Постанова

від 15.01.2018 по справі 820/6117/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 р. № 820/6117/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про відмову у затвердженні проекту із землеустрою, яке оформлено листом від 01.11.2017 за № С-29491/0/6-24337/0/21-17; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2017 про затвердження проекту землеустрою та передачу йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, площею 1,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на території за межами населених пунктів Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстави відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у затвердженні проекту землеустрою не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують його права на отримання земельної ділянки .

Ухвалою від 13.12.2017 р. відкрито провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 107 КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 року.

Разом з тим, 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, відповідно до Закону України 2147-VIII 03.10.2017.

Пунктом 10 Перехідних положень КАС України в редакції Закону України 2147-VIII 03.10.2017 р. визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач у судове засідання уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав відзив на позов, в якому, серед іншого, просив суд розглядати справу без участі уповноваженого представника.

У відзиві на позов відповідач вказував, що у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Харківській області діяло на підставах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою від 19.10.2017 р. про затвердження проекту землеустрою та передачі йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території за межами населених пунктів Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області ( а.с.22).

Листом від 01.11.2017 за № С-29491/0/6-24337/0/21-17 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача про відсутність інформації щодо відповідності позивача критеріям осіб, яким надано право отримання у власність або користування земель державного резервного фонду, до якого відноситься земельна ділянка, щодо якої позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою. Посилаючись на зазначене, відповідач утримався від прийняття рішення по суті заяви ( а.с.21).

Позивач, не погодившись з зазначеним звернувся за захистом своїх прав до суду.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ч.2 ст.116 ЗК України) .

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст. 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ( ч.9 ст.118 ЗК України).

При цьому, статтею 186 ЗК України унормовано стадії погодження та затвердження документації із землеустрою.

Відповідно до ч.1 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (ч.4 ст. 186-1 ЗК України).

Згідно з ч.5,6,8 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Аналізуючи вказані вище положення суд зазначає, що законом унормовано або прийняття позитивного рішення по суті заяви або відмови по суті, при цьому, слід враховувати, що у даному аспекті стадія погодження проекту землеустрою передує стадії його затвердження та настає у разі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою .

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, площею 1,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на території за межами населених пунктів Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області ( а.с.19).

У свою чергу, відповідачем, на виконання приписів ч.2 ст. 77 КАС України, до суду не надано жодних доказів стосовно того, що проект землеустрою позивача не було погоджено та про що є відповідний висновок про відмову, водночас позивачем було надано експертний висновок про відповідність проекту землеустрою вимогам Закону України "про землеустрій", а тому, останній має бути погодженим ( а.с.28).

Щодо підстав відмови, викладеної у листі від 01.11.2017 за № С-29491/0/6-24337/0/21-17 суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що названа вище земельна ділянка відноситься до земель резервного фонду ( а.с.25), а тому, відповідач зазначав про необхідність підтвердження особи позивача критеріям, що визначені п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям ", за яким установлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Разом з тим, суд зауважує, що положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Крім того, вказаною статтею визначено перелік вимог до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до яких не віднесено надання особою матеріалів підтверджуючих його особу на відповідність вимогам п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95.

Отже, у спірних правовідносинах процедура затвердження проекту землеустрою врегульована нормами Закону України "Про землеустрій", який набрав законної сили 08.07.2003 року та Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 року, а відтак, відсутність у відповідача матеріалів підтверджуючих особу позивача на відповідність вимогам п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 не є підставою для нерозгляду заяви про затвердження проекту землеустрою по суті.

Суд приймає до уваги посилання відповідача наведені у відзиві, стосовно невірного тлумачення позивачем приписів ст.186-1 ЗК України, в контексті підміни поняття стадії погодження проекту землеустрою стадією його затвердження.

Разом з тим, у спірних правовідносинах рішення відповідача, оформлене листом від 01.11.2017 за № С-29491/0/6-24337/0/21-17 у наведеній формі не відповідає вимогам ЗК України, оскільки за відсутності висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою ( доказів протилежного суду не надано) та, з урахуванням того, що ст.50 Закону України "Про землеустрій" не вимагає надання матеріалів підтверджуючих особу заявника на відповідність вимогам п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95, відповідач повинен був прийняти відповідне рішення по суті. Отже, у відповідній частині позов підлягає задоволенню.

Крім того, розглядаючи дану справу, суд звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Тому вимога позивача щодо зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2017 про затвердження проекту землеустрою та передачу йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, площею 1,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на території за межами населених пунктів Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, водночас з застосуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, за яких, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Отже, суд виходить за межі позовних вимог та задовольняє відповідну позовну вимогу про зобов'язання вчинити відповідача зазначені дії з урахуванням висновків суду по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 205, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (64021, Харківська область, Кегичівський район, с. Високе ( Артемівка), ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, поверх 6,7) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про відмову у затвердженні проекту із землеустрою, яке оформлено листом від 01.11.2017 за № С-29491/0/6-24337/0/21-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2017 про затвердження проекту землеустрою та передачу йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, площею 1,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на території за межами населених пунктів Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області з урахуванням висновків суду по даній справі.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, поверх 6,7) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (64021, Харківська область, Кегичівський район, с. Високе ( Артемівка), ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1) у розмірі 640,00 грн. ( шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 січня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.