Рішення

від 12.01.2018 по справі 809/1519/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2018 р. справа № 809/1519/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Королевич О.В.,

за участю сторін:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Деса"

до Головного управління ДФС Івано-Франківської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008421401 від 26.10.2017,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2017 Приватне підприємство Деса звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0008421401 від 26.10.2017.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, суду пояснили, що відповідачем проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства Деса (далі ПП Деса ) з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Арфін Буд ЛТД (далі ТзОВ Арфін Буд ЛТД ) код ЄДРПОУ 40316273, за грудень 2016 року та Товариством з обмеженою відповідальністю Сістемз-Буд (далі ТзОВ Сістемз-Буд ) код ЄДРПОУ 40699397, за лютий 2017 року. За результатами перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0008421401 від 26.10.2017, згідно з яким ПП Деса збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 119 761, 00 грн., в тому числі 95 809, 00 грн. за основним платежем та 23 952, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Зазначили, що твердження відповідача щодо безпідставного завищення податкового кредиту з причин наявності ознак фіктивності у здійснення ПП Деса фінансових операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ Арфін Буд ЛТД та ТзОВ Сістемз-Буд , не відповідає дійсності. Вказали, що підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, які надані відповідачу в ході проведення перевірки. Зазначили, що ними надано всі необхідні первинні документи, якими підтверджується реальність здійснення зазначених господарських операцій. На підставі наведеного позов просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що працівники ГУ ДФС в Івано-Франківській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ПП Деса з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ Арфін Буд ЛТД (код ЄДРПОУ 40316273) за грудень 2016 року та ТзОВ Сістемз-Буд (код ЄДРПОУ 40699397) за лютий 2017 року. За результатами такої перевірки складено акт №1096/09-19-14-01/22179593 від 06.10.2017 та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Пояснив, що перевіркою встановлено відсутність здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Арфін Буд ЛТД» і ТзОВ Сістемс-Буд , оскільки вказані суб'єкти господарської діяльності не могли поставляти ТМЦ, оскільки не були їх виробниками та згідно даних ЄРПН не отримували такі ТМЦ у своїх контрагентів. У вказаних суб'єктів господарювання відсутня достатня матеріально-технічна база, транспорт, персонал, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності. ОСОБА_1 того, вказав, що ТзОВ «Арфін Буд ЛТД» відсутнє за податковою адресою. Вказав, що позивач не надав жодної інформації та належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність отримання ТМЦ від ТзОВ «Арфін Буд ЛТД» та від ТзОВ Сістемс-Буд , а саме: документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів (товаро-транспортні накладні, договори перевезення та документи про виконання, реквізити перевізників). За наведених обставин вважає, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними щодо отримання ТМЦ від постачальників - ТзОВ «Арфін Буд ЛТД» та від ТзОВ Сістемс-Буд , що у свою чергу призвело до завищення податкового кредиту. На підставі наведеного в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПП Деса зареєстроване як юридична особа 10.02.1995 та перебуває на податковому обліку у ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області з 10.02.1995 (а.с.184-190).

На підставі направлення від 22.09.2017 за №1468, виданого ГУ ДФС в Івано-Франківській області головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області відповідно до п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.1 п.78.1. ст.78, п.82.2 ст.82 глави 8 Податкового Кодексу України, Наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №1578 від 21.09.2017, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Деса з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ Арфін Буд ЛТД (код ЄДРПОУ 40316273) за грудень 2016 року та з ТзОВ Сістемз-Буд (код ЄДРПОУ 40699397) за лютий 2017 року (а.с.12-25).

Вказаною перевіркою встановлено, що ПП Деса порушило вимоги п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1., п.198.2, п.198.3. п.198 п.201.1. п.201.4. п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту ПП Деса при взаєморозрахунках із ТзОВ Арфін Буд ЛТД і ТзОВ Сістемз-Буд та до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 95 809, 00 грн., у тому числі за грудень 2016 року у розмірі 67 624, 00 грн. за лютий 2017 року у розмірі 28 185, 00 грн., про що складено акт №1096/09-19-14-01/22179593 від 06.10.2017 (а.с.12-25).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесло оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.10.2017 за №0008421401, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів та послуг в розмірі 119 761, 00 грн., в тому числі 95 809, 00 грн. за основним платежем та 23 952, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 9-10).

