Постанова

від 09.01.2018 по справі 922/2912/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2018 р. Справа № 922/2912/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, дов.№08-11/3935/2-17 від 27.12.2017 (копія у справі)

відповідача - ОСОБА_2, дов.б/н від 01.09.2017 (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківопт» (вх.№3609Х3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2017 по справі №922/2912/17 (суддя Калініченко Н.В., повний текст рішення складено 10.11.2017)

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного акціонерного товариства «Харківопт» , м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківопт" про зобов'язання протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,3263 га по вул. Матросова, 8а у м. Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державного земельному кадастрі. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2017 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Харківопт» протягом 3-х місяців з моменту вступу в закону силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,3262 га по вул. Матросова, 8а у м. Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківопт» на користь Харківської міської ради 3 200,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ПрАТ «Харківопт» , який є відповідачем по справі, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2017 у справі №922/2912/17 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач не погоджується із висновком суду першої інстанції що позивачем при визначенні терміну саме 3-х місяців було обрано розумний строк, який не суперечить вимогам ст. 28 Закону України Про землеустрій , оскільки саме договором між замовником та розробником документації із землеустрою визначається строк виконання робіт, який може перевищувати 3 місяці. Крім того, відповідач зазначає, що підставами позову є діючий договір №1805 на право тимчасового користування землею та рішення Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1269/13 Про затвердження Положення про впровадження нормативно-грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 зазначений крайній строк виконання відповідачем своїх зобов'язань - 31.12.2013, тобто строк позовної давності, на думку відповідача, сплив відповідно до заявлених позовних вимог 31.12.2016.

Позивач, Харківка міська рада, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить відмовити ПрАТ Харківопт в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2017 по справі №922/2912/17 - залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.01.2018 за правилами Господарського процесуального кодексу України, в редакції до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, 15.12.2017 цей закон набрав чинності.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147, справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року у справі № 922/2912/17 було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду за правилами ГПК України, в редакції до набрання чинності законом від 03.10.2017, суд апеляційної інстанції продовжує розглядати справу за правилами ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147.

Відповідно до статті 207 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

В судовому засіданні 09.01.2018 сторони зазначили, що клопотань та заяв, у відповідності до статті 207 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, не мають, підтвердили свої вимоги. Заявник апеляційної скарги підтримав доводи апеляційної скарги, виклав короткий зміст апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Представник позивача наполягала на правомірності судового рішення, що оскаржується, просила суд залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 09.02.1999 на підставі рішень виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.07.1995 №530, від 23.04.1997 №332, від 10.10.1998 №1089 між виконавчим комітетом Харківської міської ради (позивачем по справі) та Акціонерним товариством Харківопт (на даний час ПрАТ Харківопт , відповідачем по справі) укладено договір на право тимчасового користування землею №1805, за умовами якого відповідач отримав в тимчасове користування земельну ділянку площею 1,3263 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 8а строком до 15.12.2020 для експлуатації та обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд. Пунктом 2.1. договору передбачена плата за землю у вигляді земельного податку у розмірі 1260,32, яка вносить землекористувачем щомісячно.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, і відповідно до пункту 1.1 цього рішення затверджено базову вартість 1 кв.м земель міста Харкова у сумі 291,18 грн. Пунктом 2 цього рішення визначено, що вказане рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Пунктами 2 та 3 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013 встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 вводиться в дію з 01.01.2014. Зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок, зокрема укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру). Забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим рішенням.

Департаментом земельних відносин направлений лист-попередження від 08.10.2013 №1819/0/225-13, в якому було повідомлено відповідача про необхідність

- в строк до 01.12.2013 забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- в строк не пізніше 31.12.2013 подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м. Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру;

- в строк до 01.01.2014 повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки;

- в строк до 01.02.2014 привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Одержання вказаного листа підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечується відповідачем.

