Постанова

від 31.05.2018 по справі 809/1519/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1583/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Пліша М.А., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Деса до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Приватного підприємства Деса на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року (суддя першої інстанції Лучко О.О., м. Івано-Франківськ, повний текст виготовлено 17.01.2018),

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2017 року Приватне підприємство Деса (далі - ПП Деса ) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2017 № НОМЕР_1, стягнення судового збору.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилося ПП Деса та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та прийняти нове - про задоволення позову.

Обґрунтовуючи свою незгоду, позивач зазначив, що помилковим є висновок суду першої інстанції про нереальність господарських операцій між ПП Деса та ТзОВ Гравіойл , ТзОВ Арфін Буд ЛТД , оскільки в разі подання платником податків первинних документів контролюючому органу спростування їх достовірності покладається саме на цього суб'єкта владних повноважень, який на підставі належним чином зафіксованих та документально підтверджених фактів повинен довести нездійснення таких операцій. Доведення суб'єктом владних повноважень таких обставин не може грунтуватися на припущеннях щодо первинних обставин.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконані функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу та просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.

У судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 зауважив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ПП Деса зареєстроване як юридична особа 10.02.1995 та перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області з 10.02.1995 (а.с. 184-190).

На підставі направлення №1468 від 22.09.2017, виданого ГУ ДФС в Івано-Франківській області головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області відповідно до п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, п. 82.2 ст. 82 глави 8 Податкового Кодексу України, Наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №1578 від 21.09.2017, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Деса з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ Арфін Буд ЛТД (код ЄДРПОУ 40316273) за грудень 2016 року та з ТзОВ Сістемз-Буд (код ЄДРПОУ 40699397) за лютий 2017 року (а.с. 12-25).

Вказаною перевіркою встановлено, що ПП Деса порушило вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198 п. 201.1 п. 201.4 п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту ПП Деса при взаєморозрахунках із ТзОВ Арфін Буд ЛТД і ТзОВ Сістемз-Буд та до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 95809,00 грн, у тому числі за грудень 2016 року у розмірі 67624,00 грн за лютий 2017 року у розмірі 28185,00 грн, про що складено акт № 1096/09-19-14-01/22179593 від 06.10.2017 (а.с. 12-25).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесло оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.10.2017, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів та послуг в розмірі 119761,00 грн, в тому числі 95809,00 грн за основним платежем та 23952,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 9-10).

Не погодившись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції законність оскаржуваного повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу.

Згідно з п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу в датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарських операцій позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару, а тому й обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки фіскального органу про нереальність здійснення господарських операцій між ПП Деса та ТзОВ Арфін Буд ЛТД і ТзОВ Сістемз-Буд , оскільки вказані контрагенти не могли поставляти позивачу ТМЦ, так як не були їх виробниками, та згідно даних ЄРПН не отримували такі ТМЦ у своїх контрагентів; у вказаних суб'єктів господарювання відсутня достатня матеріально-технічна база, транспорт, персонал, необхідний для здійснення господарської діяльності; відсутні документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів (товаро-транспортні накладні, договори перевезення та документи про виконання, реквізити перевізників), придбаних у ТзОВ Арфін Буд ЛТД та ТзОВ Сістемс-Буд .

Однак, такі висновки не відповідають дійсності.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2016 між ТзОВ Гравіойл (постачальник) та ПП Деса (покупець) укладено договір поставки №17, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві передбачений даним договором товар, а покупець зобов'язується прийняти та вчасно оплатити вказаний товар. Постачальник постачає товар разом з усією необхідною документацією, яка вимагається законодавством України для оптової реалізації товару. Оплата здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. (а.с. 58-61).

На підтвердження виконання умов даного договору надано рахунки на оплату товару та видаткові накладні, а саме: на суму 76807,09 грн, ПДВ - 15361,42 грн та в загальному розмірі 92168,00 грн (відповідно до рахунку та накладної № 0112-2016 від 08.12.2016); на суму 82483,20 грн, ПДВ - 16496,64 грн та в загальному розмірі 98979,84 (відповідно до рахунку та накладної №2212-2016 від 19.12.2016 та накладної від 20.12.2016); на суму 79253,34 грн, ПДВ - 15850,67 грн та в загальному розмірі 95104,01 грн (відповідно до рахунку №2612-2016 від 26.12.2016 та накладної від 27.12.2017); суму 99575,64 грн, ПДВ - 19915,13 грн та в загальному розмірі 119490,77 грн (відповідно до рахунку та накладної №2912-2016 від 29.12.2016) (т. 1 а.с. 77-84).

