків у інших банківських установах та відсутності коштів на них , а тому не підтверджує доводи боржника про неможливість виконання рішення суду.

Таким чином, сам по собі незадовільний фінансовий стан боржника, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, оскільки їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання (відповідача).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про відстрочку виконання рішення Господарського суду ОСОБА_3 - Франківської області від 14.07.17 у справі №909/464/17.

Крім того, колегія суддів зазначає, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони» ;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, в цьому контексті для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов'язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом не обгрунтовано дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, з огляду на право позивача на ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що виходячи з вимог процесуального законодавства суд першої інстанції, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення у даній справі, не встановив обставини та не обґрунтував їх винятковість, а тому безпідставно відстрочив виконання судового рішення.

Таким чином, з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції обставин, щодо безпідставності задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування ухвали Господарського суду ОСОБА_3 - Франківської області від 13.11.17 у даній справі.

Відтак, зважаючи на задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого господарського суду, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід стягнути з відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст.270, 271, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, №05-1578вих17 від 27.11.2017 року задоволити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду ОСОБА_3 - Франківської області від 13.11.17 у справі 909/464/17.

3. Відмовити в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Лукор" № 26/1-38 від 02.11.17 (вх. № 11690/17 від 02.11.17) про відстрочку виконання рішення Господарського суду ОСОБА_3 - Франківської області від 14.07.17 у справі № 909/464/17.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Лукор (вул.Промислова,4, м.Калуш, ОСОБА_3 - Франківська область,77306, ідентифікаціний код 31256759) на користь ОСОБА_3 - Франківської області ( пр.Л.Україники 16Б, м.Калуш, ОСОБА_3 - Франківська область,77300, код ЄДРПОУ 03530483) 1600,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 15.01.18

Головуючий суддя Малех І.Б.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Плотніцький Б.Д.