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ПП Деса та ТзОВ Арфін Буд ЛТД і ТзОВ Сістемз-Буд , оскільки вказані контрагенти не могли поставляти позивачу ТМЦ, так як не були їх виробниками, та згідно даних ЄРПН не отримували такі ТМЦ у своїх контрагентів; у вказаних суб'єктів господарювання відсутня достатня матеріально-технічна база, транспорт, персонал, необхідний для здійснення господарської діяльності; відсутні документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів (товаро-транспортні накладні, договори перевезення та документи про виконання, реквізити перевізників), придбаних у ТзОВ «Арфін Буд ЛТД» та ТзОВ Сістемс-Буд .

При вирішенні спору, суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу (п.44.1 ст.44 ПК України).

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В п.188.1 ст.188 ПК України передбчено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно із п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України)

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1246 від 29.12.2010, податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Як встановлено судом, 01.11.2016 між ТзОВ «Гравіойл» (постачальник) та ПП Деса (покупець) укладено договір поставки №17, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві передбачений даним договором товар, а покупець зобов'язується прийняти та вчасно оплатити вказаний товар. Постачальник постачає товар разом з усією необхідною документацією, яка вимагається законодавством України для оптової реалізації товару. Оплата здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. (а.с. 58-61).

На підтвердження виконання умов даного договору представниками позивача надано суду рахунки та накладні, а саме: на суму 76 807, 09 грн., ПДВ - 15 361, 42 грн. та в загальному розмірі 92 168, 00 грн. (відповідно до рахунку та накладної № 0112-2016 від 08.12.2016); на суму 82 483.20 грн., ПДВ - 16 496.64 грн. та в загальному розмірі 98 979. 84 (відповідно до рахунку та накладної №2212-2016 від 19.12.2016 та накладної від 20.12.2016); на суму 79 253, 34 грн., ПДВ - 15 850, 67 грн. та в загальному розмірі 95 104, 01 грн. (відповідно до рахунку №2612-2016 від 26.12.2016 та накладної від 27.12.2017); суму 99 575, 64 грн., ПДВ - 19 915, 13 грн. та в загальному розмірі 119 490, 77 грн. (відповідно до рахунку та накладної №2912-2016 від 29.12.2016) (а.с. 77-84).

ОСОБА_1 того, на підтвердження здійснення оплати ПП Деса за придбаний товар у ТзОВ «Гравіойл» представники позивача надали платіжні доручення, а саме: про перерахування коштів у розмірі 20 490, 77 грн. згідно платіжного доручення: №1 від 29.12.2016; коштів у розмірі 99 000, 00 грн. згідно платіжного доручення: №145 від 29.12.2016; коштів у розмірі 98 979, 84 грн. згідно платіжного доручення: №142 від 19.12.2016; коштів у розмірі 920 168, 51 грн. згідно платіжного доручення: №138 від 08.12.2016; коштів у розмірі 95 104, 00 грн. згідно платіжного доручення: №141 від 27.12.2016 (а.с. 85-89).

Вказаними первинними документами підтверджується постачання ТзОВ «Гравіойл» товару ПП Деса та проведення ПП Деса оплати ТзОВ «Гравіойл» за такий товар.

Однак, 30.12.2016 між ПП Деса (покупець), ТзОВ Гравіойл (первісний постачальник) та ТзОВ Арфін Буд ЛТД (новий постачальник) укладено Договір про заміну сторони договору №1.

За умовами даного трьохстороннього договору сторони погодилися замінити сторону у договорі №17 від 01.11.2016, укладеного між ПП Деса та ТзОВ Гравіойл , а саме: передати новому постачальнику усі права та обов'язки первісного постачальника за договором №17 від 01.11.2016. За цим договором новий постачальник, ТзОВ Арфін Буд ЛТД , стає стороною договору №17 від 01.11.2016 і є повним правонаступником первісного постачальника, ТзОВ Гравіойл , відносно його прав та обов язків за договором №17 від 01.11.2016.

В п.1.3 договору від 30.12.2016 зазначено, що на ТзОВ Арфін Буд ЛТД покладаються всі права та обов'язки первісного постачальника щодо складання і реєстрації в ЄРПН податкових накладних та сплати податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до Державного бюджету України (а.с. 62).

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору ТзОВ Арфін Буд ЛТД 30.12.2016 склало та зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 174, 175, 176, 177, якими підтверджено постачання ТзОВ Гравіойл товарів позивачу (а.с.90-93).