ОСОБА_2 того, на підтвердження здійснення оплати ПП Деса за придбаний товар у ТзОВ Гравіойл надано платіжні доручення, а саме: про перерахування коштів у розмірі 20490,77 грн згідно платіжного доручення: №1 від 29.12.2016; коштів у розмірі 99000,00 грн згідно платіжного доручення: №145 від 29.12.2016; коштів у розмірі 98979,84 грн згідно платіжного доручення: №142 від 19.12.2016; коштів у розмірі 920168,51 грн згідно платіжного доручення: №138 від 08.12.2016; коштів у розмірі 95104,00 грн згідно платіжного доручення: №141 від 27.12.2016 (т. 1 а.с. 85-89).

Зазначеними первинними документами підтверджується постачання ТзОВ Гравіойл товару ПП Деса та проведення ПП Деса оплати ТзОВ Гравіойл за такий товар.

30.12.2016 між ПП Деса (покупець), ТзОВ Гравіойл (первісний постачальник) та ТзОВ Арфін Буд ЛТД (новий постачальник) укладено Договір про заміну сторони договору №1.

За умовами даного трьохстороннього договору сторони погодилися замінити сторону у договорі №17 від 01.11.2016, укладеного між ПП Деса та ТзОВ Гравіойл , а саме: передати новому постачальнику усі права та обов'язки первісного постачальника за договором №17 від 01.11.2016. За цим договором новий постачальник, ТзОВ Арфін Буд ЛТД , стає стороною договору №17 від 01.11.2016 і є повним правонаступником первісного постачальника, ТзОВ Гравіойл , відносно його прав та обов'язків за договором №17 від 01.11.2016.

У п. 1.3 договору від 30.12.2016 зазначено, що на ТзОВ Арфін Буд ЛТД покладаються всі права та обов'язки первісного постачальника щодо складання і реєстрації в ЄРПН податкових накладних та сплати податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до Державного бюджету України ( т. 1 а.с. 62).

На виконання умов вказаного договору ТзОВ Арфін Буд ЛТД 30.12.2016 склало та зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 174, 175, 176, 177, якими підтверджено постачання ТзОВ Гравіойл товарів позивачу (т. 1 а.с. 90-93).

Оскільки відповідач в акті перевірки вказав на відсутність сертифікатів відповідності щодо реалізованого товару під час здійснення господарських операцій, позивач на вимогу суду надав сертифікати відповідності для підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами. Вказані сертифікати відповідності стосуються загородження колюче-ріжучого та їх модифікацій, які відповідають технічним умовам, із зазначенням виробника продукції ТОВ Виробнича група Кайман (код ЄДРПОУ 21804553, адреса виробничих потужностей: Київська область, м.Біла Церква, вул.Храпачанська,70) (т. 1 а.с. 166-170).

Транспортування закуплених товарів здійснювалось постачальником за його рахунок до складів транспортних компаній безпосередньо в регіони проведення монтажних робіт (Ізмаїльський район Одеської області та Богородчанський район Івано-Франківської області. Закарпатська область) та адресувалось на відповідальних працівників ПП Деса - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Для підтвердження реальності господарських операцій із вказаними вище контрагентами представники позивача на вимогу суду надали докази транспортування придбаних ТМЦ, а саме: експрес-накладні ТОВ Нова пошта від 20.02.2017, 21.02.2017, 17.12.2016, в яких зазначено, що відправником металевих виробів є ТОВ Виробнича група Кайман , м. Біла Церква, а отримувачем приватні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в с. Баранинцях Закарпатської області та м. Ізмаїлі Одеської області відповідно ( т. 1 а.с. 178, 180-181).

Податковими розрахунками форми №1ДФ та довідками про присвоєння ідентифікаційних номерів підтверджено трудові відносини вказаних осіб із ПП Деса (т. 1 а.с. 171-182).

Також на вимогу апеляційного суду було надано копії довіреностей на отримання товару та журнал реєстрації цих довіреностей.

