Ухвала

від 10.01.2018 по справі 815/6284/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6284/16

У Х В А Л А

10 січня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Бутенко А.В., за участю секретаря - Філімоненко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви та клопотання 3-ї особи Закритого акціонерного товариства "ХХІ Століття" в особі ліквідатора Дарієнка Віктора Дмитровича про закриття провадження по справі за позовом директора і засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-10" ОСОБА_2 до Державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської Владислави Олександрівни, за участю 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору Закритого акціонерного товариства "ХХІ Століття" в особі ліквідатора Дарієнка Віктора Дмитровича про скасування рішення від 12.08.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом директора і засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-10" ОСОБА_2 до Державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської Владислави Олександрівни, за участю 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору Закритого акціонерного товариства "ХХІ Століття" в особі ліквідатора Дарієнка Віктора Дмитровича про скасування рішення про державну реєстрацію від 12.08.2016 року.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ЗАТ "ХХІ Століття" до суду надійшли заяви та клопотання про закриття провадження у справі. На обґрунтування вказаних заяв та клопотань представник зазначив, що спір стосується права власності на приміщення цілісного майнового комплексу, право власності на які зареєстровано відповідачем за третьою особою та на які в якості власника претендує ТОВ ВВП-10 , тобто має місце спір про право власності, тому він не є публічно-правовим, а випливає з правових відносин майнового характеру двох юридичних осіб і має вирішуватись судами за правилами ЦПК.

Також зазначив, що оскаржене рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно є похідним від результату спору про наявність чи відсутність права власності на спірний об'єкт, не є власним рішенням державного реєстратора, а є лише оформленням завершення спору про право власності. Питання про скасування рішення про державну реєстрацію права власності повинно розглядатись господарським судом в межах справи про банкрутство відповідно до ч.4 ст.10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Третя особа вважає помилковим віднесення спору до публічно-правового, враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного суду України від 14.06.2016 р. та Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ № 3 від 01.03.2013 року. Також у заяві від 09.08.2017 року представник третьої особи зазначив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2017 року, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора по справі про визнання третьої особи банкрутом та ліквідаційний баланс підприємства, припинено юридичну особу з виключенням з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій України, тобто будь-які спори з приводу майна третьої особи, його визнання чи реєстрації не можуть бути розглянуті. Щодо відсутності ознак спору як публічно-правового представник додатково послався на правову позицію Верховного суду України, викладену у Постанові від 12.07.2017 року по справі № 6-1096цс17. Аналогічні обґрунтування щодо відсутності публічно-правового спору викладені представником третьої особи в клопотанні від 10.01.2018 року.

Розглянувши зазначені заяви та клопотання про закриття провадження у справі суд дійшов наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перелік публічно-правових справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині першій статті 19 КАС, зокрема на спори фізичних і юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС).

Публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник в зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на основі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник в зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг(пункт 2 частини першої статті 4 КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 цього Закону, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Статтею 11 цього Закону передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання, крім випадків, встановлених законом будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно віднесено до компетенції державного реєстратора, який виконує делеговані державою функції та приймає відповідне рішення за умови, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 статті 30 цього Закону - дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, який є відповідачем по справі, можуть бути оскаржені до суду.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20 травня 2013 року роз'яснено, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як з'ясовано судом, позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Порядку, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за відсутності заяви про скасування запису про державну реєстрацію прав позивача та неприйняття відповідачем рішення про скасування відповідного запису, а приватний нотаріус, який діяв як державний реєстратор, приймаючі оскаржуване рішення про реєстрацію права власності, діяла відповідно до норм Закону та Порядку від імені держави, виконувала передбачені законом повноваження щодо державної реєстрації прав.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2016р. по справі № 5017/2615/2012, визнано недійсним свідоцтво № 37213755 від 07.05.2015 р., видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції в Одеській області про право власності TOB „ВВП-10" на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 2-6. Визнано за Закритим акціонерним товариством „XXI Століття" (65038, м. Одеса, пров. Вузький, 14, код ЄДРПОУ 01353516) право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 2-6.

Ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття відповідно до п.4 ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , але була оскаржена TOB „ВВП-10" та 19.04.2017 року, після перегляду в апеляційному порядку, залишена без змін.

Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у Постанові № 21-3197а16 від 25 квітня 2017 року.

Твердження заявника про те, що оскаржене рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно є похідним від результату спору про наявність чи відсутність права власності на спірний об'єкт, не є власним рішенням державного реєстратора, а є лише оформленням завершення спору про право власності не заслуговують на увагу, оскільки в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене будь-яке рішення суб'єкта, який здійснює владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень.

Питання про скасування рішення про державну реєстрацію права власності також не може бути розглянуто господарським судом в межах справи про банкрутство, оскільки відповідно до ч.4 ст.10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , на яку посилається заявник, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником. Позовних вимог до боржника у позові не заявлено, відповідні договори не укладались.

Щодо посилання Відповідача на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові №21-41а16 від 14.06.2016р. слід зазначити, що предметом справи, яка переглядалась ВСУ, серед іншого було визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. Колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, а тому спір у справі не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами ЦПК.

Однак, суд не погоджується із твердженням відповідача про аналогічний предмет позову по цих справах з огляду на те, що у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли з приводу додержання вимог Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час державної реєстрації, і не випливають з договірних відносин, а спір про право вирішений господарським судом.

Крім того, суд не розглядає вимоги щодо скасування рішення, прийнятого на виконання умов цивільно-правової угоди, оскільки такої угоди не існувало, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Також, не може бути застосована правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 12.07.2017 року по справі № 6-1096цс17, оскільки предметом перегляду були правовідносини щодо права фізичної особи на відшкодування завданої шкоди внаслідок невиплати суб'єктом владних повноважень щорічної допомоги на оздоровлення, що не стосується правовідносин по справі яка розглядається.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний спір про визнання протиправними рішення є публічно-правовим та підлягає розгляду адміністративним судом, а відтак подані заяви та клопотання є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяви та клопотання 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору Закритого акціонерного товариства "ХХІ Століття" в особі ліквідатора Дарієнка Віктора Дмитровича про закриття провадження по справі 815/6284/16 - залишити без задоволення.

Ухвала суду окремо від судового рішення по суті не оскаржується.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.01.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.