В свою чергу, відповідач відповіді на зазначений лист-попередження не надав, технічну документацію із землеустрою не виготовив та не здійснив реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав вимоги виконавчого органу Харківської міської ради щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки, позивач був змушений звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції, визнав доведеною наявність у позивача права вимагати від відповідача виконання зобов'язання з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 1,3262 га по вул.. Матросова 8а в м. Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, в зв'язку з чим суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи з урахуванням підстав та предмету позову, колегія суддів частково погоджується з висновком господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Органи місцевого самоврядування в межах, встановлених законом, володіють повною свободою дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, яке не виключено з їх компетенції та не віднесено до компетенції іншого органу влади.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 2 та 3 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до п.4 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим Рішенням;

- не пізніше 31.12.2013 вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м.Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства.

У випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Вказане рішення є діючим, відповідачем в установленому законом порядку не оскаржувалось, тому в силу закону є обов'язком для відповідача.

Наведені вище приписи законодавства, спростовують доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що рішення органу місцевого самоврядування не може вважатися підставою для зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 1,3262 га по вул.. Матросова, 8а в м. Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 3 Закону України Про оренду землі , об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договорами оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 15 Закону України Про оренду землі однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів

Відповідач не є власником земельної ділянки та не є постійним землекористувачем, оскільки не відноситься до осіб, визначених статтею 92 Земельного кодексу України.

Таким чином, сплата відповідачем плати за землю у вигляді земельного податку не відповідає положенням діючого законодавства.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 1 ст. 14 та пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України плата за землю повинна здійснюватися у формі орендної плати за землю, розмір якої визначається укладеним між сторонами договором оренди землі .

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

- якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Відповідно до статті 4-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оцінку земель (далі - Закон) проведення нормативної грошової оцінки земель є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 18 вказаного Закону визначає порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів.

За результатами нормативної грошової оцінки складається технічна документація (ст. 20 Закону), яка затверджується відповідною радою (ст. 23 Закону), підставою для проведення оцінки землі є рішення органу місцевого самоврядування (ст.15 Закону).

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України Про оренду землі невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно зі ст.ст.116, 123, 125 Земельного кодексу України визначений порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погоджень меж, встановлення меж у натурі (на місцевості).

Згідно статті 18 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. А відповідно до статті 20 цього ж Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

В пункті 1 Указу Президента України Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру від 17.02.2003 №134/203 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №1039/203 від 15.09.2003) зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст.10 Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки є об'єктами Державного земельного кадастру.

Положеннями ст.15 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що нормативна грошова оцінка відноситься до відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст.20 цього ж Закону внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Згідно ст. 21 зазначеного Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Земельна ділянка по вул. Матросова, 8а у м. Харкові яка знаходиться в користуванні відповідача на час розгляду даного господарського спору не зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Також, положеннями ст. 22 Закону України Про землеустрій визначено, що однією із підстав здійснення землеустрою (виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі) є договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 67 Закону України Про землеустрій фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України Про землеустрій , Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004 Про порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Враховуючи викладене, а також рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, яке є діючим та підлягає виконанню, відповідач зобов'язаний забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,3262 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Матросова та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. В зв'язку з чим, зазначені вимоги позивача - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому такими, що підлягають задоволенню.

Однак, щодо вимоги позивача про надання відповідачеві 3-х місячного терміну, після вступу рішення суду в законну сили, для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 28 Закону України Про землеустрій , розробники документації із землеустрою зобов'язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Виходячи з аналізу зазначеної норми вимога позивача про надання відповідачеві 3-х місячного терміну, після вступу рішення суду в законну сили, для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Статтею 74 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, апеляційний господарський суд, оцінивши викладені позивачем доводи в обґрунтування позовних вимог з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2017 у справі №922/2912/17 слід змінити.

Керуючись ст.ст. 74, 86, 236, 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, в редакції закону від 03.10.2017, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківопт» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2017 у справі №922/2912/17 змінити виключивши з резолютивної частини рішення абз.2 наступного змісту:

…протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду… , виклавши 2-й абзац рішення в наступній редакції:

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Харківопт" (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 01882918) забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,3262 га по вул. Матросова, 8а у м. Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі .

В решті рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15.01.2018.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Пелипенко Н.М.