При цьому, стосовно складення ТзОВ Арфін Буд ЛТД податкових накладних № 174, 175, 176, 177 від 30.12.206, суд зазначає, що вказане товариство, яке набуло статусу первинного постачальника за договором постачання №17 від 01.11.2016 внаслідок заміни сторони зобов язання, постачання товарів самостійно не здійснювало і коштів за поставлений товар не отримувало, а в договорі про заміну сторони від 30.12.2016 не було конкретизовано підстави, за яких до нового постачальника переходять права і обов язки первісного постачальника, з урахуванням взаємних зобов язань за договоріними відносинами, які існували саме між ТзОВ Гравіойл та ТзОВ Арфін Буд ЛТД .

ОСОБА_1 того, оскільки відповідач в акті перевірки вказав на відсутність сертифікатів відповідності щодо реалізованого товару під час здійснення господарських операцій, позивач на вимогу суду надав сертифікати відповідності для підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами. Вказані сертифікати відповідності стосуються загородження колюче-ріжучого та їх модифікацій, які відповідають технічним умовам, із зазначенням виробника продукції - ТОВ Виробнича група Кайман (код ЄДРПОУ 21804553, адреса виробничих потужностей: Київська область, м.Біла Церква, вул.Храпачанська,70) (а.с.166-170).

Щодо доводів представника відповідача про непідтвердження транспортування товару, який постачався позивачу його контрагентом, що серед іншого свідчить про нереальність операцій, суд зазначає наступне.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, наданих податковому органу 28.09.2017, траспортування закуплених товарів здійснювалось постачальником за його рахунок до складів транспортних компаній безпосередньо в регіони проведення монтажних робіт (Ізмаїльський та Богородчанські райони) та адресувалось на відповідальних працівників ПП Деса - ОСОБА_4 та ОСОБА_5. (а.с.39-42). В судовому засіданні представники позивача дали аналогічні пояснення, зазначивши, що транспортування здійснювалось транспортним перевізником ТОВ Нова пошта .

Для підтвердження реальності господарських операцій із вказаними вище контрагентами представники позивача на вимогу суду надали докази траспортування придбаних ТМЦ, а саме: експрес-накладні ТОВ Нова пошта від 20.02.2017, 21.02.2017, 17.12.2016, в яких зазначено, що відправником металевих виробів є ТОВ Виробнича група Кайман , м.Біла Церква, а отримувачем приватні особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в с.Баранинцях Закарпатськї області та м.Ізмаїлі Одеської області відповідно (а.с.178, 180-181).

Дослідженими в судовому засіданні податковими розрахунками форми №1ДФ та довідками про присвоєння ідентифікаційнх номерів підтверджено трудові відносини вказаних осіб із ПП Деса (а.с.171-182).

В той же час, враховуючи положення договору постачання №17 від 01.11.2016 (п. 2.1, 2.2, 4.1, 4.2) про те, що покупець отримує товар відповідно до видаткової накладної та довіренності і приймає товар на складі постачальника шляхом передачі товару постачальником покупцеві згідно з видатковими накладними, суд критично оцінює доводи представників позивача про здійснення транспортування товару безпосередньо постачальником. При цьому, суд зазначає, що згідно видаткових накладних товар приймав директор ПП Деса (засвідчено його підписом), а відправником товару згідно експрес-накладних ТОВ Нова пошта був не він, як уповноважена особа, і навіть не постачальник товару за договором, а виробник продукції ТОВ Виробнича група Кайман .

Так, основним документом на перевезення вантажів відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, є товаро-транспортна накладна (ТТН), один примірник якої повинен зберігатися на підприємстві.

В даному випадку з урахуванням зазначених обставин та досліджених у сукупності доказів, суд дійшов висновку про неможливість здійснення операцій постачання ТМЦ між ПП Деса та ТзОВ Гравіойл , ТзОВ Арфін Буд ЛТД навіть за умови наявності оформлених первинних документів: накладних, рахунків, платіжних доручень, податквих накладних.

За таких обставин, аналіз досліджених доказів дає суду можливість дійти висновку про нереальність господарських операцій у взаємовідносинах із ТзОВ Арфін Буд ЛТД та неможливість віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Стосовно господарських ваємовідносин позивача з ТзОВ Сістемз-Буд , суд зазначає наступне.