Основним документом на перевезення вантажів відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, є товарно-транспортна накладна (ТТН), один примірник якої повинен зберігатися на підприємстві.

З метою зменшення витрат на логістику за домовленістю постачальника товару ТзОВ Гравіойл та виробника продукції ТОВ Виробнича група Кайман було погоджено про постачання товару безпосередньо від виробника, ТОВ Виробнича група Кайман , до кінцевого покупця ПП Деса . З огляду на те, що грошові кошти перераховувалися на рахунок ТзОВ Гравіойл , який і придбавав товар у ТОВ Виробнича група Кайман та забезпечував, використовуючи послуги Нової пошти , постачання товару до ПП Деса .

Такий спосіб постачання товару не суперечив умовам договору постачання, укладеного між ПП Деса та ТзОВ Гавіойл , оскільки для ПП Деса , як покупця не було важливо, яким чином ТМЦ будуть доставлені до кінцевого покупця.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що згідо видаткових накладних товар приймав директор ПП Деса (засвідчено його підписом), а відправником товару згідно експрес-накладних ТОВ Нова пошта був не він, як уповноважена особа, і навіть не постачальник товару за договором, а виробник продукії ТОВ Виробнича група Кайман не може бути доказом відсутності господарські операції між ПП Деса , ТзОВ Гравіойл та ТзОВ Арфін Буд ЛТД .

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ Арфін Буд ЛТД не було правових підстав на складання податкових накладних № 174, 175, 176, 177 від 30.12.2016, оскільки в договорі про заміну сторони від 30.12.2016 не було конкретизовано підстави, за яких до нового постачальника переходять права і обов'язки первісного постачальника, з урахуванням взаємних зобов'язань за договірними відносинами, які існували саме між ТзОВ Гравіойл та ТзОВ Арфін Буд ЛТД , яке набуло статусу первинного постачальника за договором постачання №17 від 01.11.2016 внаслідок заміни сторони зобов'язання, постачання товарів самостійно не здійснювало і коштів з поставлений товар не отримувало, з урахуванням наступного.

Вимогами ч. 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до статті цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавстві звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором про заміну сторони договору №1 від 30.12.2016, укладеним між ПП Деса (покупець), ТОВ Гравіойл (первісний постачальник) та ТОВ Арфін Буд ЛТД (новий постачальник), передбачено згоду сторін на заміну однієї із сторін договору №17 від 01.11.2016, укладеного між ПП Деса та ТОВ Гравіойл , а саме, передати новому постачальнику усі права та обов'язки первісного постачальника за Договором №17 від 01.11.2016.

Пунктами 1.2, 1.3 договору №1 від 30.12.2016 передбачено, що новий постачальник стає стороною договору №17 від 01.11.2016 і є повним правонаступником первісного постачальника відносно його прав та обов'язків за Договором № 17 від 01.11.2016 року. За цим договором на нового постачальника покладаються всі обов'язки первісного постачальника щодо складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних та сплати податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до Державного бюджету.

В даному випадку фактично відбулася заміна боржника у зобов'язанні (передавання боргу), яке передбачене у ст. 520 Цивільного кодексу України.

Підставою для формування податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

ТОВ Арфін Буд ЛТД , у встановлений законом строк, було сформовано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні від господарської діяльності за договором поставки №17 від 01.11.2016 та договору про заміну сторони договору №1 від 30.12.2016, відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, ПП Деса у податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року було відображено вищевказані податкові накладні ТОВ Арфін Буд ЛТД , що, в свою чергу, стало підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Доказами реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Гравіойл та ТОВ Арфін Буд ЛТД є: рахунок №0112-2016 від 08.12.2016 року; видаткова накладна №0112-2016 від 08.12.2016 року; рахунок №2212-2016 від 19.12.2016 року; видаткова накладна №2212-2016 від 20.12.2016 року; рахунок №2612-2016 від 26.12.2016 року; видаткова накладна №2612-2016 від 27.12.2016 року; рахунок №2912-2016 від 29.12.2016 року; видаткова накладна №29122016 від 29.12.2016 року.

Також підтверджено факт здійснення оплати продавцю платіжними дорученнями №1 від 29.12.2016 року; №145 від 29.12.2016 року; №142 від 19.12.2016 року; №138 від 08.12.2016 року; №141 від 27.12.2016 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій було складено податкові накладні №177 від 30.12.2016 року; №176 від 30.12.2016 року; №175 від 30.12.2016 року; №174 від 30.12.2016 року;

Щодо господарських відносин з ПП Деса з ТзОВ Сістемз-Буд , слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у цього підприємства товар необхідний здя здійснення господарської дільності: сталь кутову, дріт оцинкований, загородження колюче-ріжуче Єгоза- стандарт .

Доказами реальності здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ Сістемз-Буд є: рахунок-фактура №06-02-17 від 09.0.2017 року; видаткова накладна №06-02-17 від 09.02.2017 року; рахунок-фактура №01-02-17 від 09.0.2017 року; видаткова накладна №01-02-17 від 09.02.2017 року.

Факт оплати товару підтверджено платіжними дорученнями №14 від 09.02.2017 року, №13 від 09.02.2017 року.

Також контрагентом позивача було виписано податкові накладні №8 від 09.02.2017 року, №7 від 09.02.2017 року.

Приватне підприємство Деса використала придбаний товар (дріт, білило, фарбу, оліфу, електридло зварювальні, болти, грунт, скоби, Єгоза-Стандарт ) у своїй господарській діяльності , що відповідає основним напрямкам економічної діяльності (електромонтажні роботи).

Так, як вбачається з матеріалів справи, товар було використано для виконання замовлень по облаштуванню по периметру огорожі колючого дроту на об'єктах ПАТ Укртрансгаз УМГ Прикарпаттрансгаз . Податкові зобов'язання по даних роботах в повній мірі нараховані, сплачені та відображені в податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року, що підтверджується актом перевірки.

Довідкою управління західного офісу держаудитслужби в Івано-Франківської області від 07.07.2017 року №05-21/37-3 щодо зустрічної звірки щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу операцій та стану розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку, що здійснювалися між Приватним підприємством Деса та філією УМГ Прикарпатгаз ПАТ Укргаз підтверджено факт використання ПП Деса у господарській діяльності при здійсненні ремонту периментальних огорож об єктів (т. 1 а.с. 63-68).

ОСОБА_2 того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та реальне використання у своїй господарській діяльності придбаних послуг (робіт) та товарно-матеріальних цінностей ПП Деса надано суду апеляційної інстанції дублікати довіреностей: №0027 від 08.12.2016, №0030 від 19.12.2016, №0034 від 26.12.2016, №0037 від 29.12.2016, №0001 від 09.02.2017, №0004 від 09.02.2017; журнали реєстрації довіреностей: за грудень 2016 року, за лютий 2017 року.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом №996-XIV, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

ПП Деса також підтверджено реальне використання у своїй господарській діяльності придбаних послуг (робіт) та товарно-матеріальних цінностей, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт: за грудень 2016 року, за лютий 2017 року.

Щодо тверджень контролюючого органу про відсутність контрагентів позивача за місцем знаходженням, несплатою ними зобов'язань за цими правочинами, суд зазначає таке.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 31.01.2011, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

У справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні ЄСПЛ від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України міститься висновок про те, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Беручи до уваги викладене, ПП Деса не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, якщо він виконав усі, передбачені законами, вимоги.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність формування ПП Деса податкового кредиту по ПДВ за господарськими операціями з ТзОВ Гравіойл , ТзОВ Арфін Буд ЛТД та ТзОВ Сістемз-Буд а тому у контролюючого органу не було правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів, зазначає, що визначивши у якості збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення цього податку норми пунктів 198.1, 198.2 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податковий орган не довів складу податкового правопорушення жодної із зазначених норм. Посилання відповідача на припущення, а також аналітичні узагальнюючі висновки є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень позивачем щодо підстав та порядку формування податкового кредиту у звітних податкових періодах.

Відповідачем не надано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підставність позовних вимог та необхідність задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржуване судове рішення з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства Деса задовольнити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року у справі № 809/1519/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позов Приватного підприємства Деса .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № НОМЕР_1 від 26 жовтня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 39394463) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Деса (ЄДРПОУ 22179593) сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1796 (одна тисяча сімсот дев'яносто шість) гривень 42 (сорок дві) копійки та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2694 (дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) гривні 62 (шістдесят дві) копійки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст складено та підписано 12 червня 2018 року.