Рішення

від 16.01.2018 по справі 826/16456/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 січня 2018 року справа №826/16456/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЄСР» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ЄСР» ) доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2015 року №№0002432203, 0002422203 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість таким, що суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку із тим, що господарські операції із контрагентами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, у зв'язку із зазначенням у них місцезнаходження ТОВ «ЄСР» згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2016 року №К/800/14326/16 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року адміністративну справу №826/16456/15 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому підтримав висновки акта перевірки ТОВ «ЄСР» .

В судовому засіданні 07 грудня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 18 травня 2015 року №0002422203 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «ЄСР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 037 125,00 грн., у тому числі за основним платежем на 830 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 207 625,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 18 травня 2015 року №0002432203 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «ЄСР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 747 326,00 грн., у тому числі за основним платежем на 597 861,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 149 465,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 23 квітня 2013 року №1981/26-58-22-03-18/37687161 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЄСР» (код за ЄДРПОУ 37687161) по взаємовідносинах з ТОВ «СГ Україна» та ТОВ «ТД Система» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 з питання правильності нарахування, сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 та податку на прибуток за 2014 рік (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 830 500,00 грн.; пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму 597 861,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним включенням до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ «СГ Україна» та ТОВ «ТД «Система» товарів та робіт у листопаді 2014 року у зв'язку із зазначенням у первинних документах та податкових накладних невірних реквізитів про місцезнаходження ТОВ «ЕСР» , а саме: в отриманих документах в графі «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» зазначено: « 03110, м. Київ, грн..Соломянська, 5, оф. 601-Г» ; згідно наданого до перевірки договору оренди від 01 листопада 2013 року, укладеного з ТДВ «Укренергопром» , зазначено, що ТОВ «ЄСР» орендувало нежитлове приміщення за адресою: «м. Київ, грн..Соломянська, 5, офіс №601-Г на 6-поверсі, загальною площею 18,2 кв. м.» . Термін оренди вказаного приміщення закінчився 31 березня 2014 року, про що свідчить акт прийому-передачі (повернення) приміщення ТДВ «Укренергопром» приймає нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: «м. Київ, грн..Соломянська, 5, офіс №601-Г на 6-поверсі, загальною площею 18,2 кв. м.» . Між ТДВ «Укренергопром» та ТОВ «ЄСР» укладено додаткову угоду №1 від 01 квітня 2014 року до договору оренди №4/2014, згідно якої ТОВ «ЄСР» приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: «м. Київ, Солом'янський район, грн..Солом'янська, будинок 5, загальною площею 12,8 кв. м. оф. 1107 на 11 поверсі» .

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23 серпня 2016 року №К/800/14326/16 зазначив: « Висновки судів про те, що у діях позивача мало місце порушення вимог чинного податкового законодавства, засновані на припущеннях, оскільки судами не надано оцінки доводам позивача та відповідним первинним документам щодо проведення перевірки без урахування та дослідження всіх обставин, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та його контрагентами. При цьому вказані висновки зроблені судами без урахуванням вимог ч.2 ст.71 КАС України, якою саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах у разі, якщо відповідач заперечує проти позову

У той же час, надаючи оцінку правомірності дій позивача, судам необхідно дослідити правовий механізм регулювання спірних правовідносин з відповідним розмежуванням висновків щодо передумов та наслідків господарських операцій, з урахуванням необхідності встановлення власне сутності юридичних фактів у їх сукупності, що складають зміст досліджуваних правовідносин у даній справі» .

На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ «ЄСР» (покупець) та ТОВ «СГ Україна» (постачальник) укладено договори №01/06-14 від 01 червня 2014 року та №26 від 01 серпня 2014 року, за умовами яких постачальник зобов'язався поставляти та передати у власність покупцю обладнання.

Відповідно до пункту 3.1 договорів базис поставки DDP згідно Іноктермс-2010, якщо інший базис та місце поставки не буде обговорений сторонами додатково.

