Постанова

від 11.01.2018 по справі 520/11571/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2404/18

Номер справи місцевого суду: 520/11571/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ПОСТАНОВА

11.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Журавльова О.Г.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2017 року у цивільній справі за поданням Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України,

встановила:

02 жовтня 2017 року Другий Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Другий Київський ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області) звернувся до суду із поданням, відповідно до якого просив вирішити питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 6/2, кв. 163, за межі України до виконання зобов'язання за судовим наказом №520/11571/16-ц, виданого 16.02.2017 року, який набрав законної сили 10.02.2017 року.

В обґрунтування подання заявник вказав, що на виконанні у Другому Київському ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/11571/16-ц, виданого 16.02.2017 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 24500 грн.

23.02.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої спрямовано сторонам виконавчого провадження.

Заявник зазначив, що згідно відповіді Пенсійного фонду України, боржник пенсію не отримує; відповідно до довідки ДПС України, інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку сум, та сум утриманого з них податку в ДРФО, відсутня; згідно довідки ДПС України, у боржника відсутні рахунки у банках та інших фінансових установах; відповідно довідки ПФУ, відомості відносно боржника про працевлаштування за трудовими та цивільно-правовими договорами, відсутні; відповідно до інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухоме майно, на яке можливо стягнення, за боржником не зареєстровано.

Згідно відповіді МВС України Регіонального сервісного центру в Одеській області Територіального сервісного центру за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

27.03.2017 боржник з'явився на прийом до державного виконавця, ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, але від сплати боргу відмовився.

28.04.2017 державним виконавцем відділу здійснено вихід за місцем проживання боржника та встановлено, що боржник дійсно проживає за адресою, вказаною у виконавчому листі, однак у боржника відсутнє майно належне до опису з урахуванням зносу та ліквідності, про що складено акт державного виконавця.

За результатами здійснення повторної перевірки майнового стану боржника встановлено, що будь-яке майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.

На підставі викладеного, державний виконавець другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області звернувся до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2017 року у задоволенні подання Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування зазначеної ухвали суду із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь справі, не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у зв'язку з чим та на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису в суді апеляційної інстанції не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не мають достатньо доказів того, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання судового наказу Київського районного суду м. Одеси №520/11571/16-ц, виданого 16.02.2017 року, який набрав законної сили 10.02.2017 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 24500 грн.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

У відповідності до п.18 ч.3 ст.11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 №3857-XII громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Разом із тим, в сенсі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, яка є частиною національного законодавства, та ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Так, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що на виконанні у Київському ВДВС м. Одеса ГТЮ в Одеській області знаходиться виконавче провадження №53455313 з примусового виконання виконавчого листа №520/11571/16-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 24500,00 грн.

Вирішуючи питання стосовно подання, суд враховував той факт, що відповідно до ст. 33 Конституції України право громадян України на пересування є конституційним правом, а тому обмеження такого права може бути передбачено тільки Законами України.

З підстав викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що заявник подання не надав суду доказів ухилення ОСОБА_4 від виконання судового рішення, а сам факт наявності заборгованості не може свідчити про ухилення боржника від виконання судового рішення.

При цьому, суд обгрунтовано взяв до уваги узагальнення Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , згідно яких юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду мають мати місце не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

З огляду на викладене та враховуючи, що суду не надано доказів того, що боржник ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон і даних, які б свідчили про навмисне її ухилення від виконання покладених на неї обов'язків та намір вибути за межі України з цією метою, а також, суду не надано жодних доказів того, що державним виконавцем вичерпано весь передбачений Законом перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або усі вони є безрезультатними, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні подання.

З цих підстав колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги більше зводяться не до доказів ухилення ОСОБА_4 від виконання судового рішення, а до незаконних дій державного виконавця ВДВС щодо виконання вищевказаного судового наказу, що не може бути підставою для задоволення даного подання.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2017 року залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_5

ОСОБА_2

Повний текст складено: 15.01.2018 року.