В лютому 2017 ПП Деса задекларовало отримання від ТзОВ Сістемз-Буд товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 169 109, 5 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 28 185, 00 грн. Вказану суму ПДВ включено до складу податкового кредиту позивача у звітному періоді. В ході перевірки відповідачем встановлено, що згідно даних ІС Податковий блок ТзОВ Сістемз-Буд не подало декларації з ПДВ за лютий 2017 року, зобов язання не нарахувало та не сплатило, а позивач не надав під час перевірки первинних бухгалтерських документів, зокрема договорів купівлі-продажу та документів, що підтверджують транспортування товару, що слугувало підставою для висновку податкового органу про нереальність господарських операцій із даним контрагентом та винесенням оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підтвердження придбання у даного товариства товару (сталі кутової, дроту оцинкованого, загородження колюче-ріжучого) представниками позивача надано суду рахунки-фактури №01-02-17, №06-02-17 від 09.02.2017; видаткові накладні №01-02-17, №06-02-17 від 09.02.2017; платіжні доручення №13 та №14 від 09.02.2017 про проведену оплату за товар; податкові накладні №7 та №8 від 09.02.2017 (а.с.69-76).

Позивач на вимогу суду надав сертифікати відповідності для підтвердження реальності господарських операцій із вказаним контрагентом. Вказані сертифікати відповідності стосуються загородження колюче-ріжучого та їх модифікацій, які відповідають технічним умовам, із зазначенням виробника продукції - ТОВ Виробнича група Кайман (код ЄДРПОУ 21804553, адреса виробничих потужностей: Київська область, м.Біла Церква, вул.Храпачанська,70) (а.с.166-170).

Для підтвердження реальності господарських операцій із ТзОВ Сістемз-Буд представники позивача на вимогу суду надали докази траспортування придбаних ТМЦ, а саме: експрес-накладні ТОВ Нова пошта від 20.02.2017, 21.02.2017, 17.12.2016, в яких зазначено, що відправником металевих виробів є ТОВ Виробнича група Кайман , м.Біла Церква, а отримувачем приватні особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в с.Баранинцях Закарпатськї області та м.Ізмаїлі Одеської області відповідно (а.с.178, 180-181).

Дослідженими в судовому засіданні податковими розрахунками форми №1ДФ та довідками про присвоєння ідентифікаційнх номерів підтверджено трудові відносини вказаних осіб із ПП Деса .

Зазначені вище докази свідчать, що відправлення товару здійснювалось не представником позивача, не продавцем - ТзОВ Сістемз-Буд , а виробником продукції - ТОВ Виробнича група Кайман .

В даному випадку з урахуванням зазначених обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку про неможливість здійснення операцій постачання ТМЦ між ПП Деса та ТзОВ Сістемз-Буд навіть за умови наявності оформлених первинних документів: видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень, податкових накладних, та неможливість віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Стосовно доводів представників позивача про те, що доказом використання ПП Деса у своїй подальшій господарській діяльності отриманих від ТзОВ Гравіойл , ТзОВ Арфін Буд ЛТД , ТзОВ Сістемз-Буд товарів слугує довідка Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області №05-21/37-з від 07.07.2017 зустрічної звірки щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу операцій та стану розрахунків, для з ясування їх реальності та повноти відображення в обліку, що здійснювався між ПП Деса та Філією УМГ Прикарпаттрансгаз ПАТ Укратрансгаз , то суд дослідив вказану довідку.

Як вбачається з довідки, до звірки надано договір №1608000043 від 02.08.2016, укладений між Філією УМГ Прикарпаттрансгаз ПАТ Укратрансгаз та ПП Деса , щодо виконання будівельно-монтажних робіт, інших робіт (зведення огорож, їх ремонт тощо). Звірка проведена за період з 01.01.2017 по 01.07.2017 і нею не встановлено порушень щодо виконання позивачем умов договору (а.с.63-68).

Вказана довідка підтверджує факт здійснення визначених договором робіт між його контрагентами, однак з урахуванням наведених вище обгрунтувань суд вважає, що позивач придбавав товари, які в подальшому використував у своїй господарській діяльності, однак не у таких контрагентів як ТзОВ Гравіойл , ТзОВ Арфін Буд ЛТД , ТзОВ Сістемз-Буд .

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відстуність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.< Резолютивна частина рішення - НЕ ВИДАЛЯТИ >

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Приватне підприємство "Деса" (код ЄДРПОУ 22179593) вул. Чорновола, 99, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76005.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 30394463) вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018.

Суддя /підпис/ ОСОБА_7

Рішення в повному обсязі складене 17 січня 2018 р.