Постанова

від 11.01.2018 по справі 826/6239/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6239/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Арсірій Р.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД ІНВЕСТМЕНТ ПАРТНЕРС ГРУП до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення №44 від 27.03.2015 р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року, Публічне акціонерне товариство ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД ІНВЕСТМЕНТ ПАРТНЕРС ГРУП (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.03.2015 № 44, щодо непогодження застосування податкового компромісу; вважати досягнутим податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню від 29.01.2014 №0000252202, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3141678,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 776794,00 грн. та зобов'язання відповідача внести в АІС Податковий блок інформацію про досягнення податкового компромісу та про погашення податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 29.01.2014 №0000252202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2015р., залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 44 від 27.03.2015 року щодо непогодження застосування податкового компромісу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2016р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015р. в частині відмови в позові скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2016 р. справу прийнято до провадження.

21 вересня 2016 року представником позивача подано клопотання про уточнення позовних вимог, згідно яких, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 27.03.2015р. №44 щодо непогодження застосування податкового компромісу;

- вважати досягнутим податковий компроміс по податковому повідомленню - рішенню від 29.01.2014р. №0000252202, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3141678,00грн. та штрафні санкції у розмірі 776794,00грн.;

- зобов'язання відповідача відобразити у інтегрованій картці позивача за платежем Податок на прибуток узгодження податкових зобов'язань підприємства за податковим повідомленням - рішенням форми Р від 29.01.2014 р. №0000252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 3 980 472, 75 грн., за основним платежем 3 141 678, 00 грн. та штраф у розмірі 776 794,75 грн. та досягнення позивачем податкового компромісу за податковим повідомленням - рішенням від 29.01.2014 р. №0000252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 3 980 472, 75 грн., за основним платежем 3 141 678, 00 грн. та штраф у розмірі 776 794, 75 грн. шляхом відображення нарахувань в розмірі 195 923, 60 грн. (5% від суми податкового зобов'язання).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 20 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Вважати досягнутим податковий компроміс по податковому повідомленню - рішенню від 29.01.2014 р. №0000252202, яким Публічному акціонерному товариству ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД ІНВЕСТМЕНТ ПАРТНЕРС ГРУП визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 141 678, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі 776 794, 00 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві відобразити у інтегрованій картці Публічного акціонерного товариства ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД ІНВЕСТМЕНТ ПАРТНЕРС ГРУП за платежем Податок на прибуток узгодження податкових зобов'язань підприємства за податковим повідомленням - рішенням форми Р від 29.01.2014 р. №0000252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 3 980 472, 75 грн., за основним платежем 3141678,00грн. та штраф у розмірі 776794,75грн. та досягнення Публічним акціонерним товариством ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД ІНВЕСТМЕНТ ПАРТНЕРС ГРУП податкового компромісу за податковим повідомленням - рішенням від 29.01.2014 р. №0000252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 3 980 472, 75 грн., за основним платежем 3 141 678, 00 грн. та штраф у розмірі 776 794, 75 грн. шляхом відображення нарахувань в розмірі 195 923, 60 грн. (5% від суми податкового зобов'язання).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що листом від 13.03.2015 № 13/03-2015-1 позивач звернувся до відповідача, в якому відповідно до підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України просив застосувати податковий компроміс щодо неузгоджених сум податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що визначена у податковому повідомленні-рішенні від 29.01.2014 №0000252202, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 141 678, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі 776 794, 00 грн. Також у листі позивач зазначив, що наразі триває процедура судового оскарження вказаного рішення в Київському апеляційному адміністративному суді в рамках адміністративної справи № 826/15012/14.

