Постанова

від 03.04.2018 по справі 538/1032/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/1032/17 Номер провадження 22-ц/786/688/18Головуючий у 1-й інстанції Ларіна О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В. Пилипчук Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданої в її інтересах адвокатом ОСОБА_3, на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4 Райз-Максимко , посилаючись на те, що відповідач, починаючи з 2012 року та за весь період користування належною позивачці на праві власності земельною ділянкою, не надав їй проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, тоді як недотримання відповідачем порядку сівозміни на належній їй земельній ділянці, яку орендує відповідач, призводить до зниження якісних характеристик ґрунту і є порушенням умов договору оренди землі. Протиправна бездіяльність відповідача щодо недотримання порядку сівозміни загрожує стану орендованої земельної ділянки.

Крім цього, вказує, що відповідачем несвоєчасно сплачується орендна плата за вказаним договором оренди землі, а саме у 2013-2016 роки затримка відбувалась по декілька місяців кожного року, що також порушує права позивачки, оскільки несвоєчасне внесення орендної плати призводить до знецінення коштів внаслідок інфляції.

З наведених підстав позивачка не бажає продовжувати договірні відносини з відповідачем, тому прохала розірвати укладений між ними договір оренди землі від 07.11.2012 р.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

З даним рішенням суду не погодилася позивачка, оскарживши його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі представник позивачки адвокат ОСОБА_3 прохає рішеннясуду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, неналежної оцінки наявним у справі доказам, порушення норм процесуального та матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідач не дотримується порядку сівозміни, чергування культур на земельній ділянці, не зберігає родючість ґрунту, що призводить до зниження його якісних характеристик; несвоєчасно сплачує позивачці орендну плату, яку за 2015 р. сплачено лише в 2016 р., що є грубим порушенням умов договору оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 Райз-Максимко прохає залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що на момент укладення договору оренди землі ні законодавством. Ні договором не вимагалося проведення оцінки еколого-економічного стану орендованої земельної ділянки та не встановлено прямого обов'язку орендаря замовляти, виготовляти та надавати орендодавцю такий проект землеустрою. Також не надано доказів щодо незбереження родючості ґрунтів, недотримання сівозміни та чергування культур на орендованій земельній ділянці та систематичного несвоєчасного внесення орендної плати.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, п. 9 статті 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень якого передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Клопотання, подані представником позивачки ОСОБА_3, а також відповідачем ОСОБА_4 Райз-Максимко про відкладення судового засідання у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні задоволенню не підлягають, оскільки наведені ними причини неявки не підтверджені документально, та враховуючи, що судове засідання від 20.03.2018 р. було відкладене апеляційним судом за клопотанням представника позивачки ОСОБА_3 з аналогічних підстав.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 167210 від 02.02.2006 року, виданого Лохвицьким районним відділом земельних ресурсів, є власником земельної ділянки загальною площею 2,85 га, розташованої на території Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області у межах згідно з планом, з кадастровим номером 5322610100:00:004:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 6).

Державний акт зареєстрований 25.07.2013 року реєстраційною службою Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області за № 1858360 (а.с. 7).

07 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ Райз-Максимко укладений договір оренди землі, згідно з умовами якого позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,85 га з кадастровим номером 5322610100:00:004:0009 для ведення відповідачем товарного сільськогосподарського виробництва, строком на п'ять років.

Зазначена земельна ділянка була передана відповідачу згідно акту приймання - передачі земельної ділянки (а.с. 10).

Державна реєстрація вказаного договору оренди проведена 25.07.2013 р. Реєстраційною службою Лохвицького районного управління юстиції, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 11).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не був зобов'язаний робити проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь на належній позивачці земельній ділянці, а також не допускав систематичного порушення виплати їй орендної плати.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів від 4 червня 2009 року доповнено частину 4 статті 22 Земельного кодексу України наступним змістом: Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель .

Розділ Х Перехідних положень доповнено пунктом 18 такого змісту: На період до 1 січня 2015 року вимоги частини четвертої статті 22 цього Кодексу поширюються лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів .

З огляду на те, що розмір земельної ділянки, яка була надана позивачкою в оренду відповідачу за договором від 07.11.2012 р., становить 2,85 га, відповідач ОСОБА_4 Райз-Максимко на підставі вищевказаних норм закону не зобов'язаний був робити проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь на належній позивачці земельній ділянці.

Доказів про те, що відповідач не дотримувався сівозмін, чергування культур на орендованій земельній ділянці, вчиняв дії чи бездіяльність щодо незбереження родючості ґрунту матеріали справи не містять та позивачкою та її представником не надано.

Відповідно до пункту 9 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій та/або натуральній формі в розмірі 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3069,14 гривень, із якої вираховується податок з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Податкового кодексу України

Пунктом 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься протягом сільськогосподарського року, але повний рахунок не пізніше 31 грудня поточного року.

Пунктом 12 договору оренди землі передбачено, що передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідач визнав, що орендну плату за 2015 рік сплатив у лютому 2016 року. Акти відповідно до п. 12 договору оренди землі сторони суду першої та апеляційної інстанції не надали.

Згідно наданих відповідачем у суді першої інстанції довідок, ОСОБА_4 Райз-Максимко виплатило позивачці ОСОБА_2 орендну плату за оспорюваним договором оренди землі за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. в загальній сумі 4329,19 грн., за період з 01.01.2015 р. по 31.11.2015 р. - 1566,81 грн., з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. в сумі 4761,96 грн. та з 01.01.2017 р. по 20.11.2017 р. у сумі 6679,00 грн.

Відповідач не заперечував, що у 2015 році була затримка у виплаті позивачу орендної плати на один місяць, яка ними погашена у лютому 2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції визнав факт відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем по орендній платі за вказаним договором оренди, проте наполягала на тому, що відповідач систематично невчасно сплачує орендну плату. Разом з тим, доказів на підтвердження того, що відповідач систематично невчасно сплачує орендну плату матеріали справи не містять та позивачкою та її представником не надані.

Той факт, що відповідач несвоєчасно сплатив орендну плату за оспорюваним договором оренди у 2015 році, погасивши заборгованість у лютому 2016 року, не є підставою для його розірвання, оскільки такої ознаки як систематична несплата орендарем орендної плати на користь позивачки судами першої та апеляційної інстанції не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги, які переважно дублюють мотивування позовної заяви, не підтверджені доказами та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 03.04.2018 р.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області ОСОБА_1