Постанова

від 11.12.2017 по справі 808/2790/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року 10:56Справа № 808/2790/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Печерикіної А.О. та представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-21

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 вересня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-21 (далі - позивач або ТОВ ПМК-21 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року №0011541406 та №0011531406.

Ухвалою суду від 21 вересня 2017 року позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з несплатою судового збору в повному обсязі. Позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 808/2790/17, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 23 жовтня 2017 року.

Розгляд справи неодноразово зупинявся.

Позивач через канцелярію суду надав уточнення до адміністративного позову (від 16.11.2017 вх. №31519), відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача судовий збір з урахуванням доплаченої 29.09.2017 суми.

Справа розглядається з урахуванням уточнених позовних вимог.

У судових засіданнях представник позивача пояснив, що з 29.06.2017 по 05.07.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ПМК-21 , за результатами якої складено акт від 12.07.2017 №390/08-01-14-06/35980070. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 , з якими позивач уклав договори на виконання будівельно-монтажних робіт, не мають власних основних фондів та достатньої кількості працівників, а отже фактично не могли виконати фінансово-господарські операції за даними договорами. На підставі акту винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Представник позивача вважає, що оскільки господарські операції із контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, то вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у своїх запереченнях від 11 грудня 2017 року (вх. № 34749) зазначає, що ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 не мали можливості фактично здійснювати господарські операції за укладеними з ТОВ ПМК-21 договорами у зв'язку з відсутністю основних фондів, трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. За таких обставин вважає первинні документи, виписані від імені ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 на адресу позивача в листопаді 2016 року неналежно оформленими, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та зменшення на їх підставі оподатковуваного доходу безпідставним. У задоволенні позову просить відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Камертон .

У судовому засіданні 11 грудня 2017 року на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПМК-21 (код ЄДРПОУ 35980070) зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Запорізькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (відділення у Комунарському районі).

На підставі направлення на перевірку від 27.06.2017 №1267, виданого ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно з вимогами п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ПМК-21 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2016 року та податку на прибуток за 2016 рік при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, за результатами якої складено акт від 12.07.2017 №390/08-01-14-06/35980070.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 208 022, 00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 на суму 231 136, 00 грн. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року №0011541406 та №0011531406, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 288 920, 00 грн. (231 136, 00 грн. - за основним платежем, 57 784. 00 грн. - за штрафними санкціями) та з податку на прибуток на 260 027, 50 грн. (208 022, 00 грн. - за основним платежем, 52 005, 50 грн. - за штрафними санкціями).

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що позивач неправомірно сформував дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання послуг у ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 та безпідставно включив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість, оскільки реальність господарських операцій не підтверджена з урахуванням наступного: основні засоби на вказаних підприємствах відсутні; штат працівників становить 1 особу; встановлено реалізацію контрагентами ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 в листопаді 2016 року товару (послуг), відмінного від фактично придбаного у контрагентів-продавців (підміна товарів), у зв'язку з чим неможливо відслідкувати ланцюг постачання.

Викладена інформація, на думку відповідача, свідчить про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок послуг, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами та спрямованість отримати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді зменшення бази оподаткування.

Позивач не погодився з такими висновками податкового органу та подав заперечення від 22.08.2017 б/н. Листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.08.2017 №12052/10/08-01-14-06-13 у розгляді заперечень відмовлено у зв'язку з порушенням граничного терміну їх подання.

Не погоджуючись з діями податкового органу з підстав, зазначених у позові та підтверджених у судовому засіданні, ТОВ ПМК-21 звернулось до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність дій відповідача суд виходить з наступного.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "ПМК-21" з його контрагентами - ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 ; мету придбання та обставини використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивача; встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Наявні у справі докази підтверджують, що на виконання умов договорів про надання будівельно-монтажних послуг, укладених позивачем з Василівською міською радою Запорізької області (договори від 01.09.2016 №174, 169; від 08.09.2016 №191), Відділом освіти, культури і туризму, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації (договори від 05.10.2016 №61, 62; від 03.11.2016 №66) та Виконавчим комітетом Великознам'янської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області (договір від 02.11.2016 №1), ТОВ ПМК-21 укладено наступні договори субпідряду:

з ТОВ Ліагро ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 40331223):

- від 10.10.2016 №24 на реконструкцію повітряної лінії електромереж по вул. Каховській у м. Василівка Запорізької області з договірною ціною робіт 353 316, 60 грн., у т.ч. ПДВ 58 886, 10 грн.;

- від 10.10.2016 №25 на реконструкцію повітряної лінії електромереж по вул. Весняній у м. Василівка Запорізької області з договірною ціною робіт 107 892, 12 грн., у т.ч. ПДВ 17 982, 02 грн.;

- від 04.11.2016 №26 на капітальний ремонт комунального закладу Великобілозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Великобілозерської районної ради Запорізької області за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Червонофлотська, 12 з договірною ціною робіт 350 339, 04 грн., у т.ч. ПДВ 58 389, 84 грн.;

з ТОВ Нью-Лайт (код ЄДРПОУ 40418136):