Згідно з видатковими та податковими накладними протягом жовтня, листопада 2014 року постачальник поставив позивачу товари (ваги, сканери штрих-коду, грошові скриньки, системні блоки, монітори, антени, фіскальні реєстратори тощо) на загальну суму 3 964 293,67 грн., у тому числі податок на додану вартість 660 715,61 грн.

Між ТОВ «ЄСР» (замовник) та ТОВ «ТД «Система» (виконавець) укладено договір №396 виконання робіт від 01 листопада 2013 року, згідно з яким виконавець зобов'язався виконувати роботи, визначені в додатках до договору.

Згідно з додатками 11 та 12 до договору виконавець виконує такі роботи: тестування співробітників, роботи по підвищенню ергономічності програмного забезпечення, налаштування мережі в жовтні 2014 року, системне адміністрування за жовтень та листопад 2014 року, технічна підтримка комп'ютерної програми OpenStore в листопаді 2014 року.

Згідно з актами виконаних робіт протягом жовтня, листопада 2014 року виконавець виконав обумовлені договором роботи та виписав позивачу податкові накладні від 24 жовтня 2014 року №№40, 42, 43, 44 на загальну суму 220 200,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 36 700,00 грн., та від 26 листопада 2014 року №№48, 50, 51, 52 на загальну суму 223 320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 37 220,00 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні та акти виконаних робіт), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Посилання в акті перевірки на недоліки у заповненні первинних документів в частині зазначення невірних реквізитів про місцезнаходження ТОВ «ЕСР» в графі «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки місцезнаходження покупця не є обов'язковим реквізитом первинних документів відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Реальність господарських операцій позивача із ТОВ «СГ Україна» та ТОВ «ТД Система» в акті перевірки не перевірялась та відповідачем не ставилась під сумнів.

Разом з тим, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, суд дослідив питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ЄСР» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі іншими машинами та устаткуванням, фактично у перевіреному періоді позивач займався оптовою торгівлею електроприборами.

В акті перевірки встановлено, що для здійснення основного виду діяльності позивач орендує приміщення площею 320,74 кв. м. за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 4 та офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 5, офіс 1107.

За перевірений період згідно з штатним розкладом ТОВ «ЄСР» у штаті працює 31 особа.

Суд встановив, що придбані товари у подальшому реалізовано на адресу третіх осіб, що підтверджується наявними у праві копіями видаткових накладних, податкових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; як зазначив позивач, послуги, придані у ТОВ «ТД «Система» , замовлялись з метою обслуговування комп'ютерних мереж та комп'ютерних програм ТОВ «ЄСР» , що не заперечується та не спростовується відповідачем.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у «СГ Україна» та ТОВ «ТД Система» товарів та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам із «СГ Україна» та ТОВ «ТД Система» .

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України у цій частині є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у «СГ Україна» та ТОВ «ТД Система» товарів та послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Вище встановлено, що підставою для висновків акта перевірки про заниження податку на додану вартість є зазначення у податкових накладних невірних реквізитів про місцезнаходження ТОВ «ЕСР» , а саме: в отриманих документах в графі «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» зазначено: « 03110, м. Київ, грн..Солом'янська, 5, оф. 601-Г» .

Разом з тим, суд звертає увагу, що наявні у податкових накладних, виписаних постачальниками зазначено обов'язковий реквізит «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» а саме: м. Київ, вул. Солом'янська, 5, оф. 601-Г; у свою чергу відповідач не наділений повноваженнями перевіряти достовірність такої інформації.

Пункт 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлює, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд встановив, що за даними Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент видання первинних документів та податкових накладних по спірним операціям місцезнаходження ТОВ «ЄСР» була наступна адреса: «м. Київ, вул. Солом'янська, будинок 5, ком. 601-Г» . Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Таким чином, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «СГ Україна» та ТОВ «ТД Система» , були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «СГ Україна» та ТОВ «ТД Система» , тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 18 травня 2015 року №№0002422203, 0002432203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «ЄСР» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄСР» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 5, офіс 1107; код 37687161) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18 травня 2015 року №№0002422203, 0002432203.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄСР» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, будинок 6; код 39471390).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко