Рішення

від 10.01.2018 по справі 538/1032/17

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

538/1032/17

провадження 2/538/45/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Ларіної О.В.,

при секретарі: Криворучко В.І.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Пугача О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лохвиці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко (далі - ПАТ Райз-Максимко ) про визнання недійсним договору оренди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 02.02.2006 року є власником земельної ділянки загальною площею 2,85га, розташованої на території Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області, з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

07 листопада 2012 року між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ Райз-Максимко укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,85га з кадастровим номером НОМЕР_1, для ведення відповідачем товарного сільськогосподарського виробництва, строком на п'ять років.

Крім зазначеного, одним із обов'язкових заходів із забезпечення збереження родючості ґрунтів, які має здійснити землекористувач, є розробка і дотримання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Так, згідно з п. 28 договору оренди землі позивач має право вимагати від Орендаря дотримання екологічної безпеки та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Втім з 2012 року відповідач за весь період користування земельною ділянкою так і не надав позивачу проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Позивач вважає, що недотримання порядку сівозміни на земельній ділянці, яка передана відповідачу в користування, призводить до зниження якісних характеристик ґрунту і є порушенням умов договору оренди землі.

Поряд з цим, відповідачем несвоєчасно сплачується орендна плата за договором оренди землі. Пунктом 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься протягом сільськогосподарського року, але повний розрахунок не пізніше 31 грудня поточного року.

В порушення умов договору орендна плата вноситься Орендарем несвоєчасно. Затримка у внесенні орендної плати є суттєвою і порушує права Орендодавця. Так за 2013-2016 роки затримка відбувалась по декілька місяців кожного року. Слід зазначити, що несвоєчасне внесення орендної плати призводить до знецінення цих коштів, оскільки за період затримки збільшилась інфляція. Тобто позивач втрачає кошти. Позивач з вищезазначених підстав не бажає надалі продовжувати договірні відносини з відповідачем.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повернуте поштове повідомлення про вручення останній судової повістки, заяв про відкладання слухання справи до суду не надходила.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ Райз-Максимко Пугач О.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив у позові позивачу відмовити у повному обсязі зазначивши, що у товариства перед позивачем відсутня несплата орендної плати за землю, затримка по виплаті мала місце лише за 2015 рік, але у лютому 2016 році вся необхідна сума була сплачена ОСОБА_3 На теперішній час будь-яка заборгованість відсутня.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 02.02.2006 року виданого Лохвицьким районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 2,85га у межах згідно з планом, розташованої на території Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області, з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (а.с. 6). Зазначений Державний акт зареєстрований 25.07.2013 року реєстраційною службою Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області за № 1858360, (а.с. 7).

07 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко укладено договір оренди землі б/н, який зареєстрований реєстраційною службою Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області 25.07.2013 року під № 1858602, (а.с. 11).

Згідно умов договору оренди землі позивач (орендодавець) надає, а Відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,85 га, що належить позивачу, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладений сторонами на п'ять років. Зазначена земельна ділянка була передана відповідачу згідно акту приймання - передачі земельної ділянки, (а.с. 10).

Зі змісту ст. 12 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів від 4 червня 2009 року доповнено частину 4 статті 22 Земельного кодексу України наступним змістом: Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Розділ Х Перехідних положень доповнено пунктом 18 такого змісту: На період до 1 січня 2015 року вимоги частини четвертої статті 22 цього Кодексу поширюються лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів .

Таким чином, до 2015 року відповідач не зобов'язаний був робити проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь на земельній ділянці, що належить ОСОБА_3, а тому на сьогодення суд позбавлений можливості порівняти дані про еколого-економічний стан орендної земельної ділянки на час укладання договору оренди та на теперішній час.

З викладених обставин суд вважає, що доводи представника позивача, щодо незбереження орендарем родючості ґрунтів, недотримання сівозміни та чергування культур на ділянці є недоведеними.

Відповідно до пункту 9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій та/або натуральній формі в розмірі 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3069,14 гривень, із якої вираховується податок з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Податкового кодексу України.

Зі змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладання договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12.

Пунктом 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься протягом сільськогосподарського року, але повний рахунок не пізніше 31 грудня поточного року.

Проте, відповідач (орендар) орендну плату за 2015 рік сплатив у лютому 2016 року.

Також умовами договору, а саме пунктом 12 договору оренди землі передбачено, що передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Зазначені акти сторонами не були надані суду, відповідач з запереченням надав довідки про розрахунок з позивачем за оренду землі за період з 2014р. по 2017 р., (а.с. 44-47), а також в судовому засіданні представник відповідача визнав, що у 2015 році була затримка у виплаті позивачу орендної плати на один місяць, заборгованість була погашена через місяць у 2016 році. Представник позивача у судовому засіданні визнала факт відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем за оренду земельної ділянки, але наполягала на систематичної невчасної оплати оренди землі.

Таким чином, на підставі викладеного вважати, що з боку відповідача є систематична несплата орендної плати не можливо, оскільки судом встановлений факт несвоєчасної сплати орендної плати, що не є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно з п. 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Керуючись ст. ст.13, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, Розділ ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК Українив редакції від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Лохвицький районний суд Полтавської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 15.01.2018 року.

Суддя Лохвицького районного суду

Полтавської області О.В. Ларіна