- від 28.10.2016 №28 на капітальний ремонт покрівлі адмінбудинку міської ради, розташованої за адресою: бул. Центральний, буд. 1, м. Василівка, Запорізька область, з договірною ціною робіт 190 428, 84 грн., у т.ч. ПДВ 31 738, 14 грн.;

- від 28.10.2016 №29 на капітальний ремонт комунального закладу Великобілозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 Великобілозерської районної ради Запорізької області за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Лугова, 2 з договірною ціною робіт 136 182, 48 грн., у т.ч ПДВ 22 697, 08 грн.;

- від 28.10.2016 №30 на капітальний ремонт комунального закладу Великобілозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Великобілозерської районної ради Запорізької області за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Пархоменка, 65 з договірною ціною робіт 138 366, 48 грн., у.ч. ПДВ 23 061, 08 грн.;

- від 02.11.2016 №27 на реконструкцію водоводу по вул. Олімпійська від буд. №1 до буд. №32, вул. Центральна від буд. №478 до буд. №596 в с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області з договірною ціною робіт 133 615, 08 грн., у т.ч ПДВ 22 269, 18 грн.

На підставі вищезазначених договорів ТОВ ПМК-21 здійснено господарські операції за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 на загальну суму 1 386 815, 07 грн., а саме: з ТОВ Ліагро ОСОБА_3 на суму 794 208, 11 грн., у т.ч. ПДВ 132 368, 02 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 08.11.2016 №1, 2, 3, 4, 5, б/н, від 11.11.2016 №1; з ТОВ Нью-Лайт на суму 592 606, 96 грн., у т.ч. ПДВ 98 767, 83 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 15.11.2016 №1, від 16.11.2016 б/н, від 17.11.2016 б/н.

ТОВ Ліагро ОСОБА_3 виписало позивачу податкові накладні від 08.11.2016 №250 на загальну суму 342 717, 10 грн., від 08.11.2016 №251 на загальну суму 104 655, 36 грн., від 11.11.2016 №334 на загальну суму 346 835, 65 грн.

ТОВ Нью-Лайт виписало позивачу податкові накладні від 15.11.2016 №53 на загальну суму 132 278,93 грн., від 16.11.2016 №197 на загальну суму 136 982, 82 грн., від 16.11.2016 №196 на загальну суму 134 820, 66 грн., від 17.11.2016 №198 на загальну суму 188 524, 55 грн.

Відповідно до договорів про відступлення права вимоги від 11.11.2016 №02/1, №02/2, №02/3 ТОВ Ліагро ОСОБА_3 відступило ТОВ Нью-Лайт право вимоги зобов'язань, визначених вищевказаними договорами субпідряду.

Перевіркою встановлено, що ТОВ ПМК-21 перераховано грошові кошти на адресу ТОВ Нью-Лайт згідно наступних платіжних доручень: від 11.11.2016 №СБ000000257 на суму 346 835, 65 грн., від 15.11.2016 №СБ000000119, №СБ000000260, №СБ000000261 на суму 132 278, 93 грн., 342 717, 10 грн., 104 655, 36 грн. відповідно, від 16.11.2016 №СБ000000123 на суму 134 820, 66 грн., від 17.11.2016 №СБ000000122 на суму 188 524, 55 грн.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 ПК України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

В акті перевірки не встановлено відсутності первинних документів, у свою чергу судом встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Щодо посилань в акті перевірки на відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності суд зазначає наступне.

Відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладені в постанові від 28.01.2016 по справі № 2а-2413/12/2070.

Крім того, до матеріалів справи долучено копії ліцензій від 06.06.2016 №21-Л та від 18.04.2016 №15-Л, виданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 відповідно на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Перевіркою встановлено, що ТОВ ПМК-21 здійснює діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель, має відповідну ліцензію та дозвіл.

Зібрані у справі докази підтверджують, що придбані у ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 будівельно-монтажні послуги замовлялись з метою виконання зобов'язань перед Василівською міською радою Запорізької області (договори від 01.09.2016 №174, 169; від 08.09.2016 №191), Відділом освіти, культури і туризму, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації (договори від 05.10.2016 №61, 62; від 03.11.2016 №66) та Виконавчим комітетом Великознам'янської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області (договір від 02.11.2016 №1).

Контролюючий орган не заперечує фактичне отримання ТОВ ПМК-21 вказаних послуг, проте вважає, що джерело їх походження невідоме.

На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: договори підряду; договори субпідряду; акти приймання виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних робіт; податкові накладні; договори про відступлення права вимоги; підсумкові відомості ресурсів; розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису; акти вартості обладнання.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного використання послуг вказує, що ТОВ ПМК-21 здійснювало витрати на придбання у ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 будівельно-монтажних послуг; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 .

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 , суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 , були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку.

Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ Нью-Лайт та ТОВ Ліагро ОСОБА_3 , тому висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 29 серпня 2017 року №0011541406 та №0011531406 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-21 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29 серпня 2017 року №0011541406 та від 29 серпня 2017 року №0011531406.

3. Судові витрати в сумі 8 234 (вісім тисяч двісті тридцять чотири) гривні 21 копійка присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-21 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко