Рішення

від 16.01.2018 по справі 815/6284/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6284/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник позивача - не з'явився,

відповідач - Запольська В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом директора і засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-10" ОСОБА_2 до Державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської Владислави Олександрівни про скасування рішення від 12.08.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов директора і засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-10" ОСОБА_2 до Державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської Владислави Олександрівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ЗАТ"XXI Століття" в особі ліквідатора Дарієнка Віктора Дмитровича, в якому просить суд скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської Владислави Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2016р., індексний номер: 30921679, на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Одеса, вул. Новикова, 2-Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 625748051101, згідно з яким власником нерухомого майна є ЗАТ "XXI Століття".

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням заяви про зміну підстав позову представник позивача зазначила, що судове рішення, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності, набрало законної сили 19.04.2017р. після перегляду в апеляційному порядку, тобто майже через рік після його проголошення і проведення на його підставі державної реєстрації права власності ЗАТ "XXI Століття", хоча згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", - державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Також з матеріалів реєстраційної справи вбачається наявність рішення №30921679 від 12.08.2016р., прийнятого відповідачем як державним реєстратором прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію права власності, проте у матеріалах реєстраційної справи відсутнє рішення про внесення запису про скасування державної реєстрації прав TOB "ВВП-10" на зазначене нерухоме майно, запис про яку був внесений на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління Одеської області № 21146378 від 07.05.2015р.

Як зазначено в заяві про зміну підстав позову, відповідач як державний реєстратор станом на серпень 2016 року не мала права приймати рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації прав TOB "ВВП-10", оскільки Державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна.

Позивач вважає, що в результаті прийняття протиправного рішення, право власності на цілісний майновий комплекс, розташований у м. Одесі по вул. Новикова. 2-Б, належить двом суб'єктам: TOB "ВВП-10" (державна реєстрація права якого не скасована) та ЗАТ "XXI Століття", право якого зареєстровано на підставі ухвали суду, що набрала законної сили набагато пізніше здійснення реєстраційних дій, що є неприпустимим і посягає на гарантовану державою об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно, тому звернулась до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась з поважних причин, заявила клопотання про відкладення розгляду справи, однак, представник не з'являлась у судові засідання 09.11.2017 року, без повідомлення про причини неявки, 07.12.2017 року також не з'явилась у судове засідання, просила не розглядати справу за її відсутності, причини неявки визнані судом неповажними.

Згідно з ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу за відсутності такого учасника справи незалежно від причин неявки.

Ухвалою суду від 10.01.2018 року залишені без задоволення заяви та клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ЗАТ"XXI Століття" в особі ліквідатора, про закриття провадження по справі, враховуючи те, що спір про право вирішений господарським судом 31.05.2016 року та враховуючи правовий висновок Верховного суду України, викладений у Постанові № 21-3197а16 від 25 квітня 2017 року.

В судовому засіданні відповідач позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити, з підстав зазначених у запереченнях на позов.

Ухвалою суду від 10.01.2018 року виключене зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ЗАТ"XXI Століття", враховуючи витяг з реєстру юридичних осіб про припинення юридичної особи без правонаступництва (запис № 15561170024017171 від 24.07.2017 року).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши відповідача в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

09 серпня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В.О. отримано від ЗАТ XXI Століття заяву про державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Новикова, будинок 2-Б та перелік документів для державної реєстрації.

З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що ліквідатором ЗАТ "XXI Століття" Дарієнком В.Д. для здійснення державної реєстрації прав відповідачу були надані наступні судові рішення:

копія постанови господарського суду Одеської області від 06.11.2013р. по справі №5017/2615/2012 (а.с. 212 т.1);

копія ухвали господарського суду Одеської області від 26.06.2015р. по справі № 5017/2615/2012 ( а.с. 218 т.1);

копія ухвали господарського суду Одеської області від 31.05.2016р. по справі № 5017/2615/2012 (а.с. 222 т.1).

12 серпня 2016 року, відповідачем прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30921679 та у відповідності до нього проведено державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою.

Правомірність прийняття Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30921679 від 12.08.2016 року є предметом спору у даній справі.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(далі Закон № 1952-ІУ).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952-ІУ, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Нотаріус, в розумінні статті 3 Закону України Про нотаріат - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Повноваження нотаріуса як державного реєстратора на вчинення державної реєстрації прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав прямо визначені Законом.

За частиною 13 статті 15 Закону № 1952-ІУ порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-ІУ передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-ІУ, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені Порядком державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 10 Закону № 1952-ІУ, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Згідно з п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 25 грудня 2015 р. № 1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Судом встановлено, що для проведення державної реєстрації прав заявником серед іншого надано відповідачу копію ухвали господарського суду Одеської області від 31.05.2016 р. по справі № 5017/2615/2012, згідно з якою суд ухвалив:

1. Заяву ліквідатора банкрута від 11.12.2015 р. задовольнити частково.

2. Визнати недійсним свідоцтво № 37213755 від 07.05.2015 р., видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції в Одеській області про право власності TOB „ВВП-10" на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 2-6.

3. Визнати за Закритим акціонерним товариством „XXI Століття" (65038, м. Одеса, пров. Вузький, 14, код ЄДРПОУ 01353516) право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 2-6.

4. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВП-10" (65045, м. Одеса, вул. Новосельського, 102, кв. 10, код 39550299) цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул Новікова, 2-6, зобов'язати передати його власнику Закритому акціоненому товариству „XXI Століття" (65038, м. Одеса, пров. Вузький, 14, код ЄДРПОУ 01353516).

5. Припинити провадження у справі в частині заяви ліквідатора банкрута від 11.12.2016р. про скасування запису № 9588086 в Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно про реєстрацію права власності TOB „ВВП-10" на цілісний майновий комплекс загальною площею 1961,1 кв.м. адресою вул. Новікова, 2-б.

Ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття, але була оскаржена TOB „ВВП-10" та 19.04.2017 року, після перегляду в апеляційному порядку, залишена без змін (а.с.222 т.1).

Судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що ухвала господарського суду Одеської області від 31.05.2016р. по справі №5017/2615/2012 набрала законної сили 19.04.2017р., після перегляду в апеляційному порядку, оскільки така ухвала, що міститься в матеріалах реєстраційної справи, набрала законної сили з моменту її прийняття, відповідно до п.4 ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141 передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

З матеріалів реєстраційної справи не вбачається прийняття рішення про скасування реєстрації права власності ТОВ ВВП-10 та внесення відповідного запису до реєстру, на що звернуто увагу суду представником позивача із посиланням на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові №21-1501а15 від 27.10.2015 року.

Разом з тим, щодо обов'язку державного реєстратора прийняти рішення про скасування державної реєстрації права власності ТОВ ВВП-10 на вказане нерухоме майно, слід зазначити, що за обставинами справи №21-1501а15, що переглядалась Верховним судом України, державний реєстратор фактично прийняла рішення про скасування державної реєстрації прав без наявності обов'язково необхідного рішення суду, при цьому особу не було позбавлено майнових прав. Суд констатував порушення частини другої статті 26 Закону № 1952-ІУ.

Згідно з цією нормою, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав, зокрема у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

У справі, що розглядається, судовим рішенням від 31.05.2016 р. визнано недійсним свідоцтво про право власності TOB „ВВП-10" внаслідок встановлення відсутності договору купівлі-продажу, визнано за третьою особою ЗАТ „XXI Століття" право власності на цілісний майновий комплекс, витребувано майно з чужого незаконного володіння та передано його власнику, тобто особу позбавлено майнових прав, тому існують інші правовідносини, щодо яких виник спір.

За таких обставин, пункт 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором не застосовується.

Наявність єдиного запису про право власності на цілісний майновий комплекс підтверджено інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка міститься в матеріалах реєстраційної справи (а.с.233-239 т.1), що спростовує твердження представника позивача про належність права власності двом суб'єктам.

Крім того, господарським судом скасовані документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та визнано право власності за іншою особою, що є підставою для внесення до реєстру відповідних записів про перехід права власності, тому судом не може бути застосовано висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, а саме частини другої статті 26 Закону № 1952-ІУ.

Таким чином, керуючись частиною другою статті 10 Закону № 1952-IV, пунктом 18 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, відповідачем правомірно прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30921679 та здійснено державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, документально не підтверджені, отже не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 77, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову директора і засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-10" ОСОБА_2 до Державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської Владислави Олександрівни про скасування рішення від 12.08.2016 року- відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.01.2018 року.

Суддя: Бутенко А.В.

.