Ухвала

від 15.01.2018 по справі 922/5157/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"15" січня 2018 р.Справа № 922/5157/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши скаргу (вх.№297 від 12.12.2017р.) Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" на дії заступника начальника Фрунзеньского відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брянківське управління шахтобудмеханізації" про стягнення коштів за участю сторін :

скаржника (стягувача): не з'явився;

боржника : не з'явився;

ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.01.2016 у справі №922/5157/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Брянківське управління шахтобудмеханізації (61091, АДРЕСА_1, код 35825814) на користь Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд.41, код 19357489) заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 2 300 817 грн. 34 коп., що включає в себе: заборгованість по кредиту - 1010952 грн. 50 коп., заборгованість за процентами - 370036 грн.29 коп.; заборгованість за комісією - 1 001 грн. 38 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 110 941 грн.57 коп., пеня за прочтрочення сплати комісії - 458 грн. 32 коп., 3% річних за користування чужими грошовими коштами (основне зобов'язання) - 34 732 грн. 45 коп., 3% річних за користування чужими грошовими коштами (нараховані та неопачені проценти) - 7 644 грн.09 коп., 3% річних за користування чужими грошовими коштами (нараховані та неоплачені комісії) - 36 грн.67 коп., сума індексації простроченої заборгованості по кредиту - 597 059 грн. 45 коп., сума індексації простроченої заборгованості процентам - 139 328 грн. 60 коп., сума індексації простроченої заборгованості по комісії - 626 грн.02 коп, Штраф - 28 000 грн.00 коп.

18.02.2016 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

12.12.2017р. до Господарського суду Харківської області від Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" (стягувача) надійшла скарга вх. №297 від 12.12.2017р. на дії заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 в якій скаржник просить: 1)визнати дії заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 такими, що суперечать вимогам чинного законодавства; 2) cкасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2017 №51410440 винесену заступником начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2; 3)зобов'язати заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 винести постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №922/5157/15 виданого 18.02.2016 господарським судом Харківської області про стягнення з ТОВ Брянківське управління шахтобудмеханізації (61091, АДРЕСА_1, код 35825814) на користь Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд.41, код 19357489) заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 2 300 817 грн. 34 коп., що включає в себе: заборгованість по кредиту - 1010952 грн. 50 коп., заборгованість за процентами - 370036 грн.29 коп.; заборгованість за комісією - 1 001 грн. 38 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 110 941 грн.57 коп., пеня за прочтрочення сплати комісії - 458 грн. 32 коп., 3% річних за користування чужими грошовими коштами (основне зобов'язання) - 34 732 грн. 45 коп., 3% річних за користування чужими грошовими коштами (нараховані та неопачені проценти) - 7 644 грн.09 коп., 3% річних за користування чужими грошовими коштами (нараховані та неоплачені комісії) - 36 грн.67 коп., сума індексації простроченої заборгованості по кредиту - 597 059 грн. 45 коп., сума індексації простроченої заборгованості процентам - 139 328 грн. 60 коп., сума індексації простроченої заборгованості по комісії - 626 грн.02 коп, Штраф - 28 000 грн.00 коп.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2017р. для розгляду скарги визначено суддю Жельне С.Ч.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 скаргу Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" прийнято до розгляду у судовому засіданні на 15.01.2018 о 12 год 00 хв.

У судове засідання 16.01.2018 представник стягувача (скаржника) не з'явився, надав через канцелярію суду клопотання (вх.№935 від 15.01.2018) про можливість розгляду скарги за його відсутністю.

Представник ДВС у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, письмого відзиву на скаргу та документів в обгрунтування своїх заперечень на скаргу до суду не надав.

Представник боржника у судове засідання не з'явився, про судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про отримання ухвали.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове її задоволення з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Судом встановлено, що 30.06.2017 заступником начальника відділу Фрунзенського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 винесено постанову ВП№51410440 про повернення виконавчого документа стягувачу, якою було повернуто стягувачу (скаржнику) наказ Господарського суду Харківської області від 18.02.2016 у справі № 922/5157/15 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

У вказаній постанові державним виконавцем було зазначено що згідно виконавчого документа з боржника стягнуто 41 413,88 грн., виконавчий збір 4141,39 грн. та витрати 300,00 грн.

Звертаючись з даною скаргою до суду скаржник зазначив, що державним виконавцем у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№51410440 від 30.06.2017 не вказано щодо обставин відсутності у боржника майна , а також на підставі яких саме документів державний виконавець дійшов висновку про відсутність у боржника грошових коштів на рахунках та майна, на яке можливо звернути стягнення. Жодних документів стосовно вчинення державним виконавцем виконавчих дій на адресу стягувачу, всупереч встановленим вимогам ч.3 п.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" направлено не було.

Наведені обставини, як зазначає скаржник, свідчать про те, що державним виконавцем не було вчинено (вжито) всіх необхідних дій щодо виконання наказу Господарського суду Харківської області від 18.02.2016 у справі № 922/5157/15.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 4-6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Таким чином, законодавством України наділено державного виконавця великим обсягом повноважень для повного, ефективного та своєчасного виконання рішення суду, та реалізація державним виконавцем відповідних повноважень є обов'язковим для забезпечення виконання рішення суду.

Що стосується тверджень скаржника, що державним виконавцем не вжито усіх заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", щодо виконання судового рішення, спрямованих на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 18.02.2016 у справі № 922/5157/15, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що органом примусового виконання не надано до суду жодних доказів здійснення державним виконавцем запитів до відповідних органів (вказаних вище) щодо виявлення майна та коштів на рахунках відкритих боржником у фінансових установах, або фактичне вчинення державним виконавцем заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 18.02.2016 у справі №922/5157/15, зокрема, постанов про накладення арешту на кошти, майно боржника, винесених саме в рамках виконавчого провадження ВП№51410440.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП№51410440 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 18.02.2016 у справі №922/5157/15 не було вжито всіх дій, спрямованих на ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання рішення.

Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. №1798-XII (у редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 р., що діє з 15.12.2017 р.) У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення

Відповідно до статтей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. №1798-XII (у редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 р., що діє з 15.12.2017 р.), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, вимоги скаржника в частині про визнання дій заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51410440 від 30.06.2017 такими, що суперечать вимогам чинного законодавства є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог стягувача стосовно зобов'язання заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 винести постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 18.02.2016 у справі №922/5157/15, суд зазначає, що за приписами ч.1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення суду за яким постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана незаконною або рішення за яким відповідна постанова виконавця скасована в установленому законом порядку, зокрема у порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи те, що судом задоволено вимоги скаржника в частині визнання дій заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51410440 від 30.06.2017 такими, що суперечать вимогам чинного законодавства суд відмовляє у задоволенні скарги в частині зобов'язання заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 винести постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 18.02.2016 у справі №922/55157/15.

Щодо вимог скаржника стосовно скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2017 у виконавчому провадженні №922/5157/15, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець має право своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", а саме в частині визнання дій заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51410440 від 30.06.2017 такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" на дії заступника начальника Фрунзеньского відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51410440 від 30.06.2017.

В іншій частині - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена згідно зі ст.256 ГПК України протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Ухвалу складено 17.01.2018.

Суддя ОСОБА_1