Постанова

від 09.01.2018 по справі 904/7129/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2018 року Справа № 904/7129/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Березкіна О.В., Вечірко І.О.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

Представники сторін не зявились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Якимець Віри Петрівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017р. у справі №904/7129/17 (суддя: Ліпинський О.В.), повний текст 26.09.17р.

за позовом Фізичної особи-підприємця Якимець Віри Петрівни, м. Нікополь

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ 156Н", м. Нікополь

про стягнення боргу за виконані роботи у розмірі 8 781,71 грн.

за зустрічним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ 156Н", м. Нікополь

до Фізичної особи-підприємця Якимець Віри Петрівни, м. Нікополь

про визнання недійсним договору підряду №01/09 від 01.09.16

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Якимець Віра Петрівна звернулася з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія 156Н", в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з Відповідача суму грошових коштів у розмірі 7800,00 грн. основного боргу, 1097,98 грн. пені, 217,97 грн. три проценти річних, 1268,95 грн. інфляційних втрат.

Відповідач подав зустрічний позов про визнання недійсним договору підряду № 01/09 від 01.09.2016 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017р. в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір підряду № 01/09 від 01.09.2016 року, укладений між Фізичною особо-підприємцем Якимець Вірою Петрівною та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія 156Н".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФОП Якимець В.П. звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та винести нове, яким первісний позов задовольнити, в задоволені зустрічного позову - відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник послалась на те, що метою створення ОСББ, відповідно до затверджених положень Статуту ОСББ, зокрема є здійснення робіт з поточного ремонту під'їзду у будинку ОСББ.

Крім того, посилається на те, що відповідачем було підписано та скріплено печаткою ОСББ Акт №01/09 від 26.09.2016р. приймання виконаних робіт на суму 7800,00грн. Вказане свідчить про схвалення відповідачем оспорюваної ним угоди.

ОСББ "МРІЯ 156Н" у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 09.01.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача які були присутні в судовому засіданні 13.12.2017р., перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду у даній справі в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2016 року між фізичною особою-підприємцем Якимець Вірою Петрівною та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія 156Н" був укладений договір підряду №01/09.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Підрядник зобов'язався здійснити роботи з поточного ремонту під'їзду у будинку Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти вказані роботи і оплатити їх на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 1.2. договору, місцем проведення робіт є під'їзд № 2 у будинку № 156 по вул. К. Лібкнехта м. Нікополь.

Строк виконання робіт, згідно п. 1.3. Договору, становить 30 днів з дати підписання Договору.

Матеріали для виконання робіт надаються Підрядником, з подальшим компенсуванням їх вартості замовником, яка визначається в актах виконаних робіт (п. 1.4. Договору).

Згідно пункту 3.1., ціна Договору складається з сукупності вартості виконаних робіт і використаних матеріалів.

Вартість Договору є договірною та складає 7 800,00 грн. без ПДВ (п. 3.2. Договору).

Оплата робіт за Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника впродовж 10 робочих днів з моменту надання підрядником акту виконаних робіт та рахунку на оплату.

На виконання умов договору підряду № 01/09 від 01.09.2016 року ним були виконані роботи з поточного ремонту 2-го під'їзду на суму 7800,00 грн., що підтверджується актом № 01/09 здачі-приймання виконаних робіт (послуг), який підписано з боку Відповідача без зауважень.

Вказану суму відповідачем сплачено не було, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Задовольняючи зустрічний позов, господарський суд виходив з того, що спірний договір підряду № 01/09 від 01.09.2016 року є недійсним, він вчинений керівником ОСББ "Мрія 156Н", який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а отже, вказаний правочин є таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому відмовив в задоволені позову про стягнення коштів за виконані роботи.

Висновок господарського суду про наявність підстав для визнання недійсним договору підряду є помилковим, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено перелік умов дійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Господарським судом правильно встановлено, що загальними зборами прийнято рішення про призначення на посаду керівника об'єднання Сторчакової Ксенії Вікторівни і вона виконувала свої обов'язки, укладала договори і розраховувалась за виконані роботи (а.с. 165-166).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними проведеної державної реєстрації ОСББ Мрія 156Н (а.с.103-105) Сторчакова Ксенія Вікторівна як керівник має право без обмежень вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Згідно розділу 3 п.3 ч.5 Статуту ОСББ Мрія 156Н , в Статуті не міститься ніяких посилань на обмеження дій керівника ОСББ щодо підписання господарських договорів (а.с 174).

Доказів наявності таких обмежень ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду рішення суду ОСББ Мрія 156Н не надано.

Частиною 3 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, вказане вище свідчить про відсутність підстав для визнання договору підряду недійсним, а відтак рішення господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання умов договору підряду між позивачем та відповідачем було складено акт здачі-приймання виконаних робіт від 01.09.2016р. на суму 7800,00грн., який було підписано представниками позивача та відповідача (а.с.20).

Вказаний акт свідчить про виконання ФОП Якимець В.П. умов договору підряду №01/09, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в сумі 7800,00грн.

У відповідності до ст.625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу позивачем за первісним позовом було нараховано 3% річних в сумі в 217,97грн.за період з 07.10.2016р. по 11.09.2017р. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Перевіривши вказане нарахування, колегія суддів вважає його обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем за первісним позовом було заявлено позовні вимог (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача 1294,84грн. інфляційних втрат за період з 07.10.2016р. по 11.09.2017р.

Апеляційний суд прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат частково, враховуючи наступне.

Інфляційні втрати які передбачені ст. 625 Цивільного Кодексу України є компенсацією від знецінення грошових коштів.

Відповідні індекси розраховуються, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, в газеті Урядовий курєр . Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19,21 і 22 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.( лист Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97 Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ).

При нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад грудня, індексується за період з урахуванням грудня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця-січня.

Таким чином розмір інфляційних втрат, який підлягає задоволенню, становить 1108,59грн. за жовтень 2016р. - серпень2017р.

Також позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1097,98грн.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; недодержання письмової форми тягне нікчемність такого правочину.

Договором підряду не передбачено покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені, тому в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як свідчать матеріали справи, в звязку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, про що свідчить акт прийому-передачі адвокатських послуг (робіт) в сумі 3500,00грн.

Саме зазначену суму позивач просить суд стягнути з відповідача.

Враховуючи, що позивачем лише в передостанньому судовому засіданні апеляційного суду було надано клопотання про стягнення витрат на оплату послуг адвоката з детальним описом робіт, яке іншій стороні направлено не було, апеляційний суд вирішує питання про розмір витрат на професійну правову допомогу з урахуванням ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України і вважає за необхідне задовольнити їх частково в розмірі 2000,00грн. з урахуванням виконаних адвокатом робіт, враховуючи складність справи, ціну позову та інші, передбачені у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обставини.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Якимець Віри Петрівни задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017р. у справі №904/7129/17 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ 156Н" на користь фізичної особи-підприємця Якимець Віри Петрівни 7800,00грн. основного боргу, 217,97грн. - 3% річних, 1108,59грн. інфляційних втрат, 3360,00 витрат по сплаті судового збору, 2000,00грн. витрат на правову допомогу.

В задоволенні позову в частині стягнення пені - відмовити.

В задоволені зустрічного позову про визнання недійсним договір підряду №01/09 від 01.09.2016р. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.О. Вечірко

Повний текст постанови складений 16.01.2018р.