За результатами розгляду вказаного листа, відповідач прийняв рішення від 27.03.2015 № 44 щодо непогодження застосування податкового компромісу, в якому зазначив, що 23.09.2014 Київським апеляційним адміністративним судом в рамках адміністративної справи № 826/4977/14 щодо оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу ПАТ ЗНВКІФ ІНВЕСТМЕНТ ПАРТНЕРС ГРУП залишено без задоволення. При цьому, в рішенні також вказано, що в акті перевірки ПАТ ЗНВКІФ ІНВЕСТМЕНТ ПАРТНЕРС ГРУП від 13.01.2014 № 16/26-53-22-02-21/37203330, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 №0000252202, встановлено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, що, з урахуванням норм Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України 17.01.2015 №13, не дає права застосування процедури податкового компромісу до вказаних операцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2015 р., залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 44 від 27.03.2015 року щодо непогодження застосування податкового компромісу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2016р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015р. в частині відмови в позові скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015р. в частині відмови у позові, суд касаційної інстанції в ухвалі від 07.06.2016р. зазначив, що згідно з п. 8 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Таким чином, враховуючи вищевикладені приписи Податкового кодексу України, встановленню підлягає факт дотримання сторонами всіх необхідних умов, з якими закон пов'язує досягнення податкового компромісу. Однак, суди попередніх інстанцій при розгляді позовних вимог щодо досягнення сторонами у справі податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 29.01.2014 №0000252202 та зобов'язання відповідача внести в АІС "Податковий блок" інформацію про досягнення податкового компромісу, обмежившись лише посиланням на виключні повноваження податкового органу, не встановили та не спростували факту досягнення сторонами податкового компромісу, що обґрунтовується, зокрема, зверненням позивача до податкового органу про застосування податкового компромісу та сплатою податку на прибуток у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 29.01.2014 №0000252202.

Таким чином, при новому судовому розгляді адміністративної справи №826/6239/15 суду потрібно встановити факти, які викладені в ухвалі ВАСУ від 07.06.2016 р.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 2 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України встановлено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 7 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Разом з тим, згідно з п. 8 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи встановлено, що позивач платіжним дорученням №12 від 13.03.2015р. здійснив оплату податку на прибуток у розмірі 5% від суми податкового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні - рішенні від 29.01.2014 р. №0000252202 - 157 083, 90 грн. (3 141 678, 00 грн. *5%).

Таким чином, з урахуванням норм п. 8 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України податковий компроміс вважається досягнутим по податковому повідомленні - рішенні від 29.01.2014 р. №0000252202.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача відобразити у інтегрованій картці позивача за платежем Податок на прибуток узгодження податкових зобов'язань підприємства за податковим повідомленням - рішенням форми Р від 29.01.2014 р. №0000252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 3 980 472,75 грн., за основним платежем 3 141 678, 00 грн. та штраф у розмірі 776 794, 75 грн. та досягнення позивачем податкового компромісу за податковим повідомленням - рішенням від 29.01.2014 р. №0000252202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 3 980 472, 75 грн., за основним платежем 3 141 678, 00 грн. та штраф у розмірі 776 794,75 грн. шляхом відображення нарахувань в розмірі 195 923, 60 грн. (5% від суми податкового зобов'язання), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну №422 від 07.04.2016р., зареєстрованого в Мін'юсті 20.05.2016р. за №751/28881 (далі по тексту - Порядок №422), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників; облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку; оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП; первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Згідно з п. 3 розділу І Порядку №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідно до п. 6 розділу І Порядку №422 за даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Змінними реквізитами ІКП є: дата здійснення облікової операції; код облікової операції; сума за обліковою операцією.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 підрозділу 1 розділу V Порядку №422 податкове повідомлення-рішення формується за кожним окремим податком, збором разом зі штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган ДФС, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 2 підрозділу 3 розділу V Порядку №422 у разі скасування у встановлених законом випадках не в межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків в підсистемі, що забезпечує відображення результатів КПР, вноситься рішення керівника (заступника керівника) органу ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється відповідно на Скасовано .

Відповідно до п.п. 3 п. 2 підрозділу 4 розділу V Порядку №422 на підставі інформації з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, про результати адміністративного оскарження (рішення органу ДФС про результати розгляду скарги (заяви)) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус документа в підсистемі, що забезпечує відображення результатів КПР, змінюється на Вручено, адміністративний розгляд ) та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку) / зменшення такої суми.

Таким чином, інтегрована картка ведеться по кожному окремому податку. В інтегрованій картці платника повинна відображатися окрема облікова операція по кожній дії.

Враховуючи те, що податковий компроміс щодо грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2014 р. №0000252202 згідно норм податкового законодавства вважається досягнутим з моменту сплати 5% від суми податкового зобов'язання та враховуючи те, що позивач сплатив таку суму, а саме: 157 083, 90 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 13.03.2015 р. №12, а також те, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у застосуванні податкового компромісу і самостійно не відобразив у інтегрованій картці платника податків за платежем податок на прибуток узгодження податкових зобов'язань підприємства за вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вищезазначеної позовної вимоги.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД ІНВЕСТМЕНТ ПАРТНЕРС ГРУП є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: В.А. Твердохліб,

Н.М. Троян