Постанова

від 16.01.2018 по справі 757/67529/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 757/67529/17-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Кирилюк І.В.

16 січня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року в справі за позовом Общєства с огранічєнной отвєтствєнностью Тєхнопоіск до ОСОБА_2, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про припинення порушень прав інтелектуальної власності на торговельну марку REDMOND ,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 Общєство с огранічєнной отвєтствєнностью Тєхнопоіск звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та просило визнати незаконним та скасувати Наказ Державної служби інтелектуальної власності України Про затвердження рішення Апеляційної палати №30-Н від 16.03.2017 та затверджене ним рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 про визнання знака добре відомим в Україні станом на 31.12.2015 для окремих товарів 7, 9, 11 класів МКТП в частині прав інтелектуальної власності ОСОБА_2 Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України здійснити опублікування офіційних відомостей про визнання недійсними і скасування вищевказаного наказу та затвердженого ним рішення в офіційному бюлетені Промислова власність .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.11.2017 відкрито провадження в справі за вищевказаним позовом.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1136/2018 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в повному обсязі. Посилається на неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для відкриття провадження у справі та порушення норм процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що при вирішенні вищезгаданого питання суд першої інстанції не врахував, що справа не підсудна Печерському районному суду м. Києва, оскільки місце проживання скаржника відноситься до Шевченківського району м. Києва. Вважає, що при вирішенні вказаного питання суд першої інстанції порушив вимоги ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, оскільки належним чином не перевірив місце реєстрації відповідача 1.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав.

Представник позивача просив суд відхилити апеляційну скаргу, зазначивши, що доводи, викладені в ній, є необґрунтованими, оскільки справу відкрито на підставі ч. 1 ст. 113 ЦПК України в редакції від 03.08.2017.

Представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України також просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 119,120 ЦПК України (в редакції, що діяла на час винесення ухвали).

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Матеріали справи містять дані про те, що позов подано до двох відповідачів, а саме: ОСОБА_2 та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦПК України (в редакції станом на 17.11.2017) позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що за наявності кількох відповідачів законодавець надав позивачу право визначати підсудність розгляду справи за місцезнаходженням одного з них на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2 , що територіально відноситься до Печерського району м. Києва.

Таким чином, позивач , скориставшись своїм правом, звернувся до суду з дотриманням встановленої законодавством альтернативноїпідсудності.

Враховуючи, що відкрито провадження у справі було за місцезнаходженням відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з додержанням правил альтернативної підсудності, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі правильними.

За наведеного, суд першої інстанції діяв відповідно до вимог процесуального законодавства чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 відноситься до Шевченківського району м. Києва, в зв'язку з чим Печерський районний суд м. Києва не мав можливості вирішувати питання про відкриття провадження по справі, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи вищевикладені обставини.

За наведених обставин безпідставним є і посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення .

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-369, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст Постанови складено 16.01.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: О.Ф. Лапчевська

Б.Б.Левенець